Ухвала суду № 96468770, 21.04.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/1512/21

1-кп/303/417/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: судді Носова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гузо Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Мукачівської окружної прокуратури Горвата А. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному 10.09.2020 до ЄРДР за №12020070040001573 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення прокурора Горвата А.,

з боку сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_2 , захисниці ОСОБА_3 ,

інших учасників представника потерпілого Боднар Р.Б.,

В С Т А Н О В И В:

Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області проводиться судовий розгляд кримінального провадження внесеного 10.09.2020 до ЄРДР за №12020070040001573 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Прокурором Горват А. подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , яке мотивоване фактом обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, продовженням існування ризиків, визначених ст.177 КПК України, що були встановлені судом при обранні обвинуваченому діючого запобіжного заходу, а також недостатністю, для запобігання останнім, застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор Горват А. підтримав подане ним клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу - тримання під вартою з підстав викладених у ньому.

Захисниця Чубірка О. клопотання прокурора про необхідність подальшого продовження обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу вважає безпідставним та необґрунтованим, просила суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт у нічну пору доби.

ОСОБА_1 підтримав позицію захисника.

Вивчивши клопотання та вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийняті 10.09.2020 рішення про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було прийнято до уваги наявність достатніх підстав вважати щодо існування ризиків, передбачених п.1 - 3 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , а також дані щодо його особи.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд має перевірити обставини на предмет того чи заявлені ризики не зменшилися та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Суд, проаналізувавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, не вважає доцільним продовжувати строк тримання ОСОБА_1 під вартою, оскільки на думку суду ризики, що існували на час прийняття рішення щодо застосування відносно обвинуваченого даного запобіжного заходу або взагалі перестали існувати, або значно зменшились.

Так, ризик щодо можливого тиску на потерпілого, на даній стадії судового розгляду відпав, зважаючи на проведений його допит.

Щодо можливого тиску на свідків то суд констатує, що станом на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні проведено допит ряду осіб із числа свідків заявлених стороною обвинувачення, в тому числі ОСОБА_4 (безпосередньої учасниці даної події) покази яких не містять даних, які б засвідчували дійсність факту причетності саме ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому правопорушення. за обставин викладених в обвинувальному акті.

Суд констатує, що допит решти свідків, клопотання про допит яких заявлено стороною обвинувачення, проведено не було, через незабезпечення, попри взяте на себе прокурором зобов`язання, їх явки до суду.

При цьому, свідчення отримані в ході допиту свідків (за клопотанням сторони захисту), породжують сумніви в можливій причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального провадження, за обставин викладених в обвинувальному акті.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку щодо істотного зменшення існування визначеного п.3 ч.1 ст.177 КПК України ризику.

Існування ризику знищення обвинуваченим ОСОБА_1 знаряддя (якого саме не вказано) вчинення кримінального правопорушення, предмету його посягання (грошових коштів), суд також вважає доведеним. Водночас, з огляду на той факт, що інкримінований ОСОБА_1 злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб, які по проходженню тривалого часу з моменту події так і не встановлені, вказаний ризик хоча існує, однак не має визначального значення.

Суд вважає доведеним в ході розгляду клопотання продовження існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_1 від суду, враховуючи тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.

Разом із цим, практикою ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).

Відповідно до положень п. 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року, існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим, рішення у справі «Власов проти Росії», пункт 104, від 12 червня 2008 року.

ЄСПЛ у низці своїх рішень («Катан про України» від 10 жовтня 2019 року; «Заводський та інші проти України» від 18 червня 2020 року, «Борзих та інші проти України» від 25 червня 2020 року; «Бевз та інші проти України» від 25 червня 2020 року; «Лаврик та інші проти України» від 25 червня 2020 року) вказав на необхідність забезпечення ефективного судового перегляду законності тривалого тримання під вартою, належним чином оцінки фактів щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин різних стадій провадження та необхідність розгляду можливості застосування інших запобіжних заходів як альтернативу тримання під вартою та необхідність додаткового обґрунтування тривалого тримання під вартою з плином часу.

Слід зазначити, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактично є дублюванням клопотанням про обрання запобіжного заходу та його обґрунтування зводиться лише до тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та суспільному резонансі.

Жодних обставин, як цього вимагає п. 1 ч.3 ст. 199 КПК України, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою клопотання не містить. Не наведено їх прокурором і під час судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор, слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З врахуванням вищенаведеного суд, приймаючи до уваги значне зменшення ризиків передбачених п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, не наведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та не доведення прокурором неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, приходить до висновку, що подальше перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , який протягом більш як 6 місяців знаходиться під вартою, має постійне місце проживання та на утриманні якого є малолітня дитина, перестало бути обґрунтованим та виправданим.

Відповідно до ч.5 ст.199 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, не доведе, що обставини, зазначені в частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

За вищевикладених обставин, суд вважає, що для запобігання ризикам, передбаченим п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України достатнім буде застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, з покладенням обов`язків передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 194-199, 331, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Мукачівської окружної прокуратури Горвата А. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18 червня 2021 року.

Покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати за першою вимогою суду;

- не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, в період часу з 21 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. ранку;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Обов`язки покладаються на ОСОБА_1 до 18 червня 2021 року.

Обвинуваченого ОСОБА_1 негайно звільнити з-під варти.

Після закінчення цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим. Продовження цього строку можливе у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Мукачівський ВП ГУНП в Закарпатській області.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В.Носов