Рішення № 96463920, 22.04.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"22" квітня 2021 р.

Справа №642/1293/20

Провадження№ 2/642/302/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря Алфьорової І.Р.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного транспортного страхового бюро України, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «СТ «Домінанта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , МТСБУ, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь матеріальну шкоду у сумі 29642,88 грн., з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та понесені витрати у розмірі 3729,40 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.12.2018 приблизно о 16:20 годині в м. Харкові по вул. Велика Панасівська в районі будинку 191 сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: зіткнення автомобіля «Renault Trafic», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , з автомобілем ВАЗ 21114-51, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.01.2019 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок протиправних дій водія ОСОБА_2 позивачу була завдана матеріальна та моральна шкода. Розмір матеріальної шкоди згідно із висновком експертного авто-товарознавчого дослідження № 79С від 20.02.2019 становить відповідно до вартості відновлювального ремонту транспортного засобу 29642, 88 грн.. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СТ «Домінанта», яка на даний час припинила свою діяльність, фінансово неплатоспроможна та втратила членство в МТСБУ, як асоційованого члена. Відшкодування за невиконаними зобов`язаннями ТДВ «СТ «Домінанта» повинне здійснювати МТСБУ згідно порядку проведення гарантійних внесків страховиків до фонду захисту потерпілих у ДТП шляхом врегулювання страхових випадків. Моральну шкоду, яка полягає у порушенні звичайного образу життя, вимушеного витрачання часу на виклики поліції, досудові звернення за правовою допомогою та до експерта, відчуття душевних хвилювань та незручності, які усугубляються станом здоров`я та інвалідністю 2 групи, позивач оцінює в 10000 грн. Крім цього, позивачем була сплачена вартість проведення авто-товарознавчої експертизи – 2000 гривень, послуги електронного повідомлення на адресу відповідача – 84, 60 грн. і страхової компанії – 96,60 грн., послуги рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу страхової компанії СК «Домінанта» - 48, 20 грн., та послуги адвоката по складанню даної позовної заяви, а всього витрати позивача складають – 3729, 40 гривень.

Ухвалою суду від 11.03.2020 провадження у справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

06 квітня 2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача МТСБУ, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не є власником пошкодженого у ДТП транспортного засобу і не є особою, якій заподіяно шкоду, МТСБУ не є належним відповідачем по справі і не повинне відшкодовувати завдану шкоду, оскільки ТДВ «СТ «Домінанта» знаходиться на стадії припинення діяльності, але не ліквідовано, а сума заподіяного збитку не доведена належними та допустимими доказами.

Від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Трубчанінова С.О. 04 грудня 2020 року до суду також був наданий відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначено, що позивачем не надано на підтвердження заявлених вимог жодних доказів заподіяння моральної шкоди, фінансових документів, підписаних актів виконаних робіт на підтвердження наданого висновку експертно-оціночного дослідження, тобто не підтверджений факт спричинення збитків, доказів складу та розрахунку витрат на правову допомогу. Також зазначено, що оскільки відповідачем через ТДВ «СТ «Домінанта» було здійснено страхування цивільної відповідальності за спинені збитки при керуванні авто, обов`язок їх відшкодування полягає на страхову компанію.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року ТДВ «СТ «Домінанта» було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

22 січня 2021 року позивачем надано уточнену позовну заяву з зазначенням в якості третьої особи ТДВ «СТ «Домінанта».

У судове засідання представник позивача та позивач з`явились, позовні вимоги підтримали, прохали їх задовольнити повністю.

Представник відповідача – МТСБУ в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи сповіщався належним чином, у відзиві прохав розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи – ТДВ «СТ «Домінанта» в судове засідання не з`явився, направлена на адресу місцезнаходження кореспонденція повернулася з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд, вислухавши думку учасників процесу, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2018 приблизно о 16:20 годині в місті Харкова по вул. Велика Панасівська в районі будинку 191 сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: зіткнення автомобіля «Renault Trafic», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 з автомобілем ВАЗ 21114-51, р.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.01.2019 по справі №642/56/19 ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Автомобіль ВАЗ 21114-125-51, р.н. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

За довіреністю від 20.09.2018 ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 експлуатувати з правом керування та розпоряджатися (продаж, оренда, надання в позичку) вказаним транспортним засобом.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння та роз`яснив, що абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеною небезпеки розуміється особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо).

Враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб) (п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4).

У постанові Верховного Суду України № 6-1365цс17 від 11.10.2017) з посиланням на постанову від 03 грудня 2014 року міститься висновок про те, що пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Враховуючи викладене, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

За статтею 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до полісу № АМ/3185434 цивільна відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000, 00 грн.

Згідно положень ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 79С від 20.02.2019, виконаного судовим експертом Бочаровим С.М., вартість матеріального збитку, завданого дорожньо-транспортною пригодою становить відповідно до вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (без врахування зносу) 29642, 88 грн., а з врахуванням ПДВ на складові частини КТЗ, що замінюються, - 22626,08 грн.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ОСЦПВВНТЗ) у разі недостатності коштів та майна страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договорами ОСЦПВВНТЗ, шкоду постраждалим відшкодовує МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих на умовах, визначених чинним законодавством.

Тобто законодавець поклав обов`язок з відшкодування шкоди за страховика, який не може виконати свої зобов`язання, на МТСБУ тільки у разі недостатності коштів та майна страховика – учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 13.06.2019 внесено запис про рішення засновників (учасників) ТДВ «СТ «Домінанта» щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Підпунктом 20.3 ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 41.1 «ґ» ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута.

Пунктом 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що, оскільки відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, (МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов`язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Згідно із ст. 37 цього ж Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; - вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

Таким чином, оскільки станом на день ухвалення судового рішення ТДВ «СТ «Домінанта» перебуває в процесі припинення, проте не ліквідована, МТСБУ не може нести відповідальність в порядку, визначеному Законом, а відповідальність з виплати страхового відшкодування позивачу відповідно до положень п.52.5 ст.52 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинна нести ТДВ «СТ «Домінанта». Доказів звернення до ТДВ «СТ «Домінанта» у встановленому законом порядку позивачем не надано. Крім того, в даній справі позивачем не заявлені позовні вимоги до ТДВ «СТ «Домінанта», у зв`язку із чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з відмовою в задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП, суд відмовляє і в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат, понесених позивачем.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача завданої моральної шкоди суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Однак позивач, посилаючись на те, що моральна шкода, завдана йому внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 , виразилась у моральних переживаннях, яких він зазнав внаслідок ДТ внаслідок неможливості користуватися пошкодженим транспортним засобом, що потягло за собою порушення звичайного образу життя, як інваліда 2 групи, витрачання особистого часу на виклики до поліції, звернення до суду по справі про адміністративні правопорушення, звернення за проведенням авто товарознавчого дослідження пошкодженого автомобіля, звернення за юридичною допомогою до адвоката та суду по даній справі, що також тягне за собою додаткові душевні хвилювання та незручності, які усугубляються станом його здоров`я та інвалідністю 2 групи - не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Разом із тим, суд визнає, що протиправні винні дії відповідача ОСОБА_2 дійсно завдали позивачу моральної шкоди, оскільки його права були порушені внаслідок пошкодженням належного йому майна, і природно, що будь-яка особа у такій ситуації зазнає моральної шкоди, що виражається у душевних стражданнях, яких особа зазнає в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, незручностями, які усугубляються наявністю в нього інвалідності 2 групи.

Отже, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності, з огляду на ступінь вини відповідача, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовної вимоги стосовно розміру шкоди заявленого до відшкодування, як завдання моральної шкоди, шляхом зменшення відповідної суми з 10000,00 до 5000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-83, 89, 141, 209-210, 247, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.. ст.. 11, 22, 23, 104, 110, 395, 396, 1167, 1187-1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.. ст.. 6, 22, 37, 41, 46, 55, 88 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного транспортного страхового бюро України, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «СТ «Домінанта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 5000 (п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.Г.Пашнєв