Рішення № 96460639, 12.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/20974/20

провадження №: 2-а/752/184/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі судді Мазура Ю.Ю., за участю секретаря Воробйова І.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта Копачова Олександра Миколайовича про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати незаконними дії інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта Копачова Олександра Миколайовича по притягненню позивача до адміністративної відповідальності; визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАМ № 3298832 від 17.10.2020 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП за відсутності у діях позивача складу такого правопорушення; відшкодувати суму судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 17.10.2020, керуючи автомобілем Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 , позивач рухався в крайній правій смузі по вул. Кільцева дорога у напрямку житлового масиву Теремки. Переїхавши Жулянський міст позивач побачив на смузі його руху дорожню розмітку 1.18, що вказувала, що дана смуга в подальшому прямує направо на заправку Socar (Кільцева дорога, 11). Так як повертати направо позивач не планував, він включив лівий сигнал повороту і з дотриманням Правил дорожнього руху перелаштувався в сусідню ліву смугу. Після чого позивача зупинив співробітник Патрульної поліції, який ніс службу на автомобілі Mitsubishi Outlander з державним номером НОМЕР_2 . Він повідомив, що на його думку, позивач не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16, а також дорожньої розмітки 1.18, чим порушив п. 8.4.ґ. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП України і зажадав надати йому водійське посвідчення. Заперечення позивача стосовно того, що він не вчиняв дій, які порушували б Правила дорожнього руху України, були повністю проігноровані. На прохання позивача ознайомити його з доказами скоєння ним правопорушення, відповідач почав наполягати на безумовному наданні йому водійського посвідчення позивача, і почав погрожувати позивачу негайним затриманням. Позивач пред`явив на вимогу відповідача водійське посвідчення. Після чого відповідач зачинився в службовому автомобілі і зі своїм напарником почали щось писати на своїх планшетах. В результаті відповідач склав постанову про адміністративне правопорушення. Позивач заявив, що йому не надали на ознайомлення оскаржувану постанову. Відповідач звинуватив позивача, що він знаходиться в неадекватному стані під дією наркотичних засобів і зажадав негайно їхати з ними на медичний огляд до лікаря нарколога. Позивач зазначив, що готовий пройти тест негайно на місці із застосуванням технічних засобів. Позивач повідомив, що викликав наряд поліції і не може залишити місце події до їх прибуття, також в автомобілі позивача знаходились ще чотири пасажири, серед яких була хвора людина похилого віку. Тоді інспектор зупинив інший автомобіль, привів двох свідків і без участі позивача склав протокол про нібито відмову позивача проходити медичний огляд у лікаря нарколога.

З урахуванням вказаних обставин, позивач вважає дії відповідача незаконними, оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими.

Суд, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, допустимості, достовірності у їх сукупності, вважає необхідним частково задовольнити позов, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що інспектором роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом Копачовим Олександром Миколайовичем було винесено постанову серії ЕАМ № 3298832 від 17.10.2020 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 255,00 грн., в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 17.10.2020 о 13 год. 31 хв. по вул. Велика Кільцева дорога, 11 в м. Києві, водій керуючи автомобілем не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16, а також дорожньої розмітки 1.18, а також пересік дорожню розмітку 1.1 та з полоси, де рух дозволяється тільки праворуч здійснив рух прямо, та після зупинки не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив п. 8.4.ґ. Правил дорожнього руху України - порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 3 Розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 р. №1376, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Законом України від 14 липня 2015 року № 596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Водночас, за приписами частини четвертої статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Як вбачається матеріалів, наданих позивачем, відповідно до рішення заступника начальника Управління патрульної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції Євдокимова Дмитра щодо скасування постанови та закриття справи зазначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення ЕАМ № 3298832 за ч. 1 ст. 122 КУпАП на громадянина ОСОБА_1 у вигляді штрафу, накладене інспектором 1 роти 3 батальйону полку № 1 УПП у м. Києві Копачов О.М. за порушення (невиконання) вимог дорожнього знаку, дорожньої розмітки встановлено, що переглянувши відео з нагрудної камери інспектором не було надано доказів порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України в частині щодо порушення вимог дорожнього знаку та дорожньої розмітки. Вирішено постанову про накладення адміністративного стягнення ЕАМ № 3298832 від 17.10.2020, винесену інспектором 2 роти 2 батальйону полку № 1 УПП у м. Києві Копачовим О.М. скасувати, а справу закрити.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

В порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином. За таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, відповідачем не спростовані доводи позивача про недотримання прав позивача при складенні оскаржуваної постанови.

Таким чином, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено того, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем, допустив порушення Правил дорожнього руху.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності та прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого дана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними при притягненні позивача до адміністративної відповідальності задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, встановлені законом умови їх реалізації. Юридичне значення в межах спірних правовідносин для позивача має постанова серії ЕАК № 3298832 від 17.10.2020 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності, а не дії відповідача щодо її винесення.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд задовольняє позов частково.

Керуючись ст.ст. 241-244, 246 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта Копачова Олександра Миколайовича про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3298832 від 17.10.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень - визнати незаконною та скасувати.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.Ю. Мазур