Рішення № 96458871, 22.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Київ № 640/5881/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Стеренчука Р.П., представника відповідача Загороднього С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,

установив:

11.03.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просив суд визнати протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 №Ф-0004263304;

- рішення від 03.12.2019 №Ф-0004253304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- податкових повідомлень-рішень від 03.12.2019 №0004233304, №0004243304, №0004223304, №0004203304, №0004213304 та №0004273304.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі висновків акту перевірки від 01.11.2019 №185/10-36-33-04/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2016 по 31.03.2019.

Вказаний акт від 01.11.2019 №185/10-36-33-04/ НОМЕР_1 складено за результатами перевірки, яку призначено та проведено з порушенням вимог законодавства, що нівелює її правові наслідки.

Так, перевірку призначено згідно наказу відповідача від 17.10.2019 №427 на підставі підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) з огляду на ненадання ФОП ОСОБА_1 відповіді на запит контролюючого органу, однак вказані запит та наказ позивач не отримав, а тому не міг належним чином підготуватись до перевірки.

Позивач зазначає, що 07.10.2019 подав до ГУ ДПС у Київській області повідомлення про факт викрадення документів, які стосуються його господарської діяльності. Однак, відповідач, в порушення прямого припису пункту 44.5 статті 44 ПК України, не переніс проведення перевірки, не надав можливості позивачеві відновити втрачені документи і склав необґрунтований акт перевірки без дослідження первинних документів позивача.

Також позивач зазначає, що наказ про проведення податкової перевірки датований 17.10.2019, а перевірка охоплює не лише 1095 днів, як передбачено пунктом 102.1 статті 102 ПК України, а й попереднє півріччя 2016 року.

Крім того, позивач вважає необґрунтованими висновки акту перевірки від 01.11.2019 №185/10-36-33-04/ НОМЕР_1 .

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 №Ф-0004263304, рішення від 03.12.2019 №Ф-0004253304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкові повідомлення-рішення від 03.12.2019 0004223304 (про донарахування податку на доходи фізичних осіб), №0004213304 (про донарахування військового збору), прийняті на підставі висновку контролюючого органу про заниження позивачем доходу на 1 933 580,10 грн, адже позивач фактично отримав дохід 1 960 000,00 грн, а задекларував лише дохід у сумі 26 419,90 грн.

Однак, позивач зазначає, що з огляду на вказані порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, позивач не мав можливість подати до перевірки відновлені документи на підтвердження власної господарської діяльності, зокрема, для підтвердження витрат пов`язаних із отриманням вказаного доходу. Тому, відповідач зазначаючи про отримання позивачем доходу у розмірі 1 960 000 грн, при визначенні бази нарахування єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, не врахував витрати, які пов`язані із отриманням такого доходу.

Щодо донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004243304, позивач зауважив, що підставою прийняття вказаного рішення слугував висновок відповідача про перевищення позивачем станом на 31.03.2016 суми доходу в 1 000 000 грн, що призвело до виникнення у позивача обов`язку зареєструватись платником ПДВ та сплатити зобов`язання з ПДВ у сумі 192 000 грн. Однак, аналогічно висновку про заниження позивачем доходу, відповідач презюмував, що у позивача відсутні будь-які документи і здійснив розрахунки та визначав зобов`язання щодо реєстрації і сплати ПДВ, виходячи із їх відсутності.

Щодо розрахунку і донарахування суми єдиного податку, згідно податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004203304, позивач зауважив, що відповідач, аналізуючи показники задекларованого позивачем доходу за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 коли він перебував на третій групі спрощеної системи оподаткування і сплачував 5% від доходу, робить висновки про заниження доходу, отриманого у даний період. Висновки відповідача базуються на даних документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛХП Україна» і викладені у формі таблиці на сторінках 11-13 Акту перевірки, з даними про кошти, отримані позивачем від ТОВ «ЛХП Україна».

При цьому, відповідач, у зв`язку із нездійснення ним аналізу первинних документів позивача, презюмував відсутність у позивача будь-яких витрат, які зменшують базу оподаткування і здійснив нарахування 5% єдиного податку, базуючись виключно на сумі безготівкових платежів.

До того ж, у вказаний період позивач також надавав ТОВ «ЛХП Україна» послуги за договором комісії від 01.02.2017 № 22/02-17, а згідно пункту 292.4 статті 292 ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента). Однак, відповідач при визначенні доходу позивача за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 взяв до уваги усі надходження від ТОВ «ЛХП Україна» на рахунок ФОП ОСОБА_1 , а не лише комісійну винагороду позивача.

Щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн за ненадання позивачем Книги обліку доходів і витрат, згідно податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004233304 та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1052 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004273304 за несвоєчасне подання декларації платника єдиного податку за І квартал 2017 року та І півріччя 2017 року, позивач наголосив, що не був належним чином повідомлений про проведення перевірки та її наслідки і йому не була надана можливість відновлення документів, після їх крадіжки, чим і зумовлена відсутність зазначених документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2020 відкрито провадження у справі і призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов в якому заперечив проти задоволення позову ФОП ОСОБА_1 , вказав на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Щодо доводів позивача про порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки зауважив, що надсилав запит про надання інформації, наказ від 17.10.2019 №427 та повідомлення про призначення перевірки згідно вимог ПК України шляхом направлення відповідних листів на податкову адресу позивача, який не повідомив контролюючий орган про зміну фактичної адреси.

Стосовно періоду проведення перевірки, зауважив, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошового зобов`язання платника податків не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Річну декларацію за 2016 рік подано 02.02.2017, отже перевірка проведена з врахуванням норм закріплених в статті 102 ПК України.

В спростування доводів позивача про необґрунтованість висновків про допущення ним порушень вимог податкового законодавства відповідач посилається на висновки, викладені в акті перевірки від 01.11.2019 №185/10-36-33-04/ НОМЕР_1 , згідно якого встановлено:

- заниження позивачем доходу у період з 01.01.2016 по 30.06.2016 на 1 933 580,10 грн, що зумовило: заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 348044,42 грн, заниження суми єдиного внеску на 44 415,36 грн та військового збору на 29003,70 грн;

- відсутність реєстрацій платником ПДВ з 01.04.2016, у той час як дохід за лютий та березень 2016 року перевищив 1 000 000 грн, при отриманні у 2016 році (з 01.04.2016) доходу, що підлягає оподаткуванню ПДВ у сумі 960 000 грн, що зумовило заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 192 000 грн;

- отримання в ході податкової перевірки ТОВ «ЛХП Україна» (код ЄДРПОУ 39807977) з питань за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 відомостей про отримання ФОП ОСОБА_1 доходу від господарських операцій з ТОВ «ЛХП Україна» незадекларованого доходу на загальну суму 8 174 727,26 грн, що призвело до заниження єдиного податку на загальну суму 408 736,36 грн;

- ненадання позивачем Книги обліку доходів і витрат;

- несвоєчасне подання декларації платника єдиного податку за І квартал 2017 року та І півріччя 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією 22.09.2006, номер запису про державну реєстрацію №23340000000001950, на податковому обліку перебуває в Вишгородському управлінні ГУ ДПС у Київській області з 22.09.2006 за №7548/10.

На підставі підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 ПК України та згідно наказу від 17.10.2019 №427 працівниками ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапозапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за період діяльності з 01.01.2016 по 31.03.2019.

За результатом перевірки складено акт від 01.11.2019 №185/10-36-33-04/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України, ФОП ОСОБА_1 занизив чистий дохід на загальну суму 1933580,10 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 348044,42 грн;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, встановлено заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1933580,10 грн, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 29 003,70 грн;

- пункту 292.3 статті 292, пункту 293.3 статті 293 ПК України, в частині заниження суми отриманого доходу на спрощеній системі оподаткування за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 на загальну суму 8 174 727,26 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань по єдиному податку на суму 408 736,36 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (Закон №2464-VІ), в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 на загальну суму 1933580,10 грн, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 44 415,36 грн;

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1 статті 183, пункту 187.1 статті 187 ПК України, заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 192 000 грн;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 120.1 статті 120, пункту 176.1 статті 176, пунктів 179.1, 179.2 статті 179 ПК України, не своєчасне подання декларації платника єдиного податку за І квартал 2017 року та І півріччя 2017 року;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 ПК України, не надання Книги обліку доходів і витрат до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 01.11.2019 №185/10-36-33-04/ НОМЕР_1 , відповідачем 03.12.2019 прийняті:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 №Ф-0004263304, про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 44 415,36 грн;

- рішення від 03.12.2019 №Ф-0004253304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 за наслідок донарахування єдиного внеску у сумі 44 415,36 грн застосовано штраф у розмірі 17 766,14 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0004243304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за платежем податок на додану вартість на 192 000 грн за основним зобов`язанням та на 48 000 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0004223304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за платежем податок з доходів фізичних осіб на 348 044,42 грн за основним зобов`язанням та на 87 011,1 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0004203304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 408 736,36 грн за основним зобов`язанням та на 102 184,09 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0004213304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за платежем військовий збір на 29 003,7 грн за основним зобов`язанням та на 7250,92 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0004233304, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 ПК України на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 510 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0004273304, яким за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 1052 грн.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28.05.2020 у справі №818/532/16 Верховний Суд зауважив, що незалежно від того, чи проведена невиїзна документальна перевірка та чи прийнято як її наслідок податкове повідомлення-рішення, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та/або проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого податкового повідомлення-рішення. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного установлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пунктів 42.2, 42.3 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Встановлено, що доводи позивача про порушення відповідачем порядку призначення та початку проведення перевірки зводяться до того, що позивач не отримував на свою адресу (станом на 17.10.2019 позивач проживав за адресою: 63780, Харківська область, Куп`янський район, село Голубівка) відповідні запит, наказ та повідомлення про призначення перевірки.

Разом з цим, з матеріалів справи простежується, що на момент направлення вказаних документів, податковою адресою позивача значилась: 07311, Київська область, Вишгородський район, село Вахівка, вулиця Шевченка, будинок 17. Доказів подання позивачем повідомлень до контролюючих органів про зміну вказаної податкової адреси матеріали справи не містять. Саме на цю адресу, відповідач надсилав позивачу відповідні запит, наказ та повідомлення про призначення перевірки, які в силу вказаних положень статті 42 ПК України вважаються належним чином врученими позивачу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судом встановлено, що 07.10.2019 подав до ГУ ДПС у Київській області повідомлення про факт викрадення документів, які стосуються його господарської діяльності, вказана заява зареєстрована у ГУ ДПС у Київській області за вхідним №15860/ФОП/10-36. У ході судових засідань представник відповідача підтвердив дану обставину.

Також матеріали справи містять підтвердження подання представником відповідної заяви до правоохоронних органів.

З урахуванням наведеного, відповідач з огляду на вимоги пункту 44.5 статті 44 ПК України під час проведення перевірки позивача був зобов`язаний зупинити проведення перевірки для забезпечення позивачу можливості відновлення викрадених документів у строк 90 календарних днів, починаючи з 07.10.2019.

Однак, відповідач не дотримався вказаної вимоги пункту 44.5 статті 44 ПК України та під час перевірки безпідставно констатував факт ненадання позивачем будь яких первинних документів, тобто, необґрунтовано застосував положення пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Зазначене порушення безмовно свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 ПК України шляхом не надання Книги обліку доходів і витрат до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та, як наслідок, протиправність податкового повідомлення-рішення №0004233304, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 ПК України на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 510 грн.

Крім того, позивач подав до суду відновлену Книгу обліку доходів і витрат, у якій містяться, зокрема, відомості про доходи, які відповідають змісту акту перевірки.

Також вказане порушення відповідачем вимог пункту 44.5 статті 44 ПК України призвело до необґрунтованих висновків відповідача про заниження ФОП ОСОБА_1 оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1933580,10 грн за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 та, як наслідок, про порушення позивачем вимог:

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 348044,42 грн;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 29 003,70 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону №2464-VІ, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 44 415,36 грн.

Так, згідно пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування податком на доходи з фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до приписів пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно пункту пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З урахуванням наведеного, база нарахування податку на доходи з фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску у даному випадку є чистий оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 , тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом, який у даному випадку відповідач враховує на рівні 1933580,10 грн, і документально підтвердженими витратами, які відповідачем не взяті при розрахунку бази нарахування податку на доходи з фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, що свідчить про необґрунтованість такого розрахунку.

Крім того, позивач подав до суду відновлену Книгу обліку доходів і витрат, у якій містяться, зокрема, відомості про витрати за вказаний період у сумі 1933580,10 грн.

Суд враховує, що позивачем не надано до суду первинних документів на підтвердження вказаних витрат, однак, дана обставина не може знівелювати передчасність висновків відповідача щодо відсутності у позивача витрат за період з 01.01.2016 по 30.06.2016.

Так, вказаний дохід позивач отримав як постачальник деревини для ТОВ "ЛХП УКРАЇНА" згідно договору постачання пиломатеріалів від 01.02.2016 №05/02-16, при цьому, відсутні підстави вважати, що позивач є безпосереднім виробником таких пиломатеріалів, який не несе жодних витрат на їх виробництво. Реальність господарських відносин позивача із ТОВ "ЛХП УКРАЇНА" згідно договору постачання пиломатеріалів від 01.02.2016 №05/02-16 підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 у справі №640/4534/20, яке набрало законної сили 19.01.2021.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 №Ф-0004263304, рішення від 03.12.2019 №Ф-0004253304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також податкових повідомлень-рішень від 03.12.2019 0004223304 та №0004213304.

Податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2019 №0004203304 збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 408 736,36 грн за основним зобов`язанням та на 102 184,09 грн за штрафними санкціями, з огляду на висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 292.3 статті 292, пункту 293.3 статті 293 ПК України шляхом заниження суми отриманого доходу на спрощеній системі оподаткування за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 на загальну суму 8 174 727,26 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань по єдиному податку на суму 408 736,36 грн.

Суд критично оцінює вказаний висновок відповідача, виходячи з наступного.

Безспірно встановлено, що у період з 01.07.2016 по 31.03.2019 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку третьої групи та сплачував єдиний податок за ставкою 5% від доходу.

За висновками акту перевірки за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 ФОП ОСОБА_1 отримав дохід на загальну суму 8 174 727,26 грн, однак сплатив єдиний податок у розмірі 126 911,74 грн, у зв`язку із чим відповідач стверджує про заниження позивачем єдиного податку за вказаний період на 408 736,36 грн. Вказаного висновку відповідач дійшов з огляду на отримання листа (службової записки) управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Київській області у якому повідомлено, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛХП Україна» (код ЄДРПОУ 39807977) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2016 по 31.03.2019, встановлено вказані обсяги придбання пиломатеріалів від ФОП ОСОБА_1 , згідно реєстрів платіжних доручень ТОВ «ЛХП Україна» (код ЄДРПОУ 39807977) за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 на користь ФОП ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд зазначає, що 5% від суми 8 174 727,26 грн складає 408 736,36 грн, отже, відповідач вказав суму вказаного заниження без урахування визнаного відповідачем факту сплати єдиного податку у розмірі 126 911,74 грн.

Крім того, суд зауважує, що за змістом висновків документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛХП Україна» (код ЄДРПОУ 39807977) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, відповідачу було відомо, що у період з 2017 року господарські відносини між ТОВ «ЛХП Україна» та ФОП ОСОБА_1 відбувались на умовах договору комісії від 01.02.2017 №22/02-17 (ТОВ «ЛХП Україна» - комітент, ФОП ОСОБА_1 - комісіонер).

Відповідно до пункту 292.4 статті 292 ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Однак, до складу доходу визначеного відповідачем у загальному розмірі 8 174 727,26 грн, включено усі без виключення суми, які надійшли ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «ЛХП Україна», без урахування того, що у складі таких сум, згідно імперативної вказівки пункту 292.4 статті 292 ПК України, до доходу позивача включається виключно сума комісійної винагороди позивача.

Наведене свідчить про необґрунтованість висновків відповідача у цій частині.

Водночас, суд враховує, що згідно наданої позивачем Книги обліку доходів та витрат, а також зведеної інформації про отримані доходи та сплачені податки, позивач зазначає про отримання за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 доходу у загальному розмірі 2 538 234,76 грн та сплату єдиного податку у загальному розмірі 126 911,74 грн, у тому числі:

- отримання у 2 півріччі 2016 року доходу у розмірі 1 000 000 грн та сплату єдиного податку у сумі 50 000 грн;

- отримання у 2017 році доходу у вигляді комісійної винагороди у розмірі 641 053,82 грн та сплату єдиного податку у сумі 32 052,69 грн;

- отримання у 2018 році доходу у вигляді комісійної винагороди у розмірі 552 856,10 грн та сплату єдиного податку у сумі 27 642,81 грн;

- отримання у першому кварталі 2019 року доходу у вигляді комісійної винагороди у розмірі 344 324,84 грн та сплату єдиного податку у сумі 17 216,24 грн.

Господарські відносини між ТОВ «ЛХП Україна» та ФОП ОСОБА_1 у період з 01.07.2016 по 31.03.2019 існували на виконання умов договору постачання пиломатеріалів від 01.02.2016 №05/02-16 (ТОВ «ЛХП Україна» - покупець, ФОП ОСОБА_1 - постачальник) та договору комісії від 01.02.2017 №22/02-17 (ТОВ «ЛХП Україна» - комітент, ФОП ОСОБА_1 - комісіонер).

Вказані господарські відносини між ТОВ «ЛХП Україна» та ФОП ОСОБА_1 у період з 01.07.2016 по 31.03.2019 були предметом податкової перевірки ТОВ «ЛХП Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2016 по 31.03.2019, на висновки якої посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів.

При цьому, оцінка обґрунтованості висновків вказаної перевірки надавалась судом під час розгляду адміністративної справи №640/4534/20.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 у справі №640/4534/20, яке набрало законної сили 19.01.2021, підтверджено реальність вказаних господарських відносини між ТОВ «ЛХП Україна» та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 по 31.03.2019.

Також у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 у справі №640/4534/20, зазначено зокрема, що:

- на виконання умов договору постачання пиломатеріалів від 01.02.2016 №05/02-16

фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відвантажено ТОВ «ЛХП Україна» дошку дубову нарізану суху згідно видаткових накладних №РН-1103 від 11.03.2016, №СФ-0000010 від 29.03.2016, №1104 від 29.03.2016; дошку дубову нарізану суху згідно видаткових накладних №РН-000003 від 31.03.2016, №РН-000004 від 05.04.2016, а також дошку дубову необрізану згідно накладних №1 від 13.10.2016, №2 від 27.10.2016, №3 від 27.10.2016, №4 від 15.11.2016, №5 від 23.11.2016, №6 від 24.11.2016, №7 від 07.12.2016 на загальну суму 2 660 133 грн, які також було надано позивачем контролюючому органу під час перевірки та відображено в акті перевірці;

- на виконання зобов`язань за договором комісії від 01.02.2017 №22/02-17 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 поставлено ТОВ «ЛХП Україна» пиломатеріали, на підтвердження чого були складені видаткові накладні №1 від 05.01.2017, №2 від 09.01.2017, №3 від 24.01.2017, №4 від 27.01,2017, №5 від 21.02.2017, №6 від 24.02.2017, №7 від 24.02.2017, №8 від 01.03.2017, №9 від 03.03.2017, №10 від 14.03.2017, №11 від 20.03.2017, №12 від 20.03.2017, №13 від 20.03.2017, №14 від 21.03.2017, №15 від 23.03.2017, №16 від 28.03.2017, №17 від 18.03.2017, №18 від 31.03.2017, №19 від 11 04.2017, №20 від 25.04.2017, №21 від 25.04.2017, №22 від 25.04.2017, №23 від 25.04.2017, №24 від 25.04.2017, №25 від 04.07.2017 №26 від 10.10 2017, №27 від 09.11.2017, №28 від 22.12.2017 №29 від 28.12.2017, №1 від 15.03.2018, №2 від 19.03.2018, №3 від 11.04.2018, №4 від 10.05.2018, №5 від 15.05.2018, №6 від 21.05.2018, №7 від 04.06.2018, №8 від 11.06.2018, №9 від 27.06.2018, №10 від 10.07.2018, №11 від 26.07.2018 на загальну суму 9 673 302 грн, що також відображено в акті перевірки.

- відповідно до звітів-актів комісіонера на виконання договору комісії від 01.02.2017 №22/02-17 комісіонер здійснив та передав, а комітент прийняв об`єкт пропозиції відповідно до договору комісії;

- отримані пиломатеріали від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були оплачені ТОВ «ЛХП Україна» у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, а також актами звіряння взаєморозрахунків.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2021 та від 04.03.2021 у даній справі витребувано у ТОВ «ЛХП Україна» відомості щодо відображення у обліку операцій з ФОП ОСОБА_1 .

Згідно листа ТОВ «ЛХП Україна» від 08.04.2021 №08042021 та доданих до нього виписок з банківських рахунків ТОВ «ЛХП Україна» та оборотно-сальдових відомостей за 2016-2019 роки встановлено наступне:

- за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 ТОВ «ЛХП Україна» перераховано ФОП ОСОБА_1 кошти за договором постачання пиломатеріалів від 01.02.2016 №05/02-16 у загальному розмірі 1 500 000 грн, у томі числі 700 000 грн згідно платіжного доручення від 27.10.2016 №1037, 300 000 грн згідно платіжного доручення від 26.12.2016 №1212, 400 000 грн згідно платіжного доручення від 06.01.2017 №1235, 100 000 грн згідно платіжного доручення від 16.01.2017 №1264;

- за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 ТОВ «ЛХП Україна» перераховано ФОП ОСОБА_1 кошти за договором комісії від 01.02.2017 №22/02-17 кошти у загальному розмірі 8 268 637,18 грн, у тому числі 3 700 000 грн за 2017 рік, 4 568 637,18 грн за 2018 рік; ТОВ «ЛХП Україна» прийнято товару від ФОП ОСОБА_1 у 2017 році товар загальною вартістю 4 302 588,34 грн, у 2018 році - 4 569 282,82 грн;

- комісійна винагорода ФОП ОСОБА_1 за договором комісії від 01.02.2017 №22/02-17 за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 згідно актів-звітів комісіонера склала 287 052,86 грн;

- 05.03.2019 ФОП ОСОБА_1 отримав від ТОВ «ЛХП Україна» 316 804,84 грн в якості оплати за послуги сушіння пиломатеріалів згідно рахунків від 05.03.2019 №5 та №6 до договору від 17.12.2018 №2/1712-18 про надання послуг з сушіння пиломатеріалів;

Отже, згідно поданих ТОВ «ЛХП Україна» відомостей, за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 ФОП ОСОБА_1 отримав дохід у загальному розмірі 2 103 857,7 грн.

Крім того, суд зауважує, що вказані розрахунки узгоджуються та у повній мірі відповідають інформації щодо отримання ФОП ОСОБА_1 коштів від ТОВ «ЛХП Україна», що міститься у службовій записці управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Київській області, згідно якої відповідач встановив порушення позивачем вимог пункту 292.3 статті 292, пункту 293.3 статті 293 ПК України шляхом заниження суми отриманого доходу на спрощеній системі оподаткування за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 на загальну суму 8 174 727,26 грн.

При цьому, у вказаній службовій записці вказано про оформлення у період з 01.07.2016 по 31.03.2019 ФОП ОСОБА_1 видаткових накладних про постачання товарів для ТОВ «ЛХП Україна» (видаткові накладні з 13.10.2016 по 26.07.2018) на загальну суму 10 368 907,2 грн.

Суд зазначає, що якщо взяти до уваги наведені розрахунки у вказаній службовій записці щодо обсягів постачання, та виходити з того, що надані ТОВ «ЛХП Україна» відомості не повні, логічним є припущення про те, що з огляду на наведені у вказаній службовій записці обсяги постачання, позивач міг отримати дохід у вигляді комісійної винагороди у розмірі близько 335 434,15 грн (10 368 907,2 грн * 3,235% (середній розмір комісійної винагороди від обсягу постачання за інформацією ТОВ «ЛХП Україна» та контролюючого органу)). Відповідно, загальний дохід позивача за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 складав би 2 152 238,99 грн, у тому числі: за договором постачання пиломатеріалів від 01.02.2016 №05/02-16 у загальному розмірі 1 500 000 грн; за договором від 17.12.2018 №2/1712-18 про надання послуг з сушіння пиломатеріалів 316 804,84 грн; 335 434,15 грн за договором комісії від 01.02.2017 №22/02-17.

Отже, якщо взяти до уваги наведені у вказаній службовій записці розрахунки, позивач за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 повинен був сплатити єдиний податок у сумі 107 611,95 грн (2 152 238,99 грн * 5%). Разом з цим, відповідач визнає факт сплати позивачем єдиного податку за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 у загальному розмірі 126 911,74 грн.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що необґрунтованість висновку відповідача про заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань по єдиному податку за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 на суму 408 736,36 грн.

Таким чином, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004203304.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004243304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за платежем податок на додану вартість на 192 000 грн за основним зобов`язанням та на 48 000 грн за штрафними санкціями, слугував висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1 статті 183, пункту 187.1 статті 187 ПК України, шляхом заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 192 000 грн.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно пунктів 183.1, 183.2 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

За змістом постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №200/6290/19-а законодавча норма, якою встановлено умови обов`язкової реєстрації платником ПДВ, не застосовується у разі невиконання платником податків встановленого ПК України обов`язку перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. В такому випадку платник податків несе податкову відповідальність та сплачує ПДВ з операцій, які є об`єктом оподаткування, незалежно чи підлягає він обов`язковій реєстрації платником ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З наявних матеріалів справи встановлено, що у період з 01.01.2016 по 31.03.2016 ФОП ОСОБА_1 отримано дохід у загальному розмірі 1 580 000 грн, у тому числі за лютий 2016 року - 380 000 грн, за березень 2016 року - 1 200 000 грн.

Оскільки, станом на березень 2016 року позивач не був зареєстрований платником ПДВ, у зв`язку із отримання доходу у березні 2016 року у розмірі що перевищує 1 000 000 грн, у позивача виник обов`язок зареєструватись платником ПДВ до 10.04.2016.

Судом встановлено, що з 01.04.2016 до 10.04.2016 і надалі позивач не реєструвався платником ПДВ, а з 01.07.2016 зареєструвався платником єдиного податку третьої групи зі ставкою податку, передбаченою підпунктом 2 пункту 293.3 статті 293 ПК України, а саме 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

Таким чином, у позивача наявний обов`язок нарахувати та сплатити ПДВ, нарахований на об`єкти оподаткування ПДВ з 01.04.2016 по 30.06.2016.

Пунктом 193.1 статті 193 ПК України встановлено основну ставку ПДВ на рівні 20 відсотків.

З матеріалів справи, у тому числі наданих відповідачем документів, встановлено, що у період з 01.04.2016 по 30.06.2016 позивачем здійснено операції, які є об`єктом оподаткування ПДВ, на загальну суму 380 000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримано за період з 01.04.2016 по 30.06.2016 у готівковій та безготівковій формі розрахунків дохід в сумі 380 000 грн без ПДВ, що є об`єктом оподаткування податком на додану вартість за основною ставкою.

Разом з цим, у акті перевірки та далі у відзиві на позовну заяву, відповідач без будь яких обґрунтувань, здійснює розрахунок податкового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 виходячи з бази нарахування ПДВ у розмірі 960 000 грн.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити ПДВ, виходячи з бази нарахування ПДВ у розмірі 380 000 грн, у сумі 76 000 грн (380 000 * 20%).

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004243304 у частині донарахування ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 116 000 грн та штрафних санкцій у сумі 29 000 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004273304, яким за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 1052 грн за несвоєчасне подання декларації платника єдиного податку за І квартал 2017 року та І півріччя 2017 року, суд зазначає наступне.

З огляду на зміст підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, пункту 176.1 статті 176, пунктів 179.1, 179.2 статті 179 ПК України граничною датою подання декларації за 1 квартал 2017 року є 10.05.2017, за І півріччя 2017 року - 09.08.2017.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів подання ФОП ОСОБА_1 вказаних декларацій.

Стверджуючи про протиправність вказаного рішення, позивач не заперечує наявності у нього обов`язку подати вказані декларації. При цьому, у позовній заяві зазначає, що надасть суду копії відповідних декларації з метою спростування тверджень вказаних тверджень відповідача.

Разом з цим, позивачем не надано до суду копій декларацій платника єдиного податку за І квартал 2017 року та І півріччя 2017 року, у тому числі й на виконання ухвали суду від 27.01.2021, якої витребувано у позивача докази подання вказаних декларацій.

Відтак, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог у цій частині.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 №Ф-0004263304, рішення від 03.12.2019 №Ф-0004253304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень від 03.12.2019 №0004233304, №0004223304, №0004203304, №0004213304, а також податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004243304 у частині донарахування ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 116 000 грн та штрафних санкцій у сумі 29 000 грн. При цьому, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004243304 в іншій частині, а також податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004273304.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру у розмірі 1 285 974,09 грн за які сплатив судовий збір у сумі 16 063,76 грн згідно квитанції від 10.03.2020.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині задоволення майнової вимоги позивача у розмірі 1 140 464,09 грн, останньому підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 14 146,12 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 №Ф-0004263304.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 03.12.2019 №Ф-0004253304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004233304, №0004223304, №0004203304, №0004213304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004243304, у частині збільшення грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість за основним платежем на 116 000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 29 000 грн.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 146,12 грн (чотирнадцять тисяч сто сорок шість гривень дванадцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141377).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 22.04.2021.

Суддя О.М. Чудак