Постанова № 9645782, 17.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 року <ЧАС > м.Полтава Справа № 2а-45701/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С,,

за участю:

представника позивача - Хвесик Г.П.

представника відповідача -Телегазій В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ПЛТ"до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтавіпро скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ПЛТ" ( надалі по тексту - позивач, ТОВ "Трансбуд-ПЛТ")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві (надалі по тексту - відповідач)про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 09.06.2009 № 196.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі, в тому числі і страхові внески, здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Крім того, зазначав, що стаття 5 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Зарахування страхових внесків до Пенсійного фонду здійснювалось ТОВ «Трансбуд ПЛТ»того ж дня, що і отримання останнім грошових коштів на оплату праці своїх працівників.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на те,що у разі виплати протягом звітного місяця заробітної плати, нарахованої за звітний місяць, одночасно з виплатою сум заробітної плати в пропорційних розмірах роботодавцем сплачуються авансові платежі зі страхових внесків. Остаточна сплата страхових внесків (різниці між нарахованою сумою страхових внесків за звітний місяць та фактично сплаченою впродовж звітного місяця сумою авансованих платежів) має бути здійснена страхувальником до 20 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того, чи була фактично виплачена працівникам заробітна плата (інший дохід) за звітний місяць чи ні. Несплата або несвоєчасна сплата страхових внесків (пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") та несплата, неповна, або несвоєчасна сплата авансових платежів із страхових внесків (пункт 7 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") є окремими видами порушень, які тягнуть за собою застосування до страхувальників різного роду фінансових санкцій. Вказував на, то, що посилання позивача на статтю 5 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" помилкове, оскільки, починаючи з 01.01.2004, суб'єкти загальнообов'язкового державного пенсійного страхування сплачують до Пенсійного фонду страхові внески, а не збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. А нарахування страхових внесків, їх обчислення і сплата регулюються спеціальним законом з цих питань - Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені у письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків .

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-ПЛТ»зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 33376627 та зареєстроване як платник внесків до Пенсійного фонду з 18.02.2005, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, що підтверджується довідкою від 17.05.2010 № 2258/03-20/07-22.

09.06.2009 начальником Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві прийнято рішення № 196 “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду”, яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду вирішено застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд- ПЛТ»у вигляді стягнення суму штрафу в розмірі 20126 грн 49 коп та нарахування пені в розмірі 4024 грн 85 коп за період з 29.04.2009 по 04.06.2009, які протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунки в Управління ПФУ Ленінського району в м. Полтаві.

Так як, позивач із вищевказаними рішенням не погодився, тому звернувся до суду з проханням про його скасування.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи правомірність винесення відповідачем спірного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003. Як визначає стаття 5 цього Закону, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

У відповідності до частини 2 статті 17 названого Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначає стаття 20 зазначеного Закону.

В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобовязані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі . Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобовязаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач обовязку по своєчасній сплаті внесків на обовязкове державне пенсійне страхування в період з квітня по червень 2009 року не виконав, у звязку з чим рішенням Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві від 09.06.2009 №196 до позивача застосовано фінансову санкцію на суму 20126,49 грн та нараховано пеню в сумі 4024,85 грн на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Статтею 106 зазначеного Закону передбачено застосування штрафу не тільки за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків /пункт 2 частини 9 статті 106/, а й за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом /пункт 7 частини 9 статті 106/.

Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників два обовязку: один по сплаті авансових платежів, другий по сплаті страхових внесків, та, відповідно, два види штрафу: один - за порушення дисципліни сплати авансових платежів, другий за порушення дисципліни сплати страхових внесків.

Враховуючі наведене, дійшов думки, що посилання позивача на обовязок по сплаті ним страхових внесків того ж дня, що і отримання ним коштів на оплату праці відповідного базового звітного періоду своїх працівників не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення , які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З огляду на викладене, відповідач при прийняті рішення №162 від 09.06.2009 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені - діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

А тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ПЛТ" до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про скасування рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 21 травня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко