Вирок № 96454744, 22.04.2021, Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/370/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю:

-секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

-прокурора - Гурової І.М.,

-обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ананьїв Одеської області кримінальне провадження кримінальне провадження за обвинувальними актами у кримінальних провадженнях: №12020160210000078, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 7 квітня 2020 року, та №12020160210000103, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 червня 2020 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця відділення Побєда Біляївського району Одеської області, українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 14 грудня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , в силу положень статті 89 КК України раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 6 квітня 2020 року виносячи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, близько 15 години 00 хвилин прибув до залізничної колії №1 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, де з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, діючи умисно, з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрав залізничні підкладки моделі Р-43 в кількості 3 штуки та залізничні костилі в кількості 18 штук, загальною вартістю 452 гривні 99 копійок, які були розміщені на непрацюючій залізничній колії №1 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій за адресою: с.Жеребкове Ананьївського району Одеської області.

Після цього, викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши 3 Спеціальному центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій матеріальну шкоду на загальну суму 452 гривні 99 копійок.

Крім того, ОСОБА_1 , 22 травня 2020 року виносячи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, близько 14 години 00 хвилин прибув до залізничної колії №1 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, де з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, діючи умисно, з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрав залізничні підкладки моделі Д-43 в кількості 2 штуки, залізничну підкладку моделі Д-50 в кількості 1 штуки та залізничні костилі в кількості 10 штук, загальною вартістю 280 гривень 24 копійки, які були розміщені на непрацюючій залізничній колії №1 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій за адресою: с.Жеребкове Ананьївського району Одеської області.

Після цього, викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши 3 Спеціальному центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій матеріальну шкоду на загальну суму 280 гривень 24 копійки.

Також, ОСОБА_1 , 27 травня 2020 року виносячи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, близько 12 години 00 хвилин прибув до залізничної колії №1 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, де з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, діючи умисно, з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрав залізничні підкладки моделі Д-43 в кількості 3 штуки, залізничну підкладку моделі Р-18 в кількості 1 штуки, залізничну підкладку моделі Д-50 в кількості 1 штуки та залізничні костилі в кількості 15 штук, загальною вартістю 403 гривні 33 копійки, які були розміщені на непрацюючій залізничній колії №1 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій за адресою: с.Жеребкове Ананьївського району Одеської області.

Після цього, викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши 3 Спеціальному центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій матеріальну шкоду на загальну суму 403 гривні 33 копійки.

Крім того, ОСОБА_1 , 30 травня 2020 року виносячи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, близько 12 години 00 хвилин прибув до залізничної колії №1 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, де з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, діючи умисно, з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрав залізничні підкладки моделі Д-43 в кількості 1 штуки, залізничну підкладку моделі Р-18 в кількості 1 штуки, залізничну підкладку моделі Д-50 в кількості 1 штуки та залізничні костилі в кількості 10 штук, загальною вартістю 233 гривні 69 копійок, які були розміщені на непрацюючій залізничній колії №1 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій за адресою: с.Жеребкове Ананьївського району Одеської області.

Після цього, викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши 3 Спеціальному центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій матеріальну шкоду на загальну суму 233 гривні 69 копійок.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 вчинено кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

22 квітня 2021 року представник потерпілої юридичної особи - 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій Голубович Микола Васильович у судове засідання з розгляду справи не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Проте, 21 квітня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 (а.с.155), в якій він просив суд розгляд справи провести за його відсутності, призначити покарання обвинуваченому відповідно до чинного законодавства.

Суд бере до уваги, що у відповідності до положень ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.325 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

При цьому, прокурор, обвинувачений не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілого.

Після оголошення прокурором короткого викладу обвинувальних актів, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_1 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.

У відповідності до положень ч.1 ст.349 КПК України судом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови, зокрема, висловити свою думку щодо обсягу та порядку дослідження доказів.

При цьому, прокурор зазначила, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, вона вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого та підтверджують судові витрати, а також оголошенням досудової доповіді, складеної органом пробації.

Обвинувачений ОСОБА_1 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодився.

Судом у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, прокурор та обвинувачений зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3 статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також вивчення досудової доповіді, наданої органом пробації.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень він визнає в повному обсязі, кримінальні правопорушення ним були вчинені саме за тих обставин, які викладені у обвинувальних актах.

Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого, а саме:

-постанову слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області Кушта Р.Ю. від 8 квітня 2020 року про визнання речовими доказами залізничних підкладок Р-43 в кількості 3 штук та залізничних костилів в кількості 18 штук (а.с.159);

-розписку представника потерпілого - Голубович М.В. (а.с.160), відповідно до якої він отримав від працівників поліції залізничні підкладки у кількості 3 штук та залізничні костилі у кількості 18 штук, зобов`язується їх зберігати до вирішення питання по суті;

-постанову слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області Куршта Р.Ю. від 21 квітня 2020 року (а.с.161) про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020160210000078 від 7 квітня 2020 року з ч.1 ст.185 КК України на ч.2 ст.185 КК України;

-довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 16 квітня 2020 року №207-СП за матеріалами кримінального провадження №12020160210000078 (а.с.162), відповідно до якої вартість проведення зазначеної експертизи склала 817 гривень 25 копійок;

-постанову слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області Кушта Р.Ю. від 3 червня 2020 року про визнання речовими доказами залізничних підкладок в кількості 3 штук та залізничних костилів в кількості 10 штук (а.с.163);

-розписку представника потерпілого - Голубович М.В. від 17 червня 2020 року (а.с.164), відповідно до якої він отримав від працівників поліції залізничні підкладки у кількості 3 штук та залізничні костилі у кількості 10 штук, зобов`язується їх зберігати до вирішення питання по суті;

-постанову слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області Кушта Р.Ю. від 3 червня 2020 року про визнання речовими доказами залізничних підкладок в кількості 3 штук та залізничних костилів в кількості 10 штук (а.с.165);

-розписку представника потерпілого - Голубович М.В. від 17 червня 2020 року (а.с.166), відповідно до якої він отримав від працівників поліції залізничні підкладки у кількості 3 штук та залізничні костилі у кількості 10 штук, зобов`язується їх зберігати до вирішення питання по суті;

-постанову слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області Кушта Р.Ю. від 3 червня 2020 року про визнання речовими доказами залізничних підкладок в кількості 5 штук та залізничних костилів в кількості 15 штук (а.с.167);

-розписку представника потерпілого - Голубович М.В. від 17 червня 2020 року (а.с.168), відповідно до якої він отримав від працівників поліції залізничні підкладки у кількості 5 штук та залізничні костилі у кількості 15 штук, зобов`язується їх зберігати до вирішення питання по суті;

-довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 червня 2020 року №296-СП за матеріалами кримінального провадження №12020160210000103 (а.с.169), відповідно до якої вартість проведення зазначеної експертизи склала 653 гривні 80 копійок;

-довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 червня 2020 року №297-СП за матеріалами кримінального провадження №12020160210000103 (а.с.170), відповідно до якої вартість проведення зазначеної експертизи склала 817 гривень 25 копійок;

-довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 червня 2020 року №295-СП за матеріалами кримінального провадження №12020160210000103 (а.с.171), відповідно до якої вартість проведення зазначеної експертизи склала 653 гривні 80 копійок;

-вимогу щодо наявності або відсутності судимості ОСОБА_1 (а.с.172-173) за наданою на неї довідкою №30-10062020/51011 від 16 червня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 останній раз був судимий за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2015 року за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, із застосування положень ст.75 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік, знятий з обліку 9 листопада 2016 року по закінченню іспитового строку;

-копію вироку народного суду Ананьївського району Одеської області від 17 жовтня 1985 року (а.с.174), яким ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.81 (розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки), ст.208 (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність) КК України (1960 року), до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на два роки;

-копію вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 31 травня 2000 року (а.с.175), яким ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.140 (Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому, а так само вчинена за попереднім зговором групою осіб або повторно), ч.3 ст.140 (Крадіжка з проникненням у житло) КК України (1960 року), до покарання у вигляді трьох років позбавлення волі умовно із штрафом у розмірі 680 гривень з випробувальним терміном один рік;

-копію вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 18 грудня 2000 року (а.с.176), яким ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст.19 (співучасть), ч.3 ст.84 (Привласнення чи розтрата державного або колективного майна, яке було ввірено винному чи перебувало в його віданні, вчинене повторно або за попередньою змовою) КК України (1960 року), до покарання (з урахуванням покарання за вироком від 31 травня 2000 року) у вигляді 6 років позбавлення волі умовно, з іспитовим строком 3 роки та сплатою штрафу в розмірі 1360 гривень;

-копію вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2015 року (а.с.177), яким ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, із застосуванням положень статті 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік;

-копію супровідного листа від 19 березня 2020 року (а.с.178) та ухвали від 11 березня 2020 року Одеського апеляційного суду (а.с.179-180), відповідно до яких було направлено на розгляд до Котовського міськрайонного суду Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020160210000011 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України;

-лист Ананьївського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області від 5 червня 2020 року №28/1/435/Мм-20 (а.с.181), відповідно до якого ОСОБА_1 9 листопада 2016 року знятий з обліку в центрі пробації у зв`язку з закінченням іспитового строку за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2015 року, на підставі ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 1 листопада 2016 року;

-лист Комунального некомерційного підприємства «Ананьївська центральна районна лікарня» Ананьївської районної ради від 9 червня 2020 року №373 (а.с.182), відповідно до якого ОСОБА_1 на диспансерному обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває;

-довідку-характеристику, видану Жеребківською сільською радою Ананьївського району Одеської області за №253 від 2 червня 2020 року (а.с.183), відповідно до якої скарг та заяв на ОСОБА_1 до сільської ради не надходило, компрометуючими даними сільська рада відносно нього не володіє;

-довідку про склад сім`ї ОСОБА_1 , видану Жеребківською сільською радою Ананьївського району Одеської області за №701 від 2 червня 2020 року (а.с.184), відповідно до якої ОСОБА_1 проживає один;

-довідку Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області від 2 червня 2020 року №700 (а.с.185), відповідно до якої ОСОБА_1 на території сільської ради майна не має;

-довідку Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області від 12 червня 2020 року №742 (а.с.186), відповідно до якої ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

-довідку Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області від 12 червня 2020 року №742 (а.с.187), відповідно до якої ОСОБА_1 не являється депутатом Жеребківської сільської ради.

Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.

Крім того, від представника Ананьївського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області 11 березня 2021 року надійшли матеріали досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.148-150) із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що ризик вчинення ОСОБА_1 повторного правопорушення та його небезпеки для суспільства є середнім, орган пробації вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.

Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.

У судових дебатах:

Прокурор Любашівської окружної прокуратури пояснила, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, при цьому враховуючи особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, той факт, що ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі та із застосуванням положень ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнити з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судових дебатах зазначив, що свою вину у вчиненому він визнає в повному обсязі та щиро розкаюється, в подальшому обіцяє подібних дій не вчиняти.

В останньому слові ОСОБА_1 зазначив, що про скоєне він шкодує та просив суворо його не карати та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинених повторно.

Так, частиною 2 статті 185 КК України передбачено відповідальність за крадіжку, вчинену повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Факт здійснення ОСОБА_1 таємного заволодіння залізничними підкладками та костилями з непрацюючої залізничної колії №1 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій 29 лютого, 22, 27 та 30 травня 2020 року, в судовому засіданні був підтверджений показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 та учасниками кримінального провадження не оспорювався.

Щодо наявності в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як повторність суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Частиною 4 статті 32 КК України визначено, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2020 року у справі №591/4366/18 (провадження № 51-1122кмо20) зроби наступний правовий висновок «Єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні. Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні.».

З наведеного вбачається, що в діях ОСОБА_1 існує така кваліфікуюча ознака, як «повторність» оскільки судом розглядається чотири епізоди вчинення ним кримінальних правопорушень передбачених ст.185 КК України.

Вирішуючи питання щодо покарання яке має бути призначене ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Санкцією частини 2 статті 185 КК України передбачено застосування до винної особи покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Відповідно до положень ч.4 ст.12 КК України злочини вчинені ОСОБА_1 є не тяжкими злочинами.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно пункту 1 частини 1 статті 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно зі ст.67 КК України, під ас судового розгляду не встановлено.

У відповідності до положень частини 1 статті 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

При цьому, враховуючи відсутність в даному випадку обставини, яка пом`якшує покарання відповідно до п.2 ч.66 КК України, положення статті 69-1 КК України застосуванню не підлягають.

Щодо відсутності підстав для застосування положень статті 70 КК України при призначенні покарання суд зазначає, що згідно статті частини 1 статті 33 КК України сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

При цьому, всі злочини вчинені ОСОБА_1 кваліфікуються за частиною 2 статті 185 КК України, та відповідно не утворюють сукупність, передбачену статтею 33 КК України.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 04 червня 2010 року, відповідно до якої «…Звернути увагу судів на те, що передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчений злочин, а решта - як готування до злочину чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.».

Суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, зокрема того, що він в силу ст.89 КК України є раніше не судимою особою, за місце проживання характеризується нейтрально, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою пенсійного віку, вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_1 буде призначення йому покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України, у вигляді 4 років позбавлення волі.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до примітки до статті 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що злочини вчинені ОСОБА_1 не є корупційним.

При цьому, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи ОСОБА_1 , зокрема того, що він має міцні соціальні зв`язки, та інших обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Частиною 3 статті 75 КК України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Частиною 3 статті 76 КК України визначено, що на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов`язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.

З урахуванням викладеного, покарання яке має бути призначено ОСОБА_1 , враховуючи тяжкість злочинів, особи винного та інших обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.ч.1, 3 ст.76 КК України.

Згідно ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

При цьому, прокурором надано суду довідки: про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 16 квітня 2020 року №207-СП за матеріалами кримінального провадження №12020160210000078 (а.с.162), відповідно до якої вартість проведення зазначеної експертизи склала 817 гривень 25 копійок; про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 червня 2020 року №296-СП за матеріалами кримінального провадження №12020160210000103 (а.с.169), відповідно до якої вартість проведення зазначеної експертизи склала 653 гривні 80 копійок; про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 червня 2020 року №297-СП за матеріалами кримінального провадження №12020160210000103 (а.с.170), відповідно до якої вартість проведення зазначеної експертизи склала 817 гривень 25 копійок; про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 червня 2020 року №295-СП за матеріалами кримінального провадження №12020160210000103 (а.с.171), відповідно до якої вартість проведення зазначеної експертизи склала 653 гривні 80 копійок. Зазначені витрати мають бути стягнуті з обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обиралися.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.

З постанов слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області Кушта Р.Ю. та розписок представника потерпілого Голубович М.В. вбачається, що у кримінальному провадженні наявні речові докази у вигляді викраденого в потерпілого майна які передані йому на зберігання, долю яких слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, тобто таємних викрадень чужого майна (крадіжок), вчинених повторно.

За вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.ч.1, 3 ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності із п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох років випробувального терміну:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В силу положень ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк засудженим, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 22 квітня 2021 року.

Долю речових доказів, вирішити у відповідності до положень статті 100 КПК України та повернути їх за належністю.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця відділення Побєда Біляївського району Одеської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 14 грудня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 16 квітня 2020 року №207-СП Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, код, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в сумі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця відділення Побєда Біляївського району Одеської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 14 грудня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 червня 2020 року №296-СП Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, код, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця відділення Побєда Біляївського району Одеської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 14 грудня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 червня 2020 року №297-СП Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, код, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в сумі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця відділення Побєда Біляївського району Одеської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 14 грудня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 15 червня 2020 року №295-СП Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, код, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) гривні 80 копійок.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: О.О.Желясков