Вирок № 96454742, 22.04.2021, Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/69/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю:

-секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

-прокурора - Гурової І.М.,

-обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ананьїв Одеської області кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12020160210000219, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 грудня 2020 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гидерим Котовського району Одеської області, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, проживаючого в с.Гандрабури Ананьївського району Одеської області, паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданий 7 грудня 2018 року органом №5136, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 грудня 2020 року приблизно о 23 годині 00 хвилин, перебував біля домоволодіння ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1, достовірно знаючи, що в сараї, розташованому на території зазначеного домоволодіння, знаходиться майно, та у нього виник намір на викрадення вказаного майна.

Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, в цей же день та час ОСОБА_1 , діючи з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, підійшов до домоволодіння ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1, де шляхом вільного доступу через не зачинену хвіртку пройшов до сараю, розташованого на території зазначеного домоволодіння, та долаючи перешкоду у вигляді навісного замку, взявши двома руками металевий прут, шляхом застосування сили вирвав скобу вхідних дверей та проник до середини вказаного сараю, звідки з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, умисно, таємно, викрав бензомоторну косу, марки «Grunhelm» моделі «GR-53», бувшу у використанні вартістю 1150 гривень 00 копійок та бензопилу марки «Ural Pro» моделі «UCS-4300», бувшу у використанні вартістю 1033 гривні 33 копійки, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2183 гривні 33 копійки.

Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у інше приміщення.

Потерпілий ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явився.

Проте, 15 квітня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 (а.с.30), в якій він просив суд розгляд справи за його відсутності, питання щодо покарання обвинуваченому залишив на розсуд суду.

Суд бере до уваги, що у відповідності до положень ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.325 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

При цьому, прокурор, обвинувачений не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілого.

Після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_1 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.

У відповідності до положень ч.1 ст.349 КПК України судом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.

При цьому, прокурор зазначила, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, вона вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого та підтверджують судові витрати, а також оголошенням досудової доповіді, складеної органом пробації.

Обвинувачений ОСОБА_1 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодився.

Судом у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, прокурор та обвинувачений зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3 статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також вивчення досудової доповіді, наданої органом пробації.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, які викладені у обвинувальному акті.

Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого, а саме:

-вимогу щодо наявності або відсутності судимості в ОСОБА_1 (а.с.46), відповідно до якої ОСОБА_1 раніше був засуджений 9 березня 2006 року Котовським міськрайонним судом Одеської області за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.186 КК України, із застосуванням положень ст.ст.69, 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, звільнений з місць позбавлення волі (Білозерської ВК Херсонської області (№105)) 1 квітня 2009 року умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 4 місяці;

-довідку-характеристику, видану Ананьївською міською радою 13 січня 2021 року за №93 (а.с.47), відповідно до якої ОСОБА_1 проживає на території АДРЕСА_1 без реєстрації, за час проживання на території села скарг та заяв на нього не надходило, проживає разом зі співмешканкою та її трьома малолітніми дітьми;

-довідку Ананьївської міської ради від 18 січня 2021 року (а.с.48), відповідно до якої ОСОБА_1 проживає на території АДРЕСА_1 без реєстрації, власного житла та майна не має, депутатом будь-яких рівнів не являється;

-лист Комунального некомерційного підприємства «Ананьївська центральна районна лікарня» від 22 січня 2021 року №30 (а.с.49), відповідно до якого ОСОБА_1 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває;

-постанову слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області Діордіца О.Л. від 27 грудня 2020 року (а.с.50) про визнання речовими доказами: бензомоторної коси «Grunhelm» моделі «GR-53» світло-зеленого кольору, та бензопили марки «Ural Pro» моделі «UCS-4300» помаранчевого кольору;

-розписку потерпілого ОСОБА_2 від 27 грудня 2020 року (а.с.51), в якій він зазначив, що отримав від працівників поліції свою бензопилу та бензокосу, які були в нього викрадені, та які він зобов`язується зберігати до вирішення справи;

-довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 11 січня 2021 року №СЕ-19/116-21/210-ТВ (а.с.52) за матеріалами кримінального провадження №12020160210000219, згідно якої витрати на проведення експертизи склали 653 гривні 80 копійок;

-довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 14 січня 2021 року №СЕ-19/116-21/211-ТВ (а.с.53) за матеріалами кримінального провадження №12020160210000219, згідно якої витрати на проведення експертизи склали 653 гривні 80 копійок.

Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.

Крім того, від представника Ананьївського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області 21 квітня 2021 року надійшли матеріали досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.41-44) із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.

Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.

У судових дебатах:

Прокурор Котовської місцевої прокуратури Одеської області пояснила, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, при цьому враховуючи особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі та із застосуванням положень ст.75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_1 звільнити з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, з покладенням на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судових дебатах зазначив, що свою вину у вчиненому він визнає в повному обсязі та щиро розкаюється, в подальшому обіцяє подібних дій не вчиняти.

В останньому слові ОСОБА_1 зазначив, що про скоєне він шкодує та просив суворо його не карати та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у інше приміщення.

Так, частиною 3 статті 185 КК України передбачено відповідальність за крадіжку, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.

Факт здійснення ОСОБА_1 таємного заволодіння бензомоторною косою «Grunhelm» моделі «GR-53» та бензопили марки «Ural Pro» моделі «UCS-4300», які належать потерпілому ОСОБА_2 підтверджується показаннями ОСОБА_3 та учасниками судового провадження не оспорюються.

Статтею 30 Конституції України визначено, що кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Абзацом 6 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).

При цьому, в судовому засіданні було встановлено та підтверджено показаннями ОСОБА_1 те, що крадіжку ним вчинено з приміщення сараю, розташованого на території домоволодіння ОСОБА_2 , до якого він проник шляхом подолання перешкоди у вигляді навісного замку за допомогою зриву скоби на якому вказаний замок кріпився, що під час судового розгляду учасниками судового процесу не оспорювалось.

Абзацом 3 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Як зазначив ОСОБА_1 на територію домоволодіння ОСОБА_2 він проник безпосередньо з наміром здійснення крадіжки з майна з сараю, переслідуючи мету особистого збагачення. На територію домоволодіння та в подальшому в сарай ОСОБА_1 проник таємно, переконавшись в тому, що його не буде помічено, при цьому жодних законних підстав перебувати на зазначені території він не мав.

Вказані обставини під час судового розгляду учасниками кримінального провадження не оспорювалися.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 дійсно вчинено крадіжку поєднану з проникненням до іншого приміщення.

Вирішуючи питання щодо покарання яке має бути призначене ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч.5 ст.12 КК України злочин вчинений ОСОБА_1 є тяжким злочином, оскільки за його вчинення може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, оскільки потерпілий ОСОБА_2 є особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на момент вчинення кримінального правопорушення - ІНФОРМАЦІЯ_3 йому виповнилося 65 років.

У відповідності до положень частини 1 статті 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

При цьому, враховуючи наявність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 в даному випадку положення ст.69-1 КК України застосуванню не підлягають.

Санкцією частини 3 статті 185 КК України передбачено призначення особі покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Відповідно до частини 1 статті 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Частиною 2 статті 63 КК України визначено, що позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_1 буде призначення йому покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, у вигляді 3 років позбавлення волі.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до примітки до статті 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що злочини вчинені ОСОБА_1 не є корупційним.

При цьому, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи ОСОБА_1 , зокрема того, що він має міцні соціальні зв`язки, та інших обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Частиною 3 статті 75 КК України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Частиною 3 статті 76 КК України визначено, що на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов`язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.

З урахуванням викладеного, покарання яке має бути призначено ОСОБА_1 , враховуючи тяжкість злочинів, особу винного та інші обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.ч.1, 3 ст.76 КК України.

Згідно ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

При цьому, прокурором надано суду довідки: про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 11 січня 2021 року №СЕ-19/116-21/210-ТВ (а.с.52) за матеріалами кримінального провадження №12020160210000219, згідно якої витрати на проведення експертизи склали 653 гривні 80 копійок, а також про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 14 січня 2021 року №СЕ-19/116-21/211-ТВ (а.с.53) за матеріалами кримінального провадження №12020160210000219, згідно якої витрати на проведення експертизи склали 653 гривні 80 копійок. Зазначені витрати мають бути стягнуті з обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обиралися.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.

З постанови слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області Діордіца О.Л. від 27 грудня 2020 року (а.с.50) та розписки потерпілого ОСОБА_2 від 27 грудня 2020 року (а.с.51) вбачається, що у кримінальному провадженні наявні речові докази у вигляді викраденого в потерпілого майна які передані йому на зберігання, долю яких слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у інше приміщення.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.ч.1, 3 ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності із п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців випробувального терміну:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В силу положень ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк засудженим, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 22 квітня 2021 року.

Долю речових доказів, а саме: бензомоторної коси «Grunhelm» моделі «GR-53» світло-зеленого кольору, та бензопили марки «Ural Pro» моделі «UCS-4300» помаранчевого кольору, вирішити у відповідності до положень статті 100 КПК України та повернути їх за належністю.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гидерим Котовського району Одеської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданий 7 грудня 2018 року органом №5136, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 11 січня 2021 року №СЕ-19/116-21/210-ТВ Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, код, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гидерим Котовського району Одеської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданий 7 грудня 2018 року органом №5136, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 14 січня 2021 року №СЕ-19/116-21/211-ТВ Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, код, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) гривні 80 копійок.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: О.О.Желясков