Постанова № 9645367, 30.04.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2010 р. Справа № 2а-1586/10/1470

м.Миколаїв

12:55

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В. , при секретарі судового засідання Богзі Н.А.,

за участю представників :

позивача: Маліченко Л.Т. дов. від 29.02.2008,

відповідача: Станько Н.Б. дов. №11287/9/10-014 від 10.07.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарський виробничий кооператив " Злагода ", вул. Леніна, 48,Михайло-Ларине,57252

до ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області, вул. Торгова, 63 А,Миколаїв,54050

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0004941501/0 від 23.10.2009 на суму 355955,96 грн., №0000221501/0 від 02.02.2010 на суму 215929,17 грн. та №0000331501/0 від 17.02.2010 на суму 71976,42 грн., в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0004941501/0 від 23.10.2009 на суму 355955,96 грн., №0000221501/0 від 02.02.2010 на суму 215929,17 грн. та №0000331501/0 від 17.02.2010 на суму 71976,42 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2010 договір оренди землі від 13.04.2009, за яким позивачу, оспорюваними рішеннями, нарахована орендна плата, визнано нечинним та таким, що не може бути підставою для виникнення прав та обовязків сторін до даному договору.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що факт подання позивачем до господарського суду позовної заяви про розірвання договору оренди не був підставою для зменшення суми орендної плати за землю, оскільки на момент подання уточнюючої декларації та проведення документальних перевірок не було рішення суду про задоволення позову, яке набрало законної сили. Тому у інспекції не було підстав вважати договорі оренди землі розірваним.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 30.04.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

13.04.2009 між позивачем та Жовтневою райдержадміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки.

28.04.2009 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій позивачем самостійно визначено розмір орендної плати на 2009 рік у сумі 562724,49 грн. (а.с.37-39).

29.07.2009 позивачем було подано уточнюючу декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, якою позивач повністю зменшив суму податкових зобовязань по орендній платі за землю за 2009 рік (а.с.9-11).

17.09.2009 позивачем подано до господарського суду Миколаївської області позовну заяву про розірвання договору оренди від 13.04.2009 (а.с.27,28), по якому ухвалою суду від 18.09.2009 судом було відкрито провадження у справі №12/291/09 (а.с29).

09.10.2009 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку уточнюючої декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік від 29.07.2009 та складено акт №1107/15-35301862 (а.с.15,16), в якому встановлено заниження орендної плати на земельні ділянки за 2009 рік на 562724,49 грн.

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004941501/0 від 23.10.2009 (а.с.17), яким позивачу нарахована орендна плата за землю за період з квітня по серпень 2009 року у сумі 300992,17 грн. та штрафні санкції у сумі 54963,79 грн.

23.11.2009 господарським судом Миколаївської області було винесено постанову про задоволення позовних вимог СВК «Злагода»про розірвання договору оренди, яке в законну силу не вступило, оскільки було оскаржене Жовтневою РДА до апеляційної інстанції.

18.01.2010 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку уточнюючої декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік від 29.07.2009 та складено акт №6/15-35301862 (а.с.18,19), в якому встановлено заниження орендної плати на земельні ділянки за 2009 рік за період з вересня по листопад на 196299,24 грн.

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000221501/0 від 02.02.2009 (а.с.20), яким позивачу нарахована орендна плата за землю за період з вересня по листопад у сумі 196299,24 грн. та штрафні санкції у сумі 19629,93 грн.

03.02.2010 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку уточнюючої декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік від 29.07.2009 та складено акт №53/15-35301862 (а.с.12,13), в якому встановлено заниження орендної плати на земельні ділянки за 2009 рік за грудень 2009 року на 65433,11 грн.

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000331501/0 від 17.02.2009 (а.с.14), яким позивачу нарахована орендна плата за землю за грудень 2009 року на 65433,11 грн. та штрафні санкції у сумі 6543,31 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2010 рішення господарського суду Миколаївської області було скасовано, однак судом зазначено, що договір оренди землі від 13.04.2009, укладений між позивачем та Жовтневою РДА, не зареєстрований в установленому порядку, не набув чинності, а тому є нечинним, не може бути підставою виникнення прав чи обовязків сторін даного договору (а.с.7,8).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»(із змінами та доповненнями) від 03.07.1992 №2535-ХІІ (надалі Закон №2535-ХІІ), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст.15 Закон №2535-ХІІ, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно ст.1 та ст.17 Закону №2535-ХІІ, податок це обовязковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками; земельний податок та орендна плата за землі державної та комунальної власності, визначені у податковій декларації на поточний рік є податковими зобовязаннями , на які розповсюджується дія Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №2181-III).

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, підставою для сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності є наявність договору оренди землі, тому встановлена у судовому порядку нечинність такого договору, тобто відсутність у сторін даного договору прав чи обовязків, що були ним визначені, позбавляє орендаря обовязку сплачувати орендну плату за землю з моменту його укладання. У даному випадку - з 13.04.2009.

Вимогами пункту 17.1 ст.17 Закону №2181-Ш визначено, що штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.

Оскільки фактів порушення СВК «Злагода»норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, судом не встановлено, то застосування до СВК «Злагода»штрафних (фінансових) санкції, передбачених п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього закону, не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0004941501/0 від 23.10.2009 на суму 355955,96 грн., №0000221501/0 від 02.02.2010 на суму 215929,17 грн. та №0000331501/0 від 17.02.2010 на суму 71976,42 грн..

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, п.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Миколаєва№0004941501/0 від 23.10.2009 на суму 355955,96 грн., №0000221501/0 від 02.02.2010 на суму 215929,17 грн. та №0000331501/0 від 17.02.2010 на суму 71976,42 грн.

3.Відшкодувати Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Злагода» (вул.Леніна, 48, с.Михайло-Ларине, Жовтневий район, Миколаївська область, 57222) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 06 травня 2010 року.