Постанова № 9644991, 30.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2010 р. Справа № 2а - 7178/09/1470

м.Миколаїв

12:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н..А. ,

за участю представників :

позивача: Мезінова О.Г. дов. №517/101-05-117-05 від 18.09.2010,

відповідача: Глушко Д.В. дов. №16225/9/10-016 від 17.06.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

за позовом ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", пр. Жовтневий, 471,Миколаїв,54051

до Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017

про скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2009 р. №00012636/0, в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.11.2009 №00012636/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- перевірка (планова або позапланова) субєкта господарської діяльності повинна проводитися лише за наявності підстав для такої перевірки. Стаття 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачає, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України. Відповідно до стаття 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду. Оскільки питання здійснення позапланової виїзної перевірки ТОВ «МГЗ»у судовому порядку не вирішувалось, то рішення, яке було прийнято за результатами такої перевірки, є протиправним.

- Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не передбачено право контролюючого органу надсилати платнику податків податкове повідомлення у випадку, коли перевіркою виявлено недостовірність заявленої суми бюджетного відшкодування. Відповідне право міститься у підпункті б) підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», але у рішенні посилання на зазначену норму відсутнє.

- платіжними дорученнями №002484 від 11.04.2006 та №003512 від 24.05.2006 ТОВ «МГЗ»перерахувало Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області 15150,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 2525,0 грн.). 11.04.2006 та 24.05.2006 торгово-промисловою палатою були виписані податкові накладні№1154 та 1666. Листом від 20.07.2009 ТОВ «МГЗ»звернулось до Регіональної торгово-промислової палати з проханням направити дублікати податкових накладних, у тому числі №1154 та 1666. Зазначені документи були отримані позивачем 22.07.2009, після чого позивач включив ПДВ у сумі 2525,0 грн. до складу податкового кредиту липня 2009 року. Оскільки у Законі України «Про податок на додану вартість»відсутня норма, яка забороняє платнику податку суму сплаченого та підтвердженого податковою накладною податку в одному періоді включати до складу податкового кредиту іншого (більш пізнього) періоду, то позивач вважає недоведеним твердження СДПІ про порушення підприємством вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту за липень 2009 року.

- висновок відповідача про те, що строк позовної давності поширюється на податкову накладну є безпідставним, оскільки п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-III (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №2181-III) передбачає, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Позивач може отримати право на відшкодування ПДВ у сумі 2525,0 грн. лише після включення даної суми до складу податкового кредиту.

Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.46, 47), посилаючись на те, що:

- стаття 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачає проведення позапланових перевірок тільки за рішенням суду у випадку виникнення інших підстав для проведення перевірки, ніж ті, о зазначені у ч.6 цієї статті. Оскільки обставина, яка була підставою для проведення перевірки ТОВ «МГЗ»була передбачена п.9 ч.6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тому рішення на її проведення було винесено керівником податкового органу у повній відповідності до діючого законодавства;

- відповідно до абз.9 п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, у разі, коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації про ПДВ, сума такого завищення вважається сумою податкового зобовязання, прихованого від оподаткування. Право відповідача на направлення позивачу податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування передбачено абз.6 п.3.2, абз.2 п.3.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій;

- позивач не скористався, передбаченим абз. 2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР механізмом реалізації права на податковий кредит без наявності податкової накладної через подання скарги, що свідчить про нехтування ним своїми правами;

- відповідно п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181-III позивач втратив право на отримання з бюджету ПДВ у сумі 2525,0 грн. у звязку із збігом 1095 днів з дня надмірної сплати ПДВ 24.05.2006 та 11.04.2006.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 30.03.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

З 20.10.2009 по 02.11.2009 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «МГЗ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009 по 31.07.2009, за наслідками якої відповідачем було складено акт №115/36/33133003 від 02.11.2009(а.с.19-38).

У пункті 3 Висновку акту перевірки відповідач зазначив, що «на порушення п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, ТОВ «МГЗ»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 2525 грн.».

На підставі акту №115/36/33133003 від 02.11.2009 відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення №00012636/0 від 11.11.2009 (а.с.39), яким зменшено заявлену ТОВ «МГЗ»суму бюджетного відшкодування на 2525,0 грн.

Не погоджуючись з винесеним відповідачем рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування відповідач у акті перевірки зазначив наступні обставини (а.с.23,24).

Платіжним дорученням №002484 від 11.04.2006 ТОВ «МГЗ»перерахувало Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області 5150,0 грн. (у т.ч ПДВ 858,33 грн.); платіжним дорученням №003512 від 24.05.2006 ТОВ «МГЗ»перерахувало Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області 10000,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн.). Загальна сума ПДВ 2525,0 грн. Відповідно, 11.04.2006 та 24.05.2006 Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області були виписані податкові накладні №1154 та №1666.

Листом від 20.07.2009 ТОВ «МГЗ»звернулось до Регіональної торгово-промислової палати з проханням направити дублікати податкових накладних, у тому числі №1154 та 1666. Супровідним листом від 20.07.2009 №600/01 Регіональна торгово-промислова палата направила на адресу ТОВ «МГЗ»дублікати податкових накладних, які були отримані позивачем 22.07.2009.

ТОВ «МГЗ»включило 2525,0 грн. до складу податкового кредиту липня 2009 року до податкової декларації з ПДВ за липень 2007 року.

На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про те, щоТОВ «МГЗ»у момент виникнення податкових зобовязань у постачальника - Регіональної торгово-промислової палати, не витребувало податкову накладні, та не скористалось законодавчим механізмом, встановленим п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР по відображенню податкового кредиту без податкової накладної через скаргу, додану до декларації.

Таким чином, право на податковий кредит ТОВ «МГЗ»реалізовано не в момент виникнення зобовязання (11.04.2006, 25.04.2006), а по закінченню терміну позовної давності у липні 2009 року.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному, виходячи з наступного.

Що стосується посилань позивача на те, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки за змістом статті 111 Закону №509-ХІІ позапланові виїзні перевірки платників податків проводяться з підстав, які передбачені ч.ч.6,7 цієї статті, та на підставі наказу керівника податкового органу. При наявності ж інших підстав для проведення позапланової перевірки, які вказаними нормами не передбачені, необхідно рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової перевірки в звязку з такими підставами.

Отже, Законом №509-ХІІ передбачено право податкової інспекції на звернення до суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланових перевірок, проте рішення суду, як виключну підставу для проведення позапланової документальної перевірки, необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені в статті 111 Закону №509-ХІІ.

Посилання позивача на відсутність у відповідача права на направлення позивачу податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування також відхиляються судом, як надумані, оскільки абз.6 п.3.2, абз.2 п.3.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та абз.9 п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, дійсно передбачають таке право податкового органу.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст..8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що норми Закону №168/97-ВР не містять заборон щодо включення платником податку суми сплаченого та підтвердженого податковою накладною податку одного періоду до складу податкового кредиту іншого (більш пізнього) періоду.

Посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем приписів п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР суд вважає безпідставним, оскільки дотримання порядку встановленого зазначеною нормою є правом, а не обовязком платника податку, про що відповідач, до речі, зазначає у своїх запереченнях.

Що стосується посилання у акті перевірки на збіг позовної давності для реалізації ТОВ «МГЗ»права на податковий кредит, яке виникло в момент виникнення зобовязання (11.04.2006, 25.04.2006), слід зазначити наступне.

Згідно п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181-III, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Позивачем суму 2525,0 грн. було включено до податкового кредиту липня 2009 року та заявлено до бюджетного відшкодування у серпні 2009 року, тобто у даному випадку мова йде не про повернення надміру сплачених податків, а про відшкодування ПДВ у випадках, передбачених податковими законами.

Таким чином, перебіг строку давності починається з наступного дня за днем отримання права на відшкодування.

Згідно приписів ст.7 Закону №168/97-ВР, право на відшкодування ПДВ у сумі 2525,0 грн. могло виникнути у позивача лише після включення даної суми до складу податкового кредиту, що відбулося у липні 2009 року, тобто казати про пропуск позивачем строку позовної давності для подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 2525,0 грн. у серпні 2009 року не можливо.

Тому, суд вважає, що позивачем правомірно було відображено у складі податкового кредиту липня 2009 року та заявлено до бюджетного відшкодування у серпні 2009 року, суму ПДВ у розмірі 2525,0 грн.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №00012636/0 від 11.11.2009.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків від 11.11.2009 №00012636/0.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (пр.Жовтневий, 471, м.Миколаїв, 54051) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. (судовий збір) з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 30 квітня 2010 року.