Постанова № 9644930, 22.02.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2010 р. Справа № 2а - 6505/09/1470

м.Миколаїв

12:05

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В. , при секретарі судового засідання Богзі Н.А.,

за участю представників :

позивача: Шевчук О.Л. дов. №1 від 15.01.2010, Шевчука В.Л. дов. №2 від 15.01.2010,

відповідача: Єленич О.В. дов. №1/9/100-00 від 11.01.2010,

у присутності інспектора ДПІ у Заводському р-ні Савенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ТОВ підприємство "Трансагро", вул. Декабристів, 23-Б,Миколаїв,54017

до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029

про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15.04.2009 №0000052302/0, від 26.06.2009 №0000052302/1 в сумі 202739,0 грн., від 01.09.2009 №0000192302/2, від 10.11.2009 №0000192302/3 на суму 58715,0 грн., Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 25.01.2010:

- часткове скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000052302/0 від 15.04.2009 та №0000052302/1 від 26.06.2009 в частині нарахування суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 58715,0 грн.;

- скасування в повному обсязі податкових повідомлень-рішень відповідача №0000192302/2 від 01.09.2009, №0000192302/3 від 10.11.2009 на суму 58715,0 грн., -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000052302/0 від 15.04.2009, №0000052302/1 від 26.06.2009 в сумі 202739,0 грн., №0000192302/2 від 01.09.2009, №0000192302/3 від 10.11.2009 на суму 58715,0 грн.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просить частково скасувати податкові повідомленні-рішенні відповідача №0000052302/0 від 15.04.2009 та №0000052302/1 від 26.06.2009 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 58715,0 грн.; скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення відповідача №0000192302/2 від 01.09.2009, №0000192302/3 від 10.11.2009 на суму 58715,0 грн.

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.51, ст.137 КАС України, позивач скористався своїм правом змінити позовні вимоги до прийняття рішення, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача від 25.01.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- чинне законодавство не ставить право платника податків на отримання ПДВ з бюджету в залежність від взаєморозрахунків з контрагентами постачальниками та, відповідно, не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими органами;

- Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі Закон №168/97-ВР) не передбачена відповідальність платника податків за дії інших платників, в тому числі осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин;

- Закон №168/97-ВР не передбачає обовязкової умови фактичного надходження до бюджету податку на додану вартість. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту;

- встановлені у акті перевірки порушення абз.«в»п.п.7.21. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР в частині неповного зазначення у податкових накладних назви підприємства (позивача у справі) не відповідають дійсності, оскільки згідно статуту ТОВ підприємство «Трансагро»його скорочена назва - ТОВ «Трансагро».

Відповідач проти позову заперечує (а.с.90-92), просить в задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що:

- за змістом Закону №168/97-ВР право на відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість;

- за результатами проведених органами державної податкової служби перевірок постачальників з метою виявлення платника, яким згідно Закону №168/97-ВР понесені фактичні витрати по сплаті ПДВ, встановлено, що ТОВ «БПН»по ланцюгу постачання ТОВ «Лана-В», таку суму в податковій декларації з ПДВ в рядку «податкове зобовязання»не відображали та відповідний податок до бюджету не сплачували. Підприємство ТОВ «БПН»ліквідоване згідно ухвали господарського суду Миколаївської області, тому неможливо здійснити перевірку щодо відображення та сплати відповідних сум ПДВ до бюджету, однак за даними податкового органу, в якому вказане підприємство обліковувалось, останнім було сплачено до бюджету незначні суми ПДВ, що не відповідають сумі зазначеній позивачем у декларації за грудень 2007 року.

- аналіз нормативно-правових актів свідчить про те, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету;

- у акті перевірки встановлені, що податкові накладні виписані ТОВ «Лана-В»та ТОВ «Експересагро»на ТОВ «Трансагро»за відповідними господарськими операціями складені з порушенням абз.«в»п.п.7.21. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: не містять повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 22.02.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 30.03.2009 по 02.04.2009 ДПІ у Заводському районі, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Трансагро»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 435807,0 грн. за грудень 2007 року.

За результатами перевірки ДПІ у Заводському районі складено акт №1448/23-700/23621213 від 03.04.2009 (а.с.11-48), в якому відповідач зазначив, що за інформацією ГВПМ СДПІ ВПП у м.Миколаєві наявних ознак «фіктивності»серед перших постачальників ТОВ «Трансагро»не встановлено, але доцільним є проведення зустрічних перевірок по постачальникам: ПП «Експресагро», ТОВ ТД «Інтерагроеспорт», ЗАТ «Скадовське ХПП», ТОВ «Лана-В»(а.с.28).

За даними зустрічних перевірок відповідачем встановлено, що постачальником пшениці 3 класу у листопаді 2007 року на суму ПДВ 78711,92 грн. по ланцюгу: ТОВ «Трансагро»- ТОВ «Лана-В»- ТОВ «Ксента»- ТОВ «Исидан», є ТОВ «БПН», яке ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.10.2007 по справі №14/729/07 ліквідовано; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульоване актом №279 від 08.11.2007; підприємство знято з податкового обліку 26.12.2007, тому провести перевірку немає можливості.

У пункті 1 висновку акту перевірки №1448/23-700/23621213 від 03.04.2009 відповідачем вказано на порушення ТОВ «Трансагро» п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, з врахуванням п.1.3, п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за загальну суму 202739,0 грн. за грудень 2007 року.

15.04.2009 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000052302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 202739,0 грн. (а.с.49).

30.04.2009 ТОВ «Трансагро»оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва (а.с.50-52).

За результатами розгляду зазначеної скарги позивача, 24.06.2009 ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва прийняло рішення про залишення її без задоволення (а.с.53-59) та винесло нове податкове повідомлення рішення №0000052302/1 від 26.06.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 202739,0 грн. (а.с.60).

Не погоджуючись з рішенням ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 24.06.2009 про результати розгляду первинної скарги та з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Заводському районі М.Миколаєва №0000052302/0 від 15.04.2009 та №0000052302/1 від 26.06.2009, ТОВ «Трансагро»було направлено повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області (а.с.61-64).

ДПА у Миколаївській області за результатами розгляду повторної скарги підприємства було прийнято рішення від 28.08.2009 (а.с.65-72) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №0000052302/0 від 15.04.2009 та №0000052302/1 від 26.06.2009 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 144024,0 грн., а в іншій частині залишено без змін.

01.09.2009 ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, за результатами розгляду повторної скарги ТОВ «Трансагро»до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192302/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58715,0 грн. (а.с.73).

Не погоджуючись з рішенням ДПА у Миколаївській області від 28.08.2009р. про результати розгляду повторної скарги ТОВ «Трансагро»та з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Заводському районі М.Миколаєва №0000052302/0 від 15.04.2009, №0000052302/1 від 26.06.2009 та №0000192302/2 від 01.09.2009, ТОВ «Трансагро» направило скаргу до Державної податкової адміністрації України (а.с.74-77).

Державною податковою адміністрацією України за результатами розгляду скарги ТОВ «Трансагро»було прийнято рішення від 04.11.2009 (а.с.78-81) про залишення без змін податкових повідомлень-рішень №0000052302/0 від 15.04.2009 та №0000052302/1 від 26.06.2009 з урахуванням рішення ДПА у Миколаївській області від 28.08.2009, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000192302/2 від 01.09.2009).

10.11.2009 ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, за результатами розгляду скарги ТОВ «Трансагро»до ДПА України, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192302/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58715,0 грн. (а.с.82).

Не погодившись з винесеними ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки №1448/23-700/23621213 від 03.04.2009 та податковому повідомленні-рішенні №00001040/0 від 18.05.2009 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві посилається на порушення ТОВ «Трансагро»п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, з врахуванням п.1.3, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вимогами пункту 1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.п.7.4 п.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон №168/97-ВР не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Закон №168/97-ВР не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідні до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

У акті перевірки та під час розгляду справи відповідачем не ставиться під сумнів фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його першим контрагентом ТОВ «Лана-В».

Доказів того, що викладені у податкових накладних, виданих позивачу його першим контрагентом - ТОВ «Лана-В», відомості не відповідають дійсності, відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведених норм Закону №168/97-ВР, досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (а.с.106-109), наявності факту проведення господарських операцій з першим постачальником, належного документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в звітному періоді (листопад 2007 року) ТОВ «Трансагро» правомірно було заявлено та підтверджено право на бюджетне відшкодування ПДВ по розрахункам з ТОВ «Лана-В»в розмірі 58715,0 грн.

Що стосується посилання відповідача у акті перевірки на те, що підприємство ТОВ «БПН»по ланцюгу постачання ТОВ «Лана-В»суми в податковій декларації з ПДВ в рядку «податкове зобовязання»не відображало та відповідно податок до бюджету не сплачувало, що свідчить про порушення Закону №168/97-ВР, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків не передбачає обовязку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь-які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше). Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обовязку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншої о платника податків, тим більше щодо субєктів господарської діяльності, в даному випадку ТОВ «БПН», з якими ТОВ «Трансагро»взагалі не мало будь-яких господарських правовідносин.

Порушення контрагентами ТОВ «Трансагро»або субєктами підприємницької діяльності, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ «Трансагро»до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Під час розгляду справи також не знайшов свого підтвердження висновок відповідача у акті перевірки стосовно того, що виписані ТОВ «Лана-В»на ТОВ «Трансагро»за відповідними господарськими операціями податкові накладні, складені з порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, оскільки не містять повну або скорочену назву зазначену у статутних документах позивача, тому не можуть вважатись належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ (а.с.31).

З наданого позивачем витягу із статуту підприємства вбачається, що повна назва підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Трансагро», а скорочена назва ТОВ «Трансагро»(а.с.111). Саме ця назва зазначена у податкових накладних виписаних ТОВ «Лана-В», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у листопаді 2007 року.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.71, ч.1 ст.94,ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати частково податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №0000052302/0 від 15.04.2009 та №0000052302/1 від 26.06.2009 в частині нарахування суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 58715,0 грн.;

3. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №0000192302/2 від 01.09.2009 та №0000192302/3 від 10.11.2009 на суму 58715,0 грн. в повному обсязі.

4. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю підприємству «ТРАНСАГРО» (вул.Декабристів, 23-Б, м.Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 23621213) понесені судові витрати у сумі 13,60 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 30 квітня 2010 року.