Постанова № 9644403, 15.04.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року <Текст >Справа № 2а-993/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.О.,

за участі представників:

позивача Ганашок Д.О. (довіреність від 25.03.2010 № 58/10);

відповідача Міщенко О.В. (довіреність від 10.01.2010 № 1817/10/10-011);

Заболотнього О.А. (довіреність від 21.07.2009 № 11203/10/10);

Верещаги Т.В. (довіреність від 29.10.2009 № 18040/10/10-11);

прокуратури Романова Р.О. (посвідчення від 06.08.2008 № 83)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Нафтопром», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю прокуратури Запорізької області

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО «Нафтопром» (далі ТОВ «НВО «Нафтопром», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, відповідач), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 №0000242300/0.

На підставі ст.ст.36-1, 37 Закону України «Про прокуратуру», ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) 03.04.2010 у розгляд вказаної справи в інтересах держави вступив прокурор Запорізької області (далі-прокурор).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема зазначає, що відповідач: порушив ч.4 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; всупереч встановленим вимогам самостійно призупинив проведення перевірки; безпідставно поновив проведення перевірки; не вручив позивачу наказ від 30.11.2009 №1106; під час розгляду скарги ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відмовив в прийнятті первинних документів та в рішенні про результати розгляду первісної скарги; помилково встановив строк для поновлення бухгалтерських (податкових) документів; під час перевірки відмовився в отримані частково відновлених документів; не встановлював обсяг валового доходу, проте зазначив, що начебто завищенні валові витрати; визначив завищення податкового кредиту, не маючи змоги належним чином перевірити розмір податкових зобовязань; неправомірне обчислення та донарахування штрафних (фінансових) санкцій; у податковому повідомленні-рішенні назва підприємства не відповідає назві, зазначеній в установчих документах підприємства.

У звязку з викладеним, вважає, що спірне податкове повідомлення рішення винесено відповідачем безпідставно, з грубим порушенням норм чинного законодавства України в частині порядку проведення перевірки та донарахування сум з податку на прибуток та підлягає скасуванню.

Прокурор та представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у наданих запереченнях від 17.03.2010 № 3966/10/10 та просили у його задоволені відмовити.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, судом установлені наступні обставини.

Посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі направлення від 02.11.2009 №1587 здійснено вихід на виїзну планову документальну перевірку ТОВ «НВО Нафтопром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.07.2006 по 30.06.2009 (термін проведення перевірки з 02-13.11.2009). Позивач поінформований про проведення планової виїзної перевірки письмово повідомленням від 22.10.2009 за №17716/10/23-212, яке направлено останньому 22.10.2009 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке отримано уповноваженою особою 27.10.2009.

Листом від 06.11.2009 №68/11 до відповідача звернувся позивач, у якому повідомляє, що немає можливості надати для перевірки первинні документи та уточнену інформацію з 01.07.2006 по 31.12.2008 з наступних підстав:

бухгалтерська програма 1 С-Бухгалтерія не працює, а інформація, яка в ній міститься не підлягає відновленню;

зазначені документи викрадені, на підставі чого позивач звернувся до правоохоронних органів, проте у відкритті кримінальної справи йому було відмовлено.

У відповідь на зазначене звернення відповідач надіслав позивачу лист від 06.11.2009 №18488/10/23, в якому зазначив, що згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бухгалтерські документи за період з 01.07.2006 по 31.12.2008, які були викрадені, повинні бути поновлені до закінчення IV кварталу 2009 року, тобто до січня 2010 року.

У звязку з цим, під час перевірки позивачем не надані до перевірки регістри бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення останнім фінансово-господарської діяльності за відповідний період, на підставі чого, відповідачем складений акт від 06.11.2009 №10/23-24913567 «Про ненадання до перевірки регістрів бухгалтерського обліку ТОВ НВО «Нафтопром» за період з 01.07.2006 по 31.12.2008 року». Оскільки зазначені обставини не дають можливості розпочати та провести перевірку, відповідачем складений акт від 06.11.2009 № 3734/23-24913567 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ НВО «Нафтопром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.07.2006 по 30.06.2009 року», у якому зазначено, що перевірка позивача буде розпочата після усунення причин, що призвели до неможливості її проведення.

09.11.2009 Хортицьким РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою гр. ОСОБА_6 від 07.11.2009, в якій мова іде про те, що 25.02.2009 у період часу з 11.00 по 11.30 невідомий у невстановлений спосіб проник в автомобіль, звідки тайно викрав сумку, в якій знаходились документи ТОВ НВО «Нафтопром»: звітна документація за 2005-2008, первинна документація за 2005-2008, договори за 2005-2008, листування за 2005-2008. У постанові зазначено, що у міліцію гр. ОСОБА_6 звернувся з метою поновлення документів. У звязку із тим, що дані документи не є матеріальною цінністю, та матеріальної шкоди гр. ОСОБА_6 не завдано, керуючись п.2 ст.6 Кримінально-процесуального кодексу України у порушенні кримінальної справи було відмовлено. До міліції раніше гр. ОСОБА_6 не звертався.

З урахуванням викладеного, посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі направлень від 24.11.2009 №1665, 01.12.2009 проведена планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за пері од з 01.07.2006 по 30.06.2009. Термін проведення перевірки з 24-30.11.2009, який наказом від 01.12.2009 №1106 «Про продовження терміну проведення планової виїзної документальної перевірки» був продовжений на 5 робочих днів, починаючи з 01.12.2009 по 07.12.2009.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 11.12.2009 №4087/23/24913567 (далі - акт), яким встановлені порушення позивачем вимог пп.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.5, пп.5.2.7, пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.6.2 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 , пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №334/94-ВР) - заниження податку на прибуток на загальну суму 3436717,00грн., в тому числі по періодам: за 3 квартали 2006 року на 384299,00грн., за ІІІ-ІV квартали 2006 року на 495825,00грн., за І квартал 2007 року на 81470,00грн., за півріччя 2007 року на 151550,00грн., за 3 квартали 2007 року на 217183,00 грн., за 2007 рік на 665319,00грн., за І квартал 2008 року на 1270104,00грн., за півріччя 2008 року на 1365086грн., за 3 квартали 2008 року на 1431261,00грн, за 2008 рік на 2275573,00грн.

На підставі висновків акта перевірки та виявлених порушень, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 № 0000242300/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток усього у розмірі 5716413,50грн., у тому числі основний платіж 3052418,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2663995,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення, його скарга залишена без задоволення, а відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2010 №0000242300/1 з аналогічними нарахуваннями.

Вважаючи вказане рішення протиправним, а дії відповідача такими, що суперечать приписам чинного законодавства України, а спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність органів державної податкової служби та її повноваження регламентуються Законом України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 №509-ХІІ (далі Закон №509-ХІІ).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 111 Закону №509-XII, право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Із змісту зазначеної норми вбачається, що проведення планової повірки повязується зі строком направлення повідомлення платнику податків, а не строком його отримання. Дати надіслання письмового повідомлення та отримання його позивачем зазначені в акті на сторінці 2, на яку саме посилається позивач у позові (надіслане - 22.10.2009 (початок перевірки 02.11.2009), дата отримання уповноваженою особою - 27.10.2009), та сторонами не оскаржуються. Отже, зазначене письмове повідомлення надіслано позивачу з дотриманням строків, визначених Законом №509-XII.

Відповідно до ч. 1 ст.112 Закону №509-ХІІ, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, зокрема, за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Із матеріалів справи вбачається, що наказ про продовження терміну проведення планової виїзної документальної перевірки позивача під №1106 датований 01.12.2009, що також підтверджується копією виписки з реєстраційного журналу (книги) відповідача. Дата наказу 30.11.2009, що зазначена в направленні від 24.11.2009 №1665/1 є технічною опискою і не є перешкодою для проведення перевірки відповідачем. Факт отримання позивачем зазначеного наказу датованого 01.12.2009 за №1106 останнім не спростовується.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податків поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Із матеріалів справи вбачається, що під час перевірки, яка почалась 02.11.2009, листом від 06.11.2009 №68/11 позивач поінформував відповідача, зокрема, про неможливість надання первинної документації, яка була викрадена з машини засновника ОСОБА_6 До початку перевірки (станом на 02.11.2009) позивач до податкових органів не звертався, письмові заяви про втрату документів не подавав, на початку перевірки не надано будь яких документів, які б свідчили про здійснення заходів, необхідних для поновлення таких документів.

Відповідачем зазначений лист був урахований як повідомлення про втрату документів, оскільки планову перевірку було призупинено та надано позивачу строку для їх відновлення до закінчення IV кварталу 2009 року, тобто до січня 2010 року.

Проте, згідно із постановою Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 09.11.2009, гр.ОСОБА_6 звернувся із заявою про втрату документів за 2005-2008 роки 07.11.2009, втрата яких відбулась 25.02.2009, про що податкові органи позивачем поінформовані не були. Тобто, інформація про втрату документів надійшла до відповідача після вручення листа про поновлення. Таким чином, зазначений строк на поновлення документів відповідачем встановлено з урахуванням вимог діючого законодавства.

Суд погоджується із доводами відповідача щодо понять «втрата» та «викрадення», оскільки буквальне їх тлумачення ніяким чином не впливає на застосування податкового законодавства, оскільки ним передбачено поняття «наявність документів або їх відсутність», а не обставини, на підставі яких вони відсутні.

Твердження позивача щодо необізнаності новопризначеного директора про викрадення документи судом до уваги не приймається, оскільки ці обставини є внутрішніми питаннями підприємства, що в свою чергу, не стосується даного предмету спору та не вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо призупинення та поновлення перевірки є законними та не суперечать нормам діючого законодавства.

Крім того із матеріалів справи вбачається, що висновки акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.02.2010 №1985/10/25-47 робились з урахуванням наданих позивачем документів.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст 5 цього Закону).

До складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, у відповідності до приписів пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в п.п 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Також, до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених пп. 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього Закону (пп. 5.2.10 п. 5.2 ст.5).

Підпунктом 8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Проте, як свідчать вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем, в порушення вищевказаних норм Закону № 334/94-ВР під час перевірки не надані перевіряючим особам первинні документи (договори, товарні накладні, платіжні та касові документи тощо), бухгалтерські регістри, відомості податкового обліку валових витрат, які б підтверджували правомірність декларування показників з податку на прибуток у періоді, що перевірявся (07.07.2006 31.12.2008), а тому суд дійшов висновку, що позивач правомірно визначене зобовязання з податку на прибуток у 3 052 418,00грн. (за основним платежем).

Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2181-ІІІ) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

Так, згідно із пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, пп.6.1.3 п.6.1 ст.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 №110 (далі - Інструкція) у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно нараховує суму податкового зобовязання платника податків, такий платник зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний податковий періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

При цьому, недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди (п.2.8 Інструкції).

Крім того, пп.17.1.6 п.17.1 Закону №334/94-ВР встановлено, зокрема, що якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до вимог Закону №2181-III до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 266399550 грн. (розрахунку сум фінансових санкцій по податку на прибуток та ПДВ від 11.12.2009 №4087/23/24913567 з урахуванням заперечень на акт перевірки від 11.12.2009).

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону №2181-III, у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні невірно вказана назва підприємства: зазначено «Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче обєднання «Нафтопром», а відповідно до установчих документів назва підприємства є «ТОВ НВО «Нафтопром». Із змісту спірного рішення вбачається, що воно містить всі реквізити та оформлено відповідно до вимог п.6.1 ст.6 Закону №2181-III. Крім того, рішення містить код ЄДРПОУ (24913567 ), який належить позивачу та дає можливість ідентифікувати юридичну особу, що саме їм і не заперечується.

Тому суд вважає, що відповідач допустив описку, яка жодним чином не впливає на зміст виявлених порушень та не може бути підставою для скасування спірного рішення.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 25.05.2010

Суддя(підпис)О.С. Янюк