Постанова № 9644276, 20.05.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2010 р. справа № 2а-3170/10/0570

час прийняття постанови: 12.50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області

до Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація

Центральна служба Української державної будівельної експертизи»

про стягнення економічних санкцій у розмірі 100451,52 грн. за порушення державної дисципліни цін відповідно рішення від 15.09.2009р. № 253

за участю представника позивача Гарматенко Л.М.

представника відповідача Осіпенков В.С., Синельников Р.О.

ВСТАНОВИВ:

Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація -Центральна служба Української державної будівельної експертизи» про стягнення штрафної санкції у розмірі 100451,52 грн. за порушення державної дисципліни цін відповідно рішення від 15.09.2009 № 253.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним було проведено планову перевірку філії Державного підприємства «Спеціалізована державна експертизна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» з питань дотримання дисципліни цін при наданні платних послуг за ІІ півріччя 2008р. І півріччя 2009р.

За результатами перевірки позивачем було встановлено порушення п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2006р. №427 «Питання комплексної державної експертизи проектів будівництва» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 3.10.2007р. №1269 «Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи», про що складений акт №530 від 08.09.2009р. Цим актом встановлене включення у вартість робіт, ціни на які регулюються, фактично виконаних не в повному обсязі робіт та завищення розміру передбачених законодавством податків, що включаються в структуру ціни, що регулюється. Дане порушення мало місце в період вересень-жовтень 2008 року, червень, липень, серпень 2009 року. Внаслідок нього відповідачем була безпідставно отримана виручка у розмірі 33483,84 грн., виходячи з якої розрахований штраф у розмірі 66 967,67 грн. На підставі вказаного акту позивачем було прийняте рішення №253 від 15.09.2009р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 100451,52 грн. Вказане рішення отримане відповідачем, не оскаржене, сума заборгованості не сплачена, тому позивач просить стягнути її. За текстом позовної заяви позивачем зроблено посилання про стягнення на підставі рішення про застосування економічних санкцій №15 від 09.02.2009р. та одночасно №253 від 15.09.2009 року. Судом зясовано, що на суму 100451,52 грн. до відповідача застосовані економічні санкцій за рішенням №253 від 15.09.2009р., у звязку з чим, враховуючи відсутність у КАС України вимог щодо частини позовної заяви, у якій мають міститися позовні вимоги, у якості підстав для стягнення суд розглядає рішення №253 від 15.09.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав, з підстав наведених у запереченнях на позов від 05.05.2010р. Вважає, що відображене у акті порушення встановлене внаслідок неправильного застосування норм постанови КМ України від 5 квітня 2006 р. N 427 „Питання комплексної державної експертизи проектів будівництва” та Закону України „Про податок на додану вартість”. Враховуючи це, прийняте рішення не може бути законною підставою для стягнення з нього сум економічних санкцій, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Адміністративний позов первинно був надісланий позивачем до адміністративного суду за адресою Вищого адміністративного суду України, який листом від 11.02.2010р. №179/13/13-10 передав його за належністю до Донецького окружного адміністративного суду. Ухвалою від 17.02.2010р. провадження у справі за вказаним позовом було відкрите, справа призначена до судового розгляду. Відповідно до ч.1 ст. 22 КАС України справа може бути передана на розгляд іншого адміністративного суду після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил територіальної підсудності. За загальним правилом ч. 1 ст. 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Місцем знаходження відповідача є м. Київ, однак це було зясовано після прийняття ухвали про перехід до судового розгляду. За таких обставин правові підстави для передачі цієї справи до іншого суду були відсутні, і справу вирішено Донецьким окружним адміністративним судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, суд встановив:

Відповідач, Державне підприємство «Спеціалізована державна експертизна організація-Центральна служба Української державної будівельної експертизи», зареєстроване як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №259684, код ЄДРПОУ 35691621. Одним з відокремлених підрозділів відповідача є Філія державного підприємства «Спеціалізована державна експертизна організація-Центральна служба Української державної будівельної експертизи» в Донецькій області, яка створена відповідно до наказу №1 від 24.03.2008р., та згідно з п. 1.4 Положення про філію не є юридичною особою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обовязки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Тому належним відповідачем у справі є Державне підприємство «Спеціалізована державна експертиза організація-Центральна служба Української державної будівельної експертизи», яке є юридичною особою.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області, відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» пункту 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 та плану роботи Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області була проведена перевірка філії Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи” з питань дотримання дисципліни цін при наданні платних робіт за ІІ півріччя 2008р. І півріччя 2009р. Результати перевірки відображені у акті №530 від 08.09.2009р. (надалі Акт перевірки).

Під час перевірки позивачем було встановлене порушення п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2006р. №427 «Питання комплексної державної експертизи проектів будівництва» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. №1269 «Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи». А саме: було включено у вартість робіт, ціни на які регулюються, фактично виконаних не в повному обсязі робіт та завищений розмір передбачених законодавством податків, що включаються в структуру ціни, що регулюється в період червень, липень, серпень 2009р. та вересень-жовтень 2008р. Внаслідок цього, відповідачем була безпідставно отримана виручка у розмірі 33483,84 грн.

Згідно зі ст. 14 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

На підставі Акту перевірки заступником начальника інспекції у відповідності з вказаною нормою було прийняте рішення від 15.09.2009р. № 253 про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення у розмірі 100451,52грн., які складаються з безпідставно отриманої виручки у розмірі 33483,84грн. та штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки у розмірі, що склало 66967,68 грн.

Відповідачем дане рішення не оскаржене, сума зазначених у ньому економічних санкцій не сплачена, але відповідач заперечує проти задоволення позову з посиланням на незаконність прийнятого рішення. Кодексом адміністративного судочинства України не передбачений інститут зустрічного позову. У той самий час, звернення до суду з окремим позовом є правом, а не обовязком особи. За таких умов, з урахуванням визначеного статтею 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, суд не може відмовити у наданні судового захисту та має перевірити правомірність прийнятого позивачем рішення.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про неправомірність прийнятого позивачем рішення та відсутність законних підстав для стягнення передбачених ним санкцій виходячи з наступного.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотриманням в Україні визначає Закон „Про ціни і ціноутворення”. Відповідно до ст. 13 цього Закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Здійснення перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, їх економічного обґрунтування, а також застосування відповідно до законодавства адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) відповідно до п. 4, 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи, до яких відноситься позивач.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. N298/519 (зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238) затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами.

Пунктом 1.4 цієї Інструкції встановлено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушенням порядку встановлення і застосування цін, за яке накладаються економічні санкції, є, зокрема, включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт).

Для застосування цієї норми обовязковим є зясування, по-перше, структури вартості вказаних робіт, та, по-друге, - перевірка фактичного виконання тих робіт, вартість яких включена до складу ціни.

При визначенні нормативно-правових актів, якими регулюється структура вартості робіт, що надає відповідач, суд виходить з наступного.

Відповідач є субєктом, який відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України „Про інвестиційну діяльність” на засадах організаційної єдності за участю експертних підрозділів організацій - співвиконавців комплексної державної експертизи проводить державну експертизу інвестиційних програм і проектів будівництва.

У процесі комплексної державної експертизи відповідно до п. 7 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. N 1269, визначається стан додержання в програмах і проектах нормативів з питань міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідемічного благополуччя населення, охорони праці, енергозбереження та енергоефективності і пожежної безпеки, а також виконання архітектурних вимог. Відповідні висновки є складовими частинами висновку комплексної державної експертизи. Згідно з п. 9 цього Прядку центральна служба та її місцеві підрозділи укладають договори з інвесторами (замовниками) і з співвиконавцями комплексної державної експертизи.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що порядок визначення вартості комплексної державної експертизи проектів встановлює Кабінет Міністрів України.

Такий Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2006 р. N 427 (надалі Порядок). Саме цим нормативно-правовим актом регулюються питання вартості цін на роботи, які виконує відповідач.

Згідно з п. 1 даного Порядку вартість комплексної державної експертизи проекту будівництва (далі - експертиза) визначається шляхом застосування показників, установлених у відсотках його кошторисної вартості, згідно з додатком.

Пунктом 3 Порядку визначено, що вартість складової частини експертизи визначається виходячи з її питомої ваги.

Розподіл суми вартості експертизи між виконавцями її складових частин провадиться з урахуванням вартості кожної складової частини.

Якщо проект будівництва відповідно до законодавства підлягає експертизі без виконання однієї чи більше складових частин, вартість експертизи зменшується на суму вартості частини (частин).

Інших норм, які б регулювали порядок визначення вартості комплексної державної експертизи проектів, Кабінетом Міністрів України не встановлено.

Таким чином, ціна робіт з проведення експертизи складається з сум вартості частин експертизи. У разі невиконання однієї з частин експертизи загальна вартість експертизи не може включати її вартість та має бути зменшена.

У акті перевірки позивачем встановлено (а.с. 32), що вартість експертиз, у яких не виконувалися окремі частини, не була зменшена відповідачем. При цьому позивачем складений розрахунок (а.с. 48-50), з якого вбачається, що вартість складових частин експертизи позивач обраховував у певних відсотках. На ці відсотки також мається посилання у акті перевірки (а.с.31), з якого вбачається, що вони визначені на підставі листа Державного комітету України з будівництва і архітектури від 24.01.2003 р. N 7/7-58 „Щодо спрощення дозвільної системи, зменшення витрат та скорочення термінів підготовки відповідних погоджень при реалізації проектів будівництва”. Додатком до цього листа є Рекомендації щодо удосконалення порядку проведення комплексної державної експертизи проектів будівництва та взаємодії виконавців її складових частин.

Виходячи зі змісту позовної заяви, заперечень на неї та пояснень представників сторін, що були надані у судовому засіданні, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо документів, на підставі яких визначений обсяг безпідставно отриманої виручки. Тому з урахуванням приписів ч.3 ст. 72 КАС України суд виходить з того, що наявний спір про застосування норм права у спірних правовідносинах та не перевіряє доказами усі наведені у розрахунку позивача відомості.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо помилкового визначення позивачем суми безпідставно отриманої виручки. При цьому суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося, пунктом 11 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. N 1269визначено, що порядок визначення вартості комплексної державної експертизи проектів встановлює Кабінет Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2006 р. N 427, якою затверджено відповідний Порядок, не визначає розподіл вартості складових частин експертизи у відсотках. Такий розподіл наведений лише у листі Державного комітету України з будівництва і архітектури від 24.01.2003 р. N 7/7-58.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що лист Державного комітету України з будівництва і архітектури не є нормативно-правовим актом, який може визначати питому вагу складових частин у вартості експертизи.

По-перше, як зазначено вище, органом, що може встановлювати порядок визначення вартості комплексної державної експертизи проектів є Кабінет Міністрів України, а не Державний комітет України з будівництва та архітектури.

По-друге, відповідно до п. 7 Положення про Державний комітет України з будівництва та архітектури, який затверджений Указом Президента України від 20 серпня 2002 року N725/2002(що діяв на момент видання спірного листа) Держбуд України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Держбуд України в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Нормативно-правові акти Держбуду України підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку.

Лист Державного комітету України з будівництва і архітектури від 24.01.2003 р. N 7/7-58 „Щодо спрощення дозвільної системи, зменшення витрат та скорочення термінів підготовки відповідних погоджень при реалізації проектів будівництва” та додані до нього Рекомендації щодо удосконалення порядку проведення комплексної державної експертизи проектів будівництва та взаємодії виконавців її складових частин не є наказом, не зареєстрований у порядку, що встановлений Указом Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від3 жовтня 1992 року N 493/92 та Постановою КМ України „Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 28 грудня 1992 р. N 731.

Таким чином, вказаний документ не носить обовязкового характеру та не може визначати питому вагу складових частин у вартості експертизи. Його використання позивачем під час обрахування безпідставно отриманої виручки є порушенням принципу законності у діяльності державних органів, що обумовлює відповідну оцінку наслідків таких дій судом.

Крім того, судом приймається до уваги, що відповідно до п. 20 Рекомендацій щодо удосконалення порядку проведення комплексної державної експертизи проектів будівництва та взаємодії виконавців її складових частин наведений у доданих до нього таблицях розподіл вартості комплексної державної експертизи проектів будівництва між виконавцями її складових частин має рекомендований характер. При цьому, згідно з п. 21 тих самих Рекомендацій відсоткові показники, зазначені в таблицях, в окремих випадках можуть уточнюватись службами Укрінвестекспертизи.

Як зазначалося вище, для висновків про включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт) необхідним є зясування структури вартості вказаних послуг та перевірка фактичного виконання тих послуг, якщо їх вартість яких включена до складу ціни.

Як встановлено судом, позивач при визначенні структури вартості робіт керувався не договорами, які були фактично укладені відповідачем з співвиконавцями експертизи, а листом Державного комітету України з будівництва і архітектури, зокрема наведеним у ньому рекомендованим розподілом вартості складових частини експертизи. Визначення у такий спосіб структури вартості робіт не відповідає приписам ст. 19 Конституції України, п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. N1269. У акті перевірки позивачем не відображені факти невиконання складових частин експертиз, фактична вартість яких включена до ціни експертизи.

За таких обставин, висновки позивача про безпідставне одержання відповідачем виручки у сумі 21734,06 грн. не ґрунтуються на законодавстві, і тому вона не підлягає вилученню в доход державного бюджету разом з штрафом у двократному розмірі вказаної суми.

Згідно зі складеним позивачем розрахунком безпідставно отриманої виручки (а.с. 131) та актом перевірки (а.с. 33) друга її частина у сумі 11749,78 грн. (з загальної суми 33483,84 грн.) визначена на підставі висновків про завищений розмір, передбачених законодавством податків, що включаються в структуру ціни.

А саме, при визначенні загальної вартості експертизи на вартість складової пожежної безпеки, яка здійснювалася підрозділами головного управління МНС України в Донецькій області нарахований ПДВ за ставкою 20%, у той час як вказані підрозділи не зареєстровані як платники ПДВ. У якості прикладу позивачем наведено, що за договором №05-00179-09/1/440/1 від 06.07.2009р. між відповідачем та ГУ МНС України в Донецькій області, останнє виконує роботи з проведення державної експертизи розділу „пожежна безпека” робочого проекту шестиповерхової адміністративної будівлі по вулиці Горячкина, 20 у Калінінському р-ні м. Донецька. Вартість робіт складає 5 430,02 грн. без ПДВ. У разі нарахування ПДВ його сума складе 1086 грн. У той самий час за договором №05-00197-09 від 30.06.2009р. з ОСОБА_4 позивачем визначена вартість виконаних робіт з комплексної державної експертизи загальною вартістю 40725,13 грн. у т.ч. ПДВ 6787,52 грн. замість 39639,12 грн., що на 1086 грн. більше, ніж вартість експертизи пожежної безпеки без ПДВ.

Відповідач є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією відповідного свідоцтва №100099337 від 18.02.2008р. Сторонами не оспорюється та обставина, що підрозділи ГУ МНС України в Донецькій області не є платниками ПДВ, тому з урахуванням ч.3 ст. 72 КАС України суд виходить з доведеності цієї обставини.

Зі змісту позовної заяви, заперечень на неї та пояснень представників сторін, що були надані у судовому засіданні, не вбачається спору між сторонами щодо документів, на підставі яких визначений розмір ПДВ, що включений відповідачем до складу ціни експертизи. Тому суд виходить з наявності суто юридичного спору щодо обкладення ПДВ вартості робіт, до складу яких входять роботи, що виконані не платниками ПДВ.

Суд вважає, що висновки позивача про право відповідача не включати до складу ціни експертизи ПДВ, який нарахований на вартість її складової частини, не ґрунтуються на приписах законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) (за деякими винятками) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Частиною 1 статті 14 цього Закону податок на додану вартість віднесений до загальнодержавних податків.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон „Про ПДВ”).

Згідно з п. 3.1.1 статті 3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. При цьому відповідно до ст. 2 Закону під поставкою послуг розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, тощо.

Статтею 6 Закону України „Про ПДВ” встановлено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 4.1.1. ст. 4 зазначеного Закону 4.1. база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України „Про інвестиційну діяльність” державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва проводиться на засадах організаційної єдності за участю експертних підрозділів організацій - співвиконавців комплексної державної експертизи.

Під час проведення експертизи договір із замовником укладається Центральною службою Укрдержбудекспертизи та її місцевими підрозділами, що випливає з п. 9 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. N1269). Вартість експертизи, що сплачується її замовником визначається саме у цьому договорі. Вона складає базу оподаткування ПДВ, що має бути нарахований продавцем, тобто відповідачем, та включений до складу ціни робіт. При цьому Закон України „Про ПДВ” не ставить такий обовязок у залежність від нарахування податку при придбанні складових частин кінцевої роботи.

Наведене спростовує висновки позивача про завищений розмір передбачених законодавством податків, що включаються в структуру ціни.

Зважаючи на це, визначення позивачем суми необґрунтовано одержаної відповідачем виручки здійснено з порушенням норм ст.19 Конституції України, п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. N1269, ст.ст. 3, 4, 6 Закону України „Про податок на додану вартість”. Тому рішення позивача від 15.09.2009р. № 253 про застосування штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки також не ґрунтується на приписах законодавства та є незаконним.

Вимоги, які ґрунтуються на незаконному рішенні, не можуть вважатися законними, що з урахуванням відсутності у адміністративному процесі інституту зустрічного позову обумовлює відмову у їх задоволенні.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» про стягнення економічних санкцій у розмірі 100 451,52 грн. за порушення державної дисципліни цін відповідно рішення від 15.09.2009р. № 253. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 20 травня 2010р. Постанова виготовлена в повному обсязі 25 травня 2010р.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.