Вирок № 96437945, 21.04.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2168/21

Провадження № 1-кп/263/797/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Федоренко Т.І., при секретарі Тимошенко В.В., за участю прокурора Куцоконя Є.Ю., представника потерпілого Чанаях В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Златоустівка Волноваського району Донецької області, громадянина України, із середньо-технічною освітою, офіційно не працюючого, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

увчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у період з 04.08.2020 року року по 14.10.2020 року, перебуваючи на обліку в Маріупольському міському центру зайнятості, шляхом обману заволодів грошовими коштами в сумі 14465 гривень 21 копійка, призначеними відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за наступними обставинами.

Так, 04.08.2020 року, ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні Маріупольського міського центру зайнятості, що розташований за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр. Металургів, 84-б, подав на адресу центра зайнятості заяву про надання статусу безробітного, в якій зазначив що з умовами виплати допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ознайомлений, також зазначив що, пенсію не отримує, не має постійного чи тимчасового заробітку, в тому числі і за договорами цивільно-правового характеру та не зареєстрований, як фізична особа-підприємець, приховав факт працевлаштування згідно з цивільно-правовим договором на виконання робіт №22 від 01.08.2020, укладеного з ТОВ «ПБП АЗОВІНТЕКС» та подав у заяві завідомо неправдиву інформацію.

На підставі даної заяви, наказами № НТ 071224 від 24.12.2007 та № НТ 071224 від 24.12.2007 «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законом України», «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування ОСОБА_1 було надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Згідно положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» нарахування та виплата допомоги по безробіттю мають право особи, які набули статусу безробітного.

Ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, яка готова та здатна приступити до роботи.

Не мають права на зазначену допомогу та на обрання статусу безробітного - зайняте населення. Ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або інших мовах, передбачених законодавством, особи які забезпечують себе роботою амостійно.

П.3 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами, провадженням підприємницькою діяльністю та інших видів діяльності, не заборонених законом.

14.10.2020 року ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з встановленням факту укладення цивільно-правового договору на виконання робіт, відповідно до п.п.9 п. 1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» та знято з обліку його як безробітного, таким чином, в період з 04.08.2020 року до 14.10.2020 року, ОСОБА_1 знаходячись на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості, шляхом обману приховав відомості щодо укладення цивільно-правового договору про викання робіт, в результаті чого незаконно заволодів грошовими коштами в сумі 14465 гривень 21 копійок, призначеними відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», чим завдав Маріупольському міському центру зайнятості майнову шкоди на вказану суму.

Кримінальна відповідальність за зазначений кримінальний проступок передбачена ч.1 ст. 190 КК України, а саме за заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в скоєному визнав в повному обсязі, щиро покаявся, надав свідчення, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зазначив, що дійсно 01.08.2020 року уклав цивільно-правовий договір, за яким виконав роботи по викладенню плитки на стінах та підлозі у будівлі, за який отримав розрахунок у серпні 2020 року, про наявність договору при зверненні до центру по безробіттю не вказав. Цивільний позов визнає, готовий відшкодовувати шкоду, але повної суми на цей час не має.

Представник потерпілого в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений при зверненні до центру по безробіттю не зазначив наявність у нього доходу за цивільно-правовим договором, відповідна графа міститься у заяві та при зверненні надавалося роз`яснення щодо правльності заповнення заяви. Коли з`ясувалася ця обставина обвинуваченому було припинено виплату допомоги та запропоновано добровільно повернути отримані кошти, але останній відмовився, тому звернулися із заявою до правоохоронних органів. Цивльний позов підтримують у повному обсязі, наполягають на його задоволенні.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується і іншими доказами по провадженню, які усіма учасниками судового розгляду визнані та ніким не оспорюються.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, що відносяться до фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих фактичних обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Також судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними.

Суд, за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме: допитом обвинуваченого, потерпілого та вивченням матеріалів кримінального провадження стосовно особи обвинуваченого та цивільного позову.

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченого, цивільного позову, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатора та нарколога не перебуває, вчинив кримінальний проступок, раніше не судимий.

Як пом`якшуючу обставину суд враховує щире каяття обвинуваченого, про що свідчить визнання ним вини в суді. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

З урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, позиції прокурора та потерпілого, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у вигляді обмеження волі у межах санкції даної статті.

Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, проте вину свою беззаперечно визнав, до кримінальної відповідальності притягується вперше, тому суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням в порядку, передбаченому ст.75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Під час досудового розслідування запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався і в судовому розгляді клопотань від учасників кримінального провадження про обрання щодо нього запобіжного заходу не надходило, тому у суду не має законних підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Суд приходить до висновку, що заявлений позов Маріупольського міського центру зайнятості про стягнення з обвинваченого 14465,21 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі на підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України .

Керуючись ст.ст. 349,370,373,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України , та призначити йому покарання у вигляді 1(одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покласти такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольського міського центру зайнятості матеріальну шкоду у сумі 14465,21 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.І.Федоренко