Ухвала суду № 96413677, 06.04.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

06.04.2021 227/773/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Здоровиці О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.

прокурора Паскала М.Ю.

п/потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Добропілля клопотання прокурора Добропільського відділу Покровської окружної прокуратури – Паскала М.Ю. про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого за ч.3 ст.197-1 КК України

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кучерів Яр Добропільського району Донецької області, громадянина України, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в:

Під час розгляду підготовчого судового засідання прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому ставить питання про звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст.49 КК України.

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в 2009 році, точну дату слідством не встановлено, в особистих інтересах, усвідомлюючи суспільно–небезпечний характер своїх дій і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державною виключно відповідно до закону,

за відсутності будь яких підстав права на землю, передбачених ст.116 ЗК України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону,

нехтуючи вимогами ч.1 ст.81 ЗК України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст..125 ЗК України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації

всупереч вимог ч.5 ст.26, п.1 ч.1 ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст..9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна»,

самовільно захопив земельну ділянку прилеглу до будинку АДРЕСА_2 , що перебуває у комунальній власності Шахівської сільської ради Покровського (колишнього Добропільського) району Донецької області, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови з призначенням земельні ділянки багатоквартирних будинків, на якій, не маючи жодних дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та проектів, погоджених в установленому порядку, за власні кошти самовільно побудував одно поверхневу будівлю, яка у відповідності до ст.32 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» відноситься за класами наслідків (відповідальності) будівель і споруд СС1 з незначними наслідками, а саме: господарську споруду до гаражу розмірами – шириною 2,20 м, довжиною 3.10 м та висотою 2,20 м, яку збудовано зі шлакоблоку, даху покритого шифером, з залягаючим фундаментом.

При цьому, зазначена вище ділянка не сформована, не має кадастрового номеру, чітко встановлених меж, площі, право користування земельною ділянкою, прилеглої до багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, не перебуває у спільній сумісній власності власників квартир на нежитлових приміщень у будинку, оскільки відповідна землевпорядна документація співвласниками квартир не розроблялась.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.3 ст.197-1 КК України, як самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити клопотання звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності та провадження у справі закрити.

Представник потерпілого – Кучеренко Г.В. не заперечувала проти задоволення клопотання і вважала можливим звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України.

Обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження, але зазначив, що вину у кримінальному правопорушенні він не визнає, оскільки вважає, що він нічого протизаконного не зробив.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 ст.284 КПК України передбачено закриття провадження зі у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.8 ст.284 КПК України).

Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку(ст.285 КПК України).

Заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали кримінальної справи в відповідних межах, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінують не визнає та вважає, що ніякого правопорушення він не вчиняв. В той же час обвинувачений не заперечує проти закриття цього провадження на підставі ст.49 КК України.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст.2 КК України).

Відповідно до ст.44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що звільняти від кримінальної відповідальності можна лише особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, тобто є винною.

Під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення судового розгляду, яке здійснюється за наявності обставин, які виключають подальше провадження, або підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Із закриттям кримінального провадження процесуальна діяльність щодо неї повністю закінчується, подальший рух провадження виключається, поки ухвала про закриття провадження не скасована у встановленому законом порядку. Обґрунтоване закриття кримінального провадження — це необхідний і законний результат судового провадження.

КПК України прямо не передбачено обов`язку суду при закритті провадження встановлювати вину особи, однак це випливає із самої суті інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності: звільняється лише особа, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Статтями 285, 286, 287 КПК України передбачено, що суд зобов`язаний лише з`ясувати: чи не заперечує обвинувачений проти такого закриття кримінального провадження з вищевказаної підстави. Однак законодавство не зобов`язує суд і роз`яснювати наслідки такого закриття, зокрема, що особа вважатиметься винною у вчиненні кримінального правопорушення за яке її звільняють, незалежно від того, чи визнає вона вину чи ні (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав).

Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування.

При цьому, якщо обвинувачений заперечує проти такого закриття кримінального провадження з цієї підстави, то закриття не допускається, а судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

По суті ж, заперечуючи проти визнання своєї вини, особа заперечує проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для закриття кримінального провадження за ст.49 КК України відносно ОСОБА_2 , на даній стадії судового розгляду, відсутні, оскільки на стадії підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості дослідження доказів по справі з метою встановлення або спростування вини обвинувачення і тому судовий розгляд даного провадження слід продовжити в загальному порядку для встановлення вини особи, та, відповідно, її виправдання чи засудження вироком.

Лише такий підхід, на думку суду, відповідає презумпції невинуватості особи - вину особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду (ст.62 Конституції України, ст.ст.2,17 КПК України), оскільки в разі звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, вина ОСОБА_2 буде встановлена не вироком суду, а ухвалою суду.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284-286, 288, 314,372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Добропільського відділу Покровської окружної прокуратури Донецької області – Паскала М.Ю. про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого за ч.3 ст.197-1 КК України ОСОБА_2 – відмовити.

Судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст.197-1 КК України продовжити в загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 06 квітня 2021 року.

Суддя О.В.Здоровиця