Рішення № 96413597, 14.04.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

14.04.2021 933/728/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року з Олександрівського районного суду Донецької області до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла за підсудністю позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17 лютого 2017 року в розмірі 10571,21 грн., яка станом на 15 червня 2020 року складається з наступного: 891,81 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 311,60 грн. – заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 9367,80 грн. – нарахованої пені. Дані позовні вимоги 11 березня 2021 року позивачем було зменшено, а саме позивач просив стягнути заборгованість за Договором № б/н від 17 лютого 2017 року в розмірі 1203,41 грн., з яких: 891,81 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 311,60 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 17 лютого 2017 року за договором б/н відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 500 грн. Зокрема, вказують на те, що відповідач підтвердив свою згоду підписом у заяві про те, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між ним та банком договір. Крім того послався, що відповідач має слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Відповідач зобов`язань з повернення кредиту не виконав, а тому утворилась заборгованість.

У січні 2021 року представник відповідача звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву, представник позивача зазначив, що 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. У той же день кредитний ліміт було збільшено до 500,00 грн. Проте, відповідач не погоджується з заборгованістю в розмірі 10571,21 грн., яка станом на 15 червня 2020 року складається з наступного: 891,81 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 311,60 грн. – заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 9367,80 грн. – нарахованої пені, оскільки він користувався грошовими коштами до 21 липня 2017 року (остання транзакція зі зняття коштів з карткового рахунку). Крім того, тіло кредиту не може перевищувати кредитного ліміту по картці у розмірі 500,00 грн., та ніяк не 891,81 грн. 16 липня 2017 року ОСОБА_1 поповнив готівкою свою картку в терміналі самообслуговування на 500,00 грн., тобто повернув кредит. 21 липня 2017 року він розрахувався карткою в магазині на 50,85 грн. (33,10 грн. + 17,75 грн.). Тобто заборгованість по тілу кредиту складає – 50,85 грн. 23 жовтня 2020 року позивач відмінив штрафи за минулі періоди згідно з рішенням банку на суму 9367,80 грн. також, відповідач заперечує заборгованість по відсоткам в порядку ст. 625 ЦПК України в розмірі 311,60 грн., оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про встановлений розмір процентів за користування кредитом та розмір комісії за користування кредитом, а витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та Правил надання банківських послуг не містять підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом ознайомлення відповідача з ними. З урахуванням викладеного, Умов та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору. (а.с. 125-126)

15 лютого 2021 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої Правила та умови надання банківських послуг є публічною офертою. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а підписавши заявку клієнт зобов`язався їх виконувати та отримав доступ до всіх вказаних в Умовах та Правилах послуг. Відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова картка, яку отримав відповідач на мобільний телефон, а також надано можливість дистанційного обслуговування. До матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», з якого вбачається, що відповідачу встановлено процентну ставку у розмірі 3,6 % на місяць (43,20 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. А отже були обумовлені всі істотні умови договору. (а.с. 134-138)

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак, у позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшла до суду заява про розгляд справи без участі відповідача, в якій останній просив при ухваленні рішення врахувати відомості, які викладені у відзиві на позовну заяву.

За вказаних обставин, з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, у відсутності сторін.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши усі наявні докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Договір з ПриватБанком є договором приєднання, коли підписуючи відповідну заяву про надання картки та відкриття картрахунку, клієнт приєднується до розроблених фінансовою установою відповідних умов, які є однаковими для всіх клієнтів. Про зазначене свідчить, зокрема, назва цієї заяви «Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ».

Матеріалами справи встановлено, що відповідач будучи клієнтом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке 14 червня 2018 року змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», з використанням кредитної картки з 17 лютого 2017 року за договором б/н отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Так, згідно анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку позичальника від 17 лютого 2017 року, він підтвердив згоду, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку складають договір з банком, про ознайомлення з яким і розписався клієнт в заяві. (а.с.22)

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 , банком неодноразово змінювався кредитний ліміт картки, так 17 лютого 2017 року Банком встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн., 17 лютого 2017 року – зменшено кредитний ліміт до 300,00 грн., 13 березня 2017 року збільшено кредитний ліміт до 500,00 грн., 01 вересня 2018 року – зменшено до 0,00 грн. (а.с. 20)

Згідно розрахунку заборгованості за договором, який надано позивачем після зменшення позовних вимог, станом на 08 лютого 2021 року заборгованість становить 1203,41 грн., з яких: 891,81 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 311,60 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України. (а.с.148)

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено із наданих документів, відповідачу 17 лютого 2017 року було видано кредитну картку, термін дії якої - по вересень 2020 року. (а.с. 21)

Згідно руху коштів по рахунку, відповідач активно користувався кредитними коштами з 17 лютого 2017 року по 13 березня 2017 року, та за цей період утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 497,84 грн. Після цього 17 липня 2017 року ним поповнено рахунок на суму 500 грн., а 21 липня 2017 року відповідач двічі розрахувався за продукти на суми 17,75 грн. та 33,10 грн. (а.с. 127-130)

Таким чином, заборгованість за тілом кредиту становить: 497,84 грн. - 500,00 грн. + 17,75 грн. + 33,10 грн. = 48,69 грн.

Крім того, звертаючись до суду з указаним позовом, банк зазначив про те, що оскільки зобов`язання належним чином не виконується, то банк просить стягнути в його користь з відповідача 311,60 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України.

Так, частиною 2 статті 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 17 лютого 2017 року, підписаної сторонами, в ній відсутні умови договору про відсоткову ставку за користування кредитом, про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. А позивачем не надано підтвердження того, що відповідач розумів Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/, а також ознайомився та погодився з ними. А оскільки дані документи, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, то вони не можуть бути частиною даного договору з визначенням істотних умов кредитування.

Такої ж позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження 14-131цс19).

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про порушення відповідачем встановленого у кредитному договорі строку повернення грошових коштів, часткового їх погашення, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які в свою чергу підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, на користь позивача з відповідача належить стягнути заборгованість в сумі 48,69 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, в користь позивача із відповідача слід стягнути понесені судові витрати по справі пропорційно до задоволених позовних вимог, зокрема 85,05 грн. (48,69 грн. / 1203,41 грн. * 2102 грн.) судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 611, 615, 629, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 223, 263, 273, 279-284, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001) заборгованість за договором б/н від 17 лютого 2017 року в розмірі 48,69 грн. (сорока восьми гривень 69 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 85,05 грн. (вісімдесяти п`яти гривень 05 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Л.С.Мацишин

14.04.2021