Рішення № 96413542, 14.04.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 291/1139/20

2/357/2010/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А. Ю. ,

при секретарі Севериненко Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року представник позивача Гребенюк О.С. засобами поштового зв`язку звернувся до Ружинського районного суду Житомирської області з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову вказував, що ОСОБА_1 з метою отримання кредитних коштів підписав заяву № б/н від 29.05.2012 року про встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підписанням даної заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складає між ним та банком договір. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, однак відповідач порушив умови договору внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 25.08.2020 року становить 58 488,82 грн.

02.12.2020 року ухвалою судді Ружинського районного суду Житомирської області відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

15.01.2021 року ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області вказану цивільну справу направлено за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

17.02.2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

23.02.2021 року ухвалою судді цивільну справу прийнято до провадження.

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача, в якому останній просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач звернувся до суду з відзивом, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивований тим, що відповідачем при укладенні договору з банком не було погоджено тарифів обслуговування кредитних карт і умов та правил надання банківських послуг. Щодо нарахованої заборгованості за тілом кредиту просив застосувати строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про проведення судового розгляду у його відсутності та відмовити в задоволенні позову.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.05.2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до умов відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

25.06.2014 року банк надав клієнту рахунок та видав кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до січня 2018 року.

16.05.2016 року клієнту видано картку № НОМЕР_2 з терміном дії до травня 2018 року.

20.11.2017 року кредитний ліміт по вказаному рахунку збільшено до 8 000 грн.

16.07.2018 року клієнту видано картку № НОМЕР_3 з терміном дії до березня 2022 року. 08.02.2019 року кредитний ліміт по вказаному рахунку зменшено до 0 грн.

31.01.2019 року клієнту видано картку № НОМЕР_4 з терміном дії до березня 2022 року.

Згідно наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 25.08.2020 року складає 58 488,82 грн., з яких: 43 644,40 грн. заборгованість за тілом кредиту; 14 844,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

У позовній заяві представник позивача посилається на те, що з 01.03.2019 року почав діяти п. 2.1.1.2.12 Умов та правил, згідно з яким сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0 % - для картки «Універсальна голд».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у спірному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.05.2012 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» як невід`ємну частину спірного договору.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що ці документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами саме у зазначених банком розмірах і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування.

Отже, суд вважає, що до спірних правовідносин також неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (29.05.2012 року) до моменту звернення до суду з позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в обумовленому позивачем розмірі.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

З урахуванням наведеного, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 14 844,42 грн відсутні.

Клопотання представника позивача про огляд та фіксування змісту веб-сайту позивача з метою дослідження Умов та правил надання банківських послуг, суд вважає безпідставним, оскільки наведені в ньому доводи не спростовують встановлених судом обставин та наведених вище висновків в частині відсутності між сторонами погоджених умов про сплату відповідачем відсотків за договором.

Водночас, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідач у своєму відзиві просив застосувати строк позовної давності до пред`явленої позивачем вимоги про сплату заборгованості за тілом кредиту.

Разом з цим, анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а сторонами не погоджено кінцевого терміну погашення кредиту.

Отже, суд вважає, що застосування судом позовної давності є безпідставним, оскільки в даному випадку цей строк обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу, про що зазначає і сам відповідач у відзиві. З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж відповідач здійснив у березні 2020 року на суму 1 000 грн., також була виплата і у лютому 2020 року в розмірі 3 000 грн., тому строки давності при зверненні до суду позивачем дотримані.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з наступного.

З доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається про наявність боргу за простроченим тілом кредиту в розмірі 43 464,40 грн., при цьому також вказано про погашення відповідачем таких сум: 169 855,11 грн. за тілом кредиту; 17 778,55 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 700 грн. пені; 4 000 грн. заборгованості за простроченими відсотками, що в загальному розмірі становить 192 333,66 грн.

Стаття 12 ЦПК України визначає принцип змагальності цивільного судочинство.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, користуючись наданими банком коштами, не надав суду жодного доказу на спростування наявної заборгованості за тілом кредиту, тобто фактично отриманих ним грошових сум, в тому числі і доказів на спростування відомостей з розрахунку заборгованості та з витягу про рух коштів, що надані позивачем на підтвердження позову.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) за виключенням сплачених відповідачем сум та зарахованих банком в рахунок погашення пені в розмірі 700 грн. та 4 000 грн. за простроченими відсотками.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38 944,40 грн. заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту).

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 397,83 грн., тобто 66,5% від заявлених банком вимог.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором від 29.05.2012 року у розмірі 38 944,40 грн. та судовий збір в розмірі 1 397,83 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяА. Ю. Цуранов