Ухвала суду № 96412774, 20.04.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2204/19

Провадження № 1-кп/206/16/21

У Х В А Л А

20 квітня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого суді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019040700000127 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Соболя А.А.,

захисника-адвоката Сидорова Д.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 12019040700000127 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

12 березня 2021 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 травня 2021 року.

20 квітня 2021 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_1 отримав 20.04.2021 об 11-00 год.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав повністю.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та змінити запобіжний захід на домашній арешт. Сторона захисту вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, підозра є необґрунтованою, обвинувачений має низку хронічний хвороб, неофіційно працює, має постійне місце проживання та цивільну дружину. Крім того, в судовому засіданні вивчено всі докази, надані стороною обвинувачення.

Заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України – незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Стаття 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачає види запобіжних заходів, серед яких є найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Отже, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні не тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п`яти років, а тому усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує може переховуватись від суду, обвинувачений неодноразово судимий за злочини з корисливих мотивів, вчинив злочин в період іспитового строку, не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, що може спонукати його до вчинення нових корисливих злочинів.

Доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України враховуються судом, однак сам по собі допит свідків, представника потерпілого та вивчення доказів наданих стороною обвинувачення, не виключає можливості, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, вважати, що ризики вчинення нових корисливих злочинів та переховування від суду – вже відсутні.

Крім того, доводи обвинуваченого про те, що він працює та має дохід, що виключає один з ризиків, наведених прокурором, щодо вчинення нових кримінальних правопорушень, також не заслуговують на увагу, оскільки сам обвинувачений підтвердив, що він працює не офіційно та доказів на підтвердження працевлаштування чи розміру отримуваного доходу суду надано не було.

Судом також враховується, що обвинувачений ОСОБА_1 протягом тривалого часу не з`являвся в судові засідання, вводив суд в оману щодо причин своєї неявки, навмисно переховувався від суду у зв`язку з чим, судом неодноразово виносились ухвали про примусовий привід обвинуваченого та двічі було оголошено обвинуваченого ОСОБА_1 у розшук.

Проте, вжиті судом заходи не дали результатів, обвинувачений, попри надання особистих зобов`язань явки до суду, продовжував ігнорувати судові виклики та з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховувався від суду, аж до моменту його затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, вказані обставини переховування обвинуваченого від суду мали місце саме у той час, коли іншим судом відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який змінено на заставу у зв`язку із внесенням відповідної суми застави, а тому доводи сторони захисту щодо того, що внесена обвинуваченим застава є запорукою безумовної явки обвинуваченого до суду також є неспроможними.

Що стосується посилань обвинуваченого на його стан здоров`я та наявність хронічних хвороб, суд зазначає, що виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1856, надана обвинуваченим, датована 22 серпня 2020 року, тобто з дати її формування минув майже рік і суду не надано будь-яких інших доказів на підтвердження дійсного стану здоров`я обвинуваченого.

За таких обставин, з метою запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу та виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на два місяці.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 182 КПК України.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

У відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні не тяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже суд вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року - 2270 грн.

Враховуючи дані обвинуваченого, суд вважає, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (45400 грн.) буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не являється завідомо непомірною для нього.

В силу ч. 3 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Суд не може прийняти до уваги доводи обвинуваченого та захисника про те, що застосовування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, оскільки ризики, що наведені прокурором, заслуговують на увагу, а протилежного стороною захисту суду не доведено.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.

Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 197, 331, 350, 376 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 18 червня 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Обвинувачений або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІП) та номер справи або частка майна такого.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 на строк два місяці наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до Самарського районного суду м. Дніпропетровська;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з представником потерпілого та свідками.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Р.О.Кушнірчук