Ухвала суду № 96411344, 20.04.2021, Горохівський районний суд Волинської області

Пр. № 2п/155/3/21

Справа № 155/59/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м.Горохів

Суддя Горохівського районного суду Волинської області Адамчук Г.М., вирішуючи питання про прийняття заяви заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури О.Олішкевича про вступ у справу та перегляд заочного рішення від 10 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вільхівської сільської ради Горохівського району, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Україна» про надання земельної частки (паю),-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури О.Олішкевич, звернувся до суду із заявою про вступ у справу та перегляд заочного рішення від 10 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вільхівської сільської ради Горохівського району, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Україна» про надання земельної частки (паю).

Свою заяву мотивує тим, що заочним рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 10 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності сільськогосподарського підприємства «Україна» розміром 2,33 умовних кадастрових гектарів, виділивши її із земель запасу чи резервного фонду Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області. Зважаючи, що відповідачем Вільхівською сільською радою хоча і вживались заходи для захисту інтересів держави (заперечення проти позову і вигляді заяви), проте такі заходи були неефективними, оскільки заперечення проти позову не оформлено у відповідності до вимог ЦПК України, відзив на позовну заяву не подано, не забезпечено участь представника у судовому засіданні, на якому були б надані додаткові пояснення та заперечення, інші письмові докази. Беручи до уваги вказані обставини, у зв`язку із неналежним захистом інтересів держави органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заступник керівника Володимир-Волинської прокуратури вважає, що виникли підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі органу – Вільхівської сільської ради. Крім того, у зв`язку із реорганізацією Вільхівської сільської ради шляхом приєднання до Горохівської міської ради, заступник керівника Володимир-Волинської прокуратури просить замінити сторону відповідача з Вільхівської сільської ради її правонаступником – Горохівською міською радою Луцького району Волинської області, яка із заявою про перегляд заочного рішення до суду звертатись не планує, поновити строк для звернення прокурора до суду із заявою про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення та призначити справу у загальному порядку, так як рішенням не доведено факт членства позивача у КСП «Україна» на час видачі державного акту на право колективної власності на землю, не залучено до участі в справі усіх належних співвідповідачів, позивачем порушено строки позовної давності звернення до суду.

Розглянувши матеріали поданої заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Заочним рішенням Горохівського районного суду від 10 вересня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності сільськогосподарського підприємства «Україна» розміром 2,33 умовних кадастрових гектарів, виділивши її із земель запасу чи резервного фонду Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Із приєднаних до матеріалів справи доказів, а саме: клопотання голови Вільхівської сільської ради від 24.03.2020 року та його заяви від 04 травня 2020 року вбачається, що представник Вільхівської сільської ради висловив свою думку відносно заявлених вимог. А представник відповідача - приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Україна» позовні вимоги визнав.

Із рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідачі – ПОСП «Україна» та Вільхівська сільська рада отримали копію заочного рішення 03 жовтня 2020 року. Із заявою про перегляд заочного рішення чи апеляційною скаргою не звертались.

30.11.2020 року заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до суду із заявою про ознайомлення із матеріалами справи. 04.12.2020 року прокурор Горохівського відділу місцевої прокуратури Ковбасовська О.О. була ознайомлена із матеріалами справи та отримала копії документів, що знаходились у ній.

Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Частиною 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно же до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (частини четверта та п`ята статті 56 ЦПК України).

Згідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною п`ятою статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Вказані висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 645/7199/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду 26.05.2020 року під час розгляду справи № 912/2385/18 дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права: - прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»); - наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»); - прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача; - оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах; - якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 зробила висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічні висновки були зроблені й у інших постановах колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16, 17, 18 квітня 2019 року у справах № 925/650/18, № 923/560/18, № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, а також у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Відповідно до п.4 ч.4. ст.185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи наведені правові норми, матеріали позовної заяви, ознайомившись із заявою заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури з доданими доказами, судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Вільхівською сільською радою, яка на час ухвалення заочного рішення була самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів територіальної громади. При цьому, обставини справи свідчать, що Вільхівська сільська рада як відповідач у справі мала можливість самостійно звернутись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, у встановлені ст..284 ЦПК України строки, оскільки отримала заочне рішення 03 жовтня 2020 року. А тому, судом не вбачається підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави і вищевказану заяву про вступ у справу та про перегляд заочного рішення слід повернути.

Керуючись п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Заяву заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури О.Олішкевича про вступ у справу та перегляд заочного рішення від 10 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вільхівської сільської ради Горохівського району, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Україна» про надання земельної частки (паю) - повернути.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Волинського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п.15.5) п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя