Вирок № 96401389, 20.04.2021, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/311/21

Провадження №1-кп/155/139/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2021 місто Горохів

Горохівський ройонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Сметани В.М.

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030000000702 від 14 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Брідки Старовижівського району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, працює, не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Ліпко О.П.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Овсієнка С.А.,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, 14 листопада 2020 року, близько 01 години 05 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «RENAULT KANGOO », реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , рухаючись на 1 км +803 м дороги сполученням Угринів - Дубова Корчма зі сторони центру с. Дубова Корчма Горохівського (Луцького) району Волинської області в напрямку до с. Угринів Горохівського (Луцького) району Волинської області не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, не справився з керування автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, далі на ліве по напрямку руху транспортного засобу узбіччя та кювет, де перекинувся.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «RENAULT KANGOO», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку експерта № 62 від 14 грудня 2020 року Горохівського міжрайонного відділення Волинського обласного бюро судово-медичних експертиз отримав наступні тілесні ушкодження: крововиливи в м`які тканини голови, грудної клітки та внутрішні органи грудної та черевної порожнини; чисельні часто подвійні переломи ребер з обох сторін; пошкодження внутрішніх органів грудної та черевної порожнин.

Смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок поєднаної, закритої тупої травми грудної клітки та живота, з чисельними двобічними переломами ребер, пошкодженням внутрішніх органів грудної клітки та живота, які супроводжувалися крововтратою: крововиливи в тканину легень, серця підшлункової залози, наднирника, пошкодження печінки та селезінки, малокрів`я внутрішніх органів.

В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.3 б), п.12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме:

-п. 2.3 б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п.12.1) під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості ватажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні необережних дій, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та дані його дії кваліфікує, як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця і часу та наслідків, що настали, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред`явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, 14 листопада 2020 року, близько 01 години 05 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «RENAULT KANGOO », реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі сполученням Угринів - Дубова Корчма Горохівського (Луцького) району Волинської області не справився з керування автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, далі на ліве по напрямку руху транспортного засобу узбіччя та кювет, де перекинувся. Щиро розкаювався у вчиненому, просив вибачення у потерпілої та суворо його не карати, вказуючи що ним відшкодовані усі збитки.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що від дій обвинуваченого ОСОБА_1 зазнала неповторної втрати близької людини - сина, однак обвинувачений ОСОБА_1 попросив в неї вибачення за скоєне. Вказувала, що обвинуваченому ОСОБА_1 вибачила, претензій матеріального та морального характеру до нього не має, просила суд не позбавляти волі обвинуваченого ОСОБА_1 .

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Так, згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, дані про його особу та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке відбувалось відразу після вчинення злочину, що характеризує таку поведінку з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність, а також добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відносить вчинення ним даного кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує грубість порушень вимог Правил дорожнього руху, що потягло за собою тяжкі наслідки в вигляді загибелі людини, інформацію про стан його здоров`я, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває та за допомогою до них не звертався, відомості про те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше до адміністративної відповідальності, в тому числі і до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, не притягався, виключно позитивну характеристику по місцю проживання та роботи, має міцні соціальні зв`язки, наявність на утриманні вагітної дружини та непрацездатної матері, добровільне відшкодування завданої шкоди та процесуальних витрат, думку самої потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні обвинуваченого, просила не позбавляти волі обвинуваченого.

У ст. 65 КК України, визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст. 75 КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, разом з цим, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, в межах санкції частини статті, за якою він засуджується у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, при цьому, на підставі ст. 75 КК України, звільняє його від відбування призначеного основного покарання із випробуванням, встановивши трьохрічний іспитовий строк із покладенням на нього обов`язків, згідно ст. 76 КК України.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Судом взято до уваги позицію прокурора, який просив суд призначити покарання у вигляді позбавлення волі без звільнення від відбуття покарання, однак, суд дійшов висновку про можливість досягнення мети виправлення засудженого без ізоляції від суспільства за умови контролю за його поведінкою упродовж іспитового строку, адже обвинувачений ОСОБА_1 до вчинення ним даного злочину вів законослухняний спосіб життя, що підтверджується відсутністю притягнення його до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності, одружений та працевлаштований. Стороною обвинувачення не надано суду жодних відомостей, що обвинувачений ОСОБА_1 до вчинення злочину мав девіантну поведінку.

Крім того, призначене судом додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, буде певним запобіжником щодо попередження вчинення ОСОБА_1 повторно даного злочину.

Також судом врахована практика Верховного суду, яка не є однозначною в даній категорії справ щодо призначення особі покарання зі звільненням від відбуття покаранням із випробуванням. Верховним судом ухвалювались рішення, яким він не погоджувався з судами першої та апеляційної інстанції в частині призначення покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України (постанови: від 18.03.2021 справа № 497/1643/17 провадження № 51-5222км20, від 02.04.2019 у справі № 384/110/18, від 3 вересня 2019 року у справі № 166/753/17), так і погоджувався (постанова від 17.11.2020 справа № 166/1330/19, провадження № 51-4157км20), а також самостійно призначав покарання зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням (постанова від 02.02.2021 справа № 361/7311/19, провадження № 51-3380км20).

Норма матеріального права, а саме ст. 75 КК України, не містить заборони її застосування до осіб, котрі вчинили злочин, за який обвинувачується ОСОБА_1 , а сам факт його вчинення у стані алкогольного сп`яніння не є безумовною перешкодою для звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, судом враховано, що не знижує тяжкості й небезпечності даного злочину, вчиненого за наведених обставин, позитивна характеристика засудженого ОСОБА_1 у загальносоціальному плані, а також його посткримінальна поведінка, спрямована на залагодження своєї провини. А також, що у справах даної категорії ця позиція потерпілої не є обов`язковою для суду, однак вона ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, і не має над ними пріоритету.

У відповідності до вимог ст.ст. 100, 122, 174 КПК України суд вирішує долю речових доказів, арештованого майна та приймає рішення по питанню процесуальних витрат за проведення судових експертиз, які добровільно сплачені обвинуваченим під час судового розгляду.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 слід залишити попередній - у виді домашнього арешту, з метою запобігти ризику, передбаченому ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавленням волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: автомобіль марки "Renault Kangoo", р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_2 , 2001 року випуску, - повернути законному володільцю ОСОБА_1 ; змиви з керма автомобіля марки «RENAULT KANGOO», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 , змиви з важеля перемикання коробки передач автомобіля марки «RENAULT KANGOO», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 , та контрольний зразок марлі, які були вилучені 14 листопада 2020 року в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди - знищити.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2020 року, а саме: на автомобіль марки "Renault Kangoo", р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_2 2001 року випуску, змиви з керма автомобіля марки «RENAULT KANGOO», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 , змиви з важеля перемикання коробки передач автомобіля марки «RENAULT KANGOO», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 , та контрольний зразок марлі, які були вилучені 14 листопада 2020 року в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди - скасувати.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній у вигляді домашнього арешту.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Горохівський районний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: