Ухвала суду № 96410982, 21.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Черкаси

21 квітня 2021 року справа № 580/3420/20

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

секретаря судового засідання – Кучеренко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №580/3420/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу заявника періоду здійснення ним підприємницької діяльності;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу заявника період трудової підприємницької діяльності з 27.01.1992 по 31.12.1997.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №580/3420/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

19.03.2021 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №580/3420/20, в якій заявник просить скасувати за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №580/3420/20 та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що предметом розгляду адміністративної справи №580/3420/20 є зарахування до страхового стажу заявника періоду трудової підприємницької діяльності з 27.01.1992 по 31.12.1997, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 19.02.2021 №893-701/Д-03/8-2300/21 повідомило заявника, що згідно відомостей з особового рахунку платника він перебував на загальній системі оподаткування з 01.04.1998 до 30.06.2000, на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2001 до 31.12.2001, з 01.01.2005 до 31.12.2006, з 01.01.2009 до 31.12.2009, з 01.01.2017 до 31.03.2017 та ним сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України за період із 01.04.1998 до 31.12.2000, із 01.01.2002 до 31.12.2003, з січня 2005 року до грудня 2006 року, з січня 2009 року до грудня 2009 року, з січня 2017 року до березня 2017 року. Таким чином вважає, що відповідач протиправно приховав факт про те, що в системі персоніфікованого обліку є відомості про те, що заявник у спірний період здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та сплачував страхові внески, тому заявник вважає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду 29.09.2020 у справі №580/3420/20 підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 12.04.2021 прийнято до розгляду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами та відкрито провадження за нововиявленими обставинами.

Представники сторін в судове засідання не прибули, заявник просив суд здійснювати розгляд заяви за його відсутності.

Відповідач письмових пояснень (заперечень) щодо заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №580/3420/20 не подав.

Розглянувши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, а саме: підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Із змісту даних норм КАС України випливає, що необхідними сукупними ознаками обставин, за яких їх можна вважати нововиявленими, є:

- по-перше, їх наявність на час вирішення адміністративної справи;

- по-друге, ці обставини не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

- по-третє, обставини мають бути істотними, тобто такими, що впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Отже, наявність цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов`язковою.

«Істотність» обставини означає те, що якби суд її міг врахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку “не були і не могли бути відомі особі” потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Таким чином, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Тобто у випадку, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №580/3420/20 у задоволенні позову відмовлено повністю, оскільки із поданих заявником документів судом встановлено, що вони не містять доказів того, що заявник під час здійснення ним підприємницької діяльності з 27.01.1992 по 31.12.1997 дійсно перебував саме на спрощеній системі оподаткування, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування вказаного періоду до його страхового стажу.

Заявник в якості нововиявленої обставини заявник вказує на те, що предметом розгляду адміністративної справи №580/3420/20 є зарахування до його страхового стажу період трудової підприємницької діяльності з 27.01.1992 по 31.12.1997, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 19.02.2021 №893-701/Д-03/8-2300/21 повідомило заявника, що згідно відомостей з особового рахунку платника він перебував на загальній системі оподаткування з 01.04.1998 до 30.06.2000, на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2001 до 31.12.2001, з 01.01.2005 до 31.12.2006, з 01.01.2009 до 31.12.2009, з 01.01.2017 до 31.03.2017 та ним сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України за період із 01.04.1998 до 31.12.2000, із 01.01.2002 до 31.12.2003, з січня 2005 року до грудня 2006 року, з січня 2009 року до грудня 2009 року, з січня 2017 року до березня 2017 року.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Згідно пункту «б» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - №1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Із матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження здійснення підприємницької діяльності заявником надано до суду, зокрема: копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємницької діяльності без створення юридичної особи від 27.01.1992 №189; копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В01 №161464 (дата проведення реєстрації: 13.03.1995, номер запису про зміну свідоцтва: 20260010001009014); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.02.2012 Серія ААВ №111746; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань за №25053342 станом на 17.01.2020.

Однак, із поданих заявником документів судом встановлено, що вони не містять доказів того, що він під час здійснення підприємницької діяльності за період з 27.01.1992 по 31.12.1997 дійсно перебував на спрощеній системі оподаткування, а Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 19.02.2021 №893-701/Д-03/8-2300/21, на яке заявник посилається, як на нововиявлену обставину, лише повідомило заявника, що згідно відомостей з особового рахунку платника він перебував на загальній системі оподаткування з 01.04.1998 до 30.06.2000, а з 01.01.2001 до 31.12.2001, з 01.01.2005 до 31.12.2006, з 01.01.2009 до 31.12.2009, з 01.01.2017 до 31.03.2017 заявник перебував на спрощеній системі оподаткування, тобто періоди, які зазначені у цьому листі - не є тими періодами, які є спірними у цій адміністративній справі №580/3420/20.

Оскільки матеріалами справи та поданою до суду 09.03.2021 заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами не підтверджено періоди провадження ними з 27.01.1992 по 31.12.1997 підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування здійснення, тому заява про перегляд рішення суду у вказаній адміністративній справі №580/3420/20 за нововиявленими обставинами не підлягає до задоволення.

Суд звертає увагу, що у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення».

Згідно ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №580/3420/20.

Керуючись статтями 241-243, 248, 250, 256, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №580/3420/20 - відмовити повністю.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №580/3420/20 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.А. Гайдаш