Ухвала суду № 96410752, 20.04.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4161/21

УХВАЛА

іменем України

20 квітня 2021 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Божук Д.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.07.2020 № 220350001689.

2.3обов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.2006 року та призначити пенсію за віком з 30.06.2020.

Ухвалою суду від 09.04.2021 позовну заяву залишено без руху. Вказано, що недоліки можуть бути усунені позивачем шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів наявності поважних причин його пропуску, або вказати інші підстави для поновлення строку з відповідними доказами;

- доказів сплати судового збору у розмірі 908 грн.;

- позовної заяви (та її копії для відповідача) із зазначенням відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків представника позивача.

Судом було, зокрема, визнано неповажними вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи. Зазначено, що у заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами. Однак, в обґрунтування зазначених обставин позивач жодного доказу не надано.

Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Зазначено, що надані позивачем докази не є належним підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На виконання ухвали суду позивачем надіслано позовну заяву (та її копію для відповідача) із зазначенням відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків представника позивача.

Також подано заяву про поновлення строку звернення до суду та клопотання про відстрочення або зменшення розміру сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду звертає увагу суду на те, що у зв`язку із станом здоров`я ОСОБА_1 , який проживає один, питаннями призначення пенсії займалася ОСОБА_2 (сестра), яка проживає у м. Кам`янці-Подільському. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають юридичної освіти, не знають особливостей пенсійного законодавства, у зв`язку з чим не могли знати про специфіку судового захисту від порушеного права з боку органу державної влади. Зважаючи на вік, сімейні обставини та стан здоров`я, віддаленість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , враховуючи недопущення розповсюдження коронавірусу та задля унеможливлення створення небезпеки здоров`ю родини, було пропущено строк звернення до суду.

Відмічає також позивач і те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 7 лютого 2019 року у справі №295/6531/17, від 18 лютого 2020року у справі №1840/3344/18.

Досліджуючи поважність вказаних причин пропуску позивачем строку на звернення до суду, суд зазначає, що жодних істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду, заява про поновлення пропущеного строку не містять.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поважність причин пропуску строку звернення до суду не може бути пов`язана, зокрема, з тим, що позивач не має юридичної освіти та не знає законодавства, оскільки така обставина не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання позову до суду. Той факт, що позивач є особою похилого віку, не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Також суд враховує, що пунктом 3 Прикінцевих положень КАС України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Таким чином, підставою для поновлення строку у зв`язку з дією карантину є неможливість звернення до суду саме у зв`язку із карантинними обмеженнями. Натомість, сама по собі дія карантину не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Позивач не зазначає обставин, які б свідчили, що ним пропущено строк саме у зв`язку із карантинними обмеженнями, тому посилання на дію карантину є необґрунтованими.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд також враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19) виклав правову позицію, згідно якої, зокрема, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (п.43 постанови).

Таким чином, доводи позивача про те, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, є помилковими. Отже, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними.

Також позивач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до дня ухвалення судового рішення, або зменшити розмір сплати судового збору.

Вказує, що згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 31.03.2021 року № 37930, позивач в 2020 році отримував незначну виплату.

Відповідно до довідки Волочиської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 27.01.2021 року № 160 позивач не перебуває на обліку та не отримує відповідної допомоги.

Звертає увагу суду на те, що згідно записів трудової книжки позивача останній 08.12.2020 був звільнений з роботи та починаючи з 09.12.2020 є безробітнім. Єдиним джерелом доходу позивача мала б бути призначена пенсія, однак у зв`язку із протиправними діями відповідача, останній був позбавлений на єдине джерело доходів. Також вказує, що предметом позову є захист соціальних прав.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже наведеними правовими нормами КАС України та Закону №3674-VI встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.

З аналізу змісту вищенаведених норм права слідує, що при вирішенні питання про відстрочення чи зменшення розміру судового збору суд обов`язково враховує майновий стан сторони, визначення якого є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується його рівень.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Водночас, суд зазначає, що Законом №3674-VI чітко визначено, як одну з умов відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2021 року по справі № 9901/396/19 зазначено, що умови, визначені у пункті 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу.

На підтвердження обґрунтованості заявленого клопотання до матеріалів позовної заяви позивачем долучено довідку про доходи за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, з якої слідує про отримання доходу у 2020 році, відповідно до якого розмір судового збору не перевищує 5 відсотків річного розміру його за попередній календарний рік (розмір доходу становив більше сорока чотирьох тисяч гривень).

Відтак, надані позивачем докази не є належним підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення чи зменшення розміру судового збору.

Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Також, відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Водночас, позивач не позбавлений права повторного звернення до органу пенсійного фонду з питанням про призначення пенсії, та, у разі прийняття таким органом відмови у її призначенні, на її оскарження у судовому порядку з дотриманням вимог КАС України.

Керуючись пунктами 1 та 9 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддяД.А. Божук