Рішення № 96409825, 15.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2021 року м. Рівне №460/75/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Троянчук Д.М.,

відповідача: представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м`ясопереробна компанія" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» (далі – ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія», позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00027080701 від 18.12.2020 року та №00027100701 від 18.12.2020 року.

Мотивуючи вимоги позову позивач зазначав, що ним документально підтверджено факт правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» та ТОВ «Львівська м`ясна компанія». Вказує про реальне здійснення ним господарських операцій з придбання товару, оскільки відбулися об`єктивні зміни складу активів, товар придбано з метою використання у господарській діяльності та позивач підтвердив факт отримання товару від ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» та ТОВ «Львівська м`ясна компанія» належними та допустимими доказами, що описані в акті перевірки, а також підтвердив рух активів за наслідками отримання таких товарів згідно банківських документів. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Вказує, що податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На підставі наведеного, позивач просив позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечує проти їхнього задоволення. На обґрунтування своїх заперечень зазначав, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, а саме з: TOB ВК «Агро-Альянс» та ТОВ «Львівська м`ясна компанія». Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 692 743,60 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації», а саме: згідно представлених в ході перевірки первинних документів та інформаційних ресурсів ДПС України встановлено, що ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» здійснювало документальне оформлення операцій придбання м`яса яловичини в напівтушках охолодженого 1 кат. у ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» та ТОВ «Львівська м`ясна компанія». Таким чином, згідно акту перевірки, не встановлено джерела походження, виробника продукції - м`яса яловичини охолодженого та не підтверджено легальність руху продукції в «ланцюгу» постачання від виробника до ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія». Фактично, товар - м`ясо яловичини охолоджене невідомого виробництва та виробника введено в товарообіг (легалізовано) ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» та ТОВ «Львівська м`ясна компанія» з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування та податкового кредиту кінцевим споживачем – ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія», що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання спірних товарно-матеріальних цінностей від названого постачальника та його подальше використання в своїй господарській діяльності.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

В період з 17.11.2020 року по 23.11.2020 року працівником Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.10.2020 року №9269678469 від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами такої перевірки було складено акт №3245/17-00-07-01/40841356 від 30.11.2020 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлені порушення:

1) пп. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності за вересень 2020 року на суму ПДВ в сумі 692 743,60 грн., що призвело до:

- завищення суми від`ємного значення податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 180 245 грн.

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 512 499 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято:

1. податкове повідомлення-рішення №00027080701 від 18.12.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 640 023,75 грн., з яких 512 499 грн. – за податковими зобов`язаннями та 128 124,75 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. податкове повідомлення-рішення №00027100701 від 18.12.2020 року, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 195 057 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно акту перевірки, в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, а саме з: TOB ВК «Агро-Альянс» та ТОВ «Львівська м`ясна компанія».

Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 692 743,60 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації», а саме:

Згідно представлених в ході перевірки первинних документів та інформаційних ресурсів ДПС України встановлено, що ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» здійснювало документальне оформлення операцій придбання м`яса яловичини в напівтушках охолодженого 1 кат. у ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» (код 42913055) та ТОВ «Львівська м`ясна компанія» код (43614358).

Таким чином, згідно акту перевірки, не встановлено джерела походження, виробника продукції - м`яса яловичини охолодженого та не підтверджено легальність руху продукції в «ланцюгу» постачання від виробника до ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія». Фактично, товар - м`ясо яловичини охолоджене невідомого виробництва та виробника введено в товарообіг (легалізовано) ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» та ТОВ «Львівська м`ясна компанія» з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування та податкового кредиту кінцевим споживачем – ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія», що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання спірних товарно-матеріальних цінностей від названого постачальника та його подальше використання в своїй господарській діяльності.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача, оскільки згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 05.11.2019 року по справі за №804/1571/15, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» підтвердило факт отримання товарів від ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» та ТОВ «Львівська м`ясна компанія» наданими до перевірки та матеріалів справи належними та допустимими доказами, а саме: договором поставки №28/07 від 28.07.2020 року, укладеного з ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс», видатковими накладними №57 від 02.09.2020 року, №58 від 03.09.2020 року, №71 від 09.09.2020 року, №70 від 09.09.2020 року, №76 від 16.09.2020 року, товарно-транспортними накладними №Р57 від 02.09.2020 року; №Р58 від 03.092020 року, №Р71 від 09.09.2020 року, №Р70 від 09.09.2020 року, №Р76 від 16.09.2020 року, належним чином зареєстрованими податковими накладними №2 від 01.09.2020 року, №3 від 01.09.2020 року, №23 від 09.09.2020 року, №24 від 09.09.2020 року та №26 від 16.09.2020 року, деклараціями виробника №97 від 02.09.2020 року, №98 від 02.09.2020 року та №101 від 07.09.2020 року, банківськими виписками про оплату товару за 01.09.2020 року 09.09.2020 року та 17.09.2020 року, картками рахунків 631, 26, 6441 по ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс», договором поставки №02/09/20 від 01.09.2020 року, укладеного з ТОВ «Львівська м`ясна компанія», видатковими накладними №16 від 22.09.2020 року та №17 від 23.09.2020 року, товарно-транспортними накладними №Р16 від 22.09.2020 року та №Р17 від 23.09.2020 року, належним чином зареєстрованими податковими накладними №8 від 22.09.2020 року та №9 від 23.09.2020 року, деклараціями виробника №109 від 22.09.2020 року ат №110 від 23.09.2020 року, банківськими виписками за 24.09.2020 року та 25.09.2020 року та картки рахунків 631, 26, 6441 по ТОВ «Львівська м`ясна компанія». Також позивач надав акти переробки сировини за вересень 2020 року, з яких вбачається оприбуткування та переробка отриманого від ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» та ТОВ «Львівська м`ясна компанія» товару.

Таким чином, факт реальності господарських операцій між ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» та ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» і ТОВ «Львівська м`ясна компанія» підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, суд зазначає, що зустрічних звірок податкового органу із ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» і ТОВ «Львівська м`ясна компанія» не проведено, а інформацію щодо них взято із інформаційних баз податкового органу.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі за №802/31/17-а, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення актів про неможливість проведення звірок будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника на формування витрат від дотримання податкової дисципліни його контрагентом – постачальником товару (послуг). Порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для позбавлення іншого платника – покупця товару (послуг) права на формування витрат, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 року по справі за №804/1571/15).

Суд також враховує, що доказів наявності кримінальних проваджень стосовно фіктивності ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» і ТОВ «Львівська м`ясна компанія» контролюючим органом суду не надано, в акті перевірки також відсутня про це інформація. В акті перевірки не наведено даних про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій між ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» та ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» і ТОВ «Львівська м`ясна компанія».

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції» Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Слід зазначити, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, акт перевірки посилань на такі докази не містить.

Слід також відзначити, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій та реєстрації податкових накладних належним чином зареєстровані у ЄДР та зареєстровані платниками ПДВ, установчі документи зазначених контрагентів на момент здійснення господарських операцій з позивачем не були визнані недійсними.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №813/1497/17.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію, згідно з якою податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідач не надів в акті перевірки жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Також, контролюючим органом не взято до уваги тієї обставини, що при укладенні договорів з контрагентами у позивача була наявна ділова мета, оскільки товарно-матеріальні цінності, придбані в цих контрагентів, використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами і які спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Відтак, відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов`язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов`язок доводити податковому органу правомірність відображення в податковому обліку певних операцій. При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Тому можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року у справі №811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 року у справі №810/302/15).

За правилами п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А за правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

В контексті наведених вище норм чинного законодавства та первинних документів, встановлено, що господарські операції між ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» та його контрагентами були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» підтверджено, а перевіряючим в акті перевірки не спростовано факт використання ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Нормою пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Таким чином, висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» є такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються первинними документами.

Крім того, діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є «сумнівними» чи «фіктивними» суб`єктами господарювання.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес АД проти Болгарії» (заява за № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Поряд з цим, актом перевірки не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, в діях ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія», як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених під час перевірки документів.

За таких обставин, спростовуються висновки акту перевірки про неправомірне завищення податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість.

Крім того, не надано пояснення відповідачем щодо розбіжностей між сумами зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 195 057 грн., що встановлено в податковому повідомленні-рішенні №00027100701 від 18.12.2020 року, та сумою, встановленої в акті перевірки та відповіді на заперечення щодо завищення суми від`ємного значення податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 180 245 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1 ст. 139 КАС України згідно з якими, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м`ясопереробна компанія" (вул. Промислова, буд. 21, оф. 1, с. Городок, Рівненський р-н, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 40841356) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00027080701 від 18.12.2020, №00027100701 від 18.12.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м`ясопереробна компанія" (вул. Промислова, буд. 21, оф. 1, с. Городок, Рівненський р-н, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 40841356) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,33023, код ЄДРПОУ 43142449) судовий збір у розмірі 12526,21 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16 квітня 2021 року

Суддя В.В. Щербаков