Рішення № 96409623, 20.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/944/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 (надалі - відповідач або ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач або ГУПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладену в його листах від 13 січня 2021 року за №215-7544/1-02/8-1600/21 та від 3 лютого 2021 року за №721-401/Т-02/8-1600-21 в проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 94% від заробітної плати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 1 вересня 1970 року по 30 червня 1974 року (3 роки 10 місяців), який складає 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби з 3 листопада 1974 року по 17 листопада 1975 року, який складає 1 рік 14 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року в розмірі 94% від заробітної плати, вказаної в довідці Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року за №201-46/71/2020.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є суддею у відставці та має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання. На переконання позивача, пенсійний орган безпідставно відмовив у здійсненні з 19 лютого 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи, що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 1 вересня 1970 року по 30 червня 1974 року та строкової військової служби з 3 листопада 1974 року по 17 листопада 1975 року, що призвело до зменшення визначеного законом розміру гарантованої державою виплати.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував тим, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №440/3274/20 ГУПФУ в Полтавській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року у розмірі 88% від суми суддівської винагороди 208098,00 грн, зазначеної у довідці. Розмір щомісячного грошового утримання з 19 лютого 2020 року склав 183126,24 грн. Отже, покладений судом обов`язок виконано відповідачем у порядку встановленому судовим рішенням та у межах повноважень, покладених на управління Фонду. Відповідач також вважає, що вимоги позивача про перерахунок пенсії задоволенню не підлягають, оскільки у встановленому порядку з відповідною заявою позивач до органу Пенсійного фонду не звертався: усі звернення позивача були в порядку Закону України "Про звернення громадян".

У відповіді на відзив відповідача ОСОБА_1 зокрема, зазначає, що згідно практики Верховного Суду, звернення, викладені у довільній формі, підлягають розгляду відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року №997-VІІІ та наказом голови апеляційного суду Полтавської області Рябішина А.О. від 9 лютого 2016 року №07-09/11 ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Полтавської області 10 лютого 2016 року у зв`язку з поданням заяви про відставку.

ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 8 червня 2016 року, що учасниками справи не заперечується.

25 лютого 2020 року ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області позивачу видано довідку №01-46/71/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Довідку видано на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VII, рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, про те, що станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 208098,00 грн, у тому числі: 1. Посадовий оклад - 115610,00 грн; 2. Доплата за вислугу років - 92488,00 грн; 3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 00,00 грн; 4. Доплата за науковий ступінь - 00,00 грн; 5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 00,00 грн.; 6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 00,00 грн.

У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 26 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020, видану ліквідаційною комісією апеляційного суду Полтавської області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

4 березня 2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №14 Управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області прийнято рішення №14 про відмову гр. ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020 у зв`язку з відсутністю в чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.

Позивач не погодився із вказаним рішенням органу Пенсійного фонду та звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №440/3274/20 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 13967977) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04 березня 2020 року №14; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19 листопада 2020 року рішення суду набрало законної сили.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №440/3274/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 згідно з довідкою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020 у розмірі 88% грошового утримання судді виходячи зі стажу роботи на посаді судді 39 років 10 місяців 10 днів.

28 вересня, 25 листопада, 28 грудня 2020 року, 4 та 18 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання у розмірі 94 % від заробітку (з розрахунку 50% за 20 років + 44% (2% за кожен рік за 22 роки) з урахуванням стажу роботи, що дає право на утримання в такому відсотковому розмірі, який складає 42 роки 5 місяців, до якого входить: 22 роки 2 місяці на посаді судді, 17 років 8 місяців на посаді слідчого, які зараховано до суддівського стажу рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року; 1 рік строкової служби; 1 рік 8 місяців - половина строку навчання у ВУЗі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листами №7047-6773/Т-03/8-1600/20 від 10 грудня 2020 року, №7374-7378/Т-02/88-1600/20 29 грудня 2020 року, №215-7544/Т-02/8-1600/21 від 13 січня 2021 року, №721-401/Т-02/8-1600/21 від 3 лютого 2021 року позивача повідомлено про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів строкової військової служби та половини навчання у юридичному ВУЗі.

Позивач не погодився із вказаним листом та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірними правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до частини шостої статті 47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України "Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку" від 13 березня 2015 року № 20.

Неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 592/2196/17.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд у спірних правовідносинах визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (надалі - Закон № 1402) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Частинами третьою та четвертою статті 142 Закону № 1402 врегульовано, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

До 18 лютого 2020 року в Законі Україні "Про судоустрій і статус суддів" діяла норма пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень, відповідно до якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень визнані неконституційними.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 18 лютого 2020 року в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону № 1402.

За таких обставин, на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону № 1402.

За правилами визначення розміру щомісячного грошового утримання, врегульованими статтею 142 Закону № 1402 - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Як вбачається з розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 станом на 10 квітня 2017 року, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, загальна тривалість стажу позивача складає 39 років 10 місяців 10 днів.

Крім того, з 1 вересня 1970 року по 25 червня 1974 року позивач навчався у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського, з 3 листопада 1974 року по 17 листопада 1975 року позивач проходив службу у Збройних Силах СРСР.

Зазначені обставини не є спірними у цій справі, адже не ставляться відповідачем під сумнів. Натомість спірним у цій справі є зарахування вищевказаних періодів до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Стосовно зарахування до стажу позивача половини строку навчання та строку проходження служби у Збройних Силах суд зазначає наступне.

3гідно з частинами першою, четвертою, шостою статті 44 3акону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

З 30 липня 2010 року набув чинності 3акон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 7 липня 2010 року.

Пунктом 11 Розділу XII "Прикінцеві положення" 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI пepeдбaчeнo, що судді, пpизнaчeнi чи oбpaнi на посаду до набрання чинності цим 3аконом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим 3аконом.

3аконом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, який набрав чинності 25 березня 2015 року, 3акон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI викладено у новій редакції.

3 30 вересня 2016 року набув чинності 3акон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII.

Згідно з частиною другої статті 135 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII суддівська винагорода виплaчyєтьcя cyддi з дня зapaxyвaння його до штaтy відповідного суду, якщо інше не встановлено цим 3аконом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Статтею 137 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього CPCP та республік, що входили до його складу.

Пунктом 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (в редакції Закону України №1798-VIII вiд 21 грудня 2016 року) визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).

Відповідно до пункту 1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час призначення (обрання) позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, за змістом пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

За наведеного правового регулювання до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, період проходження строкової військової служби, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 127/20301/17, від 06 березня 2018 року по справі № 308/6953/17, від 9 листопада 2018 року у справі №537/218/17, від 22 березня 2018 року у справі №520/5412/17, в частині зарахування половини строку навчання також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі № 9901/778/18 та від 24 жовтня 2019 року у справі №9901/2/19.

Водночас суд враховує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а.

З урахуванням наведеного загальний стаж роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 42 роки 9 місяців.

У зв`язку із цим відсотковий розмір грошового утримання позивача, обчислений за правилами статті 142 Закону № 1402 повинен складати 94% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з розрахунку 50% за 20 років + 44% (2% за кожен рік за 22 роки).

Відтак, висновки Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладені ним у листах Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листами від 10 грудня 2020 року №7047-6773Т-03/8-1600/20 від 20 грудня 2020 року та №215-7544/Т-02/8-1600/21 від 13 січня 2021 року про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді позивача періодів строкової служби та половини навчання у юридичному ВУЗі є помилковими.

Обираючи належний спосіб захист порушених прав позивача у спірних правовідносинах суд зважає, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату та вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 94% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 42 роки 9 місяців.

Також суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання половину строку навчання у вищому юридичному закладі (1 рік 10 місяців 28 днів), період проходження строкової військової служби (1 рік 0 місяців 15 днів) та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 94 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.

Враховуючи сплату позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн, відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967977) про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 94% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 42 роки 9 місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання половину строку навчання у вищому юридичному закладі (1 рік 10 місяців 28 днів), період проходження строкової військової служби (1 рік 0 місяців 15 днів).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 94 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя К.І. Клочко