Ухвала суду № 96408846, 21.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 квітня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/656/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в письмову провадженні клопотання представника Військової частини А1275 про залишення позову без розгляду у справі № 360/656/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1275 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини А1275 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 29 липня 2019 року;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 29 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.03.2021 від представника Військової частини А1275 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду (арк. спр. 36-42).

В обґрунтування клопотання зазначено, що, наказом командира військової частини від 30.05.2019 № 113 (по стройовій частині) позивача було виключено зі списків військової частини у зв`язку з його звільненням з військової служби. В абзацах, четвертому та п`ятому, сьомому та дев`ятому вказаного вище наказу зазначено про виплату належного при звільненні з військової служби грошового забезпечення позивачу а саме: за матеріальну допомогу за 2018 рік, яку позивач не отримував, виплату премії за особливий внесок у загальні результати служби на день здачі посади у повному обсязі та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Представник відповідача зазначає, що таким чином, остаточний розрахунок з позивачем було проведено на момент його виключення зі списків військової частини 29.07.2019, саме з цього моменту позивач повинен був дізнатися про порушення свої прав у частині невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової (соціальної) відпустки.

Проте, до суду з цим позовом позивач звернувся лише в лютому 2021 року, тобто майже через 16 місяців (1 рік та 7 місяці ) після отримання належних йому при звільненні коштів.

Отже, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду, а тому відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, перевіривши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Суд відхиляє твердження скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Зазначеного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

Щодо посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 620/1982/19, суд зазначає таке.

У справі № 620/1982/19 судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа № 420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа № 813/1001/17), одночасно погодилась з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).

Отже висновки щодо строку звернення до суду, викладені в постанові Верховного Суду у справі № 620/1982/19, стосуються виключно правовідносин, що виникли з приводу виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Предметом спору у справі № 360/656/21 є нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 по 2019 роки.

Тому відповідач дійшов помилкового висновку про можливість розповсюдження правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у справі № 620/1982/19, на спірні правовідносини, які є предметом у справі № 360/656/21.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Військової частини А1275 про залишення позову без розгляду у справі № 360/656/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1275 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова