Рішення № 96408122, 12.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/49/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.,

за участі сторін, та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представника позивача – Бобаля І.І.,

представника відповідача - Флис Х.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ФРУІТ» (вул. Робітнича, буд. 2/2, м. Свалява, Свалявський район, Закарпатська область, 89300, код ЄДРПОУ 39655147) до Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711), -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 19 квітня 2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ГОЛДЕН ФРУІТ” (далі – позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби (далі – відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2020/210027/2 від 31.10.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення №UA209140/2020/00590 (а.с.1-15).

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31 жовтня 2020 року з метою митного оформлення товару до Галицької митниці Держмитслужби було подано митну декларацію №UA209140/2020/102820, в якій митна вартість товару зазначена за ціною контракту у розмірі 12849,00 дол. США з розрахунку 0,67 дол. США за 1 кг.- лимона та з розрахунку 0,57 дол. США за 1 кг. – грейпфрута. Для підтвердження заявленої митної вартості були подані всі передбачені ст. 53 Митного кодексу України документи. Вказані документи не містять розбіжностей, однак всупереч діючим нормам митного законодавства відповідач відмовив у оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості такого. З метою недопущення псування товару позивачем було подано для митного оформлення митну декларацію №UA209140/2020/102886 вимушено задекларувавши митну вартість за визначеною митницею методом та ціною: лимони та грейпфрути по 0,80 доларів США за кг. товару. Вважає, що таке рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним, оскільки воно не містить відомостей щодо інформації та джерел, що були використанні при його прийнятті. Окрім того, підставою для не застосування першого методу визначення митної вартості товару були обставини, що жодним чином не впливають на числові показники митної вартості, не можуть бути предметом митного контролю, а отже підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості. Вважає, що поданими до митного оформлення товару документами повністю підтверджено відомості про учасників товарної операції, місця їх вчинення, відомості про товар та його ціни, а тому відповідач не мав підстав для незастосування першого методу визначення митної вартості – за ціною контракту.

05 лютого 2021 року відповідач надіслав на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позову заяву №7.4-10/14/197 від 01.02.2021, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товарів були виявлені наступні розбіжності. Зокрема, у розділі 2 «Предмет Контракту», п.2.2 зазначено, що поставка здійснюється партіями, які формуються за замовленням покупця та вказуються у інвойсах на кожну партію товару (опис, асортимент, якість та умови оплати). Однак у інвойсі відсутня інформація щодо термінів оплати та поставки товару. Також у товаросупровідних документах не зазначені якісні характеристики, які впливають на рівень вартості товару. У розділі 3 п. 3.2 Контракту зазначено, що вартість товарів, в тому числі включено пакування, маркування тощо. Однак, в супереч даному пункту у фактурі відсутні відомості щодо включення у вартість товару витрат на пакування та маркування. В розділі 6 «Умови оплати» у пункті 6.1 вказано, що покупець здійснює платежі згідно рахунку-фактури встановленої продавцем за поставлену партію товару. Однак, у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості щодо строків проведення розрахунку, та відомостей про те, що частина суми за поставлений товар була сплачена. У експортній декларації зазначено дві фактури, один з яких відповідає номеру рахунку зазначено при митному оформленні, а другий рахунок до митного оформлення не надано. У сукупності всі зазначені недоліки свідчили про розбіжності у поданих до митного оформлення документах. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена. На вимогу декларантом було подано наступні документа: платіжне доручення № 195 від 22 жовтня 2020 року; зовнішньоекономічний контракт-рахунок проформа UKRGLD001 від 20 жовтня 2020 року та відповідь на вимогу про не можливість надання інших документів. Вимоги митного органу виконано не в повному обсязі, подані документи не містять роз`яснення усіх розбіжностей, які були перераховані вище. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA500500/2020/511887 від 25 жовтня 2020 року, де митна вартість товару 1 складала 0,80 доларів США за кг. та МД № UA500500/2020/511578 від 23 жовтня 2020 року де митна вартість товару 2 складала 0,80 доларів США за кг.. Рішення про коригування митної вартості відповідач вважає законним та таким, що прийнято в межах та спосіб встановленим чинним законодавством України (а.с.102-108).

08 лютого 2021 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, згідно з якою доводи відповідача вважає безпідставними. Зазначає, що у поданому до суду відзиві відповідач посилається на обставини, що не були підставою прийняття оскарженого рішення, а тому такі не можуть враховуватися судом. Вважає, що поданими на запит митного органу документами повністю підтверджено відомості про заявлену митну вартість товару та числові складові митної декларації. У таких документах митним органом не було виявлено розбіжностей, як і не було зазначено про неможливість ідентифікувати товар чи числові показники на підставі таких. Вважає, що сумніви митного органу є обґрунтованими, тільки якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або такі не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару. При цьому митний орган зобов`язаний вказати всі сумніви та причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Разом з тим, в даному випадку відповідачем такий обов`язок виконаний не був. На думку позивача, вказані обставини свідчать про протиправність оскарженого рішення (а.с.146-150).

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог повністю з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, зазначив, що позов є необґрунтованим та безпідставним, а відтак у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін по справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2020 року між TEKASYA TARIM URUNLERI TICARET LTD. STI (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ФРУІТ» (далі – ТОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ») (Покупець) укладено Контракт №72 (а.с.21-28).

Відповідно до пп.2.1 вказаного контракту, постачальник зобов`язується поставити і передати товар – свіжі фрукти, що виробляються виробником покупцю, а покупець зобов`язується прийняти такий товар на умовах та положеннях контракту.

Поставка товару здійснюється партіями, які формуються за замовленням покупця і вказуються в інвойсах, що виставляються на кожну партію товару, в яких вказані опис товару, його асортимент, вимоги до якості, кількості, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру товару, умови поставки і оплати товару, строки поставки, загальна вартість партії товару (п. 2.2 контракту).

П. 3.1 контракту передбачено, що ціна товару вказану в інвойсах, які виставляються на кожну партію товару. Ціна товару може змінюватися протягом строку дії контракту. Нові ціни можуть бути встановлені на підставі письмової домовленості між сторонами.

Відповідно до п. 3.3 контакту, загальна вартість такого складає 3 000 000,00 дол. США.

Згідно п. 4.1 контракту доставка товару здійснюється на підставі усної домовленості сторін у відповідності до вимог міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2010 і вказується в інвойсах.

Вартість товару оплачується покупцем на умовах, обумовлених сторонами, та вказується в інвойсах. При цьому можлива відстрочка платежу на строк не більше, ніж 20 календарних днів (п. 6.1 контракту).

На підставі укладеного контракту та проформи-інвойса №UKRGLD001 від 20.10.2020 ТОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ» придбало:

- лимон свіжий сорту Entedonate в кількості 11550,00 кг (1050 ящиків) загальною вартістю 8316,00 дол. США. При цьому вартість за одиницю товару вказана у розмірі 0,72 дол. США;

- лимон свіжий сорту Mayer в кількості 2940,00 кг (280 ящиків) загальною вартістю 1528,80 дол. США При цьому вартість за одиницю товару вказана у розмірі 0,52 дол. США.

- грейпфрут свіжий сорту Starruby в кількості 5 525,00 кг (420 ящиків). При цьому вартість за одиницю товару вказана у розмірі 0,57 дол. США.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією № UA209140/2020/102820 подано наступні документи, які підтверджують числові значення митної декларації: Контракті №72 від 20.10.2020р. (а.с.21-28), інвойс № ТКВ2020000000749 від 25.10.2020 року, автотранспортна накладна від 25.10.2020р., митну декларацію країни відправлення 20310800ЕХ013296 від 25.10.2020р. (а.с.30, 31), фітосанітарний сертифікат EC/TR А 3995142 від 25.10.2020 року (а.с.32); сертифікат з перевезення (походження) товару FF 0064246 від 25.10.2020 року (а.с.33).

На вимогу митного органу, позивачем додатково надано проформу-інвойс UKRGLD001 від 20.10.2020 року та платіжне доручення в іноземній валюті №195 від 20.10.2020 року.

Позивач наголошував на тому, що вказані документи не містять розбіжностей, ознак підробки, відомості яких узгоджуються один з одним, однак всупереч діючим нормам митного законодавства, митниця винесла Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2020/210027/2 від 31.10.2020 року (а.с.17) та у зв`язку з цим відмовлено в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00590 від 31.10.2020 року (а.с.18).

З метою недопущення псування товару, ТОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ» подало для митного оформлення митну декларацію №UA209140/2020/102886 (а.с.20) вимушено задекларувавши митну вартість за визначеною митницею методом та ціною:

- лимони - 11680,00 доларів США (у розрахунку митної вартості 0,80 доларів США за кг.);

- грейпфрути - 4240,00 доларів США (у розрахунку митної вартості 0,80 доларів США за кг.).

Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2020/210027/2 від 31.10.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2020/00590 від 31.10.2020 року, прийняті всупереч нормам митного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в розумінні МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначене кореспондується також з положеннями ч. 4 ст. 58 МК України, згідно з якими митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).

У зв`язку з вказаним суд вважає, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16 та від 19 березня 2021 року у справі №820/5525/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок здійснення митного оформлення регулюється нормами розділу VIII МК України. Так, метою митного оформлення згідно з митним законодавством є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Для визначення митної вартості не за основним методом, митниця в Рішенні про коригування митної вартості зазначила, що для визначення митної вартості використано резервний метод, джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митна декларація (далі - МД) №UA500500/2020/511887 від 25 жовтня 2020 року та МД №UA500500/2020/5118578 від 23 жовтня 2020 року.

Відповідно до вимог пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі – МК України), прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено, що ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно орган доходів і зборів повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості.

Таким чином, орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Постановами Верховного Суду від 20 лютого 2018 року в справі № 809/1884/16, від 03 квітня 2018 року в справі № 826/8797/16, від 21 березня 2018 р. справа № 803/407/16 та 12 березня 2018 року № 809/4367/15, сформовано наступну правову позицію.

Уразі здійснення коригування митної вартості у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Згідно до ч. 5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні №UA209000/2020/210027/2 від 31 жовтня 2020 року митницею не наведена така інформація, що сама по собі вже вказує на його незаконність.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до вимог статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У відповідності до вимог частини 3 статті 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до Постанови Верховного Суду України від 02 червня 2015 року в справі за №21-498а15 зазначено, що «митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів па підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за пертим методом лите тоді, коли подані документи е недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

Всупереч наведеному, в рішенні про коригування митної вартості митниця вказала па обставини, які ніяким чином не впливають на числові показники митної вартості, а більше стосуються договірних відносин контрагентів, на які не мають розповсюджуватися повноваження державного органу. Визначені підстави для прийняття такого рішення не можуть являтися об`єктом митного контролю, а отже як підставою в прийнятті рішення про коригування митної вартості.

Всупереч наведеній позиції, відповідач в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначив, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору, оскільки під час розгляду документів було встановлено:

- у експортній декларації країни відправлення 20330100ЕХ013296 від 25 жовтня 2020 року вказано дві фактури один з яких відповідає номер рахунку фактури, згідно якого поданий для розмитнення товар ТКВ2020000000749 від 25 жовтня 2020 року, інший рахунок до митного оформлення не надано;

- у контракті №72 від 20 жовтня 2020 року, а саме: п. 6.1. умови оплати у п.6.1. вказано, що покупець здійснює платежі згідно рахунку — фактури виставленої продавцем за поставлену партію (у наказі Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 року №201, вказано, що пункт даного договору визначає валюту платежу, спосіб та порядок розрахунків). У рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків.

Проте такі обставини не являються об`єктами здійснення митного контролю, тим більше, що такими не підтверджуються числові показники митної вартості.

Слід зауважити, що митниця не вказала, чого без цих відомостей не можна підтвердити ту чи іншу складову митної вартості або числові показники митної декларації.

Доводи, які вказують на безпідставність та протиправність їх застосування митницею як підстави в прийняті оскаржуваного рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Перевірка поданих документів до митного оформлення в країні експорту не є правом та обов`язком митного органу України при перевірці числових показників митної вартості.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Фруіт» подало вичерпний перелік необхідних документів, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Однак, поряд з цими обов`язковими документами, для підтвердження реальності визначення вартості товару, додатково надано експортну декларацію країни відправлення 20330100ЕХ013296 від 25 жовтня 2020 року, згідно якою товар, який подано для розмитнення, вартістю 12849 доларів США, що відповідає задекларованому ТОВ «Голден Фруіт».

У контракті №72 від 20 жовтня 2020 року, а саме: у п. 6.1. умови оплати у п.6.1. вказано, що покупець здійснює платежі згідно рахунку - фактури виставленої продавцем за поставлену партію (у наказі Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 року №201, вказано, що пункт даного договору визначає валюту платежу, спосіб га порядок розрахунків). У рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Умови контракту не являється об`єктом здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару оскільки такими не підтверджуються числові показники митної вартості.

Разом з цим, відповідно до п. 6.1 Контракту дослівно визначено, що вартість товару сплачується покупцем на умовах, домовлених сторонами, зазначається в інвойсах.

Враховуючи наведене вище, встановлено, що умови оплати товару обговорюються сторонами, а вартість товару відображається в інвойсі.

Судом встановлено, що поданий інвойс містить всю необхідну інформацію щодо ціни товару та найменування сторін.

Слід окремо зазначити, виходячи з того, що продавець здійснив поставку товару покупцю, - сторони досягли згоди відносно всіх істотних умов договору.

В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 31 жовтня 2020 року відповідач вказав, що декларант надав платіжне доручення в іноземній валюті №195 від 22.10.2020 року та проформу-інвойс UKRGLD001 від 20.10.2020 року.

Згідно даних проформи-інвойс UKRGLD001 від 20.10.2020 року виставлена вимога ТОВ «Голден Фруіт» сплатити 12994,05 доларів США за:

- Лимон, сорту ENTERDONATE по ціні 0,72 доларів США за один кг;

- Лимон, сорту MAYER по ціні по ціні 0,52 доларів СПІД за один кг;

- Грейпфрут, сорту STARRUBY по ціні 0,57 доларів США за один кг.

Даним рахунком обумовлено передоплату у розмірі 80% та решту 20% після отримання товару.

Платіжним дорученням в іноземній валюті №195 від 22.10.2020 року ТОВ «Голден Фруіт» перерахувало TEKASYA TARIM URUNLERI ТІ CARET LTD. STI 10395,24 доларів США, що відповідає обумовлених 80% передоплати (а.с.35).

Виконуючи взяті на себе зобов`язання TEKASYA TARIM URUNLERI TICARET LTD. STI згідно інвойсу № TKB2020000000749 від 25.10.2020 року поставило ТОВ «Голден Фруіт»: лимон, сорту ENTERDONATE по ціні 0,72 доларів США за один кг; лимон, сорту MAYER по ціні по ціні 0,52 доларів США за один кг; грейпфрут, сорту STARRUBY по ціні 0,57 доларів США за один кг. (а.с.34).

Разом з тим, за результатами розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем в надісланому декларанту запиті не зазначено, які саме документи містять розбіжності, до яких документів наявні зауваження. Більше того, митним органом не було повідомлено декларанта конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості товару, що прямо впливає на можливість доведення правомірності такої.

Згідно частин 2 і 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З поданої ТОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ» митної декларації вбачається, що декларант визначив митну вартість товару за першим методом – за ціною договору.

Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару ТОВ "ГОЛДЕН ФРУІТ" було подано документи, що стосуються здійсненої операції з придбання такого товару та його транспортування, банківську виписку щодо оплати такого, сертифікати походження товару.

Суд вважає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Однак такі документи не були взяті до уваги Галицькою митницею Держмитслужби при прийнятті оскарженого рішення. Так, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, відповідач в обґрунтування причини неможливості визначення митної вартості за ціною контракту посилається на неповноту подання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 – 4 ст. 53 МК України.

Проте суд вважає, що враховуючи не встановлення у запиті конкретного переліку документів, що необхідно подати та не зазначення конкретних сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, такі мотиви відповідача є протиправними. Так, на думку суду, вказаними діями відповідач порушив принцип правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Норми ч. 2 ст. 58 МК України передбачають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При цьому, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 3 ст. 58 МК України).

Таким чином, за результатами проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок визначення митної вартості товару, суд дійшов висновку, що така визначається в першу чергу за ціною договору, і тільки в разі неможливості застосування такого, використовуються другорядні методи.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами неможливість застосування першого методу та необхідність визначення митної вартості саме за допомогою резервного методу.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів на неподанням декларантом МДП TIR CARNET №ХТ82946367, відомості про яку міститься в CMR, та існування, на думку митного органу, документально оформленого попереднього замовлення, який також не був наданий позивачем. З цього приводу суд зазначає, що вимога подання таких документів не була зазначена у запиті від 17.09.2020, а тому декларант об`єктивно не міг знати про необхідність їх надання.

Більше того, суд вважає, що окремі недоліки у заповненні CMR, як і припущення митного органу про можливість існування інших документів, що не були подані при митному оформленні товару, враховуючи не витребування таких від декларанта, не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту у разі, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.

Окрім того, при оцінці правомірності оскаржених рішень суд відхиляє посилання відповідача на інші сумніви достовірності визначення митної вартості товару, наведені у поданому відзиві, оскільки такі не були підставою прийняття оскаржених рішень, а відтак, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на них під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття та не може обґрунтовувати юридичну правомірність таких актів в контексті обставин, що не були підставою їх прийняття. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 804/11813/13-а, від 11 лютого 2021 року у справі №826/8228/16.

Відповідно до положень статті 55 МК України, орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Зокрема, згідно з положеннями п.п. 2, 4 ч. 2 цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюються також Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі – Правила).

Так, відповідно до п. 2.1 Правил, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Тобто, законодавець встановив, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Положення ч. 7 ст. 54 МК України передбачають, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для визначення митної вартості товару за резервним методом та проведення її коригування, а тому заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ФРУІТ» (вул. Робітнича, буд. 2/2, м. Свалява, Свалявський район, Закарпатська область, 89300, код ЄДРПОУ 39655147) до Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Державної митної служби України «Про коригування митної вартості товарів» за № UA209000/2020/210027/2 від 31 жовтня 2020 року.

3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 209140/2020/00590.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ФРУІТ» (вул. Робітнича, буд. 2/2, м. Свалява, Свалявський район, Закарпатська область, 89300, код ЄДРПОУ 39655147) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець