Рішення № 96407563, 21.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

21 квітня 2021 року Справа № 160/3516/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Жукової Є.О., -

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області ( вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області ( вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в не зарахуванні ОСОБА_1 в трудовий (страховий) стаж для визначення розміру пенсії період роботи з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року в трудовий (страховий) стаж та здійснити з 13 грудня 2020 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком з урахуванням трудового (страхового) стажу з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 р. було відкрито провадження у справі №160/3516/21, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

12 грудня 2020 року ОСОБА_1 виповнилося 60 років. 06 січня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення останньому пенсії за віком.

Пенсію, як зазначає позивач, останньому призначили. При обчисленні трудового стажу відповідач нарахував трудовий (страховий) стаж для призначенні пенсії 28 років 4 місяці 25 днів. А періоди роботи з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року до страхового стажу не зарахував, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення, як зазначено в листві Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26 лютого 2021 року № 0400-010303-8/28692, завірено печаткою, на якій назва підприємства не відповідає назві підприємства, на яке я був прийнятий та відсутня інформація про перейменування (реорганізацію) даного підприємства, чим порушені вимоги пункту 2.14 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» № 162 від 20 червня 1974 року.

Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в не зарахуванні позивачу в страховий стаж періодів роботи з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року останній вважає протиправними, та такими, що порушують його законні права.

07.04.2021 р. відповідачем, шляхом поштового зв`язку, було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву від 07.04.2021 р. вх.№5649/21-ел, в тексті якого зазначено наступне.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за Киї566/11846 (далі — Порядок № 22-1), визначено, що до заяви про призначення (перерахунку) пенсії додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру;Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2016 № 1058-Г/ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за Киї566/11846 (далі — Порядок № 22-1), визначено, що до заяви про призначення (перерахунку) пенсії додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок);та інші документи.

Таким чином, обов`язок щодо надання документів чинним законодавством покладено на заявника.

Відповідач зазначає, що відомості в трудовій книжці повинні заноситись відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Відповідно до п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо під час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування-наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, зокрема, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

ОСОБА_1 06.01.2021 р. звернулася до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії щодо призначення пенсії за віком. Пенсію призначено з 13.12.2020 р.

При розрахунку стажу під час розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії виявлено, що у наданій позивачем трудовій книжці містяться записи про періоди роботи у ВАТ "Дніпродзержинський авторемонтний завод", які потребують уточнення.

Так, згідно із записами в трудовій книжці, ОСОБА_1 був прийнятий в ЦЗЛ слюсарем 3-го розряду до КВП "Днепродзержинський авторемонтний завод" з 18.10.1982 р. Дані запису про звільнення ОСОБА_1 25.02.1997 р. завірено печаткою ВАТ "Днпродзержинський авторемонтний завод".

Запис у трудовій книжці про зміну назви (реорганізацію) підприємства у зазначений період роботи, на якому працював ОСОБА_3 , а саме з 18.10.1982 по 25,02.1997, - відсутній.

Враховуючи вищезазначене, було порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

При зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 із заявою надав такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку; військовий квиток; диплом про навчання; заяву про спосіб виплати пенсії. Документи, які б підтверджували перейменування (реорганізацію) КВП "Днегфодзержиписький авторемонтний завод" на ВАТ "Днпродзержинський авторемонтний завод" до Головного управління позивачем не надавалися.

Таким чином, зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 18.10.1982 р. по 25.02.1997 р. до загального трудового стажу Головне управління не має підстав.

При цьому, відповідач зазначає, що копія повідомлення Архівного управління Кам`янської міської ради від 22.01.2021 р. № Ц-50/03-09, копія довідки Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинський автомобільний завод" від 05.02.2021 року № 01/02-Б/24/40/15/176/02-01/05, копія Статуту Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинський автомобільний завод", до Головного управління Позивачем не надавались та предметом розгляду не були.

Враховуючи вищевикладене, вимоги ОСОБА_1 щодо зарахування стажу за період з 18.10.1982 по 25.02.1997 та здійснити з 13.12.2020 перерахунок призначеної пенсії за віком є передчасними.

09.04.2021 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву від 09.04.2021 р. вх.№28516/21 ідентичний за змістом відзиву поданого останнім 07.04.2021 р. вх.№5649/21-ел.

В матеріалах справи міститься довідка від 14.04.2021 р. №67, складена начальником відділу управління персоналом А.В. Шевченко, в тексті якої зазначено, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 в період з, а саме: з 15.03.2021 р. по 19.03.2021р. перебувала у щорічній відпустці; з 22.03.2021 р. по 16.04.2021 р. – на лікарняному.

Суд розглянув справу відповідно до ст. 263 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ч.2 данної статті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом Серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 звернулась із заявою від 06.01.2021 р. позивач - ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено на адресу ОСОБА_1 лист №0400-010303-8/28692 від 26.02.2021 р., в тексті якого зазначено наступне.

Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомляє, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 13.12.2020 року відповідно наданих документів та заяви від 06.01.2021 р. Загальний страховий стаж роботи становить - 28 років 4 місяці та 25 днів (стаж зараховано по 30.11.2020 р.).

Повідомлено, що пенсію призначено без урахування періоду роботи з 18.10.1982 р. по 25.02.1997 р., оскільки запис про звільнення завірено печаткою, на якій назва підприємства не відповідає назві підприємства куди ОСОБА_1 був прийнятий, та відсутня інформація про перейменування (реорганізацію) даного підприємства, що порушує вимоги пункту 2.14 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" № 162 від 20.06.1974 р.

Для зарахування цього періоду роботи до загального стажу, необхідно надати уточнювальну довідку з місць роботи та довідку про перейменування, реорганізацію даного підприємства.

Та в разі доопрацювання даних документів в 3-х місячний термін перерахунок буде здійснено з дати права призначення пенсії. Якщо доопрацьовані документи будуть надані після 3-х місячного терміну, перерахунок пенсії буде проведено відповідно до ст.45 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивача – ОСОБА_1 Серії НОМЕР_2 , в якій визначено трудовий шлях останнього.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 (запис № 7) ОСОБА_5 18 жовтня 1982 року був працевлаштований в ЦЗЛ слюсарем 3-го розряду КВП Дніпродзержинського авторемонтного заводу (наказ № 137-ок від 14 жовтня 1982 року).

За час роботи на підприємстві в трудову книжку були внесені наступні записи, а саме: 17 червня 1983 року присвоєно 4-й розряд слюсаря по ремонту автомобілів (наказ № 67-ок від 22.06.1983р.) - запис за № 8; 28 листопада 1983 року стаж роботи з 01 грудня 1982 року по 07 вересня 1983 року не зараховується в загальний та непереривний стаж (довідка, наказ № 143-к від 28.11.1983) - запис за № 9; запис № 10 від 27 липня 1984 року - присвоєно 5-й розряд слюсаря КВП (наказ № 100-ок від 26.07.84р.); запис № 11 від 18 жовтня 1985 року - на підставі наказу № 136-ок від 18.10.85р. присвоєно 6-й розряд слюсаря КВП; запис № 12 від 01 липня 1986 року присвоєна суміжна кваліфікація токаря 2-го розряду (наказ № 72-ок від 2.07.86р.); запис № 13 від 01 січня 1988 року - в зв`язку з введенням нових тарифних умов оплати праці (ЄТКД-2 &74 стор. 517, 1987) встановлено 5-ий розряд слюсаря з контроль-вимірювальним приладам і автоматики (наказ № 436 від 23.11.87); запис № 14 від 12 вересня 1991 року - встановлено 6-й розряд з контроль-вимірювальним приладам і автоматики (наказ № 110-ок від 13.09.91); відповідно до запису № 15 - звільнено за власним бажанням на підставі наказу № 11-ок від 26.02.97р.

Згідно запису про звільнення, звільнено позивача не з Дніпродзержинського авторемонтного заводу, на яке був працевлаштований останній, а з Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський авторемонтний завод». Однак, записи в трудовій книжці про реорганізацію або перейменування Дніпродзержинського авторемонтного заводу у Відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський авторемонтний завод» відсутні.

Відповідно до частин першої, другої та третьоїстатті 159 КАС України та частин першої, другої та третьоїстатті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченимиКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття Управлінням спірного рішення, що регулюється нормамиКонституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058),Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 58 років 6 місяців які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Згідно «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до 01 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилось 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року № 13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

Відповідач в своєму відзиві, обґрунтовуючи правомірність відмови у зарахуванні спірного стажу, посилається на те, що документи, які б підтверджували перейменування (реорганізацію) КВП «Днепродзержинский авторемонтний завод» до Головного управління позивачем не надавались. Відтак, зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 18.10.1982 р. по 25.02.1997 р. до загального трудового стажу Головне управління не має підстав.

Водночас, відповідачем було зазначено, що копія повідомлення Архівного управління Кам`янської міської ради від 22.01.2021 р. № Ц-50/03-09, копія довідки Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинський автомобільний завод" від 05.02.2021 року № 01/02-Б/24/40/15/176/02-01/05, копія Статуту Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинський автомобільний завод", до Головного управління позивачем не надавались та предметом розгляду не були. Відтак, вимоги ОСОБА_1 щодо зарахування стажу за період з 18.10.1982 р. по 25.02.1997 р. та здійснення з 13.12.2020 р. перерахунок призначеної пенсії за віком є передчасними.

Доводи відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до довідки Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський автомобільний завод» від 05 лютого 2021 р. № 01/02-Б/24/40/15/176/02-01 /05, відповідно до якої: відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський авторемонтний завод» засноване відповідно до рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 28 серпня 1994 року № 73 шляхом перетворення Державного підприємства «Дніпродзержинський авторемонтний завод» відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію державних підприємств»; згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 04 липня 2001 року Відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський авторемонтний завод» перейменоване у Відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський автомобільний завод», який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський авторемонтний завод»; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 26 грудня 2002 року порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський автомобільний завод», м. Камянське. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 у справі про банкрутство № Б/24/40/15/176/02. ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» (код ЄДРПОУ 05482481) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Однак, запис в трудовій книжці про перетворення Державного підприємства «Дніпродзержинський авторемонтний завод» у Відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський авторемонтний завод» відсутній.

Суд зазначає, що відповідно до п. 18 постанови Ради Міністрів СРСР і Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973р.№ 656 «Про трудові книжки робочих та службовців» зі змінами, внесеними відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 829 від 15.08.90р (що діяли на час внесення записі до трудової книжки серії НОМЕР_3 ). Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, несе спеціальна уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівником підприємства, установи, організації.

На підставі викладеного вище, провина позивача в тому, що в трудовій книжці відсутній запис про перетворення Державного підприємства «Дніпродзержинський авторемонтний завод», на яке останній був працевлаштований 18 жовтня 1982 року, у Відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський авторемонтний завод», з якого був звільнений 25 лютого 1997 року, відсутня. За внесення відповідних записів до трудової книжки відповідальність несе керівник підприємства та уповноважена особа, призначена керівником підприємства на підставі наказу (розпорядження).

Таким чином, відповідачем протиправно не врахований відповідний період, а саме: з 18 жовтня 1982 р. по 25 лютого 1997 р., що підлягає зарахуванню до страхового стажу, станом на день досягнення пенсійного віку, а саме: 13.12.2020 р.

Окрім того, суд зазначає, що згідно статті 62 Закону № 1788-XIIта підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.

Зазначена вище позиція суду кореспондується позиції ВС від 26 жовтня 2018 р. у справі № 643/20104/15-а (адміністративне провадження № К/9901/36231/18, в тексті якої зазначено настцупне.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області ( вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в не зарахуванні ОСОБА_1 в трудовий (страховий) стаж для визначення розміру пенсії період роботи з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року протиправними, та як наслідок зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року в трудовий (страховий) стаж та здійснити з 13 грудня 2020 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком з урахуванням трудового (страхового) стажу з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такогозакону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» №2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява №39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява №33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява №77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), №18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№1) 6538/74 пункти 48-49); «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява №12963/87, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), №11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява №27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Таким чином, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку, що обставини на які посилається відповідач є необґрунтованими та можуть порушувати законні права позивача на не зарахування до загального страхового стажу роботи, періоду роботи, а саме: з 18/ жовтня 1982 р. по 25 лютого 1997 р.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції № 4 від 05.03.2021 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збіру розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.),який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в не зарахуванні ОСОБА_1 в трудовий (страховий) стаж для визначення розміру пенсії період роботи з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року в трудовий (страховий) стаж та здійснити з 13 грудня 2020 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком з урахуванням трудового (страхового) стажу з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудженняі всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, а саме, судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255, 258, 260, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області ( вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в не зарахуванні ОСОБА_1 в трудовий (страховий) стаж для визначення розміру пенсії період роботи з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року в трудовий (страховий) стаж.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 13 грудня 2020 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком з урахуванням трудового (страхового) стажу з 18 жовтня 1982 року по 25 лютого 1997 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.),

Рішення суду набирає законної сили відповідно дост.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова