Рішення № 96406269, 15.04.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2021 р. Справа № 924/173/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засіданні Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь"

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"

про стягнення 124 981,48 грн., з яких: 124 320,00 грн. основного боргу, 601,00 грн. 3% річних та 60,48 грн. втрат від інфляції.

Представники сторін:

від позивача - Гусаров В.В.;

від відповідача - не з`явились.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

22.02.2021 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ТОВ "Дніпрокомпресордеталь" до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 124 981,48 грн. боргу за договорами поставки №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року, з яких: 124 320,00 грн. - основний борг, 601,00 грн. - 3% річних та 60,48 грн. - втрати від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 26.02.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2021р. та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 18 березня 2021р.

16.03.2021р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів в програмі EASYCON.

Ухвалою суду від 17.03.2021р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" від 12.03.2021 про участь у судовому засіданні 23.03.2021р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON, за участю представника позивача адвоката - Гусарова Владислава Олександровича.

17.03.2021р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом в підготовчому засіданні 23.03.2021р. постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 10:00 год. 01.04.2021р. Ухвалою суду від 23.03.2021р. повідомлено відповідача про дату наступного засідання у справі.

31.03.2021р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про закриття підготовчого засідання у справі та розгляд справи по суті без його участі.

Ухвалою суду від 01.04.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/173/21 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 15.04.2021р.

09.04.2021р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів в програмі EASYCON.

Ухвалою суду від 12.04.2021р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" від 09.04.2021 про участь у судовому засіданні 15.04.2021р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON, за участю представника позивача адвоката - Гусарова Владислава Олександровича.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

До Господарського суду Хмельницької області 21.12.2020 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 124 320,00 грн. основного боргу за договорами поставки №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року, 601,00 грн. 3% річних та 60,48 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладених між сторонами договорів поставки №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року, відповідно до підписаних специфікацій до договорів від 24.09.2020р. та від 30.10.2020р., позивач здійснив відповідачу поставку товару загальною вартістю 124 320,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №ДК-0000083 від 24.09.2020р. та №ДК-0000095 від 30.10.2020р. Однак відповідач оплати за отриманий товар не здійснив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість за спірним договором в розмірі 124 320,00 грн. В зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з останнього 601,00 грн. 3% процентів річних за період з 09.11.2020р. по 09.02.2021р. та 60,48 грн. втрат від інфляції за грудень 2020 року.

17.03.2021р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо позовних вимог. У відзиві зокрема зазначає про те, що відповідач вживав усіх можливих дій та заходів для проведення оплати поставленого позивачем товару, а саме, сума боргу була включена до графіку першочергових платежів, вчасно подано заявку на використання коштів для оплати товару за договорами поставки №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року. Звертає увагу суду на те, що відповідач не мав можливості здійснити оплату отриманого товару в строки визначені умовами Договору внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, які не пов`язані з господарською діяльністю підприємства та не є наслідком його неефективної роботи, а через те, що компанія опинилась в умовах, незалежних від її волі та намірів. Вважає, що позивач неправомірно нарахував до стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, не врахувавши при їх обрахунку висновки Верховного суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19.

Окрім того, представник відповідача заперечив проти задоволення витрат на професійну правничу допомогу, назвавши її неспівмірною з обсягом виконаних робіт у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2021р. вказав, що ним при виготовленні позовної заяви допущено помилку в обрахунку загальної суми позову, де замість 124 981,48 грн. зазначено 124 991,48 грн., а тому просить суд вважати предметом позову у справі суму 124 981,48 грн.

Представник відповідача в судове засідання 15.04.2021р. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 01.04.2021р. на електронну адресу відповідача. В свою чергу судом враховується, що в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/173/20 відсутні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

14.09.2020р. між ДП "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та ТзОВ "Дніпрокомпресордеталь" (Постачальник) укладено Договір поставки №16755/53-124-01-20-12503, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, в кількості, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, сякі зазначаються в специфікації №1 (додаток 1 ло договору), та яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 1.2. предметом поставки по даному договору є товар: код 42120000-6 згідно ДК 021-2015 (Насоси та компресори).

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору. Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2010 на складі вантажоотримувача: за адресою: (Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/ склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100).

Ціна товару по договору становить 5600,00 грн., крім того ПІДВ 20% 1120,00 грн. Всього ціна договору: 6720,00 грн. Ціна за одиницю товару кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкції №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (energoatom.kіеv.uа).

Згідно з пунктами 6.2., 6.3., та 6.4. договору перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору. Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної та/або накладної. З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3 примірниках), сертифікат якості.

Пунктом 7.1., 7.5. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс - мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат торгово-промислової палати України.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2020р., в частині гарантійних зобов`язань до повного виконання. (пункт 11.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком №1 до договору оформлено специфікацію №1, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 6 720,00 грн. з ПДВ.

Листом №143 від 22.03.2020р. позивач повідомив відповідача, про початок відвантаження товару - 24.09.2020р.

Згідно видаткової накладної №ДК-0000083 від 24.09.2020р. на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 6720,00 грн.

Накладна підписана представниками сторін без поправок та зауважень, а також скріплена відтиском печаток.

05.10.2020р. між ДП "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та ТзОВ "Дніпрокомпресордеталь" (Постачальник) укладено Договір поставки №16810/53-124-01-20-12594, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, в кількості, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, сякі зазначаються в специфікації №1 (додаток 1 ло договору), та яка є невід`ємною частиною договору.

Ціна товару по договору становить 98000,00 грн., крім того ПІДВ 20% 19600,00 грн. Всього ціна договору: 117600,00 грн. Ціна за одиницю товару кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань сторонами. (пункт 11.1. договору).

Інші пункти договору поставки №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020р. аналогічні пунктам договору поставки №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020р.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком №1 до договору оформлено специфікацію №1, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 117600,00 грн. з ПДВ.

Листом №190 від 30.10.2020р. позивач повідомив відповідача, про початок відвантаження товару - 30.10.2020р.

Згідно видаткової накладної №ДК-0000095 від 30.10.2020р. на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 117600,00 грн.

Накладна підписана представниками сторін без поправок та зауважень, а також скріплена відтиском печаток.

23.11.2020р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за договором №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року на суму 6720,00 грн. В підтвердження направлення претензії позивачем додано до позовної заяви рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, де вказано, що відправлення вручено 08.12.2020р.

Листом від 30.11.2020р. у відповідь на претензію відповідач повідомив позивача, що підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі та вчиняє усіх необхідних дій для погашення заборгованості.

15.01.2021р. позивач направив на адресу відповідача повторну претензію про погашення заборгованості за двома договорами №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року в розмірі 124 320,00 грн. В підтвердження направлення претензії позивачем додано до позовної заяви рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, де вказано, що відправлення вручено 19.01.2021р.

Окрім того позивачем додано до позовної заяви сертифікати якості №22/09/20 та №30/10/20, податкові накладні від 24.09.2020р. на суму 6720,00 грн. та від 30.10.2020р. на суму 117600,00 грн., квитанції про реєстрацію податкових накладних від 12.10.2020р. та від 06.11.2020р.

Оскільки, відповідач своїх зобов`язань за договорами №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року, щодо оплати поставленого товару не виконав, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з останнього (з урахуванням усної заяви про уточнення суми позовних вимог) 124 981,48 грн., з яких: 124 320,00 грн. основний борг, 601,00 грн. 3% річних за період з 09.11.2020р. по 09.02.2021р. та 60,48 грн. втрати від інфляції за грудень 2020 року.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.09.2020р. та 05.10.2020р. між ДП "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та ТзОВ "Дніпрокомпресордеталь" (Постачальник) укладено Договори поставки №16755/53-124-01-20-12503 та №16810/53-124-01-20-12594, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, в кількості, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікаціях №1 (додаток 1 до договорів), та які є невід`ємною частиною договорів.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договорів та Специфікацій, позивач поставив, а уповноважена особа відповідача прийняла товар на загальну суму 124 320,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №ДК-0000083 від 24.09.2020 року на суму 6720,00 грн. з ПДВ та №ДК-0000095 від 30.10.2020р. на суму 117600,00 грн. з ПДВ.

В свою чергу, відповідно до поданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює отримання товару за договорами поставки №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020р. та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року на загальну суму 124 320,00грн.

У ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З пункту 5.1. договорів вбачається, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договорів сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкції №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (energoatom.kіеv.uа).

Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 договору та ст. 253 ЦК України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, відповідач зобов`язаний був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною від 24.09.2020р. у строк до 08.11.2020р. та за видатковою накладною від 30.10.2020р. у строк до 14.12.2020р

В порушення умов договорів поставки №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року відповідач оплати за отриманий товар не здійснив.

Докази добровільного погашення відповідачем заборгованості у розмірі 124 320,00 грн. за спірними договорами поставки в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язання з повної оплати товару за договорами поставки №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 124 320,00 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 124 320,00 грн. основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від виконання грошових зобов`язань за договором поставки.

З огляду на прострочення відповідачем грошових зобов`язань за договорами №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року, позивач просить суд стягнути нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 601,00 грн. 3% річних за період з 09.11.2020р. по 09.02.2021р. по кожній сумі окремо та 60,48 грн. інфляційних втрат на суму заборгованості 6720,00 за грудень 2020 року., про стягнення яких звернувся з вказаним позов до суду.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання судом встановлено, що останні обраховано в межах максимального розміру за заявлені періоди, а тому вимога про стягнення 601,00 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Прострочення виконання зобов`язання щодо сплати 6720,00 грн. виникло з 09.11.2020 року. Здійснивши перерахунок втрат від інфляції за грудень 2020 року на суму 6720,00 грн., суд дійшов висновку про його правомірність, а тому 60,48 грн. втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача.

Щодо посилань відповідача на запровадження на території України карантину та наявності форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором, судом враховується таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020р. на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до переліку форс-мажорних обставин, який міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", віднесено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

При цьому, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов`язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв`язок між карантином та неможливістю виконання договору.

У пункті 7.1 договорів сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або невиконання зобов`язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України „Про Торгово-промислові палати в Україні”, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У пункті 7.5. договорів також передбачено, що доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати в Україні.

Однак в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, а також відсутні докази на підтвердження наміру його отримати відповідачем (листи, звернення, тощо).

Тому посилання відповідача на наявність карантину, як на форс-мажорну обставину, не є підставою для невиконання зобов`язань за договором поставки та звільнення відповідальності за невиконання зобов`язань за укладеними договорами. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020р. у справі №918/289/19.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 124320,00 грн. основного боргу, 601,00грн. 3% річних та 60,48 грн. втрат від інфляції.

Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. судом враховується таке.

Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, в підтвердження чого додав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Гусаровим Владиславом Олександровичем Серія ДП №4496, копію договору про надання правової допомоги №25/01 від 25.01.2021р., копію акту №01/02 від 09.02.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги №25/01 від 25.01.2021р. на суму 6 000,00 грн., копію рахунку на оплату №01 від 01.02.2021р. на суму 6000,00 грн., тобто докази понесення відповідачем судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000,00 грн.

В свою чергу, позивача під час судових дебатів заявив до стягнення з відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто в межах суми про яку повідомлявся суд під час підготовчого засідання у справі.

Так згідно з актом надання правової допомоги №01/02 до договору про надання правової допомоги від 25.01.2021р., вказані витрати складаються з вивчення та правового аналізу первинних документів щодо господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", вивчення та правовий аналіз дотримання ТОВ "Дніпрокомпресордеталь" та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" вимог Договорів №16755/53-124-01-20-12503 від 14.09.2020 року та №16810/53-124-01-20-12594 від 05.10.2020 року, вивчення та правовий аналіз нормативно-правових документів, що регламентують спірні правовідносини, вироблення правової позиції по справі, з`ясування можливості та доцільності пред`явлення вимог щодо стягнення штрафних санкцій, 3 відсотків річних та сум інфляції, аналізу судової практики щодо застосування судами правових норм до аналогічних правовідносин та пошук судових рішень Європейського суду з прав людини, визначення підсудності спору, аналізу можливості пред`явлення зустрічних позовних вимог, складання тексту позову, розрахунок суми 3 відсотків річних, ціни позову та суми судового збору, оформлення відповідно до вимог ГПК України позову та додатків до позову, направлення позову відповідачу та підготовка повного пакету документів для направлення їх до суду поштою. Відповідно до акту, сторони погодили, що на виконання завдання клієнта адвокатом було витрачено 8 (вісім) годин, вартість однієї години роботи адвоката становить 750,00грн. (сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), розмір гонорару адвоката за надані правові послуги, що вказані в цьому акті, становить 6 000,00. Акт підписаний представником позивча та адвокатом - Гусаровим В.О.

Суд встановив, що надання адвокатом Гусаровим В.О. адвокатських послуг в господарському суді Хмельницької області по справі №924/173/21 підтверджується Договором про надання правової допомоги від №25/01 від 25.01.2021р. укладеним між позивачем та адвокатом Гусаровим В.О., актом №01/02 від 09.02.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги №25/01 від 25.01.2021р. на суму 6 000,00 грн. та рахунком на оплату №01 від 01.02.2021р. на суму 6000,00 грн.

Суд приймає до уваги, що участь в судових засіданнях 23.03.2021р. та 15.04.2021р. у справі в режимі відеоконференцзв`язку приймав представник позивача адвокат - Гусаров В.О.

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/173/21 у господарському суді Хмельницької області, у зв`язку із чим заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. є підтвердженими, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене заперечення відповідача щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом до уваги не приймаються, як необґрунтовані та не доведені будь якими доказами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 124 991,48 грн., з яких: 124 320,00 грн. основного боргу, 601,00 грн. 3% річних та 60,48 грн. втрат від інфляції задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (31045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 295, код 31342156) 124 320,00 грн. заборгованості, 601,00 грн. 3 % річних, 60,48 грн. інфляційних втрат, 2270,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.04.2021р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. у 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - 49000, м. Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 26-А, кв. 18; - рек. з пов. про вруч.

3, 4 - відповідачу - 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; - простим

- 30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20. - рек. з пов. про вруч.