Рішення № 96406268, 12.04.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. Справа № 924/157/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи - підприємця Карвасарського Миколи Миколайовича с. Слобідка Кульчієвецька Кам`янець - Подільського району Хмельницької області

до Державного підприємства "Нігинський кар`єр" с. Сахкамінь Кам`янець - Подільського району Хмельницької області

про стягнення 595383,99 грн

Представники сторін

позивач: Мєлєкєсцев О.І. - адвокат, діє на підставі ордеру серія ВХ № 1010106 від 22.03.2021

відповідач: не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 17.02.2021 надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Карвасарського Миколи Миколайовича с. Слобідка Кульчієвецька Кам`янець - Подільського району Хмельницької області до Державного підприємства "Нігинський кар`єр" с.Сахкамінь Кам`янець - Подільського району Хмельницької області про стягнення 595384,00 грн, з яких 503224,00 грн основний борг, 36906,00 грн 3% річних та 55254,00 грн інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов договору оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №02/11/15 від 02.11.2015 позивач передав відповідачу об`єкт оренди (вантажний автомобіль), що підтверджується актом приймання - передачі. Зазначає, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, про що свідчать акти про підтвердження користування об`єктом оренди. Однак відповідач в порушення умов договору розраховувався не своєчасно та не у повному обсязі Сума боргу відповідача за фактичне користування об`єктом оренди становить 503224,00грн. Вказує, що відповідач підписав та скріпив відтиском печатки акти звірки взаєморозрахунків, чим фактично визнав наявність заборгованості за договором в сумі 503224,00 грн. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням договору, а також керуючись ст.625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 36906,00 грн 3% річних та 55254,00 грн інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.02.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/157/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:00 год. 22 березня 2021 року.

Згідно з ухвалою суду від 22.03.2021 поновлено позивачу встановлений законом процесуальний строк для подання доказів та прийнято їх до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу №924/157/21 до судового розгляду по суті на 12:00 год. 12 квітня 2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.04.2021 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. До суду подав заяву від 12.04.2021, в якій вказує, що в позовній заяві в частині стягнення 3% річних допущено механічну помилку та зазначено 36906,00 грн замість 36905,99 грн, як це вказано в розрахунку. У зв`язку із вказаним, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 36905,99грн.

Зважаючи на те, що у вищевказаній заяві позивач не змінив своїх позовних вимог, а лише виправив допущену арифметичну помилку, то в судовому засіданні 12.04.2021 суд прийняв дану заяву до розгляду, в зв`язку із чим предметом спору є позовні вимоги про стягнення 595383,99 грн, в тому числі 503224,00грн основний борг, 36905,99грн 3% річних, 55 254,00грн інфляційні втрати.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. У письмових поясненнях від 30.03.2021 вказує, що додані до позовної заяви акти здачі - прийняття робіт не можуть слугувати доказами наявності заборгованості за договором оренди транспортного засобу, а лише підтверджують факт надання послуг за вказаний період та на вказану суму. Зазначає, що позивач пропустив строк на звернення до суду із даним позовом. Так, пунктом 5.1 договору оренди транспортного засобу передбачено, що за користування транспортним засобом орендар сплачує орендодавцю орендну плату відповідно до актів про підтвердження користування об`єктом оренди та ціна за його користування. У пункті 5.2 договору встановлено, що орендар сплачує орендну плату протягом 5 днів після підписання акту про підтвердження користування об`єктом оренди, який є основним документом для проведення розрахунків і складається щомісячно. До матеріалів справи позивачем додано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 30 листопада 2015 року по 22 грудня 2017 року. Тобто, останній акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) датований 22 грудня 2017 року. Відповідно, строк на звернення до суду (відносно останнього акту) розпочався 22 грудня 2017 року, а закінчився 22 грудня 2020 року (по інших актах здачі - прийняття робіт, розпочався ще раніше і відповідно закінчився ще раніше). Разом з тим, позивач до суду із вказаним позовом звернувся лише 17.02.2021, тобто із пропуском позовної давності. Також вказує, що долучені позивачем до матеріалів справи акти звірки взаємних розрахунків не можуть слугувати доказами наявності заборгованості перед позивачем з боку відповідача та свідчити про переривання позовної давності, оскільки акти з боку відповідача підписано не уповноваженою особою. Більш того, оскільки у акті звірки зазначено, що заборгованість відповідача станом на 01.01.2016 становила 315625,00грн, то за вказаними вимогами строк позовної давності сплив 01.01.2019, тобто до підписання акту звірки взаємних розрахунків. З огляду на вищевикладене, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі та заявив про сплив позовної давності.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між приватним підприємцем Карвасарським Миколою Миколайовичем (далі - орендодавець) та Державним підприємством "Нігинський кар`єр" (далі - орендар) 02.11.2015 укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №02/11/15 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування вантажний (легковий) автомобіль, визначений у цьому договорі (ділі йменується - "автомобіль"), а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування автомобіль під керуванням екіпажу (водія) орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до п. 1.2 договору під автомобілем розуміється: вантажний автомобіль марки: КАМАЗ, модель 6520-029, колір - оранжевий, державний номер: НОМЕР_1 , дата випуску: 2008 рік, номер кузова: НОМЕР_2 .

Автомобіль використовуватиметься орендарем з метою навантажувально-розвантажувальних робіт (п. 2.1 договору).

За умовами п. 3.1.1 договору в триденний строк після підписання цього договору оренди передати в строкове платне користування орендаря зазначений в п. 1.1 транспортний засіб в належному технічному стані. Передача транспортного засобу здійснюється за актом прийому - передачі, який підписується орендарем та орендодавцем (додаток №1 до договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, договір укладається терміном до 31 грудня 2015 року з дня передачі майна орендарю.

Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 5 днів до закінчення строку його дії не заявить про небажання продовжити дію договору (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору за користування транспортним засобом орендар сплачує орендодавцю орендну плату відповідно до актів про підтвердження користування об`єктом оренди та ціна за його користування. Акт про підтвердження користування об`єктом оренди є невід`ємною частиною даного договору де зазначається кількість відпрацьованих змін та ціна за зміну використання.

Орендар сплачує орендну плату протягом 5 (п`яти) днів після підписання акту про підтвердження користування об`єктом оренди, який є невід`ємною частиною даного договору, і є основним документом для проведення розрахунків і складається щомісячно (п. 5.2 договору).

За умовами п. 6.2.1 договору орендар за цим договором зобов`язується своєчасно сплачувати орендні платежі.

Згідно з п. 9.1 договору він укладається терміном до 31 грудня 2015 року з дня передачі майна орендарю.

Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 5 днів до закінчення строку його дії не заявить про небажання продовжити дію договору (п. 9.3 договору).

Договір підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток.

За актом приймання - передачі від 02.11.2015 до договору оренди транспортного засобу №02/11/15 від 02.11.2015 орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв транспортний засіб - "КАМАЗ", модель 6520-029, колір - оранжевий, державний номер: НОМЕР_1 , дата випуску: 2008 рік, номер кузова: НОМЕР_2 . У акті сторони підтвердили, що зазначений вище транспортний засіб на момент передачі знаходиться в належному стані і є придатний до експлуатації (п. 2 акту).

Між сторонами 03.11.2015 підписано додаткову угоду до договору №02/11/15, згідно з якою вирішено внести зміни до п. 1.2 договору в наступній редакції: "1.2 Під автомобілем розуміється: 1.2.1 Вантажний автомобіль марки: КАМАЗ, модель 6520-029, колір - оранжевий, державний номер: НОМЕР_1 , дата випуску: 2008 рік, номер кузова:

НОМЕР_3 Вантажний автомобіль марки: КАМАЗ, модель 6520, колір - оранжевий, державний номер: НОМЕР_4 , дата випуску: 2006 рік, номер кузова: НОМЕР_5 ".

Відповідно до умов договору між сторонами складались акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), а саме: №ОУ-2/11-15 від 30.11.2015, №ОУ-1/11-15 від 30.11.2015, №ОУ-2/12-15 від 31.12.2015, №ОУ-1/12-15 від 31.12.2015, №ОУ-2/03-15 від 31.03.2016, №ОУ-1/03-15 від 31.03.2016, №ОУ-2/04-15 від 30.04.2016, №ОУ-1/04-15 від 30.04.2016, №ОУ-2/06-16 від 31.05.2016, №ОУ-1/06-16 від 31.05.2016, №ОУ-1/06-16 від 30.06.2016, №ОУ-2/06-16 від 30.06.2016, №ОУ-1/07-16 від 31.07.2016, №ОУ-2/07-16 від 31.07.2016, №ОУ-1/08-16 від 31.08.2016, №ОУ-2/08-16 від 31.08.2016, №ОУ-1/09-16 від 30.09.2016, №ОУ-2/09-16 від 30.09.2016, №ОУ-1/10-16 від 31.10.2016, №ОУ-2/10-16 від 31.10.2016, №ОУ-1/11-16 від 30.11.2016, №ОУ-2/11-16 від 30.11.2016, №ОУ-1/12-16 від 31.12.2016, №ОУ-1/01-17 від 31.01.2017, №ОУ-2/01-17 від 31.01.2017, №ОУ-2/02/17 від 28.02.2017, №ОУ-1/02-17 від 28.02.2017, №ОУ-2/03-17 від 31.03.2017, №ОУ-1/03/17 від 31.03.2017, №ОУ-1/04-17 від 30.04.2017, №ОУ-01/05-17 від 31.05.2017, №ОУ-02/05-17 від 31.05.2017, №ОУ-1/05/17 від 30.06.2017, №ОУ-0000023 від 31.10.2017 та №ОУ-1/12-17 від 22.12.2017. Вказані акти підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без будь-яких зауважень.

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.04.2018, відповідно до якого станом на 27.04.2018 заборгованість відповідача на користь позивача становить 503224,00грн. Вказаний акт підписаний в тому числі головним бухгалтером ДП "Нігинський кар`єр" та скріплений відтиском печатки відповідача.

Також у справі наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2019, в якому визначений загальний розмір орендної плати в розмірі 2182600,00грн, в тому числі сальдо на користь позивача станом на 01.01.2016 - 315625,00грн, з яких оплачено 1679376,00грн, в тому числі: 13.05.2016 - 10000,00 грн, 16.05.2016 - 60000,00грн, 31.05.2016 - 12000,00грн, 10.06.2016 - 30000,00грн, 17.06.2016 - 40000,00грн, 22.06.2016 - 30000,00грн, 01.07.2016 - 20000,00грн, 13.07.2016 - 20000,00грн, 22.07.2016 - 70000,00грн, 25.07.2016 - 20000,00 грн, 08.08.2016 - 10000,00грн, 15.08.2016 - 30000,00грн, 16.08.2016 - 12276,00грн, 19.08.2016 - 20000,00грн, 02.09.2016 - 10000,00грн, 06.09.2016 - 70000,00грн, 15.09.2016 - 107000,00грн, 04.10.2016 - 30000,00грн, 26.10.2016 - 13000,00грн, 31.10.2016 - 15000,00грн, 03.11.2016 - 15000,00грн, 18.11.2016 - 20000,00грн, 21.11.2016 - 20000,00грн, 25.11.2016 - 20000,00грн, 25.11.2016 - 10000,00грн, 30.11.2016 - 50000,00грн, 09.12.2016 - 10000,00грн, 16.12.16 - 20000,00грн, 23.12.2016 - 10000,00грн, 10.01.2017 - 10000,00грн, 13.01.2017 - 40000,00грн, 27.01.2017 - 10000,00грн, 03.02.2017 - 10000,00грн, 10.02.2017 - 10000,00грн, 28.02.2017 - 10000,00грн, 03.03.2017 - 10000,00грн, 31.03.2017 - 10000,00грн, 03.04.2017 - 30000,00грн, 14.04.2017 - 10000,00грн, 19.04.2017 - 30000,00грн, 28.04.2017 - 50000,00грн, 05.05.2017 - 25000,00грн, 25.05.2017 - 20000,00грн, 09.06.2017 - 10000,00грн, 12.06.2017 - 15000,00грн, 20.06.2017 - 10000,00грн, 30.06.2017 - 20000,00грн, 05.07.2017 - 20000,00грн, 13.07.2017 - 20000,00грн, 19.07.2017 - 20000,00грн, 21.07.2017 - 10000,00грн, 14.08.2017 - 5000,00грн, 04.09.2017 - 20000,00грн, 06.11.2017 - 10000,00грн, 13.11.2017 - 10000,00грн, 15.11.2017 - 90000,00грн, 17.11.2017 - 110000,00грн, 20.11.2017 - 71000,00грн, 28.11.2017 - 70000,00грн, 29.11.2017 - 10000,00грн, 08.12.2017 - 10000,00грн, 14.12.2017 - 10600,00грн, 21.12.2017 - 38500,00грн, 12.02.2018 - 10000,00грн, 06.04.2018 - 10000,00грн. У акті вказано, що по даним ДП "Нігинський кар`єр" станом на 31.03.2019 заборгованість на користь ПП Карвасарський М.М. становить 503224,00грн. Акт підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Позивач звертався до відповідача з претензією 02.07.2018, згідно з якою просив сплатити заборгованість за договором в сумі 503 224,00 грн.

Однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, суму заборгованості не сплатив, тому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до cт. 283 ГК України, ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 798 ЦК України визначено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.11.2015 між фізичною особою-підприємцем Карвасарським Миколою Миколайовичем (орендодавець) та Державним підприємством "Нігинський кар`єр" (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №02/11/15, згідно з п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язався передати відповідачу в тимчасове платне володіння та користування вантажний (легковий) автомобіль, визначений у цьому договорі (ділі йменується - "автомобіль"), а також зобов`язався забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а відповідач зобов`язався прийняти в тимчасове володіння та користування автомобіль під керуванням екіпажу (водія) позивача і зобов`язався сплачувати позивачу орендну плату.

Відповідно до п. 1.2 договору із змінами, внесеними додатковою угодою до договору від 03.11.2015, під автомобілем розуміється вантажний автомобіль марки КАМАЗ, модель 6520-029, колір - оранжевий, державний номер НОМЕР_1 , дата випуску 2008 рік, номер кузова НОМЕР_2 та вантажний автомобіль марки КАМАЗ, модель 6520, колір - оранжевий, державний номер НОМЕР_4 , дата випуску 2006 рік, номер кузова НОМЕР_5 .

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування вищевказані автомобілі, що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим відтисками їх печаток актом приймання - передачі до договору оренди транспортного засобу №02/11/15 від 02.11.2015 та актами здачі - прийняття робіт.

Приписами ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Сторони у п. 5.1 договору визначили, що за користування транспортним засобом орендар сплачує орендодавцю орендну плату відповідно до актів про підтвердження користування об`єктом оренди та ціни за його користування. Акт про підтвердження користування об`єктом оренди є невід`ємною частиною даного договору, де зазначається кількість відпрацьованих змін та ціна за зміну використання.

Орендар сплачує орендну плату протягом 5 (п`яти) днів після підписання акту про підтвердження користування об`єктом оренди, який є невід`ємною частиною даного договору і є основним документом для проведення розрахунків і складається щомісячно (п. 5.2 договору).

За умовами п. 6.2.1 договору орендар за цим договором зобов`язується своєчасно сплачувати орендні платежі.

Суд встановив, що відповідно до умов договору між сторонами складались акти здачі - прийняття робіт (надання послуг). Вказані акти підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без будь-яких зауважень. Загальний розмір орендної плати, що підлягала сплаті відповідачем на користь позивача за договором оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №02/11/15 від 02.11.2015, становив 2182600,00грн, що додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2019.

Відповідач лише частково сплатив орендну плату за договором на суму 1679376,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків та не спростовано сторонами.

За таких обставин заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №02/11/15 від 02.11.2015 становить 503224,00грн.

Доводи відповідача з приводу того, що долучені до матеріалів справи акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) не можуть слугувати доказами наявності заборгованості за договором оренди транспортного засобу, суд до уваги не приймає, оскільки вказані акти, які фактично є актами про підтвердження користування об`єктом оренди, підписані сторонами та згідно з п. 5.2 договору є основним документом для проведення розрахунків. При цьому приймається до уваги, що відповідач не надав в матеріали справи доказів на підтвердження сплати визначеної у актах орендної плати у повному обсязі.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів повної сплати заборгованості з орендної плати за договором оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №02/11/15 від 02.11.2015, що є предметом спору у даній справі.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення 503224,00 грн основного боргу є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач заявив до стягнення 36905,99 грн 3% річних, які нараховано за період з 07.04.2018 по 15.09.2020 на суму заборгованості в розмірі 503224,00 грн, а також 55254,00 грн інфляційних втрат, які нараховані за період з квітня 2018 року по серпень 2020 року на суму боргу в розмірі 503224,00 грн.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період встановив, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення 36905,99 грн. 3% річних та правомірно в межах максимально можливого розміру заявив до стягнення 55254,00 грн інфляційних втрат.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Відповідач у відзиві на позов заявив про сплив позовної давності за заявленими до нього позовними вимогами.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 по справі №912/1104/18, від 20.09.2019 по справі № 904/4342/18).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Отже, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Із змісту п. 5.2 договору оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №02/11/15 від 02.11.2015 вбачається, що відповідач зобов`язувався сплачувати орендну плату протягом 5 (п`яти) днів після підписання акту про підтвердження користування об`єктом оренди, який є невід`ємною частиною даного договору і є основним документом для проведення розрахунків і складається щомісячно.

Враховуючи викладене, перебіг строків позовної давності за зобов`язаннями щодо сплати орендної плати слід обчислювати окремо по кожному акту про підтвердження користування об`єктом оренди (акту здачі прийняття робіт (надання послуг)), останній з яких був складений 22 грудня 2017 року.

В той же час згідно із ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз зазначеної норми ст. 264 ЦК України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у них є докази на підтвердження факту такого переривання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, від 10.06.2019 у справі № 911/935/18 роз`яснив, що у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані два акти звірки взаємних розрахунків, в яких зазначено, що заборгованість на користь ПП Карвасарського М.М. становить 503 224,00грн, а саме: акт звірки станом на 27.04.2018, який підписаний головним бухгалтером ДП "Нігинський кар`єр" та скріплений відтиском печатки відповідача та акт звірки станом на 31.03.2019, який містить підпис з боку відповідача без зазначення особи, яка його вчинила, скріплений відтиском печатки ДП "Нігинський кар`єр".

Суд зазначає, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків (аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17).

Також суд враховує, що акти звірки взаємних розрахунків, складені станом на 27.04.2018 та станом на 31.03.2019, скріплені відтиском печатки відповідача.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток, а також за законністю їх використання покладається на юридичну чи фізичну особу, якій така печатка належить.

Відповідач не подав в матеріали справи будь-яких доказів на підтвердження незаконного використання його печатки, наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, факту втрати печатки чи вибуття печатки з його володіння, доказів викрадення печатки, зокрема, доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Також відповідач не надав в матеріали справи доказів на підтвердження обставин підроблення печатки, що міститься на актах звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи вказане у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі, а нанесений відтиск печатки на актах звірки не належить відповідачу.

Суд відзначає, що наявність підпису у актах звірки взаємних розрахунків, який засвідчений відтиском печатки відповідача, не може свідчити про те, що особа, яка підписала акт, є неуповноваженою, оскільки відтиск печатки є свідченням участі ДП "Нігинський кар`єр", як юридичної особи, у вчиненні дій щодо звірки взаємних розрахунків та визначення розміру заборгованості (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 20.12.2018 у справі №910/19702/17).

Встановивши наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків, складені станом на 27.04.2018 та станом на 31.03.2019, в яких зазначено розмір заборгованості, підписані уповноваженими представниками відповідача, тому зважаючи на підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчать про визнання відповідачем основної заборгованості, що є предметом спору у даній справі, та про переривання перебігу позовної давності щодо вказаних позовних вимог.

Доводи відповідача з приводу того, що оскільки у акті звірки зазначено, що заборгованість відповідача станом на 01.01.2016 становила 315625,00грн, то за вказаними вимогами строк позовної давності сплив 01.01.2019, тобто до підписання акту звірки взаємних розрахунків, суд до уваги не приймає, оскільки загальний розмір орендної плати, який підлягав сплаті на користь позивача, за весь період договірних відносин становив 2182600,00грн, в тому числі і заборгованість відповідача станом на 01.01.2016 в розмірі 315625,00грн. Відповідач частково розрахувався з позивачем на суму 1679376,00грн, залишок заборгованості становить 503224,00грн. Таким чином, заборгованість, яка існувала станом на 01.01.2016, була сплачена відповідачем у повному обсязі і не є предметом спору у даній справі. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано.

Крім того, приймається до уваги, що між сторонами був підписаний також акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.04.2018, на підставі якого відбулося переривання перебігу позовної давності.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на приписи ст.ст. 256, 261, 264 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 503224,00 грн основного боргу у межах трирічного строку, передбаченого ч. 1 ст.257 ЦК України.

З приводу позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то вказані вимоги також заявлені в межах встановленого законом строку позовної давності з огляду на те, що позивач нарахував вказані суми за період, що не перевищує останніх трьох років, які передували подачі позову. Вказане узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, та Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 26.10.2018 у справі №922/4099/17.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця Карвасарського Миколи Миколайовича с. Слобідка Кульчієвецька Кам`янець - Подільського району Хмельницької області до Державного підприємства "Нігинський кар`єр" с. Сахкамінь Кам`янець - Подільського району Хмельницької області про стягнення 595383,99 грн задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Нігинський кар`єр" (Хмельницька обл, Кам`янець - Подільський район с. Сахкамінь, вул. Радянська, 1а, код 00373741) на користь фізичної особи - підприємця Карвасарського Миколи Миколайовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_6 ) 503224,00 грн (п`ятсот три тисячі двісті двадцять чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 36905,99 грн. (тридцять шість тисяч дев`ятсот п`ять гривень 99 коп.) 3% річних, 55254,00 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) інфляційних втрат, 8930,76 грн (вісім тисяч дев`ятсот тридцять гривень 76 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 21.04.2021.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 3 примірниках:

1- до справи,

2- позивачу (32319, Хмельницька обл., Кам`янець - Подільський р-н, с. Слобідка Кульчієвецька),

3- відповідачу (32322, Хмельницька обл., Кам`янець - Подільський р-н, с. Сахкамінь, вул. Радянська, 1а).

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.