Вирок № 96402708, 21.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/21092/15к

Провадження № - 1кп/201/111/2021

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мельниченко С.П., за участі секретаря судового засідання Кірюшині Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12015040030000264 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, з середньо-технічною освітою, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Кушнір М.А.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Бразалук С.С.

потерпіла ОСОБА_2

потерпілий

ОСОБА_3 . Формування обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1. 25.12.2014 в денний час ОСОБА_1 , маючи умисел на заволодіння шляхом обману квартирою АДРЕСА_3 , вартістю 259 362 гривень, що є великим розміром, яка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2000 серії АВО № 731657 належить на праві власності ОСОБА_3 , прибув до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського округу Дніпропетровської області Рички Ю.О., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де, реалізуючи свій злочинний намір, діючи із корисливих мотивів, надав приватному нотаріусу ОСОБА_4 для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 , офіційний документ, який надає права, а саме, акт про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (квартири загальною площею 33,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ) від 31.01.2014 за підписом державного виконавця ОСОБА_5 та затвердженого начальником відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_13., який містить завідомо неправдиві дані про те, що 10.12.2013 ОСОБА_1 став переможцем прилюдних торгів арештованого майна (квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ) проведених Філією 04 Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» 10.12.2013 за адресою: АДРЕСА_6 .

На підставі вказаного акту приватним нотаріусом ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , що у подальшому дало останньому можливість розпорядитись цією квартирою.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману вчинене у великих розмірах.

2. Продовжуючи свою злочинну діяльність, 15.04.2015 в денний час ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел на заволодіння шляхом обману грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6 у великому розмірі, діючи з корисливих мотивів, повторно, знаходячись у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Дніпропетровського міського округу Дніпропетровської області ОСОБА_27, розташованого за адресою: АДРЕСА_9, укладав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_27, отримавши від ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 365 000 гривень, тобто заволодів майном останньої у великих розмірах.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману вчинене повторно, у великих розмірах.

ІІ. Позиція обвинуваченого.

3. В судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав та пояснив, що в 2012 році він познайомився з ріелтором ОСОБА_7 , а в другій половині 2013 вирішив придбати квартиру для себе, в зв`язку з чим звернувся до ОСОБА_7 . Останній запропонував придбати квартиру на АДРЕСА_3 , однак, так як її власник відсутній, то продаж мав відбутись в порядку торгів. Приблизно через тиждень ОСОБА_7 показав обвинуваченому квартиру, в якій на той час жили наймачі, і обвинувачений погодився її придбати. ОСОБА_7 повідомив що для участі в торгах обвинувачений має приїхати в призначений день, в певне місце. Через деякий час обвинувачений, за вказівкою ОСОБА_7 , приїхав до офісу, що розташований на вул. Січових стрільців (Артема), ближче до вул. Святослава Хороброго (Чкалова) в м. Дніпрі, де його зустріли, провели в приміщення, де знаходились ще чотири особи і, коли йшли торги, обвинуваченому сказали підняти табличку, що він і зробив. Таким чином він виграв торги. За квартиру він заплатив 20 000 доларів і йому видали документ з гербом, який він віддав ОСОБА_7 . Через деякий час, за вказівкою ОСОБА_7 , обвинувачений прийшов до контори де розписався про те, що виграв торги. Ще через деякий час обвинувачений почав проживати з жінкою і вирішив продати квартиру на АДРЕСА_3 , а тому знову зателефонував ОСОБА_7 , який запропонував до продажу впустити в квартиру наймачів, на що ОСОБА_1 погодився, однак здачу в оренду квартири здійснював ОСОБА_7 , а тому обвинувачений не знає наймачів і не займався цим питанням. Через деякий час ОСОБА_7 повідомив, що на квартиру відсутні правовстановлюючі документи, що здивувало обвинуваченого, так як він користувався квартирою протягом року і у нього були техпаспорт і документи з виконавчої служби про придбання квартири. ОСОБА_7 запропонував свої послуги з виготовлення документів безкоштовно за що обвинувачений мав допомогти йому придбати іншу квартиру на що обвинувачений погодився. Вони з ОСОБА_7 зустрілись за два тижні до Нового Року ввечері біля нотаріальної контори, що розташована на вул. Челюскіна. Самого нотаріуса обвинувачений не бачив, однак працівники перевірили його документи і видали правовстановлюючі документи на дві квартири. Документи на його квартиру він залишив у себе, а документи на іншу забрав ОСОБА_7 . Через деякий час ОСОБА_7 скоординував обвинуваченого з ріелтором ОСОБА_11 , яка зайнялась продажом його квартири. Ріелтор знайшла покупця і обвинувачений в приміщенні нотаріальної контори в «Менорі» отримав завдаток від потерпілої, через деякий час продав квартиру потерпілій, отримавши розрахунок. Про те, що він придбав квартиру по підробним документам він дізнався лише в ході розслідування. Також лише під час слідства йому стало відомо, що будинок АДРЕСА_3 фактично являються одним будинком в якому дві квартири № 46 , а тому про те що продав не ту квартиру, яка йому належала він дізнався лише в ході розслідування. Після повідомлення про підозру він продав другу квартиру яка була оформлена на нього.

ІІІ. Надані сторонами кримінального провадження і досліджені у судовому засіданні докази.

4. Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що квартира АДРЕСА_3 належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину і він здає її в оренду. 17-16 квітня 2015 року, йому зателефонувала орендар квартири, яка повідомила, що до квартири прийшли чоловік з жінкою, які стверджують що вони власники квартири та намагаються виселити орендаря. Він поспілкувався телефоном з цими людьми і вони пішли, а через деякий час потерпілий зустрівся з потерпілою, оглянув копії її договору купівлі-продажу, звернувся до нотаріуса, де з`ясував, що документи відповідають дійсності після чого відразу звернувся до поліції з заявою про вчинення злочину. Зі слів свого орендаря він знає, що його квартиру потерпіла ОСОБА_6 , жодного разу не показувала з метою продажу.

5. Протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.04.2015 (т. 2 а.с. 102), згідно якого ОСОБА_3 повідомив, що невстановлена особа у невстановлений час та місці шляхом обману, отримала в невстановленому місці документи, які в подальшому використала для реєстрації права власності на АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 , чим спричинено матеріальну шкоду на суму 149 731 грн.

6. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 21.12.2000 та копія технічного паспорту на квартиру (т. 2 а.с. 103-107, 108), згідно яких власником квартири АДРЕСА_3 являється ОСОБА_3 .

7. Акт про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 31.01.2014 (т. 2 а.с. 155), підписаний державним виконавцем ОСОБА_5 , затверджений начальником відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_13., згідно якого проведено прилюдні торги з реалізації квартири площею 33,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 переможцем яких визнано ОСОБА_1 .

8. Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що на час подій він працював начальником ВДВС Дніпропетровського МУЮ і про проведення прилюдних торгів щодо спірної квартири він не пам`ятає, однак такі торги є малоймовірними, так як квартира знаходиться в іншому районі і Дніпропетровський ДВС не міг ініціювати такі прилюдні торги. Під час досудового слідства йому надавали для огляду протокол прилюдних торгів, який очевидно не складено їх держвиконавцем, так як прізвище виконавця в протоколі дівоче, а в той час у неї було інше прізвище. І навіть дівоче прізвище написане з помилкою. Крім того, на час складення акту держвиконавець перебувала у декретній відпустці, а шрифт і стиль складання акту не відповідає звичайному шрифту та стилю його складання, що в своїй сукупності свідчить про його підробку. Зазвичай реалізація майна проводилась декількома підприємствами, в тому числі і підприємством «Нива В.Ш.», офіс якого знаходиться в

район пр. Пушкіна та вул. Свердлова. 9 . Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що її дівоче прізвище ОСОБА_5 , яке вона змінила на ОСОБА_5 в лютому 2013 року. З 2011 року вона працює держвиконавцем ВДВС Дніпропетровського МУЮ і здійснює дій, в тому числі, з продажу майна через спеціальні підприємства, в тому числі і « Нива В.Ш. ». В її провадженні не перебувало жодного виконавчого провадження в ході якого вона б здійснювала реалізацію спірної квартири. На акті прилюдних торгів, який датовано січнем 2014-го її прізвище вказано ОСОБА_5 , хоча вона вже була ОСОБА_5 і, більш того, її дівоче прізвище не ОСОБА_5 а ОСОБА_5 . Підпис на акті від її імені та від імені її керівника виконаний очевидно не нею та не керівником, що свідчить про те, що акт підроблений.

10. Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що працювала у ВДВС Дніпропетровського РУЮ з 2012 по 2016 і до її обов`язків входило ведення депозитної книги в якій відображались кошти, які надходили з продажу майна. Чи надходила сплата від ОСОБА_1 за квартиру в сумі 165 000 гривень вона не пам`ятає.

11. Довідка Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2015, (т.2 а.с. 114), згідно якої позовна заява ОСОБА_20 до ОСОБА_21 про стягнення заборгованості за договором позики до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області не надходила, справа не розглядалася, виконавчий лист № 04-15/1863/13 від 24.05.2013 не видавався.

12. Довідка ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області (т.2 а.с. 182, т. 4 а.с. 58), згідно якої у даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, відсутні виконавчі документи боржником за яким є ОСОБА_21 , що мешкає по АДРЕСА_3 . На виконання до відділу не надходили та не перебували. Державними виконавцями ВДВС Дніпропетровського РУЮ не видавався акт про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 31.01.2014 року та кошти від продажу квартири АДРЕСА_3 від ОСОБА_1 , на депозитний рахунок відділу не надходили.

13. Довідка ліквідатора приватного підприємства «Нива-В.Ш.» ОСОБА_22 (т.2 а.с. 156, 157), згідно якої у наявних у ліквідатора документів, щодо діяльності підприємства, відсутні матеріали про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_3 .

14. Протокол тимчасового доступу до речей і документів, акт прийому-передачі документів під час виїмки (т.3 а.с.2-4) в ході якого було вилучено оригінали банківських документів по ПП «Нива-В.Ш» (т.3 а.с. 7-361), які не містять даних про проведення прилюдних торгів з продажу квартири АДРЕСА_3 .

15. Протокол огляду інтернет ресурсу від 23.09.2015 (т.2 а.с.193-211) в ході якого оглянуто інтернет ресурс https://trade.informjust.ua та за пошуком браузера: «майно що виставлено на торги» у м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область у період з 01.11.2013 по 31.01.2014, лотів з найменуванням: однокімнатна квартира, АДРЕСА_3 не виявлено. Будь-яких лотів з зареєстрованим майном на ім`я ОСОБА_1 не виявлено.

16. Висновок експерта № 62/04/06-331 від 26.09.2015 (т.2 а.с. 185-189), згідно якого відбиток круглої печатки відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області на акті про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (однокімнатної квартири АДРЕСА_3 ) від 31.01.2014 нанесено рельєфним еластичним кліше, виготовленим фотополімерним способом та нанесено не печаткою відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, а іншою печаткою з аналогічними реквізитами.

Підпис в графі «Затверджую», від імені начальника відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_13 у вказаному акті виконаний не ОСОБА_13 , а іншою особою.

Підпис в графі «Державний виконавець» у вказаному акті виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

17. Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона приватний нотаріус та не пам`ятає хто звертався за посвідченням акту про проведення прилюдних торгів щодо спірної квартири. За загальним правилом, вона перевіряє акт на помилки, перевіряє документи переможця і в разі якщо все відповідає дійсності, то реєструє право власності та видає свідоцтво про це. На момент подій які розглядаються вона не могла перевірити дійсність акту.

18. Свідоцтво про право власності від 25.12.2014 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 2 а.с. 119-121), згідно якого право власності на квартиру площею 33,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за обвинуваченим ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Ричкою Ю.О. на підставі акта про проведені прилюдні торги, затвердженого 31.01.2014 року.

19. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.2 а.с. 137), згідно якої квартира АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 25.12.2014 о 21:21:47 годин.

20. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2021 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 4 ст. 358 КК України за фактом використання завідомо підробленого документа - акта про проведення прилюдних торгів від 31.01.2014 в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

21. Висновок судової будівельно-технічної експертизи № ГО-2945 від 28.08.2015 (т.2 а.с. 166-173), згідно якого ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_3 станом на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто 25.12.2014 становить 259 362 гривні з ПДВ.

22. Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала ріелтором агенції нерухомості «ЕвроДом» біля 6-7 місяців, де займалась продажом квартир та здачею їх в оренду і спірну квартиру АДРЕСА_3 вона показувала потенційним покупцям, однак її ніхто не хотів купувати, а тому квартира була знята з продажу. Приблизно через пів-року потерпілій зателефонувала її колишня колега ОСОБА_23 та повідомила що квартира продається за зниженою ціною, так як власник хоче швидко її продати. Потерпіла вирішила придбати квартиру, а так як перебувала в той час в Полтаві, то попросила свою подругу ОСОБА_24 дати завдаток за квартиру, що ОСОБА_24 і зробила в агенції нерухомості «Евродом» в присутності ОСОБА_25 , нотаріуса, ОСОБА_26 - директора агентства та ОСОБА_23 - ріелтора агентства. Після цього погодили дату укладення договору купівлі-продажу і в цю дату потерпіла приїхала до м. Дніпро в офіс агенції нерухомості, однак їй повідомили, що угода буде укладена у нотаріуса на вул. Шолома Алейхама, коди потерпіла і приїхала. Договір купівлі-продажу посвідчувала нотаріус ОСОБА_27 і при цьому були присутні ОСОБА_1 , його друг ріелтор ОСОБА_28 , подруга потерпілої ОСОБА_24 , батьки потерпілої, ріелтор ОСОБА_29 та директор агенції нерухомості ОСОБА_30 . Нотаріус дала їм проект документу для ознайомлення і після врегулювання усіх питань з документами, ОСОБА_1 написав розписку про отримання ним грошей в сумі 365 000 гривень та 300 доларів, також ОСОБА_1 віддав потерпілій ключі від квартири. Після оформлення документів потерпіла поїхала до батьків у м. Полтава. 19.04.2015 року її батько приїхав у м. Дніпро з метою оглянути квартиру та визначитись з необхідними коштами на її ремонт. Коли він приїхав до будинку по АДРЕСА_3 , то не зміг відчинити двері у під`їзд, а коли піднявся на другий поверх, де знаходилась квартира, то ключі не підійшли до замку. Після декількох намагань він зателефонував ріелтору, який йому пояснив шо вхід до будинку де розташована квартира з іншого боку. Батько пішов до кінця будинку, зайшов у третій під`їзд і ключі підійшли до квартири. Коли батько вийшов то звернув увагу, що один будинок в якому знаходиться квартира має нумерацію і № 1 і № 1а. Він з`ясував, що будинок хоча і один, але ділиться на дві адреси і в ньому по дві квартири з однаковими номерами. Переглянувши правовстановлюючі документи, потерпіла з`ясувала, вона придбала квартиру в будинку № 1, а по факту квартира була в будинку № 1а . Потерпіла пішла в АДРЕСА_3 , де з`ясувала, що квартира здана в оренду і її власник не мав наміру її продавати. Поспілкувавшись телефоном з власником потерпіла зрозуміла, що сталась помилка в документах і почала розшукувати ОСОБА_1 , однак не знайшла його, а при зверненні до Управління юстиції, з`ясувала, що акт прилюдних торгів за яким ОСОБА_1 придбав квартиру підроблений.

23. Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснив, що 15.04.2015 року вони з донькою ОСОБА_6 приїхали до м. Дніпро з метою придбання квартири АДРЕСА_3 та зустрілись з продавцем ОСОБА_1 у приміщенні нотаріальної контори розташованої по АДРЕСА_9 . При укладенні договору купівлі-продажу, крім ОСОБА_1 , свідка та його доньки були присутні ріелтор ОСОБА_30 , ОСОБА_11 та чоловік, який був ріелтором ОСОБА_32 . Обговоривши деталі угоди, донька передала обвинуваченому 375 000 гривень, хоча в договорі написана інша ціна, донька і обвинувачений підписали договір і розійшлись. Через декілька днів свідок приїхав до квартири і з`ясував, що квартира від якої йому дав ключі ОСОБА_1 знаходиться в будинку АДРЕСА_7 , а квартира яку вони придбали - знаходиться в будинку АДРЕСА_3. Фактично будинок № 1 і № 1 а єдиний і має по дві квартири з однаковими номерами. Свідок звернувся до нотаріуса де перевірив, що дійсно договір укладено стосовно квартири в будинку № 1 , а тому звернувся до ріелтерів, які не дали пояснень, потім намагався знайти ОСОБА_1 , однак це не вдалось, після чого звернувся з заявою до поліції.

24. Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що на час подій, що розглядаються, вона працювала в агентстві нерухомості. Чоловік на ім`я ОСОБА_28 запропонував допомогти йому у продажі квартири його знайомого, яка знаходиться по АДРЕСА_3 , розділивши гонорар пополам на що свідок погодилась. На квартирі жили квартиранти, однак була домовленість про те, що вони безперешкодно пускатимуть дивитись квартиру і працівники агентства неодноразово показували цю квартиру потенційним покупцям. Був інцидент, коли квартиранти для огляду квартири і свідок особисто приїздила та засувала, що квартира, яка продається розташована по АДРЕСА_3 в третьому під`їзді зліва. Через деякий час цю квартиру виявила бажання придбати ОСОБА_31 , яка працює в агентстві, однак так як її не було в місті, то завдаток мала передати її подруга. У день завдатку в агентство приїхав обвинувачений, свідок разом з юристом ще раз перевірили документи, завдаток передали обвинуваченому і призначили дату укладення угоди. До нотаріуса для укладення угоди приїхали свідок, їх юрист, ОСОБА_31 з батьками, продавець з ОСОБА_28 . Вони обговорили всі питання, перевірили документи, які не викликали сумніву у їх дійсності, уклали угоду в ході чого батько потерпілої передав обвинуваченому гроші, а той передав ключі. Через декілька днів потерпіла зателефонувала свідкові і повідомила про проблеми з документами на квартиру. Наступного дня свідок приїхала на АДРЕСА_3 де з`ясувалось, що будинок в якому знаходиться квартира цілісний, однак розбитий на різні адреси № 1 і № 1а і в ньому по дві квартири з однаковими номерами. Договір купівлі-продажу укладено, щодо квартири, яка розташована в будинку № 1 , а реально показували і продавали квартиру, що розташована в будинку № 1а . Вони поїхали до нотаріуса яка реєструвала право власності за обвинуваченим на підставі акту купівлі з прилюдних торгів, потім до Мінюсту, де їм повідомили, що такі торги не проводились. Обвинуваченого знайти їм не вдалось.

25. Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні пояснив, що він фізична особа - підприємець і надає послуги з оформлень договорів завдатку та оформлення угод щодо нерухомості. Ріелтор ОСОБА_23 запросила його для оформлення договору завдатку, але деталі цієї угоди він не пам`ятає, як і присутній на ній осіб, а через деякий час в середині березня 2015 року вони зустрілись у нотаріуса в «Мінорі», де були присутні потерпіла ОСОБА_6 , її батьки, ОСОБА_23 , продавець та ріелтор продавця, де уклали договір купівлі-продажу квартири. Через декілька днів з`ясувалось, що продали не ту квартиру, їздили до нотаріуса який оформлював право власності за продавцем з прилюдних торгів, а потім до Мінюсту, де повідомили, що такі прилюдні торги не проводились.

26. Договір про надання послуг № 04/14 від 14.04.2015 (т.2 а.с. 175, т. 4 а.с. 3) укладеного між ріелтором ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , згідно якого ріелтор ОСОБА_34 приймає зобов`язання надавати ОСОБА_35 посередницькі послуги з пошуку об`єкта нерухомості, а також сприяти підписанню договору купівлі-продажу. Адреса об`єкта: АДРЕСА_3 . Вартість об`єкта становить - сума еквівалент 14000 доларів США.

27. Копія попереднього договору від 14.04.2015 (т.2 а.с. 174), згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_35 зобов`язуються в майбутньому належним чином оформити і укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 за 14 000 доларів США та до підписання Основного договору ОСОБА_35 сплатила ОСОБА_1 25 000 грн., як еквівалент 1000 доларів США.

28. Копія договору № 004 на проведення оцінки від 15.01.2015 (т.2 а.с. 158-159), згідно якого ОСОБА_1 доручив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_36 визначити ринкову вартість об`єкта оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються згідно до законодавства, нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

29. Звіт про оцінку майна видана 15.01.2015 (т. 2 а.с. 123-124), виконаний за замовленням ОСОБА_1 згідно якого ринкова вартість однокімнатної житлової квартири, загальною площею - 33, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , складає без ПДВ 149 731 грн.

30. Лист ФОП ОСОБА_36 , яка повідомила, що замовником оцінки був ОСОБА_1 , однак документи для її проведення надала ОСОБА_37 . (т. 4 а.с. 144)

31. Довідка КВЖРЕП від 13.04.2015 (т.2 а.с. 122), згідно якої за адресою: АДРЕСА_3 ніхто не зареєстрований.

32. Договір купівлі-продажу квартири від 15.04.2015 (т.2 а.с. 115-116), згідно якого ОСОБА_1 продав за 149 731 гривень, а ОСОБА_6 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

33. Ксерокопія паспорту та ІНН ОСОБА_1 (т. 4 а.с 59), на якій ОСОБА_25 власноруч написав про те, що 15.04.2015 отримав от ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 365 000 грн. за продаж квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

34. Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с.109-110, 148) згідно яких квартира АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 2439 від 15.04.2015 посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_27 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_6 і, відповідно, припинено право власності ОСОБА_1 .

35. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2017 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_27, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (т.5 а.с.6-9), яким визнано недійсним свідоцтво від 25.12.2014 про придбання майна видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 , визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї квартири від 15 квітня 2015 року, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_27, скасовано рішення про державну реєстрацію права власності (індексний номер 18361190 від 25.12.2014 року) за ОСОБА_1 та (індексний номер 20691753 від 15.04.2015 року) за ОСОБА_6 на спірну квартиру.

36. Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с.111), згідно яких квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_38 , який на даний час помер.

37. Повідомлення про підозру від 17.07.2015 обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 190 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України (т. 4 а.с. 60) та про зміну раніше повідомленої підозри від 31.08.2015 (т. 4 а.с. 64)

38. Ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2018, якою ОСОБА_1 звільнено в зв`язку з закінченням строків давності від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 4 ст. 358 КК України за фактом використання 25.12.2014, близько 21 год. 15 хв. у приміщені приватної нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_4 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , завідомо підробленого документа акта про проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, який складений 06 лютого 2014 року з підробленими підписами державного виконавця ВДВС Дніпропетровського РУЮ ОСОБА_5 О.В. та начальника ВДВС Дніпропетровського РУЮ Лисенко Д.Б., внаслідок чого ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_14 на користь невстановленої особи матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження.

39. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 1 а.с. 97), згідно якої квартира АДРЕСА_14 , на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2015 належить на праві власності ОСОБА_39 .

ІV. Оцінка Суду.

40. На початку оцінки, суд звертає увагу на загальні положення щодо доказування в кримінальному процесі, застосування яких в даному конкретному випадку створює умови для реалізації завдань кримінального провадження.

Зокрема кримінально процесуальне законодавство не закріплює стандартів доказування, проте із положень чинного КПК прослідковується їх зміст.

Так, із частини другої статті 17 КПК можна побачити стандарт доказування «поза розумним сумнівом» перед застосовуванням якого Суд вважає за необхідне зазначити, що не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яка передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.

Однак, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Із статті 94 КПК випливає стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суддя повинен вільно оцінювати докази на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням життєвого досвіду судді та всіх обставин справи.

41. Надані суду та перелічені в пп. 3-39 докази належні, оскільки підтверджують обставини, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, допустимі, оскільки отримані порядку встановленому КПК України, а отже підлягають оцінці в своїй сукупності та взаємозв`язку.

42. Судом з показань потерпілих та свідків встановлено, що будинки АДРЕСА_3 мають різні поштові адреси, однак фактично це один будинок в якому всі квартири мають подвійну нумерацію. В нашому випадку, квартира № 46 існує і в будинку за поштовою адресою № 1 і в будинку за поштовою адресою № 1а , хоча фізично це один будинок, який має дві квартири під № 46.

Квартира АДРЕСА_7 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_38 , який помер (п. 36), а квартира АДРЕСА_3 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .

Саме таке розміщення квартир пояснює плутанину, що виникла коли квартиру в будинку № 1 а показували для продажу і вона була весь час вільна, на відміну від квартири в будинку № 1 в якій проживали орендарі і яку для продажу ніколи не показували потенційним покупцям.

43. Судом встановлено, що акт про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_3 є підробленим, що видно з показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_40 , довідок та висновку експерта, які детально описані в п. 7-14,16, та додатково підтверджується тим, що торги з реалізації спірної квартири фактично ніколи не проводились (п. 15). Вказана квартира безперервно перебувала у власності ОСОБА_3 з грудня 2000 року (п. 4, 6) до моменту її вибуття з власності потерпілого у протиправний спосіб, шляхом реєстрації права власності на квартиру за обвинуваченим на підставі підробленого акта (п. 17-20), чим спричинено потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 259 362 гривні (п. 21), що є великим розміром згідно примітки 3 до ст. 185 КК України.

Участь обвинуваченого у наданні нотаріусу підробленого акта і реєстрації права власності на квартиру підтверджується як самим обвинуваченим, так і документами, що підтверджують реєстрацію права власності за ним (п. 18, 19), а також доказами, які підтверджують факт розпорядження цією квартирою обвинуваченим в подальшому (п. 22-35).

44. Посилання сторони захисту про те, що обвинувачений не знав про несправжність акта, приймав участь у торгах та сплатив за квартиру 20 000 доларів США суд вважає необґрунтованими, оскільки торги очевидно не проводились, що встановлено доказами (п. 15), і відповідно обвинувачений не приймав у них участь. Факт сплати обвинуваченим 20 000 доларів США за придбання квартири також викликає обґрунтований сумнів, так як останнім не вказано яким саме чином, коли і кому він сплатив ці кошти, не надано розрахункового документу про їх сплату, не надано хоча б мінімальних доказів того, що ці кошти були у обвинуваченого на момент «торгів».

При цьому обвинувачений, реєструючи право власності на спірну квартиру, в той же день, з різницею в шість хвилин зареєстрував у того ж нотаріуса право власності на квартиру АДРЕСА_14 на підставі підробленого акта прилюдних торгів від 06.02.2014 підписаного також від імені ОСОБА_5 і ОСОБА_13 (п. 19, 38), що свідчить про систематичність дій, які були направлені на заволодіння чужим майном.

Навіть враховуючи посилання сторони захисту на те, що обвинувачений має середню спеціальну освіту і не розуміється на документах, укладаючи угоду на 20 000 доларів США, та реєструючи за собою право власності в один день на дві квартири, він не міг не розуміти, що для власної безпеки розрахунковий документ про сплату 20 000 доларів США необхідно зберегти, а реєстрація права власності на квартиру по пров. Штабному очевидно неправомірна, так як участі у торгах з придбання цієї квартири обвинувачений не приймав і запис в акті про нього як переможця, мав би як мінімум збентежити його. Однак цього не відбулось, що свідчить про неспроможність версії обвинуваченого про те, що він був ошуканий у цьому випадку.

Доходячи таких висновків суд не перекладає тягар доведення невинуватості на обвинуваченого, однак його версія подій не може просто бути висунута без надання, якщо не доказів, то джерел з яких ці докази можливо б було добути, чого обвинуваченим не зроблено.

45. Далі, менш ніж через місяць після реєстрації права власності на спірну квартиру, відразу після новорічних свят, ОСОБА_1 вчинив дії направлені на її продаж, що вбачається зі звіту про оцінку майна (п. 28-30) та свідчить відсутність у нього наміру проживати у цій квартирі чи користуватись нею.

Довідка ФОП ОСОБА_36 (п. 30) про те, що замовленням оцінки фактично займався не ОСОБА_1 не спростовує висновку викладеного в попередньому абзаці, так як були вчинені дії направлені на відчуження майна і ОСОБА_1 не міг про це не знати.

Слід також звернути увагу, що посилання ОСОБА_1 про те, що торги відбулись в другій половині 2013 року, однак він не реєстрував право власності, так як не знав процедуру, суд вважає необґрунтованими, так як ці показання «вписані» в загальну версію подій сторони захисту, який суд вважає недостовірною з підстав описаних вище.

46. Слід звернути увагу, що після повідомлення про підозру, яка мала місце 17.07.2015, обвинувачений відчужив квартиру по провулку Штабному 11.09.2015 (п. 37, 39), що додатково підтверджує його обізнаність про походження актів на підставі яких за ним реєструвалось право власності на квартири і, відповідно, неправдивість його версії подій.

47. Таким чином, суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_1 у заволодінні квартирою потерпілого ОСОБА_3 шляхом обману, що спричинило останньому шкоду у великих розмірах і дії обвинуваченого вірно кваліфіковані прокурором за ч. 3 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману вчинене у великих розмірах.

48. Також в судовому засіданні з показань обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_6 та свідків, які детально описані в п. 22-25, а також документів описаних в п. 26-35 встановлено, що 15.04.2015 ОСОБА_1 продав ОСОБА_6 спірну квартиру, отримавши за продаж від потерпілої 365 000 гривень.

Суд вважає, що обвинувачений, здійснюючи продаж квартири знав про те, що квартира зареєстрована за ним на підставі несправжнього документа, що він не має права на її продаж, про що детально описано вище, однак вчинив такі дії, отримав грошові кошти у великому розмірі, що свідчить про доведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину і його дії вірно кваліфіковані прокурором за ч. 3 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману вчинене повторно, у великих розмірах.

V. Призначення покарання.

49. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує:

49.1. ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких;

49.2. наслідки злочину, які є тяжкими для обох потерпілих, обставини вчинення злочину;

49.3. данні про особу обвинуваченого, зокрема його вік, те що він має зареєстроване місце проживання, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

49.4. відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66, 67 КК України;

50. З урахуванням викладеного, висновку досудової доповіді складеної Соборним районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі, оскільки алтернативні види покарань не передбачені санцією ч. 3 ст. 190 КК України, призначати покарання з урахуванням ст. 69 КК України підстав не має і саме покарання у виді позбавлення волі буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам та наслідкам, даним про особу обвинуваченого.

VІ. Підстави для задоволення цивільного позову

51. Під час кримінального провадження потерпілий ОСОБА_3 заявив позов до ОСОБА_1 в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (т. 4 а.с. 89) просив стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертизи 1200 гривень та моральну шкоду, завдану переживаннями пов`язаними зі втратою свого майна в сумі 100 000 гривень.

Вирішуючи заявлений цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що він підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що під час кримінального провадження потерпілий поніс витрати з проведення судової будівельно-технічної експертизи, вартість якої склала 1200 гривень, що підтверджується оригіналом квитанції (т. 1 а.с. 111), яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого на підставі ст. 124 КПК України, якою передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі документально підтвердженні процесуальні витрати, до яких відносяться і витрати на проведення експертизи.

Вирішуючи заявлений потерпілим цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суд приходить до висновку, що цивільному позивачеві протиправними діями обвинуваченого спричинена моральна шкода, яка виразилась у моральних переживаннях потерпілого в зв`язку зі втратою свого майна та невизначеністю його долі, прикладення додаткових зусиль для повернення до звичайного ритму життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачеві суд враховує характер та обсяг душевних та психічних страждань, характер немайнових втрат, обставини описані вище, ступінь вини обвинуваченого, при цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що з обвинуваченого на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 50 000 гривень на підставі ст. 1167 ЦК України.

52. Під час кримінального провадження потерпіла ОСОБА_6 заявила цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 365 000 гривень (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), кошти, передані нею обвинуваченому за придбану спірну квартиру та моральної шкоди в сумі 100 000 гривень, яка виразилась у переживаннях та стражданнях з приводу неможливості користуватись своєю власністю та невизначеністю з долею грошових коштів, які вона витратила на придбання квартири.

Вирішуючи заявлений цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що він підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що потерпіла передала обвинуваченому грошові кошти в розмірі 365 000 гривень, що підтверджується його особистою розпискою (п. 33) і ці кошти підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої на підставі ст. 1166 ЦК України, яка передбачає обов`язок особи, яка завдала шкоду своїми неправомірними діями, відшкодувати її потерпілому.

Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суд приходить до висновку, що цивільному позивачеві протиправними діями обвинуваченого спричинена моральна шкода, яка виразилась у моральних переживаннях потерпілого в зв`язку зі втратою свого майна (грошових коштів), неможливістю реалізувати свої права на проживання в квартирі, на що вона правомірно розраховувала.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачеві суд враховує характер та обсяг душевних та психічних страждань, характер немайнових втрат, обставини описані вище, ступінь вини обвинуваченого, при цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що з обвинуваченого на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 50 000 гривень на підставі ст. 1167 ЦК України.

VІI. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

53. Процесуальні витрати по справі за проведення експертиз покладаються на обвинуваченого, відповідно до статті 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-374, 376 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання відраховувати з дня приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення комплексної (судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів) № 62/04/06-331 від 26.09.2015 у розмірі 613,80 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування процесуальних витрат 1200 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень, а всього 51 200 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 365 000 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень, а всього 415 000 гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Вирок підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору.

Головуючий суддя: С.П. Мельниченко