Рішення № 96398651, 13.04.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/7690/20

Провадження № 2/522/2760/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.

за участі секретаря судового засідання - Смоковій А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 14.05.2020 року з позовною заявою звернувся представник Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначається, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 17.10.2018 року змінено найменування на Акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11048763000 від 29.09.2006 року, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у кредит у розмірі 91 250 доларів США з кінцевим строком повернення коштів не пізніше 28.09.2027 року. Також в забезпечення виконання кредитних зобов`язання між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №45943 від 29.09.2006 року, відповідно до якого поручитель зобов`язався перед АКІБ «УкрСиббанк» відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань перед АКІБ «УкрСиббанк» в повному обсязі, що виникли з кредитного договору.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 станом на 06.05.2020 року має заборгованість по кредиту та процентах у розмірі 61 910,29 доларів США та пені у розмірі 8 482,50 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів та вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.05.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили, відзиву чи письмових заперечень до суду не надходило.

Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачами відзиву на позов, зі згоди позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

У зв`язку з цим, датою складання цього судового рішення є 16.04.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (17.10.1018 року змінено на Акціонерне товариство «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11048763000 від 29.09.2006 року, відповідно до умов банк зобов`язався надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку грошові кошти в іноземній валюті в сумі 91 250,00 дол. США, та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28.09.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (пп.1.1, 1.2 кредитного договору).

За використання кредитних коштів у межах встановлено строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 10.3% річних. По закінченню 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 10.2 кредитного договору. (п.1.3.1 кредитного договору).

Згідно п. 8.1 Договору про надання споживчого кредиту №11048763000 від 29.09.2006 року у випадку порушення зобов`язання позичальником в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором:

1. На прострочену суму основного боргу Банк нараховує підвищені проценти в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу збільшеної на 6,7 %. Нарахування підвищеної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу.

2. На суму прострочених процентів, Банк може нараховувати пеню, починаючи з 32 календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (17.10.1018 року змінено на Акціонерне товариство «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 (позичальником) та ОСОБА_2 ( поручитель) укладено договір поруки №45943 від 29.09.2006 року, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору №11048763000 від 29.09.2006 року (п. 1.1. договору поруки).

Згідно п. 1.2. Поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору, зокрема: сума кредиту - 91 250,00 дол. США, термін повернення кредиту - згідно графіку погашення, остаточне повернення 29.09.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, процентна ставка - 10,3% річних, термін і порядок сплати процентів - до 10 числа кожного місяця, інші умови згідно кредитного договору.

Як зазначив представник позивача, банком в повному обсязі виконано взяті на себе обов`язки в частині надання кредитних коштів позичальнику. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку відповідач належним чином зобов`язання з повернення грошових коштів не виконував, в результаті чого станом на 06.05.2020 року має заборгованість по кредиту та процентах у розмірі 61 910,29 доларів США та пені у розмірі 8 482,50 грн., з яких:

-57 400,96 дол. США - заборгованість за кредитом,

-4 310,96 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом (відповідно до ст. 1048 ЦК України),

-198,37 дол. США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору та ст. 625 ЦК України),

-3 812,98 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 28.09.2019 року по 29.02.2020 року,

-4 669,52 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 28.09.2019 року по 29.02.2020 року.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Пунктом 5.5 договору визначено право банку вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або сплати процентів, комісій строком більш ніж на один місяць.

Порядок дострокового повернення кредиту визначений розділом 12 кредитного договору.

Банком направлено ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. №24-1-01/263 від 17.03.2020 року та ОСОБА_2 вимогу про повернення кредиту за договором поруки за вих. №24-1-01/264 від 17.03.2020 року.

Однак доказів виконання відповідачами кредитного договору та погашення заборгованості до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що позичальник, який підписав договір кредиту, погодився на його умови, повинен належним чином його виконувати.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата ВС, розглянувши справу № 373/2054/16, дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Велика палата прийшла до висновку, що стягувачеві має бути перерахована сума коштів в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті.

Відповідно до правил статей 546, 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відносини, пов`язані з порукою, врегульовано нормами § 3 глави 49 розділу І книги 5 ЦК України.

Так, за даним у частині першій статті 553 ЦК України визначенням, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, передбачені статтю 554 ЦК України, відповідно до частин першої та другої якої у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука як традиційний інститут цивільного права - це акцесорне зобов`язання, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором третьої особи (боржника) за виконання останнім його зобов`язання частково або в повному обсязі, а у разі його невиконання чи неналежного виконання - зобов`язується виконати зобов`язання боржника в натурі та/або нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником зобов`язання.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України)

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною два цієї статті передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ч. 1 ст. 81 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наявну заборгованість та відсутність доказів щодо погашення відповідачем кредиту, суд вважає що позичальник разом з поручителем несуть солідарну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, на підставі всебічного, повного дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 61 910,29 доларів США та пені у розмірі 8 482,50 грн. з відповідачів в солідарному порядку.

Позивач при зверненні до суду просив витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 25 179,92 грн. згідно платіжного доручення №0018719238 від 06.05.2020 року.

За таких обставин, суд доходить висновку, що з відповідачів на користь позивача в підлягає стягненню по 50% суми сплаченого позивачем судового збору з кожного у розмірі 12 589,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 223, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_2 , місце проживання: місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ - 09807750, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) заборгованість у розмірі 61 910 (шістдесят одну тисячу дев`ятсот десять) доларів США 29 центів США та 8 482 (вісім тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) 50% суми судового збору у розмірі 12 589 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять ) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) 50% суми судового збору у розмірі 12 589 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять ) гривень 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 16.04.2021 року.

Суддя Донцов Д.Ю