Рішення № 96396760, 06.04.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/10180/20

Провадження № 2/127/1593/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Пророк О.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору іпотеки недійсним та скасування записів,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання довіреності та договору іпотеки недійсними та скасування записів.

Позов мотивовано тим, що в 2009 році до Солом`янського районного суду м. Києва звернувся із позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З того часу позивач дізнався, що від його імені 20.07.2007 року за довіреністю укладено договір кредиту № 15/24/594к-07 з Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк», після чого в рамках цієї ж справи він звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договору кредиту недійним.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28.05.2010 року в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним Кредитний договір № 15/04594к-07 від 20.07.2007 року, укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського округу Рудиком В. В. від 19.07.2007 року за № 7772.

Наприкінці 2019 року ОСОБА_1 дізнався, що від його імені 20.07.2007 року було укладено на підставі довіреності від його імені договір іпотеки з ВАТ «Банк Універсальний» посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В.

У відповідності до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.11.2019 року вбачається, що у відомостях з державного реєстру іпотек та відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться записи про обтяження за об`єктом - нежитлова будівля, 1/60 частка нежилої будівлі та споруд, які складаються з приміщення № 9 пл. 123,8 в будівлі складу - магазину літ. «А», адреса: АДРЕСА_1 .

17.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з метою скасування записів про обтяження наявних в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак йому було відмовлено.

В подальшому позивач звернувся до AT «Універсал Банк» із листом про надання завіреної копії Договору іпотеки, однак банком надано відповідь про неможливість надання копії договору іпотеки, так як в ньому наявні відомості щодо банківської таємниці.

Позивач вважає оспорюваний договір іпотеки від 20.07.2007 року таким, що не відповідає вимогам цивільного законодавства України, так як ним не був підписаний та позивач не уповноважував жодного представника на підписання договору іпотеки.

У відповідності до рішення Соломянського районного суду м. Києва від 28.05.2010 року, яке вступило в законну силу 25.06.2010 року, відповідно до висновку № 110654 судово-почеркознавчої експертизи, виконаної експертами КНДІСЕ на виконання ухвали суду від 02.11.2009 року, «Підпис: _» та запис « ОСОБА_1 », який розміщено після підпису у Довіреності від 19.07.2007 року від імені ОСОБА_1 на уповноваження ОСОБА_2 бути його представником, що посвідчена приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Рудиком В.В. та зареєстрованої в реєстрі № 7772, наданий на дослідження у вигляді електрофотокопії - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису.

За викладених обставин, оскільки довіреність, на підставі якої укладено договір іпотеки від 20.07.2007 року, підписана не позивачем, а іншою особою, то договір іпотеки укладений з грубим порушенням норм цивільного законодавства України та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Іпотечне зобов`язання не може існувати без основного, в якості якого іпотека виступає способом забезпечення виконання, а відтак договір іпотеки з цих підстав підлягає визнанню недійсним.

Окрім того, вчинення вищезазначених правочинів від імені позивача, а саме надання Доручення від його імені 19.07.2007 року у місті Вінниця, подальше укладання кредитного та іпотечного договору 20.07.2007 року в м. Вінниця та договорів поруки із ТОВ «Крок К» та ТОВ «Енергоінтеграція» 20.07.2007 року є неможливим і з огляду на те, що на момент вчинення цих правочинів позивач перебував на відпочинку у смт. Гурзуф АР Крим разом із ОСОБА_3 , яка була допитана в якості свідка. Свідки цьому також були пані ОСОБА_4 та пані ОСОБА_5 , які надали свої пояснення на нотаріальних бланках, а також були допитані в якості свідків Ялтинським судом. Окрім того, позивачу надано витяг із робочого журналу ПП « ОСОБА_6 » та завірено печатками приватного підприємця роздруковане листування електронною поштою, так як їхав позивач на відпочинок за попереднім бронюванням житла.

Також, 25.06.2008 року ОСОБА_1 був викликаний до Замостянського районного суду м. Вінниця в якості одного з багатьох позивачів, який начебто в судовому порядку вимагав визнати дійсними якісь договори купівлі-продажу та зобов`язати провести їх реєстрацію. Інші позивачі в судове засідання не з`явились. Позовної заяви в позивача не було, він її не складав, участі в її колективному складанні не брав, нікого на те не уповноважував, не підписував, підпис на позовній заяві від його імені був підроблений, тому в суді просив залишити позов без розгляду.

Окрім того, прокуратурою Вінницької області за заявою позивача та за заявами представників ВАТ «Універсал Банк» були порушені кримінальні справи, які були об`єднані в одне провадження, призначено почеркознавчі експертизи, проте до цього часу будь-яких висновків в цій кримінальній справі немає, справа не передана до суду.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду та просив визнати довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. від 19.07.2007 року за № 7772, недійсною; визнати договір іпотеки від 20.07.2007 року, укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 , та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. № 5339616, недійсним; скасувати заборону відчуження, реєстраційний номер обтяження № 5339616, наявного у єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки, 1000, від 20.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Рудик Л.В.; скасувати заборону відчуження у формі іпотеки, реєстраційний номер обтяження № 5339851, наявного у державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки, 1000, від 20.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Рудик Л.В.

В ході розгляду справи представник позивача змінила підстави позову та уточнила позовні вимоги, просила визнати недійсним договір іпотеки від 20.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. № 5339616 та укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та гр. ОСОБА_2 , що діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського округу Рудиком В. В. від 19.07.2007 року за №7772; скасувати заборону відчуження, реєстраційний номер обтяження № 5339616 наявного у єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомо майна на підставі договору іпотеки, 1000, від 20.07.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Рудик Л.В.; скасувати заборону відчуження у формі іпотеки, реєстраційний номер обтяження №5339851 наявного у державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки, 1000 від 20.07.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Рудик Л.В.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні. Витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» оригінал договору іпотеки від 20.07.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 15/04594-к-07 від 20.07.2007 року.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року витребувано від приватного нотаріуса Рудика Л.В. оригінал договору іпотеки від 20.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 15/04594-к-07 від 20.07.2007 року, а також усі належні до нього документи.

Ухвалою суду від 30.07.2020 року витребувано із Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації інвентаризаційну справи на об`єкт нерухомості – нежитлову будівлю та споруди, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/60 частку якої та складаються з приміщення №9 пл.123,8 в будівлі складу-магазину літ. «А», адреса: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_1 КП «ВОБТІ» 09.07.2007 року в реєстрову книгу №17 за №901 та реєстрову книгу №17, у якій за №901 від 09.07.2007 року було зареєстроване право власності на 1/60 частку нежитлової будівлі та споруд розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з приміщення № 9 пл.123,8 в будівлі складу-магазину літ. «А», а також документи які стали підставою для такої реєстрації.

Ухвалою суду від 26.11.2020 року витребувано від приватного нотаріуса Рудика Л.В. належним чином завірені копії договору іпотеки від 20.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 15/04594-к-07 від 20.07.2007 року, а також усі належні до нього документи.

Ухвалою суду від 26.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача також в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у його відсутність. Окрім того, просив відмовити в задоволенні позову, надавши суду відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що за наявними в банку матеріалами справи по клієнту ОСОБА_1 у справі № 2-201-1/10, що знаходилася на розгляді Солом`янського районного суду м. Києві за змістом зустрічного позову ОСОБА_1 , зокрема на сторінці 6 здійснено посилання: «в анкеті вказано, що під забезпечення кредиту я пропоную приміщення, що становить 1/60 будівлі по АДРЕСА_1 . В мене ніколи не було ніякого майна м. Вінниця, і з`ясувати, як, коли, за яких обставин я набув права власності на це майно це прямий обов`язок органів внутрішніх справ та слідства...»

Тобто, ОСОБА_1 під час розгляду справи № 2-201-1/10 взагалі заперечував будь-яку причетність до об`єкту нерухомого майна, яке виступило предметом іпотеки, заперечував законність його ймовірних прав на таке майно.

Із дати 28 травня 2010 року - ухвалення рішення Солом`янського районного суду м. Києва на дату інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 187458193 від 04.11.2019 року минуло більше 9 років.

Поряд із цим, вказані факти спростовують необізнаність ОСОБА_1 щодо наявності забезпечення за договором кредиту та обізнаності щодо реєстрації іпотеки, факту укладення оспорюваного договору іпотеки однією датою із кредитним договором.

Позивач разом із позовом надав копію постанови про порушення кримінальної справи та прийняття справи до свого провадження від 03.06.2009 року щодо обстав пов`язаних із укладенням кредитного договору по зверненню представників ВАТ «Універсал Банк». Разом із тим, на сьогодні позивач не надає будь-якої інформації щодо його звернення до поліції та щодо результатів такого звернення.

Спірність юридичної позиції ОСОБА_1 щодо прав власності при розгляді справи № 2-201-1/10 Солом`янським районним судом м. Києва та на сьогодні викликає реалі сумніви щодо достовірності обставин, доказів, на які він посилається.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач за змістом позову посилається лише на дату інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 187458193 від 04.11.2019 року. Але при цьому, не наводить поважних підстав за яких не знав про укладення оспорюваного договору іпотеки раніше і які були вжиті ним заходи щодо можливості дізнатися про дату укладення договору протягом 9 років (хоча б з моменту розгляду справи щодо визнання договору кредиту недійсним). Заяви про поновлення строку позовної давності позивачем також не подано.

Фактично із дати укладення оспорюваного договору іпотеки - 20.07.2007 року до звернення ОСОБА_1 із позовом до суду минуло 13 років.

Відтак, AT «Універсал Банк» вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності і відсутні поважні причини та правові підстави для поновлення такого строку.

30.07.2020 року представником позивача надано суду відповідь на відзив.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28.05.2010 року в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Енергоінтеграція - Україна», ТОВ «Крок-К» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Визнано недійсним Кредитний договір № 15/04/594к-07 від 20.07.2007 року укладений між ВАТ «Банк Універсальний» (за місцем знаходження Вінницької філії банку) та гр. ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В. від 19.07.2007 р. за № 7772. Стягнуто з ВАТ «Банк Універсальний» на користь ОСОБА_1 понесені останнім у цій справі судові витрати на загальну суму - 2806 (дві тисячі вісімсот шість) грн. 14 коп. В іншій частині позовних вимог зустрічного позову відмовлено.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, вище зазначеним рішенням встановлено, що «20.07.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (за місцем знаходження Вінницької філії банку) та гр. ОСОБА_1 від імені якого діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В. В. від 19.07.2007 р. за № 7772, укладено Кредитний договір № 15/04/594К-07.

За умовами зазначеного договору сторони домовились, що банк надає ОСОБА_1 у тимчасове платне користування кредит в сумі 252 500 грн. строком до 19.07.2018 р. за процентною ставкою 17, 45 % річних.

Згідно заяви на видачу готівки № 19_103 суму кредитних коштів у повному обсязі, а саме, в розмірі 252 500 грн. готівкою, на підставі вищезазначеного Кредитного договору отримав гр. ОСОБА_2 згідно довіреності № 7772.

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 19.07.2007 р, зареєстрованої за № 7772, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 , в тому числі, бути представником при підписанні договору кредиту в сумі 252 500 грн. в банку ВАТ «Банк Універсальний» та отримувати всю вказану суму кредиту в касі вказаного банку.

Відповідно до висновку № 110654 судово-почеркознавчої експертизи у цій справі від 24.02.2010 р. виконаної експертами КНДІСЕ на виконання ухвали суду від 02.11.2009 р. за клопотанням відповідача ОСОБА_1 : «Підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого розміщено у рядку «Підпис: _____» та запис « ОСОБА_1 », який розміщено після підпису у Довіреності від 19.07.2007 р. від імені ОСОБА_1 на уповноваження ОСОБА_2 бути його представником, що посвідчена приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Рудиком В. В. та зареєстрована в реєстрі за № 7772, наданій на дослідження у вигляді електрофотокопії, - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису на сторінці 1 паспорту СН 048730, виданого 17.11.1998 р. Жовтневим РУ ГУ МВС України в м. Києві, електрофотокопія якого міститься на аркуші цивільної справи № 2-1328-1/09.

Зазначене підтверджує посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що він не підписував довіреність на користь гр. ОСОБА_2 , на підставі якої останній підписав спірний договір від імені ОСОБА_1 .

Як вбачається з обставин справи та що підтверджується зібраними доказами в справі, ОСОБА_1 своїм підписом волю у вчиненні такого правочину, як вище зазначена довіреність не посвідчував, в момент посвідчення правочину в м. Вінниці не знаходився, та показав суду, що наміру вчиняти зазначений правочин не мав та не має, що свідчить про порушення при вчиненні довіреності від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вимог регламентованих ч. 3 ст. 203 ЦК України, а тому зазначена довіреність є недійсною.

Крім цього, виходячи з того, що дії по вчиненню зазначеної довіреності мають ознаки обману (омани), хоча на день розгляду справи не доведено в межах кримінального судочинства з боку яких саме осіб, суд вважає, що зазначений правочин є недійсним і на підставі положень ст. 230 ЦК України.

На підставі наведеного, слід вважати, що на момент укладення спірного кредитного договору, гр. ОСОБА_2 не мав право виступати при його укладанні представником ОСОБА_1 , як позичальника, підписувати цей договір та отримувати на його виконання кредитні кошти.»

За положеннями ст.ст. 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погода ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами першою-третьою ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

Статтею 216 ЦК України визначено правові наслідки недійсності правочину, а саме: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи те, що договір іпотеки від 20.07.2007 року був укладений на підставі довіреності, підпис у якій виконано не ОСОБА_1 , що встановлено рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28.05.2010 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 20.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. № 5339616 та укладеного між ВАТ «Банк Універсальний» та гр. ОСОБА_2 , що діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського округу Рудиком В. В. від 19.07.2007 року за №7772 та, як наслідок, скасування заборон.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.ст.257, 261 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлена в три роки, щодо вимог про стягнення пені - один рік. Перебіг строку позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення, що і відбулось у даній справі, оскільки відповідач звернувся до суду із письмовою заявою про застосування строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, за змістом зустрічного позову ОСОБА_1 у цивільній справі у справі № 2-201-1/10, зокрема на сторінці 6 здійснено посилання: «в анкеті вказано, що під забезпечення кредиту я пропоную приміщення, що становить 1/60 будівлі по АДРЕСА_1 . В мене ніколи не було ніякого майна м. Вінниця, і з`ясувати, як, коли, за яких обставин я набув права власності на це майно це прямий обов`язок органів внутрішніх справ та слідства...».

Тобто, ОСОБА_1 під час розгляду справи № 2-201-1/10 взагалі заперечував будь-яку причетність до об`єкту нерухомого майна, яке виступило предметом іпотеки, заперечував законність його ймовірних прав на таке майно.

Із дати 28 травня 2010 року - ухвалення рішення Солом`янського районного суду м. Києва на дату інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №187458193 від 04.11.2019 року минуло більше 9 років.

Поряд із цим, вказані факти спростовують необізнаність ОСОБА_1 щодо наявності забезпечення за договором кредиту та обізнаності щодо реєстрації іпотеки, факту укладення оспорюваного договору іпотеки однією датою із кредитним договором.

Позивач не довів той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач посилається лише на дату інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 187458193 від 04.11.2019 року. Але при цьому, не наводить поважних підстав за яких не знав про укладення оспорюваного договору іпотеки раніше і які були вжиті ним заходи щодо можливості дізнатися про дату укладення договору протягом 9 років (хоча б з моменту розгляду справи щодо визнання договору кредиту недійсним). Заяви про поновлення строку позовної давності позивачем також не подано.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, враховуючи вказані вимоги закону та зважаючи, що позивач пред`явив даний позов із пропуском строку позовної давності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями статей 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд залишає за позивачем.

На підставі вищевикладеного суд, керуючись ст.ст. 525, 629, 1054, 1056 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 77, 79, 80, 89, 102, 110, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору іпотеки недійсним та скасування записів – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19.

Повний текст судового рішення складено 16.04.2021 року.

Суддя О.О. Жмудь