Рішення № 96395364, 05.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/23930/20

Провадження № 2/752/4058/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.03.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Оджубейської Д.І,,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заборгованостіта трьох відсотків річних,

в с т а н о в и в:

у листопаді 2020 року позивач ТОВ «Ліко-Житлосервіс» звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за утримання підземної автостоянки.

В обґрунтування позову ТОВ «Ліко-Житлосервіс» зазначило, що відповідач з 08.07.2008 є власником машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу АДРЕСА_2, а тому є споживачем наданих йому житлово-комунальних послуг. ОСОБА_1 не здійснює оплату за надані послуги, у зв`язку з чим за період з 01.02.2020 по 31.08.2020 року утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги на суму 4816,00 грн.

Позивач зазначає, що боржник, з моменту укладення договору про участь у витратах від 08.07.2008 року та по 31.09.2020, користувався послугами, проте в порушення договірних умов, не оплачував їх в повному обсязі.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30.11.2020 року прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не подав заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

На підставі положень ст.ст.274-279 ЦПК України та відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником машиномісця АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ТОВ «Ліко-Житлосервіс» здійснює обслуговування, утримання та експлуатацію підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Акту прийому-передачі підземної автостоянки від 01.09.2008 року.

Також судом встановлено, що позивач та відповідач уклали договір №156 від 08.07.2008 року «Про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території». Зокрема, відповідно до вказаного договору виконавець забезпечує надання послуг з утримання підземної автостоянки, зберігання транспортних засобів власника на стоянці - м/місце №29 на підземній автостоянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 , власник за договором, оплачує послуги виконавця з обслуговування стоянки і бере участь у витратах на її утримання.

Відповідно до положень ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, відповідач належним чином не виконав свій обов`язок з оплати за спожиті послуги, внаслідок чого відповідно до розрахунку, наданого позивачем у останнього виникла заборгованість в період з 01 лютого 2020 року по 31.08.2020 року з оплати послуг за користування машиномісцем, надання комунальних послуг та послуг з утримання підземної автостоянки і прилеглої території у розмірі 4816,00 грн., три відсотка річних за час прострочення виконання зобов`язання за вказаний період - 1,75 грн, що разом становить 4817,75 грн.

Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Жодних доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем, відповідачем не надано, в тому числі, не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості, а також не подано відповідних заяв про можливість застосування строків позовної давності до позовних вимог, що позбавляє суд можливості самостійно вирішити вказані питання.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 280, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» (м.Київ, вул. Ломоносова, 58-А, ЄДРПОУ 30303467) заборгованість за утримання підземної автостоянки в розмірі 4816,00 грн., три відсотка річних у розмірі 1,75 грн., судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя