Ухвала суду № 96393560, 26.03.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/91/21

ун. № 759/3078/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) про визнання припиненим договір поруки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить визнати припиненим договір поруки від 30.05.2008 № SR-009/321/2008 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 та визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 30.05.2008 № SR-009/321/2008, укладеного між нею та ЗАТ «ОТП Банк».

22.03.2020 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накласти арешт та заборону відчуження на майно ОСОБА_1 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити здійснення будь-яких дій щодо вказаного приміщення; зупинити вчинення виконавчий дій щодо вказаної квартири; заборонити головним державним виконавцям Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) та державним виконавця у т.ч. начальнику вказаного відділу, складати та затвердити акт про проведення опису, електронних торгів щодо квартири ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , перерахувати стягнуті грошові суми стягувачу АТ «ОТП Банк» (на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 у справі № 2-1156-1/10 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ), передавати (у власність) вказане приміщення будь-яким особам; зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № 30905084 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та виконавче провадження № 30906248 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, який не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що ЗАТ «ОТП Банк» втратив право вимоги, а ТОВ «ОТП Факторинг» не набув права стягувача виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом м. Києва № 2-1156-1/10 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010р. ухваленого по справі № 2-1156-1/10 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування заяви посилалася на те, що заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_1 стягнуто на підставі кредитного договору від 30.05.2008 № ML-009/321/2008 та договору поруки від 30.05.2008 № SR-009/321/2008 про припинення якого заявляє позивач. Так як договір поруки визнаний судом припиненим, то має бути зупинено стягнення на підставі вказаного виконавчого документа у виконавчому проваджені від 27.01.2012 ВП № 30906248, (ВП 30657610) від 19.01.2017 та заборонено вчинити виконавчі дії у вказаному виконавчому провадженні. В межах виконавчого провадження № 30906248, 22.02.2021 Головним державним відділу ДВС прийнята постанова про опис та арешт майна ОСОБА_1 . Це єдине житло в якому проживає сім`я ОСОБА_1 і яке придбано не за кредитні кошти. Враховуючи, що реалізація арештованого майна в подальшому може ускладнити або зробити неможливим виконання прийнятого судом рішення по даній справі, вважає за необхідне звернутися до суду з клопотанням про зупинення реалізації арештованого майна на стадії підготовчих дій до розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 25.05.2017р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) про визнання припиненим договір поруки.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-009/321/2008 від 30.05.2008 в розмірі 412 623,03 доларів США, що за курсом НБУ на час постановлення рішення становить 3266695,20 грн , 80 904,88 грн., судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 700,00 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120.00 грн., а всього на загальну суму 3 349 420,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Крайчинського С.С. відкрито виконавче провадження (ВП № 30905084) з примусового виконання виконавчого листа № 2-1156-1/10, стягувач ПАТ «ОТП Банк», боржник ОСОБА_2 .

Постановою головного державного виконавця Крайчинського С.С. від 27.01.2012 відкрито виконавче провадження (ВП № 30906248) з примусового виконання виконавчого листа № 2-1156-1/10, стягувач ПАТ «ОТП Банк», боржник ОСОБА_1

22.02.2021 здійснено опис та арешт майна, а саме квартири за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтво про право власності на квартиру від 06.06.2001 ОСОБА_1 належить квартира, що розташована АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Види забезпечення позову визначені у ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Крім того, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз`яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Відповідно до ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.151-153, 293 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) про визнання припиненим договір поруки.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання її суддею.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.О.Петренко