Рішення № 9639060, 28.04.2010, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 2-196/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 квітня 2010 р. Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді - Жмайло Н.В.

при секретарі - Тіщенко Т.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Безштанько А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він, працюючи на шахті «ім. Героїв Космосу» ВСП ВАТ «Павлоградвугілля» в якості прохідника підземного 5 розряду, ушкодив здоров'я внаслідок професійного захворювання. Його вік та стан здоров'я перешкоджав подальшому продовженню трудової діяльності і він був звільнений за п.2 ст. 40 КЗпП України. У зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів (запиленість повітря робочої зони, підвищення та зниження температури, рівень шуму, рівень локальної вібрації, рівень вологості та рухомості повітря, рівень фізичного перевантаження та інші) на шахті «ім. Героїв Космосу» ВСП ВАТ «Павлоградвугілля» він отримав хронічне професійне захворювання. На підтвердження даного професійного захворювання було складено Акт П-4 від 21.12.2006 року. За висновками медично-соціальної експертної комісії від 30.01.2007 р. йому було встановлено первинно 65 % стійкої втрати професійної працездатності безстрокове та 3-тю групу інвалідності з 11.01.2007 року. Заборонено приймати участь у підземних роботах, тяжка фізична праця, несприятливий мікроклімат та рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка, постановою № 5375/1 від 15.02.2007 р. йому були призначені одноразова допомога та щомісячна грошова сума в зв'язку з стійкою втратою професійної працездатності згідно довідки МСЕК., але моральна шкода не відшкодована. В зв'язку з стійкою втратою професійної працездатності вважає, що йому спричинена моральна шкода, оскільки у нього наявні: фізичний біль, душевні страждання, переживання викликані наслідками професійного захворювання існування; позивач втратив професійну працездатність, втратив можливість повністю реалізувати свої можливості, постійно змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки професійного захворювання. Стан здоров'я став незадовільним, часто лікується стаціонарно та амбулаторно, в нього сильні болі в суглобах, безспокійний сон, став нервовим та дратівливим, неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль, позивач втратив впевненість у майбутнє, відчуває депресивний стан. Вказані вище обставини спричиняють йому додаткові душевні та моральні страждання та обумовлюють необхідність пристосуватись та організувати своє повсякденне життя по новому. Простить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду з урахуванням всіх вище наведених ним обставин у розмірі 165 000 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на наведені в позові обставини, просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 165000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на наведені в позові обставини, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідачем не надано доказів неправомірних дій з боку відповідача в період виконання позивачем трудових обовязків, також позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 233 КЗпП України, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач з 15.03.1979 року по 23.08.2006 року він знаходився у трудових відносинах з ДХК ВАТ “Павлоградвугілля” й працював за різним фахом, звільнений за станом здоровя, яке перешкоджає продовженню даної роботи згідно п.2 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 19-22).

За час роботи на підприємстві в підземних, шкідливих умовах він також захворів професійними захворюваннями: радикулопатія шийна та попереково-крижова з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферійним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового періартрозу ПФ другого ст.., дефартрозу ліктьових ПФ першого-другого ст. і колінних ПФ другого ст..суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст.; Нейросерсорна приглухуватість 1 (з легким зниженням слуху); захворювання професійні (07.12.2006 р.), згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 21.12.2006 р. Професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів (а.с. 6).

Відповідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ДНА-02 № 018080 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 65 % втрати працездатності (а.с. 7).

Згідно довідки обласної МСЕК № НОМЕР_1 від 30.01.2007 року ОСОБА_1 з 11.01.2007 р. встановлено третю групу інвалідності безстроково у звязку з професійним захворюванням та протипоказано роботу в підземних умовах, важку фізичну працю, несприятливий мікроклімат (а.с. 7).

Відповідно постанови ВВД ФССНВУ в м. Тернівка про призначення страхової виплати від 15.02.2007 року № 5375/1 ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 31500 грн. та щомісячні страхові виплати, виплата моральної шкоди не проводилась (а.с. 8-9).

Згідно копій виписних епікризів відносно ОСОБА_1 останній неодноразово проходив лікування з діагнозами: вертеброгенальна п/к радікулопатія зі стійким посередньо вираженим больовим, м/тонічним синдромом на фоні остеохондроза п/х відділу, спонділоартроза, грижі диску 1,5-81 - 0,6см., порушенням статико-динамічних функцій хребта, поліостеоартроз 2 ст. з ураженням акроміально-ключичних сочленінь, плечових суглобів, остеоартроз ліктьових суглобів 1ст., хроничною сенсоневрально-тугоухостю 1 (легкої) ст., вегето-сенсорною полінейропатія 1 ст., радикулопатія шийна 1 попереково-крижова з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродисстрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу ПФ 2 ст., деф. Артозу ліктьових ПФ 1-2 ст. і колінних ПФ 2 ст. суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першого-другого ст. (пиловий бронхит першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.). ЛН першого-другого ст. , нейросенсорна приглухуватють 1 ст. (з легким зниженням слуху) (а.с. 10-18).

Згідно довідки фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення виконавчої дирекції фонду в м.Тернівці Дніпропетровської області від 02.06.2009 року № 1962 ОСОБА_1 стосовно відшкодування моральної шкоди з ВВД ФССНВУ в м. Тернівці із позовною заявою до суду не звертався та не отримував відшкодування моральної шкоди (а.с. 28).

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки: він частково втратив професійну працездатність; змушений регулярно проходити стаціонарні лікування, погіршились стосунки з рідними, бо він не може займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль; відчуває депресивний стан; та інші обставини.

Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Оскільки позивач є застрахованою особою, відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» йому призначені ВВД ФССНВУ у місті Тернівці передбачені вказаним Законом страхові виплати, але не відшкодовано спричинену йому моральну шкоду.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розяснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. У п. 16 цієї постанови зазначалось про тримісячний строк позовної давності.

Згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» який набрав чинності 01.04.2001 року одним із завдань якого є та обовязку Фонду було відшкодування моральної шкоди, заподіяну умовами виробництва, застрахованим і членам їх сімей від нещасних випадків. У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені.

Немає застережень щодо існування такого строку і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 березня 1992 року №6 (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та на 2007 рік /відповідно пункт 27 ст.77 та пункт 22 ст.71/ на 2006 та 2007 роки зупинялася дія в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей абзацу 4 ст.1,підпункту «е» ч.1 ст.21,ч.3 ст.28,ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності».

20 березня 2007 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закон України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, яким були виключенні статті Закону стосовно обовязку відшкодування Фондом моральної шкоди.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними, оскільки громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу(роботодавця).

Крім цього, Законом від 28 грудня 2007 року № 107 У1 з п.3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і, водночас, доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008/справа про страхові виплати/зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст..237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 передбачало тлумачення діючих на той час положень Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” з приводу страхової виплати моральної шкоди потерпілим на виробництві, тоді як рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008/ від 08 жовтня 2008 року містить висновок про конституційність положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань ,які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 20 березня 2007 року, яким були виключенні статті Закону стосовно обовязку відшкодування Фондом моральної шкоди.

Тобто вказані рішення Конституційного Суду мають різні правові підстави.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

Щодо строку позовної давності, то слід зазначити, що відповідно до ст..9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, виходячи з положень п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю.

З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 21.12.2006 року, що призвело до ушкодження його здоровя на виробництві, моральних страждань потерпілого.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 6500 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, ст.ст.153,237-1 КЗпП України, ст.268 ч.1 п.3 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 6500 (шість тисяч пятсот) гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 325 (триста двадцять пять) грн. та на користь УДКУ м. Тернівка ГУДКУ в Дніпропетровській області, Код ЄДРПОУ: 23929856, р/р: 31214259700035, банк ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО банку: 805012 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 (п'ятнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, і подання після цього у 20-ти денний строк апеляційної скарги, або без подання заяви про оскарження шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий