Рішення № 96390344, 20.04.2021, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/160/21

Провадження № 2/375/270/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі :

головуючої судді Чорненької О.І.

при секретарі судового засіданн Киричок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 до Товариства з обмеженою відповдіальністю "Ізі кредит", ЄДРПОУ 36183990 адреса: 04210 м. Київ, вул. Оболонська Набережна, 15, корпус 4 про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТзОВ «Ізі кредит» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. В обґрунтування позову позивач вказала, що 04.06.2020 року між ТОВ «Ізі кредит» та нею було укладено кредитний договір №267917.

Відповідно до п.п.3., 3.3. Кредитного договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти в кредит Позичальникові у сумі 4 000 грн. на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Строк кредиту за цим Договором складає 17 тижнів.

Згідно п.п.5.2. 5.4. Кредитного договору реальна (ефективна) річна процентна ставка за кредитом складає 1 780,83%., сума щотижневого платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається Графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 453.46 %(процентів) річних від Суми кредиту з першого по 7 платіж та 2.01% (процентів) річних з 8 до останнього платежу згідно з Графіком платежів, у розрахунку з потижневою сплатою - 8.72 % (процентів) з 1 по 7 платіж та 0.04 % (процентів) з 8 до останнього платежу, за період дії Договору - 61.44 % (процентів).

Позивач вважає, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені її права як споживача, згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних», у зв`язку з чим, нею у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення.

Порушення своїх споживчих прав вбачає в наступному.

Так, перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до п.10.1.3. Кредитного договору, підписуючи даний Договір, позивач засвідчує, що повідомлена про свої права та обов`язки відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте будь який окремий документ, що містив би інформацію зокрема про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, їй не надавали і ні де про це вона не ставила свій підпис.

Вважає, що відповідач, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів. Зокрема відповідач не надав їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.

Не дивлячись на той факт, що відповідно до п.п.2.1., 2.2. Кредитного договору позивач начебто підтверджує, що в чіткій та зрозумілій формі отримала інформацію від Товариства, шо вказана в ч.2 ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та підтверджує, що надана інформація є повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансової послуги, що надається Кредитодавцем. Проте їй, як споживачу, не була надана ця інформації, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, а отже відсутнє і будь яке письмове підтвердження про ознайомлення її з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору.

На думку позивача, відповідач проігнорував вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч.2 п.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Так відповідно до п.п.5.2. 5.4. Кредитного договору реальна (ефективна) річна процентна ставка за кредитом складає 1 780,83%., сума щотижневого платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається Графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 453.46 %(процентів) річних від Суми кредиту з першого по 7 платіж та 2.01% (процентів) річних з 8 до останнього платежу згідно з Графіком платежів, у розрахунку з потижневою сплатою - 8.72 % (процентів) з 1 по 7 платіж та 0.04 % (процентів) з 8 до останнього платежу, за період дії Договору - 61.44 % (процентів).

Також забороняється як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Позивач зазначає, що вона не мала можливості детально ознайомитися з внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства перед укладанням Кредитного договору. Тому вважає, що Кредитний договір не відповідає вимогам встановленим ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» для Договорів про надання фінансових послуг, адже права та обов`язки сторін самим договором повністю не визначені.

Як виявилося пізніше у Кредитному договорі міститься безліч умов, що регулюються законодавством, з якими вона ніколи в житті не зустрічалась та який укладений не на вигідних для неї умовах. Здійснюючи оформлення кредиту за 10 хвилинний проміжок часу, позивач не мала можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які отримає в результаті укладання даної угоди.

Отже, недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст. 215 ЦК України, для визнання даного Кредитного Договору недійсним, в зв`язку з недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.

Також відповідачем порушено норми п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до п.п.5.2. 5.4. Кредитного договору реальна (ефективна) річна процентна ставка за кредитом складає 1 780,83%., сума щотижневого платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається Графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 453.46 %(процентів) річних від Суми кредиту з першого по 7 платіж та 2.01% (процентів) річних з 8 до останнього платежу згідно з Графіком платежів, у розрахунку з потижневою сплатою - 8.72 % (процентів) з 1 по 7 платіж та 0.04 % (процентів) з 8 до останнього платежу, за період дії Договору - 61.44 % (процентів).

Згідно з ч. 5 п.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови Договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до умов п. 12.1. Кредитного договору, у випадку прострочення повернення кредиту та сплати нарахованих процентів (несплата належної суми грошових коштів в дату закінчення Строку кредиту), на наступний календарний день після належної дати платежу Кредитодавець нараховує, а Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю неустойку за кожен день такого прострочення. Сукупна сума нарахованої неустойки не може перевищувати половини суми кредиту.

На підставі викладеного позивач просить визнати недійсним Кредитний договір №267917 від 04.06.2020року.

В судове засідання позивач не з`явилась, в позовній заяві просила розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив-заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, розгляд справи просив проводити без його участі.

В обгрунтування заперечень на позовну заяву зазначив, що кредитодавцем не було порушено норми загального законодавства та було повідомлено позивача про всі істотні умови, які передують укладенню Кредитного договору, а тому Кредитний договір не може бути визнаний недійсним на підставі ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», яка, крім того, була виключена, на підставі ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про захист персональних даних», оскільки дані Закони не визначають підстав/вимог для визнання правочину/електронного договору недійсним, а визначають умови, які передують укладенню Кредитного договору.

Крім того, отримання позивачем суми кредиту підтверджується видатковим касовим ордером від 04.06.2020, документом строгої бухгалтерської звітності, не розпискою на, яку посилається позивач, зазначаючи що її повинен був надати позичальник, для посвідчення передачі їй кредитодавцем визначеної суми грошей, тобто 4000 грн.

На протязі 14 днів ОСОБА_1 не звернулася до ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ" та не повернула отриману суму кредита та в подальшому користувалася отриманими кредитнами коштами.

За договором, останній платіж ОСОБА_2 повинна була зробити 29.12.2020, або закрити кредит достроково звернувшись з письмовою заявою до кредитодавця для відповідного корегування кредитних зобов`язань.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку несплати позичальником чергового платежу в день його належної сплати, визначеної Графіком платежів, то починаючи з 31-ого календарного дня від дати його належної сплати позичальник повинен додатково до простроченого платежу сплатити кредитодавцю неустойку в розмірі 400 грн. за кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення, при цьому розмір нарахованої неустойки не повинен перевищувати 2000 грн.

Неустойка - пеня, за прострочення платежів, ОСОБА_1 не нараховувалася, так як платежі робилися своєчасно. Подвійної відповідальності, як зазначає Позивач, за прострочення платежу, за умовами договору не передбачено - Розділ 5, п. 12. 1- 4 Договору. Позивач зазначені умови договору трактує не вірно, на свою користь - для визнаннаня кредитного договору недійсним.

11.08.2020 ОСОБА_1 здійснила платіж у розмірі 3002 грн., таким чином сплатила кредит у повному розмірі - 6392 грн. Про достровове закриття кредиту, що передбачено умовами Договора, до Кредитодавця з письмовою заявою ОСОБА_1 не зверталася, корегування кредитних зобов`язань не проводилося.

ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ", як кредитодавець, немає жодних майнових претензій до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання за кредитним договором № 267917 від 04.06.2020, який за своїм статусом в обліково-реєстраційній системі ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ" рахується "закінчений", сплачений повністю.

11 серпня 2020 року, ОСОБА_1 після закриття попереднього кредиту, у відокремленому підрозділі філії № 11 ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ" у м. Біла Церква, уклала новий кредитний договір № 274315, згідно з умовами якого ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ" надало їй в кредит у розмірі 7000 грн. ОСОБА_1 прийняла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ" відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, згідно з Графіком платежів. Кредит надано строком на 20 тижднів зі сплатою відсотків за користування кредитом. Загальна сума всіх платежів за договором з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом становила 11760,00 грн.

Отримання Позивачем суми кредиту підтверджується видатковим касовим ордером від 11.08.2020.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право серед іншого на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Судом встановлено, що 04.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №267917, відповідно до якого відповідач на умовах строкового повернення та сплати відсотків за договором надає грошові кошти в розмірі 4000 грн., а позивачка зобов`язується повернути відповідачу надані кредитні кошти сплативши проценти за користування кредитом: 2,01-8,72% - ставка за користування кредитом на день та 1 780,83% - реальна річна ставка за кредитом.

Відповідно до п.п.3., 3.3. Кредитного договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти в кредит Позичальникові у сумі 4 000 грн. на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Строк кредиту за цим Договором складає 17 тижнів.

Згідно п.п.5.2. 5.4. Кредитного договору реальна (ефективна) річна процентна ставка за кредитом складає 1 780,83%., сума щотижневого платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається Графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 453.46 %(процентів) річних від Суми кредиту з першого по 7 платіж та 2.01% (процентів) річних з 8 до останнього платежу згідно з Графіком платежів, у розрахунку з потижневою сплатою - 8.72 % (процентів) з 1 по 7 платіж та 0.04 % (процентів) з 8 до останнього платежу, за період дії Договору - 61.44 % (процентів).

У розділі договору «Реквізити та підписи сторін» вказано прізвище, ім`я та по-батькові позивачки, паспортні дані, ІПН, місце прописки та її підпис. Також особистий підпис позивачки стоїть на кожній сторінці договору.

Як вбачається із вищезазначеного договору, між позивачкою та відповідачем було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Даним договором чітко визначені зобов`язання сторін.

Згідно ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, правочин завжди дійсний, але він може бути дійсним умовно. Заінтересована особа може його оспорити, і тоді він втратить силу за рішенням суду.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка була чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Позивач на обґрунтування своїх вимог посилається на положення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», разом з тим на час виникнення спірних правовідносин вказана стаття мала наступну редакцію «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування"».

За змістомч.ч.1-3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору;

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором;

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;

15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей;

16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Відповідно до ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами спірного договору, судом встановлено, що відповідно до пп.2.1., 2.2. кредитного договору підписанням цього договору позивачка підтвердила, що інформація, зазначена в ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» їй надана, вона повністю розуміє предмет та зміст цього договору, при цьому, зазначено, надана кредитодавцем інформація, забезпечує правильне розуміння позивачкою суті фінансової послуги без нав`язування її придбання та користування нею.

Крім того, спірний кредитний договір містить інформацію, як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України. Позивачка була ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується її підписом в договорі.

Правила надання грошових коштів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі КРЕДИТ», перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті товариства про, що вказано в заяві на укладення кредитного договору (додаток 1 до Договору).

Посилання позивачки на порушення вимог ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (ст. 11 Закону України «Про інформацію»).

Згідно п.п.10.1.4 та 10.1.6 позивач надала кредитодавцю згоду на збір, обробку, накопичення, зберігання, оновлення та використання своїх персональних даних, в тому числі на їх обробку з метою оцінки фінансового стану позичальника та його спроможності виконувати зобов`язання за цим договором. Вона надає згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань як позичальника за цим договором, кредитодавець має право передати інформацію про таке невиконання або неналежне виконання позичальником зобов`язань та персональні дані позичальника третім особам (включаючи, але не обмежуючись, бюро кредитних історій), зокрема звертатися до третіх осіб для захисту своїх законних прав та інтересів, організації стягнення заборгованості за цим договором, та вдаватись до інших способів захисту своїх прав та інтересів, а також укласти договір про відступлення прав вимоги за цим договором, за яким до третіх осіб переходить право вимоги до позичальника щодо сплати заборгованості за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні кредитного договору сторонами додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист персональних даних».

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши умови кредитного договору, судом встановлено відсутність умов щодо сплати споживачем непропорційної суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання зобов`язань за договором. В договорі визначено, що неустойка не може перевищувати половину суми кредиту.

Крім того, відповідачем проведено позивачу повне списання неустойки за кредитним договором на підставі Закону України «№533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17.03.2020 року.

Враховуючи наведене, а також те, що при підписанні спірного кредитного договору позивачка погодилась з його умовами, факт отримання кредитних коштів нею не заперечується, що свідчить про виконання з боку відповідача зобов`язань по кредитному договору, обставин невідповідності положень кредитного договору вимогам законодавства судом встановлено не було, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТзОВ «Ізі кредит» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, слід відмовити.

Керуючись ст.203, 204, 215, 626, 627, 628, 638, 641, 644 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Ізі кредит» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Рокитнянський районний суд Київської області.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя О.І. Чорненька