Рішення № 96385900, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 826/15060/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянин Сирійської Арабської Республіки (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Київській області (надалі - Відповідач), у якому просить суд визнати протиправними дії Відповідача, скасувати рішення Відповідача від 27.08.2018 №01/3215.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що Відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на імміграцію та не враховано, що Позивач перебуває у шлюбі з громадянкою України та у період перебування у шлюбі народилась дитина.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому зазначено, що під час розгляду заяви Позивача про надання дозволу на імміграцію встановлено, що Позивачу заборонено в`їзд до України, про що поставлено відмітку у паспорті. Однак Позивачем змінено паспорт та в подальшому приховано інформацію про заборону в`їзду на територію України. Невиконання Позивачем норма міграційного законодавства стало підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 замінено первинного відповідача - Управління Державної міграційної служби України в Київській області його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Сирійської Арабської Республіки.

Позивач перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 05.03.2014 серії НОМЕР_1 .

Позивач із дружиною мають на утриманні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.06.2015 серії НОМЕР_2 .

Позивачем подано до Ірпінського МВ УДМС України в Київській області.

За результатом розгляду заяви Позивача Відповідачем прийнято оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 27.08.2018 №01/3215.

Вважаючи протиправним дане рішення, Позивачем оскаржено його до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 (надалі - Положення №360) ДМС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами та свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно статті 4 цього Закону іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному Законом України «Про імміграцію», можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне місце проживання, у тому числі поза квотою.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-ІІІ, а процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію - Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року №1983 (далі по тексту - Порядок №1983).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції, зокрема, надається: одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про імміграцію» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: 1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; 3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання; 5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Згідно частини1 статті 10 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідачем зазначено про те, що

З матеріалів справи встановлено, що Позивачем надано Відповідачу на підтвердження своєї особи паспорт № НОМЕР_3 від 22.02.2018 термін дії до 31.02.2020, виданий посольством Сирії в м. Києві Україна.

Відповідно до пункту 4.5 розділу IV Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС України від 15.07.2013 №681, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 06.08.2013 за № 1335/23867, прийнятого відповідно до пункту 2 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251, передбачено, що працівник територіального органу чи підрозділу ДМС України при надходженні заяви перевіряє:

- наявність підстав для обміну посвідки;

- звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах;

- перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених п. 17 Порядку (Постанова КМУ № 251).

На виконання зазначених норм Ірпінським МВ УДМС Київської області проведено перевірку матеріалів справи Позивача, про примусове повернення його з України.

При здійсненні перевірок, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, контролюючим органом встановлено, що 17.10.2017 УДМС Київської області на підставі пункту 3 Положення, надано Доручення за вих. №10/359 до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, щодо заборони в`їзду в Україну Позивачу, з терміном контролю 12.10.2020 (підстава: протокол про адміністративне затримання №001068 та рішення про примусове повернення №26 від 12.10.2017 прийняте Ірпінським МВ УДМС Київської області).

Відповідачем зазначено, що відповідно до матеріалів справи про примусове повернення, відповідні відмітки проставлені до попереднього паспорта Позивача, на підтвердження чого до суду надано копію паспорта Позивача із вказаною відміткою (а.с. 30 т. І).

Отже, органом міграційної служби встановлено, що під час подачі документів до Ірпінського МВ УДМС Київської області Позивачем приховано інформацію про отриману заборону в`їзду в Україну до 12.10.2020, чим порушено вимоги пункту 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Не виконання Позивачем норм міграційного законодавства України є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України «Про імміграцію».

Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Таким чином, оскільки щодо Позивача, на момент його звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію, була наявна заборона в`їзду на територію України та Позивачем приховано дану інформацію, суд дійшов висновку, що Відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію від 27.08.2018 №01/3215 на підставі пункту 5 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію».

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній, адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598, адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А).

Суддя Н.М. Клименчук