Рішення № 96385893, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 826/8229/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до1. Міністерства оборони України, 2. Кіровоградського обласного військового комісаріату, 3. Адміністрації Державної прикордонної служби Українипровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач 1, МОУ), Кіровоградського обласного військового комісаріату (далі по тексту - відповідач 2, Кіровоградський ОВК), Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач 3, Адміністрація ДПС), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправною бездіяльність МОУ щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності IІI групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі по тексту - Постанова №975) та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не розгляду заяви позивача від 10 квітня 2018 року по суті;

- зобов`язати МОУ призначити позивачу одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІII групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Постанови №975 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності з урахуванням висновків суду;

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградського ОВК щодо відсутності вимоги до МОУ щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі настанням інвалідності ІII групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Постанови №975 та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати Кіровоградський ОВК надіслати до МОУ письмову вимогу щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності IІI групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови №975;

- визнати протиправними дії Адміністрації ДПС щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності IІI групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно Постанови № 975 та статей 16 - 16-3Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- допустити постанову до негайного виконання;

- зобов`язати надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії судового рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що з 23 жовтня 19793 року по 10 лютого 1982 року проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, зокрема у складі діючої армії; згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 4421 від 20 жовтня 2016 року) захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА №183573 від 05 грудня 2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності з 09 липня 2016 року, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Проте на звернення позивача до відповідачів з заявами на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, позивач не отримав позитивного висновку, що, на думку позивача, є протиправним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8229/18 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України; витребувано від відповідачів всі матеріали, що були або мали бути взяті ними до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дій, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

МОУ у відзиві на позовну заяву проти позову заперечило, посилаючись на те, що відповідно до вимог діючого законодавства у МОУ були відсутні правові підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки Кіровоградським ОВК не направлялися подані позивачем документи для розгляду та, як наслідок, МОУ не розглядалися такі документи на не приймалися відносно позивача рішення, а отже МОУ не вчиняло жодних протиправних дій відносно позивача в межах заявлених позовних вимог.

Кіровоградський ОВК у поданому відзиві проти позову також заперечив, зазначивши, що позивач повинен був звернутися до Кропивницького міського військового комісаріату, який є структурним підрозділом Кіровоградського ОВК.

Відповідач-3 у відзиві проти позову заперечив, зазначаючи що у Адміністрації Державної прикордонної служби України відсутні будь-які повноваження стосовно призначення та виплатою одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності; позивачем не надано доказів порушення його прав та законних інтересів Адміністрацією ДПС, а обов`язок для призначення та виплати одноразової грошової допомоги покладено на МОУ.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 23 жовтня 19793 року по 10 лютого 1982 року проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, зокрема у складі діючої армії; згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 4421 від 20 жовтня 2016 року) захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА №183573 від 05 грудня 2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності з 09 липня 2016 року, причина інвалідності - «захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

Заявою від 10 квітня 2018 року позивач звернувся до МОУ про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №975; листом МОУ від 20 квітня 2018 року №248/3/6/1081 звернення позивача надіслано за належністю до Кіровоградського ОВК; заявою від 15 лютого 2018 року позивач звернувся до Адміністрації ДПС про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 975; листом Адміністрації ДПС від 18 квітня 2018 року №11/С-3632 позивача повідомлено, що у зв`язку з ненаданням позивачем документів щодо проходження ним військової служби в органах ДПС відсутні правові підстави для розгляду його звернення та про відсутність його на обліку в органах ДПС; заявою від 15 лютого 2018 року позивач звернувся до МОУ через Кіровоградський ОВК із проханням про направлення до МОУ документів для призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 975; листом Кіровоградського ОВК від 23 березня 2018 року №1204 позивача повідомлено, що позивач повинен подавати заяву до військового комісаріату за місцем проживання встановленого зразка, а не до обласного комісаріату та у формі , визначеній додатком 12 Положення, а не в довільній формі; також позивачем не надано копію військового квитка; надана довідка МСЕК від 05 грудня 2016 року не на дату встановлення групи інвалідності, а повторного її підтвердження всупереч положенням Порядку №975; відсутня згода на обробку персональних даних; відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення. У зв`язку з викладеним позивачу запропоновано через військовий комісаріат за місцем проживання надати до відділу соціального забезпечення Кіровоградського ОВК належно оформлені документи.

Заявою від 15 лютого 2018 року позивач звернувся до Кропивницького міського військового комісаріату про надання інформації щодо наявності в його особовій справі (матеріалах обліку) документів чи записів, які підтверджують, що під час проходження військової служби з жовтня 1979 року по лютий 1982 року при військовій частині 2066 на території Республіки Афганістан позивачем були скоєні кримінальні, адміністративні чи інші правопорушення, які пов`язані з алкогольним, наркотичним, токсичним сп`янінням або навмисним спричиненням собі тілесних ушкоджень, на яку листом від 26 березня 2018 року №6/984 повідомлено, що в облікових картках не передбачено таких записів.

Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Положеннями пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 вказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2011-XII фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (далі розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Кіровоградський ОВК, як уповноважений орган, у межах спірних правовідносин зобов`язаний направити подані позивачем для призначення одноразової грошової допомоги документи до МОУ разом із своїм висновком щодо виплати одноразової грошової допомоги (наявності чи відсутності підстав). Норми Закону № 2011-XII та Порядку №975 не містять винятків щодо виконання цього обов`язку та не наділяють військовий комісаріат відмовляти у направленні документів.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про військові формування на Україні» від 24 серпня 1991 року № 1431-ХІІ підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

З огляду на наведені норми, та оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало МОУ, суд вважає, що прийняття рішення про виплату (призначення) чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі МОУ.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № №740/1538/17, від 21 червня 2018 року у справі № 591/2794/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі № 642/5757/17.

Отже, Адміністрація ДПС України не є органом, яке у розумінні Порядку №975 може приймати рішення про призначення позивачу виплати одноразової грошової допомоги, а позовні вимоги визнати протиправними дії Адміністрації ДПС щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Постанови №975 та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягають задоволенню.

Водночас, суд акцентує увагу, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується МОУ, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку - військкомату, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок за результатами розгляду заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).

При цьому, на військовий комісаріат покладено обов`язок направити до МОУ висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття відповідного рішення.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 802/1966/17-а, від 18 жовтня 2018 року у справі № 825/454/18, від 20 травня 2019 року у справі №697/566/17.

Отже, враховуючи, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку МОУ, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати, при цьому, відповідно до пункту 13 Порядку №975 військовий комісаріат зобов`язаний протягом 15 днів направити документи до розпорядника бюджетних коштів, тобто до МОУ, суд вбачає, що Кіровоградським ОВК допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача, а тому, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Кіровоградського ОВК щодо розгляду та скерування до МОУ заяви позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги та зобов`язання скерувати до МОУ заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги.

Судом відхиляються доводи відповідача 2 щодо надання позивачем довідки МСЕК не на дату встановлення групи інвалідності, а на дату повторної її (групи) підтвердження, оскільки Порядок №975 не містить в собі вимог щодо подання особою довідки на дату встановлення групи інвалідності, а не на дату її підтвердження. Зокрема, відповідно до буквального тлумачення пункту 11 вказаного Порядку, який з урахуванням вимог частини другої статті 19 Конституції України не підлягає більш широкому тлумаченню зі сторони суб`єкта владних повноважень, одним з обов`язкових документів є - «довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності». Оскільки законодавчо не встановлено різних форм для довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності та для довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності при повторному огляді, посилання відповідача-2 в цій частині є безпідставними.

Також не приймають до уваги доводи відповідача-2 про те, що заява подана в довільній формі, що не відповідає вимогам до форми такої заяви, визначеним в Наказі Міністра оборони України від 14 серпня 2014 року №530, а також на те, що позивачем не надано копію військового квитка, що є обов`язковою для подання військовослужбовцем строкової служби, оскільки Порядком №975 не встановлено вимог до форми заяви, а в переліку обов`язкових документів (пункт 11 Порядку) такий документ, як військовий квиток - відсутній.

Посилання відповідача-2 на Наказ Міністра оборони України від 14 серпня 2014 року №530, судом відхиляються, адже відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону, єдиним Порядком, що врегульовує питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги та визначений Кабінетом Міністрів України, є Порядок №975.

Стосовно відсутності в наданих до заяви документах документу, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального/адміністративного правопорушення, тощо, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу № 4421 від 20 жовтня 2016 року Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі по тексту - Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 (0169-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2 (0177-94), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).

Таким чином, при наданні висновку про причинний зв`язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 183573 від 05 грудня 2016 року позивачу за наслідками повторного огляду визначено ІІІ група інвалідності внаслідок поранення (контузія) та захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Порядок № 975 не визначає, який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

На підставі вищезазначеного, суд зазначає, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України 4421 від 20 жовтня 2016 року, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідачі у цій справі, як уповноважені суб`єкти владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язані довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що витяг з протоколу № 4421 від 20 жовтня 2016 року Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення позивачем дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за відсутності у відповідачів доказів, що доводять зворотне.

Таким чином, посилання відповідача-2 на відсутність в наданих документах документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) є необґрунтованими.

Доводи відповідача-2 про те, що в порушення вимог наказу Міністра оборони України від 14 серпня 2014 року №530 документи подані позивачем не до міського військового комісаріату, а до обласного, судом відхиляються, адже вказаний наказ не є нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини.

До того ж, відповідно до пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей від 14 серпня 2014 №530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оскільки лист відповідача-2 від 23 березня 2018 року №1204 не містить в собі правових підстав для відмови позивачу у складенні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Щодо вимог позивача до МОУ, суд зазначає, що спір між позивачем та МОУ відсутній, оскільки відсутня відмова у розгляді подання та прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Відповідно до положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Разом з тим, не встановлено, що МОУ в спірному випадку були порушені права позивача та не свідчить про наявність права, яке підлягає захисту, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а не ймовірно порушене у майбутньому.

Визначені позивачем позовні вимоги до МОУ спрямовані на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду даної справи не були порушені.

Згідно із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Отже, враховуючи відсутність рішення відповідача, суд вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Кіровоградського ОВК щодо розгляду та скерування до МОУ заяви позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги та зобов`язання скерувати до МОУ заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги. В іншій частині позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

На думку суду, відповідачем Кіровоградським ОВК не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій в частині розгляду заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності разом з документами, доданими до неї, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

При цьому, суд зазначає, що, оскільки відповідачами на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року не надано суду всі матеріали, що були або мали бути взяті ними до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дій, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, справа розглядається на підставі наявних в матеріалах доказів.

У відповідності до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, а тому, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення відповідного судового контролю.

Також суд зазначає про відсутність правових підстав для застосування положень статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України в частині звернення рішення до негайного виконання, оскільки частиною другою статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено виключний перелік рішень, які може бути допущено до негайного виконання, а саме, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення:

1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті;

2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства;

4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідачів надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії судового рішення, суд зазначає таке.

У відповідності до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, а тому, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кіровоградського обласного військового комісаріату щодо розгляду та скерування до Міністерства оборони України заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги.

3. Зобов`язати Кіровоградський обласний військовий комісаріат направити документи з заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України для розгляду питання щодо призначення одноразової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності від поранення, контузії, захворювання, пов`язаних із участю в бойових діях на території інших держав.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач - Міністерство оборони України (ідентифікаційний код: 00034022; адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6);

Відповідач - Кіровоградський обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код: 07827576; адреса: 25006, м. Кропивницький, вул. Кавалерійська, буд. 17/19);

Відповідач - Адміністрація Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код: 00034039; адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26).

Суддя Н.А. Добрівська