Рішення № 96385032, 20.04.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5336/20

РІШЕННЯ

іменем України

20 квітня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати протиправною та незаконною відмову Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА (протокол №5 від 27.08.2020) у видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році;

- зобов`язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької ОДА видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 у справі №560/1931/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020, підтверджено факт його участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Наведене зумовило звернення до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації з заявою про видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Проте, отримав відмову.

Вказує, що з наданих документів та документів, які були наявні в особовій справі, чітко встановлений факт перебування у відрядженні в зоні Чорнобильської катастрофи в період з 19.05.1986 по 24.05.1986.

Також відповідач не врахував, що раніше позивачу вже було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що у зв`язку з тим, що позивач не додав до заяви додаткових документів, які підтверджують його безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (із зазначенням кількості днів і населеного пункту) Комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації не підтвердила йому факт виконання робіт в зоні відчуження у 1986 році (протокол №5 від 27.08.2020).

До суду надійшли заперечення на відзив.

Згідно з частиною 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

За змістом заперечень на відзив, які надійшли до суду від позивача слідує, що вони відповідають вимогам статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, містять мотиви та підстави, з яких ОСОБА_1 не визнає та відхиляє наведені відповідачем у відзиві заперечення та мотиви. Тому, на думку суду, вказані заперечення є відповіддю на відзив.

Позивач у відповіді на відзив просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що всі необхідні документи, що підтверджують факт його роботи в зоні Чорнобильської катастрофи були у відповідача.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою від 07.08.2020 щодо видачі посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Згідно з довідкою Міністерства охорони здоров`я України від 14.10.1991 №42 ОСОБА_1 з 19.05.1986 по 24.05.1986 працював в зоні відчуження с. Андріївка. У довідці зазначено, що вона є підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, віднесеного до категорії 2 відповідно до статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до довідки Волочиської центральної районної лікарні від 01.12.1992 №785 лікарю швидкої допомоги Волочиської центральної районної лікарні ОСОБА_1 при ставці 135 карбованців в 1986 році, після відрядження в с. Андріївка Чорнобильського району по ліквідації аварії на ЧАЕС було виплачено з 19.05.1986 по 24.05.1986 заробітну плату в 4-х кратному розмірі по відношенню до його ставки.

За змістом довідки серії ХМ №056034, виданої 15.01.2004, ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

За змістом листа комунального закладу Іванківської районної лікарні "Іванківська центральна районна лікарня" від 21.02.2018 №141 ОСОБА_1 дійсно був відряджений в Іванківський район по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі бригади з Хмельницької області РАФ 75-12 ХМУ з 19.05.1986 по 30.05.1986 на посаді лікаря, а саме с. Розважів, де надавав медичну допомогу місцевому і евакуйованому населенню.

За змістом експертного заключення Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії на засіданні №13 від 09.09.1999 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 встановлено, що захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України прийнято рішення №117 від 27.03.2018 про відсутність підстав для підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Хмельницькою обласною державною адміністрацією та про вилучення посвідчення з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 у справі №560/1931/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020, зокрема, визнано протиправними та скасовано рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильської АЕС при Міністерстві соціальної політики України від 27 березня 2018 року (протокол №117).

У цьому рішенні суд встановив, що в період з 19.05.1986 по 24.05.1986 ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою Іванківської Центральної районної лікарні №303 від 09 вересня 1991 року. З 1992 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, згідно з посвідченням, яке згодом було замінено на посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.09.1999.

За змістом витягу з протоколу №6 від 23.09.2019, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 у справі №560/1931/19 Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильської АЕС при Міністерстві соціальної політики України 23.09.2019 прийняла рішення про скасування рішення від 27.03.2018 №117 в частині відсутності підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, визначеного Хмельницькою обласною державною адміністрацією Швецю Миколі Григоровичу.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації від 27.08.2020 №5 ОСОБА_1 відмовлено у видачі посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" у зв`язку з не підтвердженням факту виконання робіт у зоні відчуження у 1986 році.

Листом Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації від 02.09.2020 №1489-04.02 позивача повідомлено про повторний розгляд його заяви. Зазначено, що йому не підтверджено факт виконання робіт в зоні відчуження, у зв`язку з тим, що до заяви не додано додаткових документів, які підтверджують його безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (із зазначенням кількості днів і населеного пункту). Вказано, що в особовій справі позивача зберігається довідка "Іванківської центральної районної лікарні" від 21.02.2018 №141, в якій зазначено, що ОСОБА_1 був відряджений в Іванківський район по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі бригади з Хмельницької області РАФ 75-12 ХМУ з 19.05.1986 по 30.05.1986 на посаді лікаря, а саме с. Розважів, яке розташоване за межами зони відчуження, що не дає правових підстав для визначення статусу.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21 Конституції України).

За приписами частини 1 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

При цьому гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".

У рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, статті 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Приписами статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" категорія 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлюється особі з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок №551).

Згідно з пунктом 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;

особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.

Рішення, що оскаржується, мотивовано не підтвердженням факту виконання робіт у зоні відчуження у 1986 році.

Як встановив суд, вказані вище документи підтверджують факт участі позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та є підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Водночас, інформація про те, що с. Розважів Іванківського району Київської області, в якому ОСОБА_1 перебував у відрядженні в 1986 р., розташоване за межами зони відчуження не спростовують факту участі позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в інших населених пунктах відповідно до довідок Міністерства охорони здоров`я України від 14.10.1991 №42 та Волочиської центральної районної лікарні від 01.12.1992 №785. При цьому, суд звертає увагу на те, що в цих довідках вказано кількість днів та населений пункт в зоні відчуження, де працював ОСОБА_1 . Також в довідки Волочиської центральної районної лікарні від 01.12.1992 №785 містяться відомості про виплату ОСОБА_1 при ставці 135 карбованців в 1986 році, після відрядження в с. Андріївка Чорнобильського району з 19.05.1986 по 24.05.1986 заробітну плату в 4-х кратному розмірі по відношенню до його ставки.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 у справі №560/1931/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020, встановлено, що ОСОБА_1 в період з 19.05.1986 по 24.05.1986 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та з 1992 він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, згідно з посвідченням, яке згодом було замінено на посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.09.1999.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, як встановив суд, за змістом експертного заключення Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №13 від 09.09.1999 та довідки серії ХМ №056034, виданої 15.01.2004 захворювання ОСОБА_1 пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Вказані докази є самостійною підставою для видачі посвідчення відповідно до пункту 11 Порядку №551 особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.

Суд зазначає, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не містить положень, про необхідність підтвердження статусу, у зв`язку із заміною старого зразка посвідчення на новий.

Заміна вже наявного посвідчення та видача посвідчення не є аналогічними за правовим змістом поняттями.

При цьому, обставини на підставі яких було видано попереднє посвідчення не змінилися, категорія посвідчення не змінюється. Отже, у цьому випадку має місце не видача посвідчення, що потребує встановлення наявності у особи відповідного статусу, а саме заміна посвідчення аналогічної категорії, що прямо передбачено пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян", жодних застережень чи особливих умов або процедур законодавцем не вказано.

Також, ані положення вказаної постанови, ані Порядку №551 не вказують, що з метою заміни посвідчення особа має повторно підтвердити відповідний статус, за наявності відповідних підтверджуючих документів.

При цьому, відсутність інформації про кількість днів виїздів в зони (на об`єкти, населенні пункти) та про те, в якому населеному пункті чи на об`єкті здійснювались роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є беззаперечною підставою для не підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки об`єктивна неможливість дослідження будь-яких інших документів не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову за умови, коли право на визнання учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.

Суд зазначає, що навіть якщо посвідчення були видані ОСОБА_1 через помилку або зловживання посадових осіб суб`єкта владних повноважень, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на особу є неприпустимим.

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування" не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Водночас, суд зазначає, що позивачу відмовлено у видачі посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" рішенням комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації, яке оформлене протоколом від 27.08.2020 №5.

Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації, оформлене протоколом від 27.08.2020 №5, в частині не підтвердження факту виконання ОСОБА_1 робіт у зоні відчуження у 1986 році.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб`єкта владних повноважень про позбавлення позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вилучення відповідного посвідчення має містити вичерпні підстави для такого рішення, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим діям, направленим на позбавлення статусу та неодноразовому зверненню особи до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень стосовно вирішення питання про позбавлення позивача статусу та вилучення відповідного посвідчення жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки такі дії мають відповідати положенням чинного законодавства та можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду цієї справи були встановлені факти неправомірного позбавлення позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та наявність підстав для визнання за позивачем такого статусу, суд вважає, що у цьому випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації прийняти рішення щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації, оформлене протоколом від 27.08.2020 №5, в частині не підтвердження факту виконання ОСОБА_1 робіт у зоні відчуження у 1986 році.

Зобов`язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації прийняти рішення щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) Відповідач:Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (вул. Володимирська 109, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 25921623) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк