Рішення № 96383582, 20.04.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/1341/21

Номер провадження 2-а/404/23/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Тригубенко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови, просив визнати протиправною та скасувати постанову від 19 лютого 2021 року серії ЕАН № 38703149 про накладення адміністративного стягнення, винесену інспектором батальйону №1 роти №1 УПП в Кіровоградській області ДПП Будугаєм Олександром Андрійовичем, відносно нього за ч. 3 ст. 121 КУпАП і накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Також, просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що інспектором батальйону № 1 роти № 1 КПП в Кіровоградській області Будугаєм Олександром Андрійовичем неправомірно винесено відносно позивача постанову про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2021 року, серії ЕАН № 3803149 за ч.3 ст. 121 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постанова складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздрукована за допомогою спеціального технічного пристрою.

Вказано, що у п. 5 оскаржуваної постанови зазначено, що він нібито керував ТЗ, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3 б ПДР.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а також зупинка автомобіля здійснена з порушенням закону.

Зазначено, що 19 лютого 2020 року позивач, як інженер-електронік приватного підприємства «Квазар-Центр», їхав на службовому автомобілі Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 з метою виконання службових обов`язків - сервісне обслуговування електронної техніки контрагентів з якими укладено договори на сервісне обслуговування.

Жодних порушень ПДР, які могли стати підставою зупинки, він не вчиняв. Незважаючи на це, під час руху його було безпідставно зупинено інспектором поліції.

При перевірці документів інспектор висловив вимогу пред`явлення йому протоколу технічного огляду. На зазначене він повідомив, що зазначений транспортний засіб є службовим легковим автомобілем категорії «В». Він не використовується для платного перевезення пасажирів чи вантажів, а тому він не повинен проходити обов`язків технічний контроль. Повідомив, що автомобіль використовується для сервісного обслуговування електронної техніки контрагентів.

Після цього інспектор відлучився до свого автомобіля. Через деякий час інспектор повернувся і вручив складену за невідомих обставин постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Вказано, що при зупиненні автомобіля інспектор не обґрунтував та не довів йому жодної з десяти передбачених ст. 35 ЗУ «Про національну поліції» підстав зупинки.

Позивач зазначає, що працює офіційно на посаді інженера-електроніка приватного підприємства «Квазар-Центр». Співробітники приватного підприємства «Квазар-Центр» на цій посаді виконують сервісне обслуговування електронної техніки контрагентів з якими укладено договори на сервісне обслуговування. Для виконання робіт за цими договорами співробітники використовують службовий автомобіль. Серед видів діяльності підприємства відсутні таки види діяльності, як надання транспортних послуг з перевезення вантажів чи пасажирів.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Позивач у судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник Управління патрульної поліції в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. Надав до суду відзив на позовну заяву та носій інформації DVD-R, на якому міститься відео фіксація з місця адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3803149 від 19 лютого 2021 року, позивач 19 лютого 2021 року о 01 год. 40 хв., керуючи транспортним засобом Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 , а/д Стрій - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка, 755 км., керував ТЗ, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але його своєчасно не пройшов, чим порушив п. 31.3.б ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Згідно вказаної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до частини третьої статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю, відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Положеннями ч. 8 цієї статті визначено, що на кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

При цьому, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 р. № 137 (далі - Порядок № 137).

У відповідності до п. 1 Порядку № 137, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

За приписами п. 3 Порядку № 137 періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

За вимогою власника обов`язковий технічний контроль транспортного засобу, який зареєстрований в установленому порядку, але не підлягає обов`язковому технічному контролю, проводять за процедурою, визначеною цим Порядком.

Таким чином, обов`язковий технічний контроль кожні два роки проходять транспортні засоби, зокрема легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

У відповідності до пп. б п. 31.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» обов`язковому технічному контролю не підлягають: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Буквальний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль, яким керував позивач, перебуває у його користуванні та належить на праві власності приватному підприємству «Квазар-Центр».

Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , а отже обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Згідно ч. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що автомобіль, яким керував позивач, фактично здійснював перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

В даному випадку визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля, а не мета діяльності підприємства в цілому.

Матеріали справи не містять доказів того, що транспортний засіб використовувався позивачем саме для отримання прибутку.

Суд зазначає, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб не є належним доказом того, що даний автомобіль використовується в господарській діяльності, з метою отримання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту використання позивачем автомобілю з метою отримання прибутку, та як наслідок, необхідності проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю, що в свою чергу виключає наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 31.3 б Правил дорожнього руху.

Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно до статті 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як перевірка документів особи та зупинення транспортного засобу.

Відповідно до пункту 6 статті 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати від особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадку якщо зовнішні ознаки транспортного засобу дають достатні підстави вважати, що транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Отже, виходячи з зазначеного, перевірка у особи документів може бути здійснена за умови виявлення працівниками Національної поліції порушення такою особою правил дорожнього руху.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для притягнення позивача до відповідальності та прийняття оскаржуваної постанови слугувало порушення ним приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме ч. 3 ст. 121 КУпАП та визнаний винним у тому, що керував транспортним засобом, який не пройшов обов`язкового технічного контролю , чим порушив вимоги пункту 31.3 б ПДР України.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивачем було порушено вимоги ПДР, чи були інші підстави для зупинки транспортного засобу, що в подальшому стало підставою для перевірки документів позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Сплачена позивачем сума судового збору підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 139, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 268, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАН №38703149 від 19 лютого 2021 року інспектора роти 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Будугай Олександра Андрійовича про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 340 грн. за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП та закрити провадження по справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі 908 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення даного рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20.04.2021 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда