Рішення № 96378312, 19.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 р. Справа№200/2648/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового спрощеного провадження адміністративну справу з позовом ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

12.03.2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, в якій позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного оприлюднення у формі відкритих даних на верб сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 офіційного веб-сайту http://andriivska.gromada.org.ua/ Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області розпорядження сільського голови Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області № 123 від 26.11.2020 р. «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади посадової особи місцевого самоврядування у виконавчому апараті Андріївської сільської ради».

Позивач зазначив, що відповідач в супереч діючому законодавству України 26.0І.2021 р. оприлюднив у формі відкритих даних розпорядження сільського голови Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області № 123 від 26.11.2020 р. «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади посадової особи місцевого самоврядування у виконавчому апараті Андріївської сільської ради» (далі - Документ) на веб-сторінці http://andriivska.gromada.org.ua/news/1611659953/ офіційного веб-сайту http://andriivska.gromada.org.ua/ Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, через 60 днів після його видачі. Цей факт повністю підтверджується інформацією в електронній (цифровій) формі, яка міститься у розділі властивостей документа, згідно якій він був створений та розміщений на вищевказаної веб-сторінці за допомогою сервісу Google Drive, а саме 26 січня поточного року о 12:57.

Позивач, вважає вищезазначені порушення належними підставами для визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Відповідачем через канцелярію суду було надано відзив, в якому зазначив, що Розпорядження сільського голови Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області було оприлюднено на офіційному веб-сайті Андріївської сільської ради 26.11.2020, що підтверджується завіреною належним чином копією (скріншотом) сторінки з веб- сайту (Додаток 2). Також зазначив, що Розпорядження сільського голови Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області від 26.11.2020 року №123 «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади посадової особи місцевого самоврядування у виконавчому апараті Андріївської сільської ради» є внутрішньоорганізаційним актом (не нормативним), адже не містить загальнообов`язкові правила поведінки, не є таким, що розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування. Крім того, оголошення про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади посадової особи місцевого самоврядування було розміщено на офіційному веб-сайті Андріївської сільської ради 03.12.2020, тобто через 5 робочих днів після видачі сільським головою Розпорядження про оголошення конкурсу. Також, Андріївською сільською радою було розміщено оголошення про оприлюднення конкурсу у газеті «Вісті», яка визначена офіційним засобом масової інформації Андріївської сільської ради. Андріївською сільською радою вжито усі можливі заходи задля оприлюднення інформації про проведення конкурсу. При цьому наполягає, що позивач не зазначив в чому саме полягає суть порушення його прав, свобод та інтересів, не наводить конкретних фактів порушення свого права, не вказує на причинний зв`язок між, на його думку, протиправною бездіяльністю та наслідками порушеного права.

Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому аналогічні обставини, зазначені у позовній заяві. Крім іншого зазначив, що в результаті бездіяльності відповідача було порушено його право на своєчасне копіювання, публікування, поширювання, використовування, у тому числі в комерційних цілях інформації, що міститься у документі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та призначено судове засідання на 14.04.2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідка.

14.04.2021 року позивач до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час проведення судового розгляду повідомлявся судом належними чином.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився надав письмове клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення сторін про дату, час і місце цього засідання, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд враховує наступне.

Положенням ст. 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова норма щодо органів місцевого самоврядування закріплена у статті 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Статтею 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно частини 11 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування”, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації”, крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет.

Згідно з ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні, про що зазначено в частині першій статті 19 Закону №2939. Крім того, даною статтею визначено порядок оформлення запитів на інформацію.

Так, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга). Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя вказаної статті) та має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п`ята).

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону №2939).

Суд зазначає, що позивач не є запитувачем інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не звертався до відповідача з відповідним запитом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

Пункт 2 частини 1 статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації” передбачає, що розпорядники публічної інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, а частина 2 зазначеної правової норми передбачає, що ці акти підлягають обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з дня затвердження документу. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Таким чином, Закон України “Про доступ до публічної інформації” чітко встановлює строки оприлюднення нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії, до яких відносяться і рішення місцевих рад, та передбачає, що такі рішення підлягають оприлюдненню, в тому числі на сайті, невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з моменту їх затвердження.

Розпорядженням сільського голови Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області Розпорядження сільського голови Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області від 26.11.2020 року №123 (далі - розпорядження) було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади посадової особи місцевого самоврядування у виконавчому апараті Андріївської сільської ради.

Позивач, посилаючись на електронний доказ, наполягає, на тому, що зазначене розпорядження було розміщено на офіційному сайті Андрієвської сільської ради тільки 26 січня поточного року о 12:57, надаючи інформацією в електронній (цифровій) формі, яка міститься у розділі властивостей Документа, згідно якій він був створений та розміщений на вищевказаної веб-сторінці за допомогою сервісу Google Drive, паперова копія, якого знаходиться в матеріалах справи.

З цього приводу, суд зауважує, що в наданому відповідачем електронному доказі зазначена дата складання та внесення змін - 26.01.2021 року о 12.57 до зазначеного документа. При цьому, з наданого доказу не вбачається дати первинного створення документа. На сайті ж відповідача зазначена дата створення спірного розпорядження 26.11.2020 о 13.15

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЗУ « Про службу в органах місцевого самоврядування», проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Відповідно до ч. 1 ст.27 ЗУ «Про державну службу», конкурс на зайняття посади державної служби категорії "А" проводить Комісія. Конкурс на зайняття посад державної служби категорії "Б" або ЧГ проводить конкурсна комісія, утворена суб`єктом призначення у державному органі.

Відповідно до ст.23 ЗУ «Про державну службу» оголошення разом з інформацією про проведення конкурсу оприлюднюється на Єдиному порталі вакансій державної служби відповідно до цього Закону і Порядку проведення конкурсу, а також може оприлюднюватися на веб-сайті державного органу, у якому оголошено конкурс (за наявності), та інших веб-сайтах.

Отже, законодавець не вказує на необхідність оприлюднення самого розпорядження про проведення конкурсу, а визначає механізм оприлюднення оголошення про проведення конкурсу.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади посадової особи місцевого самоврядування було розміщено на офіційному веб-сайті Андріївської сільської ради 03.12,2020, тобто через 5 робочих днів після видачі сільським головою Розпорядження про оголошення конкурсу.

Також Андріївською сільською радою було розміщено оголошення про оприлюднення конкурсу у газеті «Вісті» (Додаток 4), яка визначена офіційним засобом масової інформації Андріївської сільської ради. Андріївською сільською радою вжито усі можливі заходи задля оприлюднення інформації про проведення конкурсу.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач оскаржуваним розпорядженням не оголошував проведення конкурсу, оскільки питаннями оголошення, проведення конкурсу та визначення переможця займається конкурсна комісія, яка відповідно до вимог законодавства 03.12.2020 року оголосила відповідну інформація.

Зазначена обставина не спростовується позивачем, отже не є спірною.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що Розпорядження сільського голови Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області від 26.11.2020 року №123 «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади посадової особи місцевого самоврядування у виконавчому апараті Андріївської сільської ради» є внутрішньоорганізаційним актом (не нормативним), адже не містить загальнообов`язкові правила поведінки, не є таким, що розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

Щодо доводів позивача, щодо його порушеного його права на своєчасне копіювання, публікування, поширювання, використовування, у тому числі в комерційних цілях інформації, що міститься у документі суд зазначає наступне.

Рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб`єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

У свою чергу, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

При цьому, виходячи з наведених вище положень частини другої статті 55 Конституції України, особа-позивач на власний розсуд визначає, чи порушені її права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Водночас задоволення відповідних позовних вимог особи можливе лише в разі наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, при цьому така зміна відбувається з порушенням критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, встановлених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд зазначає, що за результатами розгляду справи фактів порушення прав позивачем не доведено, а позивач посилається на формальне порушення закону.

Навіть у разі задоволення позовних вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною не відбудеться будь яких змін щодо його прав та законних інтересів, а отже їх поновлення не відбудеться.

Таким чином, позивач не надав доказів про порушення своїх прав та законних інтересів. В будь якому разі, само по собі порушення процедури при розміщення іноформації не є порушенням прав та законних інтересів позивача.

Отже у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, недоведеність порушення прав та законних інтересів позивача , тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області (с. Андріївка, вул. Миру, б. 7-Б, ЄДРПОУ 04342045) про визнання протиправної бездіяльності щодо несвоєчасного оприлюднення у формі відкритих даних на верб сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 офіційного веб-сайту http://andriivska.gromada.org.ua/ Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області розпорядження сільського голови Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області № 123 від 26.11.2020 р. «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади посадової особи місцевого самоврядування у виконавчому апараті Андріївської сільської ради» - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 19 квітня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк оскарження підлягає застосуванню з урахуванням приписів Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID – 2019)” від 30.03.2020 року №540.

Суддя В.В. Стойка