Рішення № 96377764, 19.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1642/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправними дій щодо призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зменшеному розмірі з 90% до 60%, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Довідки Державної судової адміністрації № 273 від 24.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення з посади судді у відставку ОСОБА_1 (стаж роботи на посаді судді 27 років 8 місяців) призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді з 24.03.2013.

24.02.2020 Державною судовою адміністрацією видано Довідку №273 про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у відставці. Згідно даної довідки станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при визначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці складає 107 202,00 гривні.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №140/11780/20 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 06.03.2020 №907630189176 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області №273 від 24.02.2020, з врахуванням фактично виплачених сум. Дане рішення суду набрало законної сили 10.10.2020.

На виконання вказаного рішення Волинського окружного адміністративного суду ГУ ПФУ у Волинській області провело перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області №273 від 24.02.2020. Після здійснення перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 встановлено у сумі 64 321,20 грн (107 202,00*60%) та виплачується з 01.11.2020.

Вважає, що відповідач фактично зробив новий розрахунок, а не перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та зменшив його розмір встановивши його у розмірі 60% від грошового утримання діючого судді, а не 90% як це було раніше. Здійснюючи перерахунок відповідач керувався нормами чинного законодавства зокрема частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач вважає дії відповідача щодо зменшення розміру раніше призначеного грошового утримання незаконними та такими, що порушують його права щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його належного матеріального та соціального забезпечення, у зв`язку із чим звернувся до суду з даними позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у відзиві на позов від 09.03.2021 позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 по справі №140/11780/20 відповідачем було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19 лютого 2020 року згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області від 24 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідач зазначив, що при здійсненні такого перерахунку відсотковий показник довічного грошового утримання позивача був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та у відповідності до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Також, зазначив, що згідно рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 по справі №1-15/2018(4086/16) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, у зв`язку із чим, вважає, що Управління при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача діяло правомірно.

З наведених підстав відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.

08.04.2021 від відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, згідно яких ГУ ПФУ у Волинській області зазначило, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу було проведено з розрахунку 25 повних років суддівського стажу роботи у розмірі 60% від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, у відповідності до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, ГУ ПФУ у Волинській області просило долучити до матеріалів справи копію рішення №907630189176 від 12.11.2020 та розрахунок стажу позивача, з яких вбачається як розмір відсотку щомісячного довічного грошового утримання від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, так періоди страхового стажу з яких розраховується розмір утримання.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці. Починаючи з 15 грудня 2015 року, на виконання постанови Локачинського районного суду Волинської області від 05 травня 2016 року у справі №156/225/16-а, яка набрала законної сили 30 червня 2016 року, позивач отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області.

24.02.2020 Державною судовою адміністрацією видано ОСОБА_1 Довідку №273 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання у відставці. Згідно даної довідки станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при визначенні /перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці складає 107 202,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду 09.09.2020 у справі №140/11780/20 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 06.03.2020 №907630189176 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області №273 від 24.02.2020, з врахуванням фактично виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12.11.2020 ГУ ПФУ у Волинській області на виконання вказаного рішення суду провело позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановило його у розмірі 60 % грошового утримання працюючого судді.

На звернення ОСОБА_1 , відповідач листом від 15.12.2020 № 17112-17206/Д-02/8-0300/20 повідомив, що в результаті перерахунку розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці з 19.02.2020 встановлено в сумі 64 321,20 грн (107 202,00 х 60%) та виплачується з 01.11.2020. Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов`язань. У випадках, коли зобов`язання, що покладені судовими рішеннями на органи Пенсійного фонду України, не визначають окремого порядку проведення виплати пенсії, виплата здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2020 рік з урахуванням норм Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» передбачено видатки по погашенню заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суддів за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі 200 млн. грн. Виплата заборгованості за період з 19.02.2020 по 31.10.2020 в сумі 134 741,83 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів» (чинного на момент виходу позивача на пенсію) з урахуванням змін, внесених Законом від 24.02.1994 № 4015-ХІІ, судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок-50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), статтею 142 якого урегульовано порядок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Частиною четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIIІ було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII та у редакції Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII) було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим Законом України від 16.10.2019 №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Мотивуючи дане рішення суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Запровадження Законом №1402-VIII правил, згідно з якими зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, покликане забезпечити єдність статусу судді у відставці зі статусом судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя.

З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

Отже зазначені вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020.

Як встановлено судом, позивач є суддею у відставці та до 19.02.2020 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі 90% сум грошового забезпечення, встановлений постановою Локачинського районного суду Волинської області від 05 травня 2016 року по справі №156/225/16-а розмір якого станом на вересень 2020 року, як вбачається з дослідженого судом протоколу з пенсійної справи ОСОБА_1 становив 48 240 грн.

Відповідач, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 09.09.2020 у справі №140/11780/20, здійснив з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області №273 від 24.02.2020 та основний розмір щомісячного довічного грошового утримання після перерахунку склав 60% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді і з 12.11.2020 року становить 64 321 грн., як вбачається з дослідженого судом рішення відповідача №907630189176.

При здійсненні відповідного перерахунку відповідач зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, до 60%, однак розмір грошового утримання не зменшився.

Як вставлено з матеріалів справи на позовну заяву, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на встановлення щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, становить - 25 років 08 місяців 3 дні.

Надаючи оцінку діям відповідача, які виразились у зменшенні основного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 60%, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

За правилами частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Конституційний Суд України в рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Як наслідок, з 19.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення частини третьої та четвертої статті 142 Закону №1402-VIII.

Враховуючи, що позивач має стаж роботи на посаді судді 25 років 08 місяців 3 дні, що підтверджується матеріалами справи, відтак суд погоджується з доводами відповідача, що правової підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, в розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII немає.

Суд вважає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.

Частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною.

Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону №1402-VIII, а не вибірково з різних законів.

Водночас, судом встановлено, що ГУ ПФУ у Волинській області при розрахунку стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не враховано строкову військову службу - 02 роки 00 місяців 18 днів, а саме з 12.11.1969 по 29.11.1971, що була включена до розпорядження відповідача №189176 від 04.08.2016 року та враховувалась до страхового стажу при призначенні позивачу утримання 10.07.2011 року.

Так, відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

До набрання чинності Законом №1402-VIII питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів».

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини 4 цієї статті було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», виданим 10.07.1995 за № 584/95 відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби; часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, календарного періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

На підставі наведеного суд вважає протиправною бездіяльність відповідача при проведенні останнього перерахунку щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 календарного періоду проходження строкової військової служби - 2 роки 00 місяців 18 днів.

З мотивувальної частини ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.06.2016 року в справі №156/225/16-а за позовом ОСОБА_1 до УПФ та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року в справі « 140/11780/20 за позовом ОСОБА_1 до УПФ, що набрало законної сили, вбачається, що на день звільнення позивача з посади судді стаж роботи, що дав йому право на отримання довічного грошового утримання становив 27 років 8 місяців, з яких стаж роботи на посаді судді - більше 25 років.

За таких обставин, відповідно до частини третьої статті 142 Закону України №1402-VIII при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді у розмірі - повних 27 років.

Отже, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 64%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 7*2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).

Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 24.03.2020 у справі № 227/766/17.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо незарахування до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 календарного періоду проходження строкової військової служби - 2 роки 00 місяців 18 днів та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Волинської області зарахувати до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання строкову військову службу - 2 роки 00 місяців 18 днів, здійснивши з 19 лютого 2020 року перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строкової військової служби - 02 роки 00 місяців 18 днів, що призвело до зменшення відсоткового співвідношення до 60%.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкову військову службу - 02 роки 00 місяців 18 днів, у зв`язку із чим здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплату з урахуванням раніше сплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, ідентифікаційний код 13358826).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич