Рішення № 96377763, 20.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15875/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про стягнення грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач, ГУ НП у Волинській області) про стягнення несплаченого грошового забезпечення за вересень 2020 року в розмірі 15 379,80 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідач протиправно не виплатив позивачу грошове забезпечення за грудень 2020. При цьому позивач самостійно обчислив суму грошового забезпечення - за вересень 2020 року в розмірі 15 379,80 грн, яку, на його думку, відповідач зобов`язаний виплатити як гарантію, передбачену частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми спеціального законодавства. Також зазначила, що у зв`язку із надходженням до ГУ НП у Волинській області актів про невихід на службу позивача у період з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року, на виконання пункту 8 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок №260), відповідачем видано наказ від 09 листопада 2020 року № 332 о/с про припинення виплати грошового забезпечення позивачу у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин. Вважає, що ГУ НП у Волинській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і ніяким чином не порушувало прав та інтересів позивача, тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

09 грудня 2020 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій останній просить: визнати протиправним та скасувати наказ від 09 листопада 2020 року № 332 о/с в частині припинення виплати грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року; визнати протиправним та скасувати наказ від 09 листопада 2020 року № 332 о/с; стягнути несплачене середнє грошове забезпечення за грудень 2020 року за вересень 2020 року в розмірі 15 379,80 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У відповіді на відзив від 09 грудня 2020 року позивач просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

У додаткових поясненнях від 30 грудня 2020 року представник відповідача зазначила, що із моменту поновлення позивача на посаді до ГУ НП у Волинській області надходили акти про невихід останнього на службу в Нововолинське відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції. У зв`язку із чим, на виконання пункту 8 Порядку №260 ГУ НП у Волинській області було видано накази про припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин.

Так, відповідно до пункту 8 Порядку №260 передбачено, що час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується.

Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Разом з тим, зазначає, що позивача було поновлено на посаді відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/123/20, а тому прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із невиходом на службу неможливо.

Таким чином, ГУ НП у Волинській області, вважає, що діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і ніяким чином не порушували прав та інтересів позивача.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16 квітня 2018 року по 22 березня 2019 року проходив службу в Нововолинському ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції.

22 березня 2019 року позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у військову частину А1008 на посаду головного сержанта - командира відділення зенітного ракетного взводу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

23 квітня 2019 року наказом ГУ НП у Волинській області №116 о/с позивача було звільнено зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Вказані фактичні обставини встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі №140/123/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, та в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України не доказуються при розгляді цієї справи.

Наказом ГУ НП у Волинській області від 28 лютого 2020 року №83 о/с «По особовому складу», виданого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі №140/123/20, поновлено ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУН П у Волинській області, з 24 квітня 2019 року.

Листом від 20 березня 2020 року №340/04/29-2020 ГУ НП у Волинській області повідомило позивача про те, що в подальшому нарахування та виплата грошового забезпечення буде здійснюватися у порядку, визначеному наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (далі - Порядок №260).

На підставі актів про невихід на роботу за період з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року, які наявні в матеріалах справи, 09 листопада 2020 року ГУ НП у Волинській області видало наказ № 332 о/с «По особовому складу», відповідно до якого на підставі Порядку №260 припинено виплату грошового забезпечення у зв`язку із відсутністю на службі без поважних причин з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , старшому дільничному офіцеру поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області.

Судом також встановлено, що старший сержант ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині А1008 (м. Володимир-Волинський Волинської області) з 22 березня 2019 року, що підтверджується довідкою ВЧ А1008 від 09 листопада 2020 року №2897/17.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 59 Закону України «Про національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Статтею 66 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено таке: військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України, зокрема, у добровільному порядку (за контрактом).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Нормами Закону України «Про запобігання корупції» встановлено заборону, зокрема, військовим посадовим особам Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України (пункт 1 частини першої статті 3, пункт 1 частини першої статті 25 вказаного Закону)

Таким чином, в силу імперативної законодавчої заборони служба в поліції не може суміщатись із проходженням військової служби за контрактом у Національній гвардії.

Водночас, відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову.

При цьому, суд зазначає, що встановлення гарантій щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку не означає встановлення винятків із законодавчої заборони суміщення певних видів діяльності, в даному випадку, заборони суміщати службу в поліції та Національній гвардії.

За своїм юридичним змістом поняття «збереження місця роботи, посади і середнього заробітку» не означає, що особа може працювати одночасно на двох місцях роботи, адже укладення позивачем контракту на військову службу в Національній гвардії під час проходження служби в поліції, очевидно унеможливлює виконання функціональних та посадових обов`язків за посадою займану ним в поліції.

В силу значення терміну «гарантія», як порука в чомусь, забезпечення чого-небудь; умови, що забезпечують успіх чого-небудь, наведені приписи статті 119 Кодексу законів про працю України слід розуміти, як законодавчо закріплені засоби охорони суб`єктивних прав громадян, в силу яких, особа за певних обставин може впевнено розраховувати на відновлення своїх в прав сфері трудових відносин, коли такі обставини зміняться або закінчаться.

Виходячи з наведеного слід дійти висновку, що у разі реалізації працівником права на укладення контракту на проходження військової служби в особливий період та з метою дотримання законодавчо встановлених та об`єктивно обумовлених обмежень і, водночас, гарантій прав працівника такі правовідносини потребують належного документального оформлення.

Порядок такого документального оформлення чинним законодавством не врегульовано. Однак, згідно установленої практики в даній сфері, суб`єктами правовідносин випрацьовано процедуру «увільнення» працівника від роботи, якого призвано на військову службу або у випадку укладення працівником контракту.

Увільнення працівника від роботи не є тотожним із звільненням, наслідком якого є розірвання трудового договору, або відсторонення від роботи, яке є видом дисциплінарного стягнення. Водночас, увільнення є тим механізмом оформлення трудових відносин, що дозволяє захистити права як працівника так і роботодавця, а також найбільш відповідає змісту правовідносин, коли за працівником, за неможливості сумісництва, зберігається місце роботи, посада, середній заробіток, і при цьому особа не виконує посадові та функціональні обов`язки в силу законодавчо визначених обставин.

Беручи до уваги, що змістом спірних правовідносин є проходження позивачем публічної служби, рішення з питань увільнення від роботи повинно бути оформлене письмовим наказом по особовому складу на підставі відповідних документів.

В даному випадку підставою для винесення наказу про увільнення мало б бути звернення позивача із відповідною заявою (рапортом) з наданням копії підписаного контракту на проходження військової служби у відповідній частині Національної гвардії України.

Як зазначає відповідач у письмових поясненнях до ГУ НП у Волинській області від позивача не надходило будь-яких документів в тому числі рапорту з проханням увільнити його від виконання службових обов`язків. Водночас, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження іншого.

Таким чином, у відповідача були відсутні юридичні підстави для застосування до позивача механізму увільнення останнього від роботи, що має наслідком реагування на відсутність позивача на робочому місці без поважної причини та застосовування до нього заходів дисциплінарної відповідальності на загальних підставах визначених чинним законодавством.

При цьому суд зазначає, що, за відсутності належного документального оформлення, укладення працівником поліції контракту на проходження військової служби не може вважатись поважною причиною відсутності такого працівника на робочому місці, а відтак, таку відсутність слід розглядати як дисциплінарний проступок.

Так, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення.

Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

З огляду на викладене, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення необхідно встановити факт вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарний проступок полягає у конкретних діях чи бездіяльності, які вчинені поліцейським протиправно та умисно, в тому числі невиконання поліцейським конкретних службових обов`язків, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також вчинення дій, які підривають авторитет поліції.

Так, судом встановлено, що у актах Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУНП у Волинській області про невихід на роботу за період з період 01 жовтня 2020 року по 30 жовтня 2020 року №150-№170 зафіксовано порушення позивачем законодавства, що регламентує проходження служби поліцейським, а саме: невихід на службу з 01 жовтня 2020 року по 30 жовтня 2020 року та не надання жодних підтверджуючих документів про причини невиходу на роботу або листок непрацездатності.

Доказів проведення службового засідання відповідачем не надано. Водночас, позивачем не заперечуються фактичні обставини встановлені актами Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУНП у Волинській області.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що незастосування відповідачем до спірних правовідносин формальної процедури службового розслідування не вплинуло на повноту та об`єктивність встановлення вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Таким чином, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, застосування до позивача пункту 8 Порядку № 260, відповідно до якого за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується, є таким, що відповідає суті та змісту спірних правовідносин, а відтак є правомірним.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку та обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604) про стягнення грошового забезпечення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ф. А. Волдінер