Рішення № 96377572, 13.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 р. Справа № 120/215/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слюсар О.О.

представника позивача: адвоката Герасимчука О.О.

представника відповідача: Малишенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» (позивач, ТОВ «ВІКІТАН», платник податків) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2020 року № 3067 та № 3066.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 18.11.2020 року № 4129к відповідачем проведена фактична перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, виробництва та обігу спирту, ліцензування та інших видів діяльності, за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 3215/02-32-09-04/30641728 від 19.11.2020 року. За висновками перевірки відповідач вказав на порушення позивачем вимог пп 230.1.2 і пп 230.1.3 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим були винесені податкові повідомлення рішення від 10.12.2020 року про застосування до товариства штрафних санкцій за № 3067 на суму 20000 грн. та за № 3066 на суму 40000 грн.

Позивач з такими рішеннями відповідача не погоджується, вважає їх незаконними та зазначає, що незважаючи на формальний факт допуску посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області до фактичної перевірки, така перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ від 18.11.2020 року № 4129к "Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН», відповідно якого проводилась перевірка, не відповідає приписам ст.ст. 80, 81 ПК України та не містить чітких підстав для проведення перевірки. Тобто, позивач переконує суд, що в такому наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави для проведення перевірки, оскільки зазначення у ньому норм підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не свідчать про наявність в останньому інформації про порушення платником вимог податкового законодавства, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснення податкового контролю у формі фактичної перевірки. Відповідно, незаконність проведення такої перевірки має наслідок протиправності усіх прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Окрім іншого позивач вважає, що в порушення п. 80.2 ст. 80 ПК України наказ про проведення фактичної перевірки до початку її проведення не було вручено під розписку уповноваженому представнику ТОВ «ВІКІТАН», або особі, яка фактично проводила розрахункові операції, оскільки особа, яка зазначена в акті перевірки - ОСОБА_1 таким не являвся. Із цього слідує, що відповідачу було відмовлено у проведені фактичної перевірки з підстав порушення ним підстав та порядку її проведення, а тому в цьому випадку контролюючий орган мав би скласти акт про не допуск на проведення перевірки.

З огляду на викладене, на переконання представника позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з грубим порушенням вимог податкового законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

03.02.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволені позову. Вказує на те, що контролюючий орган провів фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог ПК України та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні на виконання власних повноважень відповідно до п. 19.1.1.14 ст. 19-1 ПК України. Зазначає, що перевірка позивача проведена на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, норма якого, з поміж іншого, дозволяє проведення фактичної перевірки у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального» покладені на контролюючі органи.

Відповідач наголошує, що в порядку здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та проведення до перевірочного аналізу, як передбачено пп. 62.1.2 п. 62.1.ст. 62 ПК України, згідно з базою даних Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних, Реєстрів електронної звітності та АІС «Податковий блок» встановлено порушення платником вимог Податкового кодексу щодо реалізації та зберігання пального, у зв`язку з чим 19.11.2020 року щодо платника податків і були проведені контрольно-перевірочні заходи. За таких обставин відповідач вважає, що в цьому випадку позивачем фактично здійснюється підміна понять «податкової інформації, наявної та/або отриманої в установленому законодавством порядку» та «інформаційно-аналітичного забезпечення» як способу здійснення податкового контролю.

Щодо доводів позивача про вручення копії наказу та направлення на перевірку неналежній особі, то з цього приводу відповідач вказує на те, що перед початком перевірки оператору АГЗП ТОВ «ВІКІТАН» ОСОБА_1 було пред`явлено як копію наказу від 18.11.2020р. № 4129к так і направлення на перевірку, від отримання яких останній відмовився, про що було складено відповідний акт відмови від підпису, який відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України є достатньою підставою для проведення фактичної перевірки.

Також відповідач вказує, що за результатами проведення фактичної перевірки було встановлено факт реалізації та зберігання позивачем пального без реєстрації рівнемірів-лічильників рівня пального введених в експлуатацію резервуарів в кількості двох одиниць та використання газорозподільної колонки (витратомір-лічильник) для відпуску пального споживачам в кількості одна одиниці без реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів лічильників та рівнемірів лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі, що є порушенням пп 230.1.2 і пп 230.1.3 п. 230.1 статті 230 ПК України, у зв`язку з чим до позивача і були застосовані штрафні санкції згідно податкових повідомлень-рішень від 10.12.2020р. № 3066 та № 3067. З огляду на це відповідач вважає, що правових підстав для задоволення позовних вимог не має.

Відповіді на відзив до суду від позивача не надходило.

Протокольною ухвалою суду від 24.02.2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судом задоволено клопотання відповідача та в порядку ст. 52 КАС України здійснено заміну первинного відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника, яким є Головне управління ДПС у Вінницькій області як територіальний орган ДПС на правах відокремленого підрозділу.

Іншою ухвалою суду від 24.02.2021 року, постановленою також без виходу до нарадчої кімнати, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.03.2021 року.

У судовому засіданні 10.03.2021 року, у зв`язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів, була оголошена перерва до 24.03.2021 року. Надалі, за клопотанням представника позивача, розгляд справи 24.03.2021 року було відкладено на 13.04.2021 року.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим відсутні підстави для його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

18.11.2020 року заступник начальника ГУ ДПС у Вінницькій області В. Кузьменчук, з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", Постанови Правління НБУ України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні, керуючись статтями 20, 61, 62 на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, видала наказ № 4129к "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН"", яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою місця здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , АГЗП, з 19 листопада 2020 року, терміном 10 діб, за період з 01.04.2020 року.

18.11.2020 року на підставі зазначеного наказу посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано направлення на перевірку за № 2822 та № 2824.

19.11.2020 року вказаними посадовими особами проведено фактичну перевірку позивача за місцем здійснення господарської діяльності, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 19.11.2020 року № 3215/02-32-09-04/30641728.

У висновках цього акту зазначено про порушення позивачем вимог п.п 230.1.2 і п.п 230.1.3 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України. Зокрема, виявлені порушення, на думку контролюючого органу, полягають у тому, що позивачем здійснюється реалізація та зберігання пального без реєстрації рівнемірів-лічильників рівня пального введених в експлуатацію резервуарів в кількості двох одиниць та використання газорозподільної колонки (витратомір-лічильник) для відпуску пального споживачам в кількості одна одиниці без реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів лічильників та рівнемірів лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі.

На підставі вказаного акту фактичної перевірки 10.12.2020 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення форми "ПС" за № 3066 про застосування до ТОВ "ВІКІТАН" штрафу в розмірі 40000,00 грн. (2 х 20000 грн.) та № 3067 про застосування до ТОВ "ВІКІТАН" штрафу в розмірі 20000,00 грн. (1 х 20000 грн.) на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 128-1.1 та 128-1-3 ст. 128-1 ПК України.

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі незаконно проведеної перевірки, а тому не погоджуючись із правомірністю вказаних дій та рішень відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, про що також неодноразово висловився Верховний Суд у своїх постановах від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18, від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 18.11.2020р. № 4129к зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього товариства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.

Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до вимог пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, застосованого відповідачем для призначення перевірки позивача, фактична перевірка може проводитися:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які і визначають підстави для такої перевірки. Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що "підстава" це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під "підставою" у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини про порушення платником вимог чинного законодавства (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 1 липня 2019 року по справі N 140/2181/18, від 10 липня 2019 року по справі N 160/7669/18).

В даному випадку судом встановлено, що у наказі від 18.11.2020 року № 4129к відповідач зазначив кілька окремих та самостійних підстав для проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН", але при цьому жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Наведені у наказі підстави проведення перевірки також не доведені відповідачем і під час розгляду справи.

Щодо посилання представника відповідача на доповідну записку начальника управління контролю за підакцизними товарами від 18.11.2020 № 214/02-32-09 як на передумову для ініціювання питання про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН», то суд враховує те, що ні викладені і цій доповідній записці доводи та мотиви, ні сама доповідна записка згідно зі змісту наказу від 18.11.2020 року № 4129к не лягли в основу наявності підстав для проведення фактичної перевірки, оскільки згадки про цей такий наказ не містить. Тобто, стає очевидним, що ознайомившись із наказом від 18.11.2020 року № 4129к платник податків не те щоб зрозуміти, та навіть догадатись не зможе, з якого саме конкретного питання має здійснюватися щодо нього фактична перевірка, що ставить його у певну невизначеність, адже в такому разі контролюючий орган може досліджувати й ті питання, які по своїй суті виходять за рамки предмету і підстав перевірки.

Також у відзиві на позовну заяву зазначається, що фактична перевірка ТОВ "ВІКІТАН" проводилась у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, як це передбачено підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Разом з тим, суд зауважує, що за змістом вказаної норми підставою для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином, якщо вважати, що перевірка позивача проводилася лише з метою здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, то це лише додатково свідчить про неправомірність наказу від 18.11.2020 року № 4129к, оскільки у ньому міститься посилання в цілому на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, тобто на всі визначені цією нормою підстави перевірки. Відтак відповідач повинен був чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету її проведення.

Крім того, доводи відповідача в цій частині також спростовуються змістом самого наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН", в якому чітко зазначено, що перевірка проводиться не лише з метою "здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального", на чому акцентує увагу суду відповідач, а з метою (далі дослівно) "проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", Постанови Правління НБУ України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні".

Отже, як зміст наказу про проведення фактичної перевірки від 18.11.2020 року № 4129к, так і зміст акта фактичної перевірки № 3215/02-32-09-04/30641728 від 19.11.2020 року спростовують доводи відповідача про те, що перевірка позивача призначалася виключно для здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Адже з названих документів чітко видно, що перевірка ТОВ "ВІКІТАН" проводилася з багатьох інших питань, зокрема щодо правильності здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій тощо.

Також суд враховує, що за результатами проведеної фактичної перевірки позивача було притягнуто до відповідальності за порушення вимог пп. 230.1.2 та 230.1.3 п. 230 ст. 230 ПК України, яке, зокрема, полягало у необладнанні резервуара акцизного складу рівноміром-лічильником та витратоміром-лічильником.

Наведеним додатково спростовуються твердження відповідача про правомірність проведення фактичної перевірки позивача без посилання у наказі на перевірку про наявну у контролюючого органу інформацію, що свідчить про можливе порушення платником податків вимог законодавства. Адже аналіз норми пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, якою керувався відповідач для призначення перевірки позивача, дає змогу дійти висновку, що фактична перевірка платника податків з питань обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками може проводитися виключно у разі наявності та/або отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства з цього питання.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 18.11.2020 року № 4129к будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи, що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

При цьому враховуються висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 520/12028/18, а також у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі № 120/1431/20 та від 02.02.2021 у справі № 120/3771/20-а.

Так, у постанові від 17.12.2020 в справі № 520/12028/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, зокрема згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Тобто, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підставу для проведення податкового контролю.

Крім того, вирішуючи справу № 120/1431/20-а за позовом ТОВ "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 27.10.2020 наголосила, що встановлені Главою 8 розділу II ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника. Разом з тим, в оскаржуваному наказі про проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а також на лист Державної податкової служби № 598/14-29-01 від 10.03.2019, що не свідчить про наявність в ньому інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль в формі фактичної перевірки. Таким чином, ГУ ДПС у Миколаївській області не доведено наявність підстав, у контексті розуміння п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України, для проведення фактичної перевірки позивача.

При вирішенні справи суд також керується основними засадами податкового законодавства України. Так, згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, застосовується принцип презумпцію правомірності рішень платника податків.

Вказаний підхід національного законодавства узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.

Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків; національне законодавство має відповідати вимозі "якості" закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні ("Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року).

У зв`язку з цим суд вважає, що тлумачення положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у спосіб, на якому наголошує відповідач, тобто якщо вважати, що фактична перевірка може бути призначена контролюючим органом лише з посиланням на вказану підставу та без вказівки на наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, то в такому разі, на думку суду, це може свідчити про недотримання вищезазначеного податкового принципу та порушення конвенційних гарантій.

В цьому контексті суд також зауважує, що якби законодавець дійсно мав на меті визначити як окрему підставу для проведення фактичної перевірки "здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального", про що стверджує відповідач, то відповідні нормативні положення були б виокремлені в окремий підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, а не були б включені у чинний на сьогодні підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, в силу якого фактична перевірка може проводитися "у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального".

З огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача про те, що наказ від 18.11.2020 року № 4129к про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" не може вважатися правомірним, оскільки з його змісту неможливо встановити, яку саме інформацію про порушення платником податку тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримало або мало у своєму розпорядженні ГУ ДПС у Вінницькій області, що стала у подальшому підставою для прийняття вказаного наказу. Окрім того, в наказі відсутні будь-які посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено, у рамках яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності або ж сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також звертає увагу суду на те, що фактична перевірка була здійснена відповідачем без присутності уповноваженого представника суб`єкта господарювання, або особи, яка фактично проводить розрахункові операції, чим порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку проведення фактичної перевірки.

Суд погоджується з наведеними доводами позивача та зазначає, що, як видно з акта фактичної перевірки № 3215/02-32-09-04/30641728 від 19.11.2020 року, перевірка була проведена у присутності оператора АГЗП ОСОБА_1 , який відмовився від підписання акта та отримання його примірника.

Втім, з наданих позивачем доказів суд встановив, що згідно з цивільно-правовим договором від 30.10.2020 року, укладеним між ТОВ «ВІКІТАН» та ОСОБА_1 , останній виконує роботи, які пов`язані виключно із заправкою автомобілів на АГЗП, а тому виходячи з його посадових обов`язків він не може вважатися ані уповноваженим представником товариства, ані особою, яка фактично проводила розрахункові операції, адже, відповідно до довідки ТОВ "ВІКІТАН" № 143 від 08.12.2020 року, станом на 19.11.2020 року особою, яка проводить розрахунково-касове обслуговування на АГЗС по АДРЕСА_1 , є оператор ОСОБА_4 , який і проводить розрахунково-касове обслуговування. Отже, саме останній міг бути належною посадовою особою товариства, яка могла забезпечити допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки та в присутності якої така перевірка могла бути проведена.

Натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вищенаведених аргументів позивача не спростував та під час розгляду справи не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що в день проведення перевірки саме ОСОБА_1 фактично проводив розрахункові операції та вважався тією посадовою (службовою) особою платника податків в розумінні вимог статті 81 ПК України, в присутності якої можливе проведення фактичної перевірки.

Отже, за результатами розгляду справи суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" призводять до відсутності правових наслідків такої.

У зв`язку із цим оспорюванні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.12.2020 року за №№ 3067 та 3066 визнається протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

А оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятих відповідачем рішень та дають самостійні підстави для їх скасування, суд не вдається до перевірки інших підстав позову, в тому числі по суті зафіксованих перевіркою порушень вимог податкового законодавства. В цьому контексті суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 в справі № 826/17123/18.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Так, позивачем були заявлені вимоги майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 60000 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн. (п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"), що підтверджується платіжним дорученням № 353 від 11.01.2021 року.

Оскільки судом задоволено адміністративний позов повністю, тому сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 2270,00 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд враховує ту обставину, що і в позовній заяві і в судовому засіданні до закінчення судових дебатів представник позивача - адвокат Герасимчук О.О. в порядку, визначеному частиною 7 статті 139, частиною 3 статті 143 КАС України, зробив заяву про необхідність вирішення питання про відшкодування витрат позивача на оплату правничої допомоги після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За наведених обставин, питання щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу буде вирішуватись судом в окремому порядку за наслідками подання позивачем відповідної заяви на протязі п`яти днів після ухвалення рішення суду, в порядку, визначеному частиною 4 статті 143 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10 грудня 2020 року за № 3067 та від 10 грудня 2020 року за № 3066.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення згідно ч. 3 ст. 243 КАС України складено судом 20.04.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" (код ЄДРПОУ 30641728, місцезнаходження : вул. Гайсинське шосе, 2, м. Немирів, Вінницька область, 22800);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович