Рішення № 96377436, 19.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 квітня 2021 р. Справа № 120/1003/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ: 38782790, адреса: вул. Соборна, 50, м. Вінниця, Вінницька область, 21050)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ: 38782790, адреса: вул. Соборна, 50, м. Вінниця, Вінницька область, 21050) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, дій відповідача щодо нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2019 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Тому, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду .

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

Позиція Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради з приводу заявлених позовних вимог викладена у відзиві на адміністративний позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні даного позову. Зокрема зазначає, що статтею 48 Бюджетного кодексу України прямо заборонено розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірах інших ніж ті, що передбачені відповідними бюджетними асигнуваннями. Виплата бюджетних коштів у розмірах, не передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями, або із інших рахунків є грубим порушенням бюджетного законодавства та тягне за собою юридичну відповідальність посадових осіб. Тому, грошова допомога у 2019 році позивачу була нарахована та виплачена у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 року №237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Крім того, відповідач порушує питання щодо строків звернення позивача до суду з даним позовом та, підсумовуючи свої доводи, просить адміністративний позов залишити без задоволення.

15.03.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній наводить свої аргументи на спростування доводів відповідача викладених у відзиві.

Враховуючи положення частини 3 статті 263 КАС України, суд не бере до уваги зазначену відповідь позивача, оскільки дана категорія справ не передбачає подачі відповідної заяви.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях та 08.09.2016 року отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 . Разом з тим, 26.06.2020 року позивачем отримано посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до якого йому встановлено інвалідність ІІ групи.

Позивач має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

27.02.2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення за № 3-р/2020, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

25.01.2021 року позивач звернувся Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою щодо здійснення перерахунку та доплати йому частини одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2019 рік відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 року.

Листом від 02.02.2021 року № Д-08-14249/8-04-32 відповідач відмовив у проведені відповідної виплати, мотивуючи тим, що Департамент при виплаті позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі за текстом Закон № 3551-XII).

Згідно абзацу 2 статті 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 12 Закону встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 367-XIV від 25.12.1998 року статтю 12 Закону доповнено частиною 4 такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".

Підпунктом 1 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, зазначену вище норму викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Поряд із цим, внаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих самих правовідносин пункт 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" № 79-VIII від 28.12.2014 року визначено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначена норма діяла з 01.01.2015 року.

Процедура надання та позбавлення статусу учасника бойових дій передбачена Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року № 223, від 14.03.2018 року № 170, від 20.03.2019 року № 237 особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідний статус до 5 травня включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня відповідного року.

Щодо посилання позивача на те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед інших, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак, на час виникнення спірних правовідносин (2019 рік) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, не було визнано неконституційним та підлягало застосуванню відповідачем.

За змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Оскільки положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, втратило чинність з 27.02.2020 року, тому рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №1-247/2018(3393/18) на спірні правовідносини за 2019 рік не може вплинути, оскільки правовідносини виникли до прийняття такого рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Великода проти України висловив правову позицію, відповідно до якої зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинно переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16 травня 2018 року по справі № 577/3721/17 (№К/9901/509/17) та в постанові від 03.04.2018 року по справі № 520/14823/16-а (№ К/9901/29440/18).

При цьому вищевказаний висновок Верховного Суду в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, судом встановлено, що питання щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня врегульовано Постановою № 237, розміри виплати у якій встановлено в конкретному розмірі і є незмінними, а відтак, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради, у спірних правовідносинах, діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією, Закономи, та підзаконними нормативно-правовими актами України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій та зобов`язання здійснення перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2019 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Щодо строків звернення до суду позивача, на що звертає увагу відповідач у своєму відзиві, суд зазначає наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18) врахував, що нараховані суми пенсії, на виплату якої пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження шестимісячним строком (в межах загального строку позовної давності) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях №8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положень КАС України в системному зв`язку з положенням частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує відповідну пільгу, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум разової грошової допомоги за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Суд не вирішує питання про розподіл судового збору, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ: 38782790, адреса: вул. Соборна, 50, м. Вінниця, Вінницька область, 21050).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 19.04.2021 року, враховуючи терміни перебування головуючої судді у відпустці з 18.03.2021 року по 26.03.2021 року та тимчасову втрату її працездатності з 29.03.2021 року по 16.04.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна