Рішення № 96376843, 20.04.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа № 922/824/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків про стягнення 17461,50 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", м. Харків (далі за текстом - позивч) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків (далі за текстом – відповідач 17461,50 грн., з яких:

16012,45 грн. основного боргу;

292,41 грн. пені;

311,11 грн. 3% річних;

845,53 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на експлуатацію складових газорозподільної системи № 3978ЄС від 01.01.2016 щодо проведення розрахунку за надані позивачем послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2021 відкрито провадження у справі № 922/824/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вищевказаної ухвали.

Копії зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 51-52).

Відповідач надав суду відзив на позов (вх. № 7894 від 07.04.2021), в якому просить суд у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у сумі 16012,45 грн відмовити повністю та задовольнити вимоги про стягнення пені в сумі 224,64 грн, 3% річних – 311,11 грн та інфляційних 835,13 грн., а судовий збір розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує з посиланням на сплату на користь позивача основного боргу в сумі 16012,45 грн. після відкриття провадження у справі; на пропуск строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за певними актами здачі-приймання; на певні арифметичні помилки при здійсненні позивачем розрахунку пені та інфляційних.

Позивач не скористався своїм правом щодо подання відповіді на відзив у порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2021.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2016 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір на експлуатацію складових газорозподільної системи № 3978ЄС (далі за текстом – договір; а. с. 7-8), за умовами якого замовник передає виконавцю в експлуатацію складові газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж виконавця, який є оператором газорозподільної системи (оператором ГРМ), та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи замовника (п. 1 договору).

Згідно з п. 1 розділу ІІ (з урахуванням змін, внесених додаткової угодою б/н від 01.10.2019; а. с. 15) договору вартість послуг (робіт) визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об`єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику, та становить 10588,59 грн, крім того, податок на додану вартість 2117,72 грн.

Відповідно до п. п. 2, 4-5 розділу ІІ замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з експлуатації об`єкта замовника, визначену в п. 1 цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: до 5 числа поточного місяця – рівними частинами від суми, зазначеної в. 1 цього розділу з урахуванням ПДВ. Остаточний розрахунок за послуги, надані за квартал, проводиться на підставі акта виконаних робіт до 10 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюються щокварталу актом наданих послуг (робіт), який складається та подається виконавцем на розгляд замовника у двох примірниках. Замовник зобов`язується протягом 5 днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акта виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта. У випадку неповернення замовником акта наданих послуг (робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк, цей акт вважається погодженим замовником в редакції виконавця.

Остаточний розрахунок за послуги (роботи), визначені п. 3 цього розділу, а також за надання додаткових послуг (робіт) власнику, пов`язаних з експлуатацією об`єкта, здійснюється не пізніше п`яти календарних днів після підписання акта наданих послуг (робіт) на підставі рахунка виконавця.

Пунктом 2 розділу V договору встановлено: за несвоєчасну оплату послуг (робіт) виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення.

За змістом п. 1 розділу VІ договору останній є укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016.

Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявляє про припинення його дії, цей договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зазначеного договору позивачем надано, а відповідачем прийнято без жодних заперечень та зауважень роботи (послуги), передбачені умовами договору, зокрема згідно з актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 3978ЄС: від 31.12.2019 (а. с. 18), від 31.03.2020 (а. с. 19-20), від 30.06.2020 (а. с. 21-22), від 30.09.2020 (а. с. 23-24) та від 31.12.2020 (а. с. 25-26).

Проте, відповідач зазначені роботи (послуги) сплатив лише частково. Станом на момент звернення позивача до суду його борг за договором становив 16012,45 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт (послуг), позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 292,41 грн. пені, 311,11 грн. 3% річних за період прострочення кожного з щомісячних платежів з 11.01.2020 по 10.03.2021, а також та 845,53 грн інфляційних за період прострочення цих же платежів з січня 2020 року по лютий 2021 року включно.

Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості, інфляційних, річних та пені стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач в процесі її розгляду сплатив на користь позивача існуючий борг в сумі 16012,45 грн., що підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученнями на вказану суму за № 4601 від 26.03.2021 (а. с. 55).

З посиланням на зазначені обставини, відповідач визнає заявлений позов частково, а саме, в частині стягнення пені в сумі 224,64 грн., 3% річних в сумі 311,11 грн. та інфляційних в сумі 835,13 грн.

Щодо позову в частині стягнення пені за актом від 31.12.2019 відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності, та відповідно відмовити в позові в цій частині. Щодо іншої частини вимог відповідач зазначає, що позивачем невірно визначено розмір пені та інфляційних, тоді як позов в часині стягнення 3% річних ним визнається в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було зазначено вище, станом на момент звернення позивача до суду, відповідач мав перед ним заборгованість за договором на експлуатацію складових газорозподільної системи № 3978ЄС від 01.01.2016 в сумі 16012,45 грн.

Однак, після відкриття провадження у справі відповідач в добровільному порядку сплатив зазначений борг платіжним дорученням № 4601 від 26.03.2021

За таких обставин щодо позову в частині стягнення 16012,45 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати отриманих послуг з розподілу природного газу підтверджується як матеріалами справи, так і самим представником відповідача.

Зазначене надає право позивача на нарахування відповідачу інфляційних та річних за таке прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційни, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку судом здійснювався за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон”. Суд зазначає, що можливість використання зазначеного інструменту визнається і Верховним Судом, зокрема, в постанові від 14.02.2018 у справі № 917/1622/16.

За таких обставин, суд також приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 311,11 грн 3% річних за період прострочення кожного з щомісячних платежів з 11.01.2020 по 10.03.2021, а також та 845,53 грн інфляційних за період прострочення цих же платежів з січня 2020 року по лютий 2021 року.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось, п. 2 розділу V договору встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг (робіт) виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення.

При цьому, нарахування пені повинно здійснюватись з урахуванням обмежень щодо розміру, передбаченого Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, а також щодо строку нарахування, передбаченого п. 6 ст. 232 ГК України.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати послуг, зазначене також надає право позивачу на нарахування пені таке прострочення в порядку, визначеному п. 2 розділу V договору, та з урахуванням обмежень, передбачених вказаними нормами чинного законодавства.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, нарахування пені ним здійснювалося в межах 6 місячного терміну прострочення оплати за актом № 3978ЄС: від 31.03.2020, та № 3978ЄС від 30.06.2020.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку судом здійснювався за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон”. Суд зазначає, що можливість використання зазначеного інструменту визнається і Верховним Судом, зокрема, в постанові від 14.02.2018 у справі № 917/1622/16.

За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 292,41 грн. також підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивачем здійснювалося нарахування пені за межами строку позовної давності за актом № 3978ЄС від 31.12.2019 свого підтвердження матеріалами справи не знайшли, та спростовуються розрахунком, який містить позовна заява.

Доводи відповідача про допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунку також є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 188,37 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо решти суми сплаченого позивачем судового збору відповідне питання може бути вирішене в порядку, визначеному ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (адреса: 61089, м. Харків, пр.-т Індустріальний, буд. 3; код ЄДРПОУ 05808853) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (адреса: 61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59; на р/р IBAN НОМЕР_1 в АБ “Кліринговий дім”, м. Київ; код ЄДРПОУ 03359552):

292,41 грн. пені;

311,11 грн. 3% річних;

845,53 грн. інфляційних;

188,37 грн. судового збору.

В частині позову про стягнення 16012,45 грн. суми основного боргу провадження у справі закрити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.І. Байбак