Рішення № 96376456, 07.04.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Справа № 915/1731/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Ткаченка О.В.,

за участю секретаря Берко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Хекало О.О. ;

від відповідача – Чебан В.О. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Високий врожай”, 02160, м. Київ, Харківське шосе, 50,

до відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство “Козирське”, 57525, Миколаївська область, Очаківський район, с. Козирка, вул. Очаківська, 35А,

про: стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 403849,32 грн основного боргу, 40877,08 грн інфляційних втрат та 13020,35 грн – 3 % річних,-

Суддя Ткаченко О.В.

В С Т А Н О В И В:

СУТЬ СПОРУ: 15.07.2019 ТОВ “Високий врожай” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 67 від 04.07.2019, в якій просить стягнути з ПСП “Козирське” заборгованість за договором поставки № 1-11/01/18 від 11.01.2018 у розмірі 403849,32 грн основного боргу, 40877,08 грн інфляційних втрат та 13020,35 грн – 3 % річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу від 11.01.2018 № 1-11/01/18 з оплати отриманого товару за видатковими накладними № 19 від 20.02.2018, № 20 від 20.02.2018, № 21 від 20.02.2018, № 160 від 07.05.2018, № 161 від 07.05.2018, № 162 від 07.05.2018.

Ухвалою суду від 22.07.2019 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1731/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2019 о 10:40, а також, з-поміж іншого, запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Від відповідача 14.08.2019 до суду надійшов відзив, за змістом якого він не визнає позовні вимоги, та вказує, що ним було отримано товар за видатковою накладною № 21 на суму 18000,44 грн, а також сплачено за товар 30000,00 грн. При цьому відповідач заперечує факт отримання товару за накладними № 19, 20, 160, 161, 162, вказує на відсутність товаротранспортних документів та на факт нереальності вчинення даних господарських операцій. Крім того відповідач вважає недійсним договір № 1-11/01/18 в силу закону, оскільки згідно статуту підприємства директор, який підписав вказаний договір, має право укладати від імені підприємства без довіреності правочини на суму, що не перевищує 15000,00 грн. Договори на суму понад 15000,00 грн укладаються директором лише після погодження їх загальними зборами засновників. Враховуючи, що договір № 1-11/01/18 був підписаний директором ПСП «Козирське» без погодження із загальними зборами, відповідач вважає його таким, що не створює жодних правових наслідків.

16.09.2019 позивачем було надіслано на адресу суду відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 17.09.2019 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 22.10.2019 о 12:30.

Проте у зв`язку з перебуванням головуючого у справі у відпустці підготовче засідання, призначене на 22.10.2019 не відбулось, про що учасникам справи направлено повідомлення.

22.10.2019 від відповідача - ПСП “Козирське” у справі № 915/1731/19 до Господарського суду Миколаївської області надійшла зустрічна позовна заява вих. № 1 від 22.10.2019 про визнання недійсним договору поставки № 1-11/01/18 від 11 січня 2018р.

Ухвалою суду від 25.10.2019 зустрічну позовну заяву вих. № 1 від 22.10.2019 про визнання недійсним договору поставки № 1-11/01/18 від 11 січня 2018р з доданими до неї документами було повернуто позивачу за зустрічним позовом - приватному сільськогосподарському підприємству “Козирське”.

Ухвалою суду від 13.11.2019 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги ПСП “Козирське” на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.10.19 постановлено зупинити провадження у справі до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2019, направити всі матеріали господарської справи № 915/1731/19 до Південно-Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 апеляційну скаргу ПСП “Козирське” та додані до неї документи було повернуто без розгляду, матеріали справи № 915/1731/19 постановлено повернути до Господарського суду Миколаївської області.

Враховуючи, що 24.01.2020 матеріали справи повернуто до суду першої інстанції, ухвалою суду від 14.01.2020 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 27 лютого 2020 року о 10:30.

24.01.2020 від відповідача у справі надійшли пояснення, за змістом яких він заперечує факт поставки товару за видатковими накладними № 19, № 20, № 160, № 161, № 162, вказуючи на допущені порушення п. 2.4. затвердженого наказом Міністерства фінансів України Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки при складанні вказаних бухгалтерських документів не вказано посади особи відповідальної від відповідача за здійснення господарської операції, а також ПІБ, яка підписала видаткові накладні від ПСП “Козирське”. Також відповідача вказує на відсутність в матеріалах справи актів приймання-передачі товару та інших доказів, які б свідчили про фактичне постачання товару на адресу відповідача.

28.01.2020 від позивача до суду надійшли клопотання про витребування від відповідача та від Очаківського управління ГУ ДПС у Миколаївській області доказів щодо включення до податкової декларації ПСП “Козирське” податкових накладних ТОВ “ВИСОКИЙ ВРОЖАЙ” №20021 від 20.02.2018, № 20022 від 20.02.2018, № 20023 від 20.02.2018, № 7051 від 07.05.2018, № 7052 від 07.05.2018, № 7053 від 07.05.2018, копій податкових декларацій ПСП “Козирське”, що охоплює період з 01.02.2018 по 31.05.2018 включно з додатком № 5 до декларації, а також письмові пояснення головного бухгалтера ПСП “Козирське”

26.02.2020 відповідачем до суду подано заперечення на клопотання позивача про витребування додаткових документів, за змістом якого він вказує на пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним клопотанням.

Також 26.02.2020 відповідачем подано клопотання про призначення експертизи з метою вирішення питання належності підписів на видаткових накладних № 19, № 20, № 21, № 160, № 161, № 162, а також дослідження питання виконання печатки на вказаних видаткових накладних.

Ухвалою суду від 27.02.2020 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, підготовче засідання у справі відкладено на 18 березня 2020 року о 15:30.

Проте у зв`язку з перебуванням в період з 17.03.2020р. по 27.03.2020р. суддів Господарського суду Миколаївської області у відпустці, судове засідання, призначене на 26.03.2020 не відбулось, про що учасникам справи було направлено відповідне повідомлення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (в редакції постанови від 25.03.2020р. № 239) на період з 12.03.2020р. по 24.04.2020р. на всій території України карантину, а також те, що встановлений до 01.04.2020 строк карантину, через погіршення епідеміологічної ситуації у країні вже був продовжений, з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради були застосовані обмежувальні та профілактичні заходи (розпорядження голови Миколаївської обласної ради “Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом” № 35-р від 13.03.2020), якими з 16.03.2020 було обмежено доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 04 травня 2020 року № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” від 20 травня 2020 року №392 з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, а також постановлено запровадження послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 17 червня 2020 року № 500, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів”, зокрема уряд продовжив карантин до 31 липня 2020 року на усій території України.

Разом із тим, відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 20.05.2020 №392 на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією було запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

В подальшому супровідним листом від 26.03.2020 на вимогу, у зв`язку з надходженням касаційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства “Козирське” на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 січня 2020 року, справу № 915/1731/19 було надіслано до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції, а також перебування головуючого у справі судді у плановій відпустці, ухвалою суду від 02.07.2020 розгляд справи у підготовчому засіданні було призначено на 18.08.2020 о 10:00.

До судового засідання 18.08.2020 від позивача надійшло обґрунтування неможливості подання клопотання у встановлений строк, за змістом якого він вказує на обставини вступу у справу іншого представника – адвоката Хекало О.О. та подання адвокатського запиту до податкових органів, негативна відповідь на який була отримана лише у січні 2019.

Ухвалою суду від 18.08.2020 було постановлено, зокрема, зобов`язати Очаківське управління ГУ ДПС у Миколаївській області (вул. Старофортечна, 27, м. Очаків, 57500) до 10.09.2020 надати суду:

1) у письмовій формі інформацію, чи були податкові накладні №20021 від 20.02.2018, №20022 від 20.02.2018, №20023 від 20.02.2018, №7051 від 07.05.2018, №7052 від 07.05.2018, № 7053 від 07.05.2018 (що були оформлені постачальником товарів - ТОВ “ВИСОКИЙ ВРОЖАЙ”, код в ЄДРПОУ 22952095) відображені у відповідних податкових деклараціях покупця ПСП “Козирське”, код в ЄДРПОУ 36119547, та на яку суму був відображений та використаний, відповідно, податковий кредит.

2) надати копії податкових декларацій ПСП “Козирське” (код в ЄДРПОУ 36119547) включно з додатком №5, за періоди, в яких мають бути відображені податкові накладні №20021 від 20.02.2018, №20022 від 20.02.2018, №20023 від 20.02.2018, №7051 від 07.05.2018, №7052 від 07.05.2018, № 7053 від 07.05.2018.

У підготовчому засіданні 18.08.2020 судом було оголошено перерву до 27.08.2020 об 11:30.

У підготовчому засіданні 27.08.2020 у відповідності до вимог п. 3.8. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень до вказаної Інструкції судом було відібрано експериментальні зразки відтиску печатки ПСП “Козирське” на семи аркушах (Т. 1 а.с. 218-224).

Також у підготовчому засіданні 27.08.2020 у відповідності до вимог п. 1.3. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень до вказаної Інструкції у громадянина ОСОБА_1 (1964 р.н., паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий Очаківським МРВ УМВС України в Миколаївській області 07.07.1997) було відібрано експериментальні зразки підпису на шести аркушах (а.с. Т.1 212-217).

У підготовчому засіданні 27.08.2020 судом було оголошено перерву до 08.09.2020 о 09:00.

07.09.2020 на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2020 від Очаківського відділу ГУ ДПС у Миколаївській області надано інформацію, що ПСП “Козирське” включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2018 року, за травень 2018 року, податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних від контрагента-постачальника ТОВ “Високий врожай” від 20.02.2018 № 20021, від 20.02.2018 № 20022, від 20.02.2018 № 20023 на загальну суму 265587,58 грн, в т.ч. ПДВ 44264,59 грн; від 07.05.2018 № 7051, від 07.05.2018 № 7052, від 07.05.2018 № 7053 на загальну суму 168261,74 грн, в т.ч. ПДВ 28043,62 грн. Також надано копії податкових декларацій з ПДВ за період лютий - травень 2018 року.

Ухвалою суду від 08.09.2020 у справі № 915/1731/19 призначено судову технічну та судову почеркознавчу експертизи. Проведення судової технічної та судової почеркознавчої експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (вулиця Січеславська Набережна, 17, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000). На вирішення експертів поставлені наступні питання:

1) Чи виконані підписи у видаткових накладних № 19 від 20.02.2018, № 20 від 20.02.2018, № 160 від 07.05.2018, № 161 від 07.05.2018, № 162 від 07.05.2018 у графах “Отримав” гр. ОСОБА_1 особисто чи іншою особою?

2) Чи виконані підписи у видаткових накладних № 19 від 20.02.2018, № 20 від 20.02.2018, № 21 від 20.02.2018, № 160 від 07.05.2018, № 161 від 07.05.2018, № 162 від 07.05.2018 у графах “Отримав” однією особою чи різними особами?

3) Чи нанесено відтиск печатки у видаткових накладних № 19 від 20.02.2018, № 20 від 20.02.2018, № 21 від 20.02.2018, № 160 від 07.05.2018, № 161 від 07.05.2018, № 162 від 07.05.2018 у графах “Отримав” печаткою ПСП “Козирське”, експериментальні та вільні зразки відтисків, якої надані для порівняльного дослідження?

Також вказаною ухвалою суду від 08.09.2020 витрати по оплаті судових експертиз покладено на відповідача - Приватне сільськогосподарське підприємство “Козирське”, матеріали справи направлено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

12.02.2021 до суду разом з матеріалами справи надійшов лист експертної установи щодо закриття без виконання експертного провадження у зв`язку з нездійсненням оплати вартості судової експертизи.

Враховуючи, що 12.02.2021 матеріали справи повернуто до суду першої інстанції, ухвалою суду від 15.02.2021 провадження у справі поновлено, підготовче засідання у справі призначено на 04.03.2021 об 11:00.

Ухвалою суду від 04.03.2021 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні 24 березня 2021 року о 10:00.

Ухвалою суду від 24.03.2021 було постановлено відкласти розгляд справи по суті у судовому засіданні 07.04.2021, а також за клопотанням сторін проводити судове засідання в режимі відеконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 07.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та, посилаючись на ст. просив визнати встановленими обставини підпису і печатки відповідача, оскільки судова експертиза не була проведена з підстав нездійснення оплати відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, визнав факт поставки товару лише по накладній № 21, вказував на істотні недоліки оформлення інших видаткових накладних, а також зазначив, що договір від імені відповідача був підписаний неповноважною особою, оскільки директор ПСП “Козирське” при укладанні договору діяв без згоди загальних зборів.

У судовому засіданні 07.04.2021 судом у відповідності до вимог ст. 233, ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази, господарський суд встановив.

11.01.2018 між ТОВ “Високий врожай” (продавець) та ПСП “Козирське” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 1-11/01/18 купівлі-продажу (далі - Договір), за змістом якого продавець (позивач) зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах дійсного договору. (п.п. 1.1. Договору)

За передбаченими пунктами 1.3., 1.4. умовами Договору найменування, асортимент та кількість товару визначені у додатках до даного Договору, які є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п. 3.1. Договору розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця таким чином: 20% протягом 10 днів після отримання товару, 80% протягом 90 днів після отримання товару.

Згідно п. 2.2. Договору сторони погодили загальну суму договору у відповідності до дотиків до дійсного Договору, які є його невід`ємною частиною.

Як свідчать матеріали справи, сторонами погоджено найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару шляхом підписання:

- Додатку № 1 від 20.02.2018 до Договору на суму 169065,00 грн.

- Додатку № 2 від 20.02.2018 до Договору на суму 78522,14 грн.

- Додатку № 3 від 20.02.2018 до Договору на суму 18000,44 грн.

- Додатку № 4 від 07.05.2018 до Договору на суму 125689,50 грн.

- Додатку № 5 від 07.05.2018 до Договору на суму 28534,50 грн.

- Додатку № 6 від 07.05.2018 до Договору на суму 14037,74 грн.

Як вказано у позовній заяві, позивачем (як продавцем) було передано відповідачу (покупцю) товар (агрохімікати, регулятори та стимулятори росту) за видатковими накладними: №19 від 20.02.2018 на суму 169065,00 грн, №20 від 20.02.2018 на суму 78522,14 грн, №21 від 20.02.2018 на суму 18000,44 грн, №160 від 07.05.2018 на суму 125689,50 грн, №161 від 07.05.2018 на суму 28534,50 грн, № 162 від 07.05.2018 на суму 14037,74 грн всього на загальну суму 433849,32 грн.

При цьому на самих видаткових накладних №19 від 20.02.2018, №20 від 20.02.2018, №21 від 20.02.2018, №160 від 07.05.2018, №161 від 07.05.2018, № 162 від 07.05.2018 в графі «Отримав(ла)» при наявних відтиску печатки та підписі відсутні відомості про посаду, прізвище, ім`я та по-батькові особи, що отримала товар.

Як свідчить надана копія банківської виписки, в рахунок оплати за товар відповідачем 04.05.2018 було перераховано 30000,00 грн, (Т. 1 а.с. 37) що не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача залишок боргу у розмірі 403849,32 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 15.08.2018 було направлено відповідачу листа про оплату товару вихідний №95 від 14.08.2018. Також, позивачем 03.10.2018 було направлено вимогу погасити заборгованість листом за №110 від 03.10.2018 цінним поштовим відправленням з описом вкладення (Т. 1 а.с. 38-42).

Проте на зазначені листи відповідач відповіді не надав, заборгованість за товар не сплатив.

Позивач ґрунтує позов на тому, що відповідач не виконав у повному обсязі своє зобов`язання щодо оплати вартості товару.

Відповідач, не погодившись з позовом, вказує, що товар отримав лише по видатковій накладній №21 від 20.02.2018, за іншими видатковими накладними товар не отримував. При цьому відповідач наголошує, що оскільки у видаткових накладних, наданих позивачем №19 від 20.02.2018, №20 від 20.02.2018, №160 від 07.05.2018, №161 від 07.05.2018, № 162 від 07.05.2018, не зазначені посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, то вони не підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявність у нього заборгованості перед позивачем.

Позивачем з метою спростування твердження відповідача про відсутність факту перевезення поставленого товару надано копії документів стосовно перевезення товару, що переданий відповідачу 20.02.2018 (Т. 1 а.с. 71-74):

1) заявки-договора №1856 від 20.02.2018;

2) акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №50/1856 від 21.02.2018;

3) рахунка-фактури №50/1856 від 21.02.2018;

4) платіжного доручення №119 від 22.02.2018 з відміткою банку про оплату;

а також стосовно перевезення товару, що переданий відповідачу 07.05.2018 (Т. 1 а.с. 75-78):

1) заявки-договора №18129 від 04.05.2018;

2) акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №130/18129 від 08.05.2018;

3) рахунка-фактури №130/18129 від 08.05.2018;

4) платіжного доручення №293 від 10.05.2018 з відміткою банку про оплату.

По усім зазначеним операціям поставки позивачем були оформлені відповідно податкові накладні №20021 від 20.02.2018, №20022 від 20.02.2018, №20023 від 20.02.2018, №7051 від 07.05.2018, №7052 від 07.05.2018, № 7053 від 07.05.2018, які додані до позову. (Т. 1 а.с. 24-36)

Крім того, 07.09.2020 на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2020 від Очаківського відділу ГУ ДПС у Миколаївській області надано інформацію, що ПСП “Козирське” включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2018 року, за травень 2018 року, податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних від контрагента-постачальника ТОВ “Високий врожай” від 20.02.2018 № 20021, від 20.02.2018 № 20022, від 20.02.2018 № 20023 на загальну суму 265587,58 грн, в т.ч. ПДВ 44264,59 грн; від 07.05.2018 № 7051, від 07.05.2018 № 7052, від 07.05.2018 № 7053 на загальну суму 168261,74 грн, в т.ч. ПДВ 28043,62 грн. Також надано копії податкових декларацій з ПДВ за період лютий - травень 2018 року.. (Т. 2 а.с. 1-21)

З огляду на встановлені обставини господарський суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтями 202 та 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів — для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Господарським законодавством України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з нормами цього Закону:

- операції обліковуються відповідно до їх сутності (абзац сьомий ст. 4 Закону), що безумовно передбачає наявність факту здійснення господарської операції, правильне визначення її змісту і обсягу та відповідного дебітора або кредитора, а отже виключає можливість відображення у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку нереальних операцій з псевдоконтрагентами;

- операція з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг, будучи дією (подією) у взаємовідносинах між підприємством і його відповідним контрагентом, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань обох сторін, які брали участь у її здійсненні, є господарською операцією, а підставою для її відображення в облікових регістрах є первинний документ (наприклад, видаткова накладна, акт або інший документ, що містить відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжне доручення) (абзаци п`ятий і одинадцятий ст. 1 та частина перша ст. 9 Закону);

- первинний документ повинен містити обов`язкові реквізити, зокрема зміст та обсяг господарської операції, а також посади, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції й відповідають за її здійснення, правильність оформлення та достовірність (частини друга і восьма ст. 9 Закону). Тобто, первинний документ при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведенні за них безготівкових розрахунків) повинен об`єктивно визначати основні дані щодо взаємопов`язаних двосторонніх (односторонніх - при списанні коштів з банківського рахунка) дій підприємства і його контрагента та осіб, відповідальних за їх вчинення (тобто, мати достовірні дані);

- господарська операція у тому звітному періоді, в якому вона була фактично здійснена, підлягає відображенню (на підставі первинного документа) в облікових регістрах, відповідальність за достовірність даних яких несе особа, яка їх склала і підписала (частини п`ята ст. 9 Закону).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Правила формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкової накладної регулюються статтями 187, 198 і 201 Кодексу і регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.

Відповідно до пунктів 201.1 і 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін. При цьому податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Тобто, виходячи з вищевикладеного, суми ПДВ відносяться до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених і зареєстрованих в ЄРПН особою (платником ПДВ), яка постачає товари/послуги, на особу, якій постачаються такі товари/послуги, за умови, що така господарська операція мала місце або було здійснено перерахування авансу в рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання яких буде здійснено у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Як встановлено судом вище, видаткові накладні №19 від 20.02.2018, №20 від 20.02.2018, №21 від 20.02.2018, № 160 від 07.05.2018, № 161 від 07.05.2018, № 162 від 07.05.2018 в графі «Отримав(ла)» при наявних відтиску печатки та підписі відсутні відомості про посаду, прізвище, ім`я та по-батькові особи, що отримала товар.

Проте в підтвердження факту реальності здійснення господарської операції, позивачем надано первинні документи, що свідчать про транспортування товару до місця призначення. (Т. 1 а.с. 71-78)

Крім того, по зазначеним операціям поставки позивачем були оформлені відповідно податкові накладні №20021 від 20.02.2018, №20022 від 20.02.2018, №20023 від 20.02.2018, №7051 від 07.05.2018, №7052 від 07.05.2018, № 7053 від 07.05.2018,(Т. 1 а.с. 24-36), а згідно відповіді Очаківського відділу ГУ ДПС у Миколаївській області відповідачем - ПСП “Козирське” включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2018 року, за травень 2018 року, податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних від контрагента-постачальника ТОВ “Високий врожай” від 20.02.2018 № 20021, від 20.02.2018 № 20022, від 20.02.2018 № 20023 на загальну суму 265587,58 грн, в т.ч. ПДВ 44264,59 грн; від 07.05.2018 № 7051, від 07.05.2018 № 7052, від 07.05.2018 № 7053 на загальну суму 168261,74 грн, в т.ч. ПДВ 28043,62 грн.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що наявні у справі докази у своїй сукупності та, зокрема, дії відповідача - ПСП “Козирське” щодо включення до податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2018 року, за травень 2018 року податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних від контрагента-постачальника ТОВ “Високий врожай” свідчать про визнання відповідачем факту отримання товару від позивача згідно видаткових накладних №19 від 20.02.2018, №20 від 20.02.2018, №21 від 20.02.2018, № 160 від 07.05.2018, № 161 від 07.05.2018, № 162 від 07.05.2018, а також про подальше схвалення правочину – договору купівлі-продажу № 1-11/01/18 від 11.01.2018.

За приписами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

За таких обставин суд не приймає уваги заперечення відповідача щодо відсутності правових наслідків договору № 1-11/01/18 від 11.01.2018, оскільки він був підписаний зі сторони ПСП “Козирське” директором ОСОБА_2 з перевищенням повноважень.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, оскільки відповідач заперечував факт отримання товару та підписання вказаних видаткових накладних, саме на відповідача чинними нормами ГПК України покладено обов`язок довести такі обставини.

26.02.2020 відповідач, заперечуючи факт отримання товару, подав клопотання про призначення експертизи з метою вирішення питання належності підписів на видаткових накладних № 19, № 20, № 21, № 160, № 161, № 162, а також дослідження питання виконання печатки на вказаних видаткових накладних.

Проте, як встановлено вище, призначені ухвалою суду від 08.09.2020 року у справі судова технічна та судова почеркознавча експертизи не були проведені у зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати вартості експертиз. (Т. 2 а.с. 54)

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем не доведено, що спірний Договір та накладні № 19, № 20, № 160, № 161, № 162 не підписувались його правцівниками.

Встановивши обставини справи, розглянувши всі вищевказані докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про те, що матеріалами справи підтверджено наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо поставки товару за договором від 11.01.2018 №1-11/01/18 та виконання сторонами його умов.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).

Обов`язок оплати отриманого товару закріплено і в статтях 691, 692 ЦК України, які передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, суд вважає обгрунтованими та матеріалами справи підтвердженими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних №19 від 20.02.2018, №20 від 20.02.2018, №21 від 20.02.2018, № 160 від 07.05.2018, № 161 від 07.05.2018, № 162 від 07.05.2018 товар у розмірі 403849,32 грн. (433849,32 грн - 30000,00 грн)

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних за загальний період з 03.03.2018 по 03.07.2019 (з врахуванням дат отримання товару та здійсненої відповідачем часткової оплати), розмір яких становить 13020,35 грн, а також втрати від інфляції за березень 2018 року – травень 2019 року у сумі 40877,08 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 13020,35 грн та інфляційних втрат у сумі 40877,08 грн також підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 6866,20 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 129, 219, 220, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Козирське” (57525, Миколаївська область, Очаківський район, с. Козирка, вул. Очаківська, 35А, ЄДРПОУ 36119547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Високий врожай” (02160, м. Київ, Харківське шосе, 50, ЄДРПОУ 22952095) заборгованість за поставлений товар у розмірі 403849,32 грн основного боргу, 40877,08 грн інфляційних втрат та 13020,35 грн – 3 % річних та 6866,20 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний: « 20» квітня 2021 року.

Cуддя О.В. Ткаченко