Рішення № 96363384, 09.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2021 року м. Київ № 826/18807/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача Хомука С.М., відповідача Кошарської А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2015:

- №0005952203, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) на суму 669 692,00 грн.;

- №0005962203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 11 463 550,00 грн., у тому числі основний платіж - 9 170 804,00 грн. та штрафні санкції - 2 292 701 грн.;

- №0005972203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 22 229 327,50 грн., у тому числі основний платіж - 17 783 462,00 грн. та штрафні санкції - 4 445 865,50 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що при визначенні суми податку на прибуток контролюючим органом не було враховано витрати, які були понесені Товариством у спірному періоді, що підтверджуються документально, також позивач зазначає, що операції з контрагентами ТОВ «Паритет-Агро» та фізичними особами - підприємцями фактично виконані, що підтверджується наявними у позивача первинними документами та дає право позивачу відносити витрати на валові та формувати податковий кредит (за операціями з ТОВ «Паритет-Агро»), натомість, висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються на припущеннях контролюючого органу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №826/18807/15 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.08.2015 №0005972203 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 8 752 529,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 188 132,25 грн. скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №826/18807/15 залишено без змін.

Рішення суду касаційної інстанції містить висновок про необхідність дослідити договори та первинні документи бухгалтерського обліку, що складені на їх виконання, та встановити чи відображають вони фактичне отримання посередницьких послуг (щодо укладення договорів, обслуговування договорів, контроль за своєчасністю оформлення клієнтами документів, необхідних для виконання договорів, консультування клієнтів, послуги з вивчення, дослідження та аналізу попиту на товари), досягнення розумної економічної мети, наявності економічного ефекту, взаємозв`язок між отриманими Товариством послугами з його господарською діяльністю.

Ухвалою від 5 лютого 2021 року справу було прийнято до провадження, призначено до судового розгляду та запропоновано сторонам надати суду пояснення та докази, з урахуванням викладеного в рішенні суду касаційної інстанції.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив про наявність розумної економічної мети в укладенні договорів на посередницькі послуги з фізичними особами - підприємцями. В судовому засіданні 9 квітня 2021 року в якості свідка судом було допитано ОСОБА_1 - директора позивача. Даним свідком було надано пояснення щодо мети укладення угод щодо посередницьких послуг.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав правомірності прийнятого рішення та відсутності причинно - наслідкового зв`язку між витратами позивача його господарською діяльністю.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Альфа Хімгруп», за результатами якої 03.08.2015р. складено Акт №459/1-26-50-22-03/37250244 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р.» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: ст. 1, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 статті 44, п. 139.1.9 статті 139 ПК України, позивачем занижено податок на прибуток підприємства всього на суму 17783462грн., в тому числі за 2, 3, 4 квартали 2012 року у сумі 2397997грн., за 2013 рік на суму 6374043грн., за 2014 рік - 9011422грн.; порушення п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 ПК України, позивачем занижено ПДВ всього на суму 9170804грн., в тому числі за травень 2013 року - 222810,3грн., червень 2013 року - 205727.4грн., липень 2013 року - 329570,1грн., вересень 2013 року - 960328,8грн., квітень 2013 року - 1578006грн., листопад 2013 року - 157216грн., березень 2014 року - 36067,2грн., травень 2014 року - 1417264грн., червень 2014 року - 741319,7грн., липень 2014 року - 590803,9грн., серпень 2014 року - 862607грн., вересень 2014 року - 877271,5грн., жовтень 2014 оку - 1191812грн., крім того, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.19) всього на суму 669692грн., за грудень 2014 року; порушення п. 163.1.1 статі 163, п. 164.1.2 статті 164, п. 164.2.17 статті 164, п. 167.1 статті 167, п. «а» п. 171.2 статті 171, п. «а» п. 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого не враховано та не сплачено податку на доходи фізичних осіб на суму 4722,30грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 21.08.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення, зокрема - №0005972203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 22 229 327,50 грн., у тому числі основний платіж - 17 783462 грн. та штрафні санкції - 4 445 865,50 грн.

Донарахування позивачу суми податку на прибуток мотивовано, зокрема, тим, що відповідачем встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 06.2 Декларацій «витрати на збут» на суму 45 827 603 грн., у тому числі за 2, 3, 4 квартали 2012 року на суму 11419034 грн., за 2013 рік на суму 16098966 грн., 2014 рік - 18309603 грн. у зв`язку з безпідставним віднесенням до валових витрат по договорам з фізичними особами - підприємцями (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 ) про надання посередницьких послуг з реалізації товару позивача, оскільки в договорах та актах прийому - передачі наданих послуг відсутній порядок розрахунку вартості послуг, також в актах прийому - передачі відсутній зміст господарської операції (відповідно до умов договорів), відсутня інформація, яким чином здійснювався пошук потенційних клієнтів, здійснювався аналіз ринку продукції, попиту на продукцію, яким чином проводився аналіз платоспроможності клієнтів, і які висновки зроблено та яким чином оформлено висновки такого аналізу, не вказано такого виміру господарської операції (години виконання робіт/надання послуг). Також з наданих позивачем договорів та актів виконаних робіт не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг, як не вбачається і необхідності та доцільності використання таких послуг в господарській діяльності позивача.

Матеріали справи містять акти прийому передачі наданих послуг з вищезазначеними підприємцями - фізичними особами.

В даних актах наявні реквізити - найменування покупця товару позивача, реквізити видаткової накладної, за якою реалізовано товар позивача покупцеві, сума реалізації товару позивача покупцеві, сума винагороди ФОП за посередницькі послуги.

Аналізуючи аргументи відповідача, що дані акти не дають можливості дійти висновку, що послуги фактично були надані саме ФОП, або останні приймали участь у їх наданні, суд висловлює наступну правову позицію.

Пунктом 85.2 статті 82 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, відповідачем не зазначено посилання на жодну норму чинного законодавства України, якою б позивача було зобов`язано вести документи конкретно визначеної форми та змісту для підтвердження безпосередньої участі конкретного ФОП у проведенні робіт (наданні послуг), які передбачені умовами договорів про надання посередницьких послуг.

Отже, суд позбавлений можливості стверджувати про відсутність у позивача певних документів, з огляду на відсутність нормативно встановленого обов`язку позивача з ведення таких документів, у зв`язку з чим питання наявності причинно - наслідкового зв`язку з господарською діяльністю позивача досліджується судом в загальному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття ним оспорюваних рішень, зокрема, спростування відповідачем обставини надання позивачу послуг та наявності причинно - наслідкового зв`язку між господарською діяльністю позивача та укладеними ним угодами.

Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування обставини реального укладення та виконання угод між позивачем та вищезазначеними фізичними особами - пояснень цих осіб, вироків, протоколів допиту, відомостей з інформаційних баз податкових органів, тощо.

Натомість, позивач стверджував, що суть наданих позивачу посередницьких послуг полягала у залученні до співробітництва контрагентів - покупців добрив та засобів захисту рослин, продажем яких займається позивач. При цьому, позивач посилався на стислий час, протягом якого відбувається пропонування продукції та її купівля, з урахуванням особливостей аграрного ринку.

Директором позивача- Бугаєнко Ольгою Миколаївною, яку було допитано судом в якості свідка було повідомлено, що укладення договорів на надання посередницьких послуг є поширеною практикою на даному ринку та обумовлено великою кількістю пропозицій на ринку та стислим періодом для укладення угод.

Суд доходить висновків про вичерпання процесуальних можливостей для пошуку засобів доказування, якими б можна було підтвердити або спростувати надання кожним підприємцем послуг з укладення визначеного договору, з урахуванням того, що виконання договорів відбулося у 2012- 2014 роках.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (тут та далі - в редакції, яка діяла на момент формування позивачем даних бухгалтерського обліку - 2012-2014р.), не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут та далі - в редакції, яка діяла на момент формування позивачем даних бухгалтерського обліку - 2012-2014р.), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції.

Судом вбачається підтвердженою матеріалами справи обставина безпосереднього зв`язку господарських операцій з надання позивачу посередницьких послуг, з господарською діяльністю позивача - торгівлею добривами та засобами захисту рослин.

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 21.08.2015р. №0005972203 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 8 752 529грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 188 132,25грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 19.04.2021.

Суддя С.К. Каракашьян