Рішення № 96363383, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 640/28577/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (позивач, ТОВ «С.К.С») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0553120409 в частині застосування штрафу в розмірі 436 150 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0553120409 в частині застосування штрафу в розмірі 436 150 грн, за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Позивач зазначає, що податкові накладні за несвоєчасну реєстрацію яких контролюючим органом застосовано штрафні санкції, були направлені на реєстрацію в межах строків передбачених ПК України, а тому у ГУ ДПС у м. Києві відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0553120409 в частині застосування штрафу в розмірі 436 150 грн.

Вказує, що оскільки граничні строки реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які визначені у 201.10 статті 201 ПК України, а також строки не реєстрації податкових накладних для цілей пункту 120-1.1 статті 120-1ПК України, визначені у календарних днях, останнім днем реєстрації податкової накладної є відповідний календарний день. Використання у різних нормах податкового законодавства, які регулюють дані правовідносини, термінів, які визначені календарними та операційними днями, за відсутності однозначного правого регулювання не може слугувати належною підставою для обмеження терміну подання на реєстрації закінченням операційного дня в межах календарного дня, адже це безпідставно звужує права платника податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказав на необґрунтованість заявлених вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Зауважив, що податкові накладні були направлені позивачем на реєстрацію в останній день строку реєстрації податкових накладних після закінчення операційного дня, в свою чергу до ГУ ДПС у м. Києві останні надійшли вже на наступний день, тобто з пропуском граничного терміну реєстрації таких податкових накладних. Так, за змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня; датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач наполягає на протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав та мотивів, які аналогічні ти, що зазначені у позовній заяві.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «С.К.С».

За результатами проведеної перевірки складено акт камеральної перевірки від 27.04.2020 №10006/26-15-04-09-20/38591109.

В ході перевірки встановлено та зафіксовано в акті порушення ТОВ «С.К.С» вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Перелік податкових накладних щодо яких встановлено порушення вказаного строку, кількість днів затримки, суми ПДВ викладено у наявній у акті перевірки Таблиці 1. Зокрема, податкові накладні від 24.12.2019 №1115369, від 25.12.2019 №1115370 та від 27.12.2019 №1115372 подані на реєстрацію 16.01.2021, у той час як кінцевою датою реєстрації таких накладних є 15.01.2021.

26.05.2020 на підставі вказаного висновку акту камеральної перевірки від 27.04.2020 №10006/26-15-04-09-20/38591109, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0553120409, яким до ТОВ «С.К.С» за порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 440 340,17 грн, у тому числі штрафні санкції у розмірі 436 150 грн за порушення до 15 календарних днів строку реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 24.12.2019 №1115369, від 25.12.2019 №1115370 та від 27.12.2019 №1115372.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0553120409 в частині застосування штрафу в розмірі 436 150 грн та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

За положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Податковими правопорушеннями в розумінні статті 109 ПК України є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Постановою Кабінет Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (Порядок №1246) відповідно до пункту 8 якого податкова накладна складається та реєструється постачальником (продавцем) - платником податку.

Згідно із пунктом 11 Порядку №1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Пунктами 13 та 14 Порядку №1246 встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

За приписами пунктів 2, 3 Порядку №1246, операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години.

Порядок №1246 не містить визначення поняття «реєстрація податкової накладної». Водночас, за визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Враховуючи наведене, реєстрація податкової накладної в ЄРПН є обов`язком постачальника товарів чи послуг. Цьому обов`язку кореспондує обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в ЄРПН.

Наведені положення Порядку дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до Єдиного реєстру податкових накладних є дві окремі стадії:

1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування);

2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до Єдиного реєстру податкових накладних.

Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом дій такого, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.

Таким чином, належним доказом реєстрації податкової накладної (наміру її реєстрації), з урахуванням положень пункту 201.10 статті 201 ПК України та Порядку №1246, є квитанція про прийняття податкової накладної, про неприйняття або про зупинення реєстрації такої із зазначенням причин, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557 (Порядок №557), у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення. Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

Законодавцем не передбачено будь-яких інших вимог до платника податку на додану вартість щодо вчинення ним додаткових дій після направлення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних. Технічні питання роботи сервера ДФС України, пов`язані з реєстрацією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, знаходяться поза межами впливу платника податку, а тому не можуть братися до уваги при вирішенні питання щодо виконання платником податку покладеного на нього обов`язку щодо реєстрації податкової накладної.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 15.03.2021 у справі №1.380.2019.002742. У даній постанові також зазначено, що платник податків, виконавши свій обов`язок щодо складання, підписання та направлення до податкового органу протягом встановлених ПК України строків податкових накладних не може нести відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за те, що такі податкові накладні були зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних після спливу граничних строків.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0553120409 в частині застосування до ТОВ «С.К.С» штрафних санкцій у розмірі 436 150 грн на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України слугував висновок відповідача про порушення ТОВ «С.К.С» вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України шляхом затримки на один календарний день граничного строку реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 24.12.2019 №1115369, від 25.12.2019 №1115370 та від 27.12.2019 №1115372.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами те, що податкові накладні від 24.12.2019 №1115369, від 25.12.2019 №1115370 та від 27.12.2019 №1115372 направлені на реєстрацію в ЄРПН 15.01.2020 о 20:52.

В обґрунтування наявності підставі для застосування вказаних штрафних санкції відповідач стверджує, що ТОВ «С.К.С» порушено у даному випадку вимоги пункту 201.10 статті 201 ПК України, адже вказані податкові накладні подані на реєстрацію хоч і в останній календарний день такого строку, однак після закінчення операційного дня в межах календарного дня 15.01.2020, а тому вказані накладні вважають такими, що подані на реєстрацію на наступний операційний день, тобто 16.01.2020. Тому, відповідач вважає, що граничний термін реєстрації вказаних податкових накладних закінчився 15.01.2020 о 20:00.

Заперечуючи вказаний висновок відповідача, позивач вказує, що оскільки граничні строки реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які визначені у 201.10 статті 201 ПК України, а також строки не реєстрації податкових накладних для цілей пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, визначені у календарних днях, останнім днем реєстрації податкової накладної є відповідний календарний день. Використання у різних нормах податкового законодавства, які регулюють дані правовідносини, термінів, які визначені календарними та операційними днями, за відсутності однозначного правого регулювання не може слугувати належною підставою для обмеження терміну подання на реєстрації закінченням операційного дня в межах календарного дня, адже це безпідставно звужує права платника податків. Таким чином, позивач вважає, що граничний термін реєстрації вказаних податкових накладних закінчився 15.01.2020 о 24:00.

Визначаючись щодо зазначених доводів сторін суд виходить з наступного.

Положення пункту 201.10 статті 201 ПК України при визначенні граничних строків реєстрації податкових накладних та диспозиція пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України для визначення конкретної санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, передбачених у пункті 201.10 статті 201 ПК України, оперують поняттям «календарний день».

В ПК України не наведено визначення терміну «календарний день» та його тривалості для цілей ПК України, а тому, враховуючи загальновідомі факти, суд вважає, що тривалість одного календарного дня становить 24 години.

Також суд зауважує, що стверджуючи про порушення ТОВ «С.К.С» вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України у зв`язку із тим, що податкові накладні від 24.12.2019 №1115369, від 25.12.2019 №1115370 та від 27.12.2019 №1115372 направлені на реєстрацію в ЄРПН 15.01.2020 о 20:52, відповідач зазначає, що позивач пропустив строк, передбачений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, на один календарний день.

Поняття «операційний день» міститься виключно у абзаці 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України згідно якого, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Також суд враховує, що згідно абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Тобто, у пункті 201.10 статті 201 ПК України строк «протягом операційного дня» вжито для визначення строку протягом якого контролюючий орган зобов`язаний забезпечити надсилання продавцю квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі, якою підтверджено прийняття податкової накладної.

Обмеження строку подання податкової накладної на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних операційним днем чітко передбачене виключно у наведених нормах Порядку №1246.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Пунктом 5.2 статті 5 ПК України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Крім того, відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку.

Згідно частини першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-ІV визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. На думку Суду, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто "справедливого співвідношення" між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов`язки.

Відповідно до листа Міністерства Соціальної Політики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19, в 2020 році кількість календарних днів становить 366, в той же час кількість робочих днів є 251.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення ПК України, як правового акту вищої юридичної сили порівняно з Порядком №1246, а також у зв`язку із тим, що наведені положення Порядку №1246 суперечать відповідним нормам ПК України та погіршують становище платника податків.

Таким чином, суду дійшов висновку, що у даному випадку кінцевим терміном подання на реєстрацію податкових накладних від 24.12.2019 №1115369, від 25.12.2019 №1115370 та від 27.12.2019 №1115372 є календарний день 15.01.2020 який закінчується о 24:00.

Отже, у межах спірних правовідносин, ТОВ «С.К.С» виконав свій обов`язок щодо складання, підписання та направлення до податкового органу протягом встановленого ПК України строку податкових накладних, тобто до закінчення календарного дня 15.01.2020, а тому не може нести відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за те, що такі податкові накладні зареєстровані відповідачем 16.01.2020, тобто після спливу граничних строків для їх реєстрації.

Виходячи із встановлених обставин даної справи та їх правового регулювання, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0553120409 в частині застосування штрафу до ТОВ «С.К.С» в розмірі 436 150 грн.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 21.10.2020 №9000002570 позивачем сплачено судовий збір на суму 6 542,25 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6 542,25 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ДПС у м. Києві.

Що стосується відшкодування на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Представником позивача подано до суду заяву про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на правову допомогу (т. 1 а.с. 102-103).

На підтвердження таких витрат до заяви додано належним чином завірені копії: договору про надання правової допомоги від 04.11.2019 №б/н (т. 1 а.с. 122-123), додаткової угоди від 09.11.2020 №б/н до вказаного договору (т. 1 а.с. 124), акта приймання-передачі наданих послуг по договору від 04.11.2019 (т. 1 а.с. 125), рахунка на оплату від 17.03.2021 №15 (т. 1 а.с. 126), платіжного доручення від 24.03.2021 №9000000173 на суму 35 000,00 грн. (т. 1 а.с. 127 з призначенням платежу «надання правничої допомог, рах. № 15 від 17.03.2021».

Зі змісту пункту 1 наданої суду додаткової угоди від 09.11.2020 №б/н до договору про надання правової допомоги від 04.11.2019 №б/н вбачається, що сторони дійшли згоди, що окрім доручень, наведених в пункті 1.2. Договору про надання правової допомоги від 04.11.2019 №б/н, адвокат зобов`язується надавати позивачу правову допомогу, пов`язану з оскарження до Окружного адміністративного суду м. Києва (визнання протиправним та скасування) податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.05.2020 №0553120409.

В пункті 3 такої додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги позивачу, передбаченої пунктами 1 та 2 даної Додаткової угоди, становить 35 000,00 (тридцять п`ять тисяч) гривень.

Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19 дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Частинами п`ятою - сьомою статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зі змісту положень частини шостої та сьомої статті 134 КАС України чітко вбачається, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 по справі № 904/3583/19 дійшов правового висновку, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Як встановлено судом, в матеріалах справи містяться докази сплати позивачем коштів за надання послуг з правової допомоги.

В свою чергу, відповідачем не подано до суду доказів неспівмірності таких витрат.

Враховуючи наведені норми, а також правовий висновок Верховного Суду, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу у розмірі 35 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.05.2020 №0553120409 у частині застосування штрафу в розмірі 436 150 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 542,25 грн (шість тисяч п`ятсот сорок дві гривні двадцять п`ять копійок).

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» витрати на правову допомогу у розмірі 35 000 грн (тридцять п`ять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (місцезнаходження юридичної особи: 03124, місто Київ, проспект Корольова Академіка, будинок 1, офіс 12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 38591109).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Суддя О.М. Чудак