Рішення № 96362589, 08.04.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1322/21

РІШЕННЯ

іменем України

08 квітня 2021 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А.

за участю:секретаря судового засідання Коваль Д.Л. позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Ліщишина О.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, яка полягає у не виданні наказу про звільнення заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, яким є Свідоцтво про хворобу №1 від 21 січня 2021 року, видане Медичною військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області"

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області видати наказ про звільнення заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, яким є Свідоцтво про хворобу №1 від 21 січня 2021 року, видане Медичною військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області".

В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що звернувся з рапортом до начальника ГУНП в Хмельницькій області з ініціативою звільнення зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Проте листом від 22 січня 2021 року відповідач повідомив його, що відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності. Оскільки заявник з 20.01.2021 перебуває на лікуванні, питання щодо звільнення зі служби в поліції буде вирішено після виходу на службу.

Однак встановлення факту непридатності до служби в поліції взагалі виключає можливість виходу на службу та продовження подальшої служби та зобов`язує відповідача невідкладно видати наказ про звільнення з поліції на підставі п.2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Внаслідок захворювання встановлено непридатність для служби в поліції та неможливість з 21 січня 2021 року перебувати на посаді поліцейського згідно вимог п.7 ч.2 ст. 61 Закону України "Про Національну поліцію".

Ухвалою суду від 10.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03.03.2021 закрито підготовче провадження по справі.

Відповідач подав відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що з 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 перебуває на лікуванні у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. До служби останній не приступав.

26.01.2021 до ГУНП в Хмельницькій області надійшов рапорт ОСОБА_1 від 21.01.2021, яким він просив звільнити його зі служби в поліції на підставі п.2 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, оскільки згідно свідоцтва про хворобу №1 від 21.01.2021, яке він долучив до цього рапорту, він не придатний до служби в поліції.

Проте в частині 3 ст.40 КЗпП України міститься забороняюча норма права, яка вказує про те, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Також відповідачем подано письмові пояснення від 13.03.2021, в яких вказує, що наказом ГУНП в Хмельницькій області № 1062 від 14 червня 2018 року на заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції.

Наказом ГУНП в Хмельницькій області № 164 о/с від 14 червня 2018 року підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, звільнено зі служби в поліції з 15 червня 2018 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).

Вважаючи пункт 1 Наказу № 1062 та Наказ № 164 о/с протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. На виконання рішення суду апеляційної інстанції позивача було поновлено на службі в поліції.

Однак постановою Верховного Суду від 25.06.2020 (справа № 2240/2329/18) постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 2240/2329/18 скасовано, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі № 2240/2329/18 залишено в силі.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених судових рішень, що набрали законної сили, є чинними Наказ № 1062 та Наказ № 164 о/с, відповідно до яких позивача звільнено зі служби в поліції згідно вищевказаної підстави.

Позивачем було подано клопотання про відмову у долученні пояснень відповідача з копією постанови Верховного Суду від 25.05.2020, яке залишено судом без задоволення.

Суд зазначає, що пунктом 3 частини 3 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вказані норми, подані письмові пояснення відповідали вимогам процесуального законодавства, а тому підстави для їх повернення відсутні.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 26 серпня 1997 року по 06 листопада 2015 року. З 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до Національної поліції України та призначений на посаду заступника начальника слідчого відділення Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області.

Наказом ГУ НП в Хмельницькій області від 26 вересня 2016 року № 305 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП в Хмельницькій області.

Наказом ГУНП в Хмельницькій області № 1062 від 14 червня 2018 року за вчинення дій, які підривають авторитет поліції і набули значного суспільного резонансу; за неналежне виконання службової дисципліни, що полягає у порушенні вимог статей 2, 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 2 та 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», статей 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, Присяги поліцейського на заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції.

Наказом ГУНП в Хмельницькій області № 164 о/с від 14 червня 2018 року підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, звільнено зі служби в поліції з 15 червня 2018 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).

Зазначені накази № 1062 та № 164 о/с були оскаржені позивачем у судовому порядку. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року по справі №2240/2329/18 у позові ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. На виконання рішення суду апеляційної інстанції позивача було поновлено на службі в поліції.

Однак постановою Верховного Суду від 25.06.2020 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року скасовано, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року залишено в силі.

З 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 перебуває на лікуванні у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

21 січня 2021 року медичною військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області" за розпорядженням начальника УКЗ ГУНП в Хмельницькій області за результатами здійсненого медичного огляду ОСОБА_1 , заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП видано Свідоцтво про хворобу №1 від 21.01.2021, згідно якого захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції. Непридатний до служби в поліції.

До ГУНП в Хмельницькій області надійшов рапорт ОСОБА_1 від 21.01.2021, яким він просив звільнити його зі служби в поліції на підставі п.2 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, оскільки згідно свідоцтва про хворобу №1 від 21.01.2021.

Відповідач згідно листа №380/121/12/01-2021 від 22.01.2021 повідомив, що відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності. Оскільки звільнення зі служби в Національній поліції через хворобу не може вважатися звільненням за ініціативи працівника, враховуючи перебування з 20.01.2021 на лікуванні, до його закінчення і виходу на службу Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області не може звільнити зі служби за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", зважаючи на заборону, передбачену частиною 3 статті 40 Кодексу законів про працю України. Після виходу на службу, питання щодо звільнення зі служби в поліції буде вирішено невідкладно

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.61 Закону України "Про Національну поліцію" не може бути поліцейським особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Водночас, згідно з п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Таким чином, п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України в частині розірвання трудового договору у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, кореспондується з підставами звільнення за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

Разом з тим, Законом №580-VIII, який є спеціальним до спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо звільнення зі служби в поліції під час тимчасової непрацездатності, тому застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України.

Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

З аналізу норм статті 40 КЗпП України суд робить висновок, що вирішення питання про розірвання трудового договору у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я відносяться до компетенції роботодавця. Саме суб`єкт владних повноважень, а не суд, уповноважений розглядати рапорт про звільнення поліцейського через хворобу на підставі відповідного документу медичної комісії. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року по справі №804/3599/16.

Отже, трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно зі ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Суд звертає увагу також на той факт, що у зв`язку з ухваленням постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №2240/2329/18 є чинними накази ГУНП в Хмельницькій області № 1062 від 14 червня 2018 року та № 164 о/с від 14 червня 2018 року (згідно яких на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції, та звільнено зі служби в поліції з 15 червня 2018 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).

Зазначені обставини виникли до звернення позивача із рапортом від 21.01.2021, та, як наслідок, об`єктивно можуть бути враховані Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Водночас, з метою недопущення порушення прав позивача, відповідач не вирішує про наявність будь-яких підстав для його звільнення, оскільки позивач перебуває на лікарняному.

Таким чином, позовні вимоги про визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, яка полягає у не виданні наказу про звільнення позивача на підставі п.2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, не підлягають задоволенню. Як наслідок, не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов`язання Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області видати наказ про звільнення позивача.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19 квітня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 40108824)

Головуючий суддя Д.А. Божук