Ухвала суду № 96359789, 15.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 квітня 2021 року справа №320/3652/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи" про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса,

В С Т А Н О В И В:

30.03.2021 до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи" із заявою про заміну сторони стягувача від 25.03.2021 б/н, в якій заявник просить суд замінити сторону стягувача ТОВ "Кредитні ініціативи" у виконавчому написі, вчиненому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 31.10.2017, зареєстрований в реєстрі за №25403, відповідно до якого із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 (далі - Боржник) на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" стягнуто заборгованість за Кредитним договором №700015585 від 16.09.2013 у розмірі 123582,56 грн. на ТОВ "Генезис фінансової свободи", код ЄДРПОУ 42714762 (03056, м. Київ, пров. Ковальський, 19, оф.115).

За наслідками автоматизованого розподілу, заяву передано на розгляд судді Кушновій А.О. 31.03.2021 згідно з Реєстром передачі судових справ судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 призначено судове засідання на 15.04.2021.

У судове засідання, призначене на 15.04.2021, учасники, які беруть участь в розгляді заяви про заміну сторони у виконавчому написі нотаріусу, не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином. Причини неявки учасників з розгляду заяви суду не відомі, жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання чи про розгляд заяви за їх відсутності до суду не надходило.

Згідно із ч.2 ст.379 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи обмежені строки розгляду заяви, які передбачені частиною 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, та недопущення їх порушення, приймаючи до уваги неповідомлення учасниками справи про поважність причин неявки в судове засідання, суд вважає за можливе здійснювати розгляд заяви за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи", суд зазначає таке.

16.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" та ОСОБА_1 було укладено Кредитним договором №700015585 від 16.09.2013 на суму 123582,56 грн.

31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов договору від 16.09.2013 №700015585, зокрема, неповерненням кредитних коштів та наявністю кредитної заборгованості за період з 16.09.2016 по 12.09.2017 у загальному розмірі 123582,56 грн., звернуто стягнення з боржника всього на суму 123582,56 грн., про що вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №25404.

10.02.2020 між ТОВ "Кредитні ініціативи" (Клієнт) та ТОВ "Генезис фінансової свободи" (Фактор) укладено договір факторингу, відповідно до розділу 2 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої права грошової вимоги до Боржників за Основними договорами в розмірі та на умовах, передбачених цим Договором, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору.

У відповідності до п. 2.3 договору факторингу від 10.02.2020, Права грошової вимоги вважаються відступленими Факторові з моменту отримання Клієнтом у повному обсязі грошових коштів згідно п.3.2.1 цього Договору у розмірі 12268500,00 грн. без ПДВ, що становить еквівалент 500000 доларів США 00 центів за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дату підписання цього Договору. До Фактора переходять Права грошової вимоги в обсязі і на умовах, що існують на дату укладення цього Договору (зазначені в Додатку №1 до цього Договору). Додаткового оформлення відступлення Прав грошової вимоги не вимагається. Після переходу Прав грошової вимоги до Фактора останній стає кредитором по відношенню до Боржника/ів та набуває відповідні Права грошової вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку Клієнта або Фактора або підписання будь-яких документів.

Згідно копії платіжного доручення №44 від 20.02.2020 ТОВ "Генезис фінансової свободи" перераховано на рахунок ТОВ "Кредитні ініціативи" 12268500,00 грн.

У Додатку №1 до договору факторингу від 10.02.2020 значиться боржник ОСОБА_1 за договором №700015585 від 16.09.2013.

Отже, права кредитора ТОВ "Кредитні ініціативи" за вказаними договором №700015585 від 16.09.2013 перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи" на підставі договору факторингу від 10.02.2020.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

За приписами частин першої та другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено випадки, за яких строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 15 цього Закону визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частина перша статті 287 КАС України визначає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

На підставі частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Положення статті 379 КАС України визначають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої заяви про заміну сторон стягувача у виконавчому написі нотаріуса, суд виходить з такого.

Нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства.

Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 379 КАС України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 826/7941/17.

Разом з тим у справі № 826/7941/17 заміна стягувача або боржника відбувалася у відкритому виконавчому провадженні.

У справі, що розглядається, особливістю є те, що заяву про заміну стягувача подано до відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису.

За приписами частин першої та четвертої статті 379 КАС України, яку розміщено у Розділі IV "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Імперативними приписами частини четвертої статті 379 КАС України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі заміною сторони виконавчого провадження, суд в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що до відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 379 КАС України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, під яким розуміється виконавчий документ, виданий судом, який розглядав адміністративну справу як суд першої інстанції.

Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа у розумінні статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб`єктом та процедурою видання, отже положення частини четвертої статті 379 КАС України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № ЗВ/380/22/20, від 28 січня 2021 року у справі № 824/387/20-а, від 18 березня 2021 року у справі № 200/6545/20.

Суд наголошує на тому, що статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ, а частиною четвертою статті 4 цього Закону установлено вичерпний перелік підстав для повернення стягувачу виконавчого документа органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Ураховуючи наведене нормативне регулювання та праворозуміння, суд уважає, що вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні у виконавчому написі до відкриття виконавчого провадження у порядку статті 379 КАС України є передчасними, оскільки у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю державного чи приватного виконавця після подання виконавчого документа, заявник вправі їх оскаржити в загальному порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса до відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи" від 25.03.2021 б/н про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса - відмовити.

2. Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складений та підписаний 15.04.2021.

Суддя Кушнова А.О.